У Москві затримали та звинуватили у шпигунстві власного кореспондента українського національного агентства «Укрінформ» у Франції Романа Сущенка. Про це POUKR.net дізнався із заяви, опублікованої на сайті «Укрінформу».

Як зазначають в «Укрінформі», журналіста затримали у російській столиці в п’ятницю, 30 вересня. Згодом у російських ЗМІ з’явилися повідомлення про звинувачення його у «шпигунстві».

«Укрінформ вважає затримання Сущенка, який працює в нашому агентстві з 2002 року, а власним кореспондентом у Франції – з 2010 року, спланованою провокацією, – зазначено в заяві. – Наголошуємо, що Роман на момент затримання перебував у відпустці і прибув до Москви в приватних цілях. Він був затриманий в Москві в день прибуття і, в порушення всіх міжнародних правил, про його затримання російська сторона не повідомила нікому – ні дружині, ні в дипломатичні установи, ні за місцем роботи. Про затримання Романа його дружина Анжела Сущенко, яка залишається у Франції, дізналася лише зранку в неділю, 2 жовтня, зателефонувавши родичам чоловіка після того, як він два дні не виходив на зв’язок. При цьому його родичі говорили вкрай обережно, натяками, уникаючи навіть слова «затримали».

Анжела Сущенко зателефонувала на «гарячу лінію» Посольства України в РФ, а потім скерувала Посольству офіційну заяву про зникнення чоловіка.

Про те, що журналіста звинуватили у шпигунстві, «Укрінформ» та його дружина дізналися з повідомлень у російських ЗМІ. За даними російських ЗМІ, Романа утримують в СІЗО «Лефортово».

У повідомленні, що з’явилося сьогодні, 3 жовтня, на сайті ФСБ Росії, зазначено: «Федеральна служба безпеки Російської Федерації в м. Москві при проведенні шпигунської акції затримала кадрового співробітник Головного управління розвідки Міністерства оборони України полковника Сущенка Романа Володимировича. Громадянин України цілеспрямовано збирав відомості, що становлять державну таємницю, про діяльність Збройних сил і військ Національної гвардії Російської Федерації, витік яких за кордон міг завдати шкоди обороноздатності держави. ФСБ Росії порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 276 КК РФ «Шпигунство». Ведеться слідство».

Суд Москви вже санкціонував арешт Романа Сущенка до 30 листопада. Про це повідомляє ТАСС.

«Укрінформ заявляє, що всі звинувачення «в шпигунстві» на адресу Романа Сущенка, журналіста з багаторічною бездоганною професійною репутацією, акредитованого в одній з найвпливовіших країн Євросоюзу, яка до того ж є учасницею «нормандського формату», можуть розцінюватися лише як ще один зухвалий і неправомірний акт з боку РФ щодо українських громадян», – наголошено в заяві «Укрінформу». Агентство закликало журналістську спільноту стати на захист колеги, а також міжнародні правозахисні організації, дипломатичні установи України та іноземні держави – сприяти у звільненні Романа. Укрінформ й Анжела Сущенко вже уклали угоду з відомим російським адвокатом Марком Фейгіним, який захищатиме Романа Сущенка.

На своїй сторінці у Facebook перший заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко написала, що «шокована новиною про затримання в РФ українського журналіста Романа Сущенка».

«Чекаємо швидкої реакції і негайних заяв від ОБСЄ і пані Міятович, від Генсека РЄ Янгланда, від інших структур, які зобов’язані висловити протест проти арешту українського журналіста Російською Федерацією за надуманими звинуваченнями в «шпіонажі». Українська влада вимагає негайного звільнення журналіста», – додала вона.

Джерела: ukrinform.ua, facebook.com/iryna.gerashchenko, fsb.ru, tass.ru

Із 30 вересня до 30 жовтня в Центрі зустрічі культур у Любліні (Centrum Spotkania Kultur w Lublinie) відбудеться масштабна презентація сучасного українського мистецтва – трієнале «Український зріз: переТВОРЕННЯ». Про це POLUKR.net дізнався з сайту Мистецького об’єднання «Дзиґа».

Трієнале «Український зріз» – це спроба окреслити українськість у сучасному мистецтві. Це «проект-проблема», який спільно розпочали 2010 року МО «Дзиґа», Інститут актуального мистецтва та фундація «ТрансКультура».

«Український зріз: переТВОРЕННЯ» – III трієнале українського сучасного мистецтва – презентували в рамах програми «Вроцлав-Львів: Європейська столиця культури Вроцлав», що відбулася у квітні цього року. У Любліні проект складатиметься із двох частин – власне експозиції «Український зріз: переТВОРЕННЯ», а також програми українського перфомансу.

На думку кураторів, виставка «Український зріз: переТВОРЕННЯ» відображає актуальний стан мистецтва, яке творять в Україні – країні, що перебуває в кризі. Проект намагається показати українське мистецтво перед обличчям війни та змін.

Перша трієнале «Український зріз», організована 2010 року в Любліні, була спробою самоідентифікації, пошуком ідентичності українського сучасного мистецтва. Виставка зібрала багато позитивних відгуків від польських відвідувачів і критиків.

Трієнале 2013 року стала важливою як процес самоаналізу. Організована під час Конгресу культури Східного партнерства в Любліні експозиція зайняла кілька різних локацій і презентувала різноманіття українського візуального мистецтва для гостей Конгресу.

Третя, цьогорічна, трієнале (2016) є результатом «вибуху», що відбувся в Україні після Майдану. Новий погляд, інше мислення й аналіз перемін виливається у переосмислення, переоцінку, переполюсування – переТВОРЕННЯ. Цей вибух радикалізує і каталізує дослідження трансформації у мистецтві сучасної України.

Проект «Український зріз: переТВОРЕННЯ» побудований навколо таких проблемних понять як невпевненість, слабкість, неспокій, міграція, ідентичність, зміни, перемовини, діалог, компроміс, аберація, парадокс, травма, ненависть, потворність, смерть.

До проекту, що поєднає різні жанри мистецтва (малярство, скульптуру, інсталяцію, перфоманс та медіа-арт), ввійшли кілька десятків робіт молодих і досвідчених митців з усієї України.

Митці трієнале «Український зріз: переТВОРЕННЯ»: Максим Афанасьєв, Мирослав Вайда, Юрко Вовкогон, Геннадій Чернега, Дмитро Ерліх, Сергій Григорян, Ігор Гусєв, Костянтин Зоркін, Тарас Камєннов, Володимир Кауфман, Олексій Хорошко, Контрабанда, Тарас Котляр, Наталя Лісова, Павло Маков, Микола Малишко, Микола Маценко, Мicro Сuts, Роман Мінін, ОpenGroup, Сергій Петлюк, Сергій Радкевич, Влада Ралко, Микола Рідний, Олександр Ройтбурд, Андрій Cагайдаковський, Антон Саєнко, Роберт Саллер, Тіберій Сільваші, Володимир Стецькович, Олег Тістол, Володимир Топій, Олекса Фурдіяк, Наталка Шимін, Ярина Шумська.

Програма

Джерела: dzyga.com, wroclaw2016.pl

У день відзначення 75-х роковин трагедії Бабиного Яру президент України Петро Порошенко спільно з громадськими діячами та філантропами ініціювали створення Першого Меморіального центру жертв Голокосту «Бабин Яр». Меморіал зведуть у Києві на місці масового знищення нацистами євреїв, українців, ромів і представників інших національностей. Про це POLUKR.net дізнався з сайту президента України.

Учора в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві відбулася церемонія підписання Декларації наміру створити такий Меморіальний центр.

За словами Петра Порошенка, новий меморіал має стати «місцем потужного щеплення, символом шани і поваги усіх українців незалежно від національності до трагедії та вшанування Голокосту». Глава Української держави переконаний, що створення Меморіалу Голокосту в Бабиному Яру має стати символом об’єднання нації та має величезне значення для всього світу.

«Я як Президент України, як громадянин, як українець за національністю разом з багатьма іншими українцями виступив з ініціативою створення цього Меморіалу», – сказав Порошенко та закликав українську і світову громадськість долучатися до цієї ініціативи.

Музикант і громадський діяч, лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук став членом ініціативної групи зі створення Меморіального центру жертв Голокосту «Бабин Яр». У своєму виступі він зазначив, що, на його переконання, Меморіал «має стати центром осмислення, центром пошуку, центром спільного майбутнього».

«Він має об’єднати пам’ять про всіх загиблих в Бабиному Яру: євреїв, ромів, українців та всіх жертв незалежно від крові чи походження. Я закликаю всіх представників українського громадянського суспільства, українську владу приєднатися до створення та розбудови Меморіалу», – додав Святослав Вакарчук.

«Я зроблю все, щоб Меморіал запрацював і запрацював достойно. Заради пам’яті про мільйони загиблих. Заради тисяч тих, хто вижив. Заради тієї єврейської сім’ї, яку врятувала моя прабабця, українка Євгенія Федорівна Пастушенко», – наголосив він.

Учора, 29 вересня, Україна відзначали 75-ті роковини початку масових розстрілів в урочищі Бабин Яр на околиці Києва. Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистами євреїв, ромів, радянських військовополонених, в’язнів Сирецького концтабору, а також радянських підпільників, членів ОУН, душевнохворих, заручників, «саботажників», порушників комендантської години й інших. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Загалом унаслідок таких розстрілів, що тривали протягом 1941-1943 років, за різними оцінками, загинуло від 70 000 до 150 000 осіб. На Нюрнберзькому процесі 1946 року говорили про близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

В Україні заходи з ушанування відбувалися протягом усього тижня та тривають досі, зокрема за участю Українського інституту національної пам’яті. Музеї пропонують відповідні тематичні виставки та екскурсії, відбулися парламентські слухання на цю тему, лекції, дискусії. Учора пройшли загальнодержавні жалобні заходи в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр», у яких узяли участь президент України Петро Порошенко, представники української влади та закордонні делегації.

Джерела: president.gov.ua, facebook.com/okeanelzyofficial, memory.gov.ua

Міністерство закордонних справ України висловило рішучий протест у зв’язку з рішенням Верховного суду Російської Федерації, в якому названо законним рішення визнати Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією та заборонити його діяльність. Про це POLUKR.net дізнався з сайту українського МЗС.

«Заборона вищого представницько-виконавчого органу кримськотатарського народу під надуманим приводом «боротьби з екстремізмом» є відвертим блюзнірством російської окупаційної влади над правами та інтересами кримських татар, – ідеться в заяві МЗС України. – Розглядаємо таке цинічне рішення як прояв расової дискримінації. Це прогнозований крок вищої судової інстанції Росії, який повністю узгоджується з нинішньою репресивною політикою Кремля, спрямованою на боротьбу з демократією і свободою та перетворення окупованого півострова на «сіру зону» терору і безправ’я».

У міністерстві нагадали, що Меджліс десятиліттями ефективно відстоював права корінного народу півострова. А «оголошуючи діяльність Меджлісу «поза законом», безпідставно переслідуючи його активістів і загалом кримських татар, «Російська Федерація фактично діє методами сталінського режиму, кульмінацією злочинних дій якого стала масова депортація і знищення кримських татар у 1944 році».

«Україна вимагає від держави-окупанта негайного скасування цього нікчемного за своєю суттю і юридичною природою рішення і повного припинення утисків кримськотатарської спільноти в Криму», – заявили в МЗС і закликали міжнародних партнерів активізувати дії на захист прав людини в окупованому Криму.

У Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України також звернули увагу міжнародної спільноти на судове рішення РФ, яке грубо порушує права кримськотатарського народу. І нагадали, що це рішення є незаконним, а Росія як порушник норм міжнародного права несе за це відповідальність.

Міністерство закликало міжнародні організації сприяти збору й оприлюдненню даних про випадки порушення прав людини в Криму, щоб захистити мешканців та надати допомогу постраждалим особам.

У квітні цього року окупаційна влада Криму оголосила екстремістською організацією Меджліс кримськотатарського народу – виконавчий орган найвищого представницького органу кримських татар Курултаю – та заборонила його діяльність. Світова спільнота висловила рішучий протест такому рішенню, Євросоюз назвав заборону Меджлісу брутальним наступом на права кримських татар. Проте вчора, 29 вересня, Верховний суд РФ у Москві ухвалив остаточне рішення заборонити Меджліс і підтвердив рішення попередньої судової інстанції щодо визнання його екстремістською організацією.

Із часу військової окупації та незаконної анексії Криму Росією у 2014 році на півострові відбувається кримінальне переслідування лідерів кримськотатарського народу, арешти та викрадення кримських татар, здійснюється дискримінація за етнічними, політичними та релігійними ознаками, зафіксовано використання каральної психіатрії. На сьогодні 17 кримських татар перебувають за ґратами, 15 вважають зниклими безвісти. У Криму відсутні будь-які міжнародні моніторингові місії з прав людини а також незалежні ЗМІ, що унеможливлює процес отримання об’єктивної інформації про ситуацію на півострові.

Джерела: mfa.gov.ua, mtot.gov.ua

Голова асоціації єврейських організацій та общин України, член наглядової ради Української Гельсінської спілки з прав людини Йосип Зісельс зазначив, що готовий попросити пробачення за слова президента Ізраїлю Реувена Рівліна, який звинуватив українців, зокрема членів ОУН, у пособництві нацистам у репресіях проти євреїв. У коментарі виданню «ГОРДОН» Зісельс наголосив, що ці слова не відповідають офіційній позиції Ізраїлю. До того ж, жоден суд у світі не визнавав ОУН або УПА організаціями, що здійснювали злочини.

Йосип Зісельс зазначив, що замовив у ізраїльському посольстві повний текст виступу Рівліна у Верховній Раді під час парламентських слухань на тему: «75-ті роковини трагедії Бабиного Яру: уроки історії та сучасність», оскільки він не впевнений у точності й адекватності перекладу.

«Але думаю, все ж щось недобре було сказано. Виходить, що йому написали некоректний текст. Проте в офіційного Ізраїлю немає такої позиції, яку озвучив Рівлін. Найімовірніше, він озвучив думку, з якою згоден. Рівлін – літня людина, він формувався, коли домінувала певна ідеологія і стереотипи», – зазначив Зісельс, маючи на увазі що Рівлінд вихований на радянській історіографії.

«Я не ізраїльтянин, але готовий вибачитися за слова Рівліна. Жоден суд у світі не визнавав ОУН або УПА організаціями, що здійснювали злочини. Звинувачувати українських націоналістів намагалася радянська влада, але в неї нічого не вийшло. Такі заяви можна робити, ґрунтуючись виключно на судових вироках», – наголосив Зісельс.

27 вересня під час виступу на парламентських слуханнях, присвячених 75-м роковинам трагедії в Бабиному Яру, президент Ізраїлю Реувен Рівлін заявив: «Багато посібників злочинів були українцями. І серед них особливо виділялися бійці ОУН, які знущалися з євреїв, убивали їх і в багатьох випадках видавали німцям. Вірно і те, що було більше 2,5 тис. Праведників народів світу».

Коментуючи слова ізраїльського президента, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович на своїй сторінці у Facebook зазначив: «На жаль, президент Ізраїлю у своєму виступі в українському парламенті повторив радянський міф про участь ОУН в Голокості. Вшанування жертв Бабиного Яру було б більш щирим без використання міфів тих, хто стирали пам’ять про них».

Голова ОУН Богдан Червак відреагував значно різкіше. На своїй facebook-сторінці він написав: «Те, що зробив президент держави Ізраїль в Українському парламенті, можна трактувати однозначно – плювок в душу українцям. Звинуватити ОУН в Голокості та ще під час парламентських слухань з нагоди 75 річниці трагедії Бабиного Яру – це зневажити українську націю».

Згодом пан Червак виклав на своїй сторінці список прізвищ членів ОУН, які у 1941-1943 роках загинули за Україну та поховані в Бабиному Яру. «Для нас вони герої. Їм завдячуємо, що живемо у власній державі. Нікому не дозволено паплюжити їхню пам’ять», – наголосив він.

Заступник голови ВРУ Ірина Геращенко, яка вела згадані слухання, на своїй facebook-сторінці зазначила, що Реувен Рівлін дозволив собі «некоректні і недипломатичні оцінки певних сторінок трагічної української історії, зокрема ОУН».

«Ми очікували від високого гостя в стінах українського парламенту також і слів на підтримку територіальної цілісності України. Цих слів, переконана, чекали і українські євреї, що сьогодні також на фронті, в аеророзвідці, в українській армії відстоюють незалежну Україну», – додала пані Геращенко. – Шкода, що деякі керівники сучасних країн й досі користуються штампами радянської пропаганди часів замовчування трагедії Бабиного Яру…»

Під час німецької окупації Києва в 1941-1943 роках Бабин Яр на околиці міста став місцем масових розстрілів нацистами євреїв, ромів, радянських військовополонених, в’язнів Сирецького концтабору, а також радянських підпільників, членів ОУН, душевнохворих, заручників, «саботажників», порушників комендантської години й інших. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Загалом упродовж 1941-1943 років було розстріляно майже 100 тисяч осіб, дві третини з яких були євреї. Перед відступом нацисти примусили в’язнів Сирецького табору викопати та спалити трупи.

Джерела: iportal.rada.gov.ua, gordonua.com, facebook.com/volodymyr.viatrovych, facebook.com/bogdanchervak, facebook.com/iryna.gerashchenko, facebook.com/josef.zissels

Львівська обласна рада засудила факт наруги з боку польських прикордонників над червоно-чорним прапором і закликала Міністерство закордонних справ України належно відреагувати на випадок, що стався на кордоні з учасником бойових дій на Донбасі Тарасом Личком. Відповідне звернення ухвалили 27 вересня на сесії Львівської обласної ради. Про це POLUKR.net дізнався з сайту ВО «Свобода».

У зверненні обласної ради йдеться про інцидент, що стався на українсько-польському кордоні зі свободівцем Тарасом Личком. Як розповів сам Тарас Личко, «кіборг» 80-ї аеромобільної бригади, під час перетину кордону польські прикордонники змушували його зняти червоно-чорний прапорець із лобового скла автомобіля.

«Один із прикордонників вимагав зняти прапорець, бо інакше до мене застосують штрафні санкції в розмірі тисячі злотих, тобто приблизно 7 тисяч гривень. Я сказав, що готовий заплатити штраф, але прапора не зніматиму. Після цього підійшли ще чотири прикордонники й зачитали мені статтю закону «Пропаганда, агітація нацизму, фашизму і націоналізму», яка в їхній державі має кримінальне покарання. Після цього вони вимагали викинути у смітник прапор, погрожуючи кримінальною відповідальністю. Я сказав, що готовий одягти наручники, вони можуть забрати усе моє майно, але я не топтатиму символу, на якому є відбитки крові мого народу, чорнозему та тризуб», – цитує Тараса Личка Leopolis.news.

Тарас Личко закликав депутатів Львівської облради підготувати позов до Європейського суду на дії польських прикордонників за образу гідності українців, які перетинають кордон із червоно-чорними прапорами у транспорті. І додав, що прикордонники образили не його гідність, а «гідність тих, хто воював під цим прапором». «Хто воював без імен, без прізвищ, не маючи сьогодні могил. Вони мали лише одне право – померти за Україну. А сьогодні цей прапор вимагають викинути», – сказав учасник війни.

«8 вересня 2016 року польські прикордонники на пункті пропуску Рава-Руська-Гребенне вимагали від учасника російсько-української війни, «кіборга» Луганського аеропорту Тараса Личка викинути в смітник прикріплений на лобовому склі його автомобіля червоно-чорний прапор. Згідно із ст.1 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України в ХХ ст.», вояки Української повстанської армії визнані борцями за Незалежність України. Саме під червоно-чорним прапором сотні тисяч українських повстанців впродовж двох десятиліть зі зброєю в руках виконували першу заповідь українського націоналіста: «Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї». Значна кількість сучасних борців за територіальну цілісність України також вважає червоно-чорний прапор символом боротьби проти російського агресора», – зазначено у зверненні депутатів Львівської облради.

Депутати додали, що такі провокації з боку польських прикордонників набувають масового характеру, а це не сприяє українсько-польському порозумінню. Крім того, Львівська облрада закликала МЗС на міждержавному рівні засудити факт наруги над українською національною пам’яттю з боку польських прикордонників та докласти всіх зусиль для промоції української історії в РП.

Джерела: lviv.svoboda.org.ua, leopolis.news

Є незаперечні докази того, що авіалайнер рейсу МН17 17 липня 2014 року збили ракетою серії 9M38, запущеною із самохідної вогневої установки «Бук» із поля в районі смт Первомайське Донецької області. На той момент цей район перебував під контролем проросійських сепаратистів. Самохідну вогневу установку «Бук» доставили в Україну з Росії, а після того, як використали для атаки на авіалайнер рейсу МН17, знову повернули на територію РФ. Про це, як дізнався POLUKR.net із сайту Служби безпеки України, повідомили сьогодні на прес-конференції в Нідерландах члени Міжнародної слідчої групи, що розслідує причини катастрофи рейсу МН-17.

Міжнародна слідча група опрацювала й інші версії причин катастрофи. Зокрема, слідство виключило версії про позаштатну ситуацію і теракт на борту літака. Радіолокаційні дані, отримані від України та від Росії, в сукупності дають повну картину повітряного простору над східною частиною України. На підставі цих даних було встановлено, що на момент катастрофи повітряних суден, здатних збити рейс МН-17, поблизу не було. Відтак цю версію також відкинули.

Проведені експертні дослідження, покази свідків, дані з мереж мобільного зв’язку, супутникові знімки, радіолокаційні дані, експертні висновки й інші докази, якими володіє слідство, вказують на те, що літак збито зенітним комплексом із землі.

Як показало розслідування, літак збили ракетою серії 9М38, яку використовують у зенітно-ракетному комплексі «Бук».

Міжнародній слідчій групі вдалося встановити більшу частину маршруту, яким рухалася СОУ ЗРК «Бук» на територію України, а також маршрут її руху в зворотному напрямку. Це стало можливим завдяки обробці інформації, отриманої із записів перехоплених телефонних розмов, показань свідків, фотографій і відеоматеріалів, розміщених у соціальних мережах, а також відеоматеріалу, отриманому від свідка, якому ще не надавали розголосу.

Кінцевим пунктом призначення ЗРК «Бук» стали сільськогосподарські угіддя неподалік селища Первомайське. Цей факт підтвердило багато свідків, які бачили та зафіксували конденсаційний слід ракети, запущеної за допомогою ЗРК «Бук», а також її рух у повітрі. Інша група свідків допомогла встановити зв’язок між конденсаційним слідом і СОУ ЗРК «Бук», яку вони бачили раніше 17 липня 2014 року.

Тепер слідство зосереджує основну увагу на встановленні винуватих у злочині. Міжнародна слідча група встановила особи майже 100 людей, які можуть бути причетними до збитого MH17 або транспортування самохідної вогневої установки «Бук».

Окрім того, триває розслідування щодо структури командування, що є важливим для кваліфікації злочинів, скоєних підозрюваними особами.

До складу міжнародної групи, що розслідує авіакатастрофу літака Boeing-777 рейсу MH17, входять представники України, Нідерландів, Малайзії, Австралії та Бельгії. Сьогодні слідство представило проміжні висновки, зокрема щодо системи озброєння, з якої було збито літак, і місця запуску ракети. Слідство щодо винних у катастрофі триває.

Катастрофа літака Boeing-777 рейсу MH17 забрала життя 298 осіб із різних країн, зокрема 80 дітей. Серед загиблих було найбільше громадян Нідерландів, Малайзії та Австралії.

Докладніше про проміжні результати розслідування можна прочитати за цим посиланням.

Джерело: ssu.gov.ua

Галузевий державний архів Служби безпеки України спільно із Центром досліджень визвольного руху (ЦДВР) опублікували в Електронному архіві українського визвольного руху документи КДБ про те, як радянські спецслужби перешкоджали вшануванню пам’яті жертв нацизму в Бабиному яру. Про це POLUKR.net дізнався з сайту СБУ.

25 опублікованих документів свідчать про заходи радянської держбезпеки та МВС, що їх вживали задля боротьби із сіонізмом та «єврейським екстремізмом» у 1966-1978 роках.

«Щороку напередодні річниці нацистських розстрілів у Бабиному Яру 29 вересня чекісти відзначали в документах наміри так званих «єврейських екстремістів» вшанувати жертв Бабиного Яру, а отже, використати річницю трагедії «з провокаційною метою» для «антигромадських проявів». КДБ намагався всіляко перешкодити будь-яким поминальним акціям, які не вписувалися в комуністичну ідеологію», – зазначає директор Архіву СБУ Андрій Когут.

У спеціальних повідомленнях голова КДБ доповідав Першому секретарю ЦК КПУ про заплановані акції та заходи КДБ у відповідь. Для «координації заходів із запобігання можливим ворожим і антигромадським проявам із боку єврейських націоналістів і сіоністів» КДБ спеціально створював оперативний штаб.

Зокрема, 1966 року кадебісти фіксували в документах, що 19 вересня на мітингу в Бабиному Яру виступали відомі письменники Віктор Некрасов, Борис Антоненко-Давидович та Іван Дзюба. Керівник спецслужби в УРСР оцінив як «націоналістичну» реакцію єврейської молоді на заклики боротися проти антисемітизму та скріплювати співпрацю між українським і єврейським народами.

29 вересня 1974 року загін радянських дружинників перешкодив спробі групи євреїв покласти вінки, букети та синьо-білі стрічки з написами «Жертвам фашизму» та «Ми не забудемо. Євреї з Риги та Москви» до пам’ятного каменя в Бабиному Яру й установити дві металеві зірки Давида. Дружинники вилучили всі ці предмети.

Спецслужби докладали чималих зусиль, аби виключити навіть найменші шанси просочення за кордон інформації про справжній стан ушанування жертв Голокосту в УРСР. «З метою запобігання присутності іноземців у районі Бабиного Яру і збору ними тенденційної інформації через можливості «Інтуриста» було змінено час прибуття в Київ туристичної групи із США – членів «Асоціації адвокатів штату Колумбії» чисельністю 76 осіб, зранку 29 вересня достроково відправлено до Львова автопоїзд із австрійськими автотуристами, було взято під контроль низку інших іноземців», – йдеться в одному з документів.

Переглянути колекцію документів про боротьбу КДБ із «єврейським екстремізмом» та сіонізмом у Бабиному Яру можна в Електронному архіві визвольного руху за адресою avr.org.ua.

Під час німецької окупації Києва в 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистами євреїв, ромів, радянських військовополонених, в’язнів Сирецького концтабору, а також радянських підпільників, членів ОУН, душевнохворих, заручників, «саботажників», порушників комендантської години й інших. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Загалом упродовж 1941-1943 років було розстріляно майже 100 тисяч осіб, дві третини з яких були євреї. Перед відступом нацисти примусили в’язнів Сирецького табору викопати та спалити трупи.

avr.org.ua – спільний проект ЦДВР, ЛНУ ім. І. Франка та Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Проект покликаний забезпечити відкритий доступ до електронних копій документів з історії українського визвольного руху в XX ст. В Е-архіві розміщено у відкритому доступі понад десять тисяч документів.

Джерела: ssu.gov.ua, avr.org.ua

Президент України Петро Порошенко підписав указ про демобілізацію військових, яких призвали на службу під час шостої хвилі часткової мобілізації. Про це POLUKR.net дізнався з сайту президента.

Про це йдеться в Указі «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15».

Це остання черга звільнення у запас громадян, мобілізованих на військову службу у 2014-2015 роках під час дії особливого періоду (шостої хвилі часткової мобілізації).

Відповідно до указу, в запас звільнять військовослужбовців, які відслужили встановлені строки військової служби в особливий період і не виявили бажання продовжити службу в лавах Збройних сил України чи інших підрозділах за контрактом.

Усіх звільнених у запас військовослужбовців зарахують до оперативного військового резерву першої черги.

Звільнення військовослужбовців у визначені терміни мають провести Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, адміністрація Державної прикордонної служби та Державна спеціальна служба транспорту.

Кабінету Міністрів доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інші заходи, пов’язані зі звільненням у запас військовослужбовців, зокрема, пов’язані з перевезенням їх до місць проживання. Звільнених у запас мають забезпечити комплектом польової форми одягу за сезоном і харчуванням під час прямування додому.

Документ набуває чинності з дня його опублікування. Повернення звільнених військовослужбовців до своїх родин розпочинається відразу після цього, у вересні-жовтні.

Рішення щодо звільнення військовослужбовців стало можливим завдяки поступовій заміні мобілізованих військовослужбовців на добровольців – контрактників.

Як поінформували в Міноборони, завдяки проведенню успішної кампанії з набору військовослужбовців військової служби за контрактом, на сьогодні в Україні немає потреби в оголошені чергової хвилі часткової мобілізації. Від початку року контракти підписали близько 53 тисяч військовослужбовців, із них понад 6 тисяч – офіцери. Ще декілька тисяч громадян пройшли відповідний відбір та укладуть контракт після того, як пройдуть необхідний курс підготовки.

Також наразі у Збройних силах України тривають підготовчі заходи до осінньої призовної кампанії, в процесі якої призвуть близько 14 тисяч військовослужбовців строкової служби.

У Міноборони наголошують: усі військовослужбовці-строковики проходитимуть службу в пунктах постійної дислокації військових частин. Вони комплектуватимуть лише небойові військові частини та підрозділи забезпечення. Жодного військовослужбовця строкової військової служби не залучатимуть до виконання бойових завдань у районі антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Джерела: president.gov.ua, mil.gov.ua

Родина Степана Бандери погодилася перенести в Україну його прах, який нині покоїться на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф. Про це POLUKR.net дізнався з видання «Новий погляд».

Як розповів виданню народний депутат Михайло Хміль, днями у Мюнхені він розмовляв із зятем Степана Бандери, паном Андрієм Куцаном. І той заявив, що родина вирішила погодитися на перевезення праху провідника ОУН в Україну.

«Проте це можливе лише за двох умов, – уточнив Михайло Хміль. – По-перше, родина вважає, що для такої меморіальної акції необхідно, щоб в Україні стабілізувалася ситуація, аби уникнути потенційно можливих провокацій. По-друге, родина вважає за доцільне перевезення праху, коли в Україні буде створено Пантеон Героїв».

Народний депутат додав, що родини Степана Бандери не має наміру втручатися у ймовірне рішення української влади щодо розміщення Пантеону чи інших деталей його облаштування. Андрій Куцан зауважив, що це може бути чи територія Байкового кладовища чи ділянка на Аскольдовій могилі, чи будь-яке інше належне місце, яке оберуть відповідальні особи в Україні. Водночас пан Куцан зауважив, що родина Бандери готова всебічно долучитися до чину перепоховання.

Нагадаємо, Степана Бандеру поховано у Мюнхені, на кладовищі Вальдфрідгоф. За останні два роки могилу шість разів оскверняли невідомі особи. На цьому ж цвинтарі похована й донька провідника ОУН, Наталія Бандера-Куцан.

Степан Бандера – український політичний діяч, один з чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів – голова Проводу ОУН-Б. Народився 1 січня 1909 року у селі Старий Угринів, тепер Калуського району Івано-Франківської області.

Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акта проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року – в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері «Целленбау». У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився.

Радянський уряд уповноважив КДБ вбити Степана Бандеру. Убивство здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року в Мюнхені, ФРН.

Джерела: pohlyad.com, uk.wikipedia.org