КИЇВ. 6 травня. УНН. Військові з США почали навчати українських бійців користуватися радіостанціями засекреченого зв’язку. Про це у Twitter повідомив посол США в Україні Джеффрі Пайєтт, передає УНН.

“Солдати 173-ї навчають українських колег користуватися новими радіостанціями засекреченого зв’язку для підвищеного рівня безпеки під час бойових дій”, — написав Дж.Пайєтт.

Зазначимо, у навчаннях, які тривають на Яворівському полігоні у Львівській області, з американської сторони взяли участь 290 десантників, з української — 900 бійців, які розділені на три потоки. Кожен з потоків навчатимуть вісім тижнів, потім пройдуть спільні навчання.

Нагадаємо, 17 квітня в Україну для навчання українських військовослужбовців прибули десантники Сполучених Штатів Америки.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1462805-viyskovi-z-ssha-pochali-navchati-ukrayinskikh-biytsiv-koristuvatisya-radiostantsiyami-zasekrechenogo-zvyazku-dzh-payyett

Без пам’ятників Леніна, червоних прапорів та з покаранням за пропаганду комуністичного режиму. Через 23 роки незалежності Україні вчиться жити по-іншому, нарешті офіційно та жорстко засудивши два найстрашніші режими ХХ ст – нацистський та комуністичний.

9 квітня цього року вже стало історичною датою. У день, коли християни східного обряду відзначали Чистий Четвер, Україна очищалась від тяжко спадку минулого. Депутати нарешті прийняли 4 закони, які разом назвали декомунізаційними. Наразі законопроекти ще лежать на підписі у Президента України. Але головне, що декомунізацію прийняли як факт мільйони українців. Закони стосуються визнання тих, хто протягом десятиліть боровся за волю України, відкривають архіви каральних служб та визнають 8 травня Днем пам’яті. Але  наймасштабнішим за впливом законом є закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».

Коли зникнуть Леніни?

Відповідно до закону, вже найближчим часом Україну чекає масове знесення скульптур комуністичних діячів. За підрахунками фахівців Українського інституту національної пам’яті, зараз у країні залишилось трохи більше 1,5 тисячі постаментів «вождю пролетаріату». Окрім пам’ятників самому Леніну, під знос також підуть пам’ятники іншим комуністичним діячам, «які обіймали керівні посади у комуністичній партії».

Що більше, з міст мають зникнути не лише пам’ятники цим особам, але і вулиці, площі, провулки тощо, названі на їх честь. Перейменування торкнеться і «підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії». Аби не плутатись, хто ж таки здійснював злочини проти українського народу, в уряді створили посібник, як перейменовувати вулиці. Юристи описали процедуру, а історики – біографії осіб, які боролися проти української державності та чинили злочини проти прав людини. У посібнику загалом згадано призвища 64 комуністичних діячів, серед яких і такі відомі як Йосиф Сталін, В’ячеслав Молотов, Лазар Каганович, і менш відомі: Микола Щорс, Мойсей Урицький тощо.

«Це нормально, що ми говоримо про такі масові перейменування. Пропаганда є безпосередньою та опосередкованою. І навіть опосередкована може призвести до повторення тоталітарних практик. На жаль, ми вже бачили такі приклади за часів президентства Януковича. З суспільного простору мають раз і назавжди зникнути назви, які пов’язані з діячами злочинних режимів і самими режимами. Коли людина прокидається на вулиці чекістів, йде вулицею Леніна і заходить в офіс навпроти пам’ятника Щорсу і при цьому їй кажуть, що комуністичний режим був злочинний, то виникає внутрішній конфлікт», – говорить директор Центру досліджень визвольного руху Андрій Когут.

«Людям кажуть, що для перейменування вулиці потрібно багато грошей та слід негайно змінити документи. Це не так. Після перейменування громадянам не потрібно спеціально змінювати жодних документів. Юридичні особи можуть це зробити при будь-якій зручній для них нагоді. Фактично, вся вартість перейменування – це кошти, витрачені на виготовлення нових табличок та дорожніх знаків з покажчиками. Це недорого для місцевого бюджету (ціна таблички від 65 грн. за 1 шт.), і можна зробити силами меценатів та волонтері», – повідомляє прес-служба Кабміну з посиланням на радника з правових питань Центру досліджень визвольного руху Сергій Рябенко.

Крім того, за підрахунками фахівців доведеться перейменувати щонайменше 42 міста та містечка. У тому числі такі великі як Дніпропетровськ, Дзержинськ, Кіровоград тощо. Серед них одне може бути і на Львівщині, яка великою мірою очистилась від радянського спадку ще на початку 90-х без жодних спеціальних законів. Проте нині сумніви виникають щодо назви міста Червоноград. Наразі остаточної думки фахівців щодо потрібності перейменування цього міста немає. За словами директора Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, мешканці мають визначитись самі. А вони власне до ідеї перейменування ставляться по-різному. За інформацією місцевого виконкому, лише 36% мешканців підтримують ідею, тоді як 41% – проти.

«Ми не знаємо, якими будуть нові назви вулиць, площ, населених пунктів. Це питання згідно з українським законодавством та світовою практикою мають вирішувати місцеві громади. Вони можуть повернути історичну (докомуністичну) назву, чи присвятити її якомусь з місцевих або загальнонаціональних героїв. Але ми точно знаємо, чиї імена мають зникнути з мапи нашої країни – імена людей, причетних до масових злочинів», – вважає Володимир В’ятрович.

Щоб закон не був лише популістичним, у ньому чітко прописані механізми перейменування. Для перейменування міста треба протягом шести місяців подати свою пропозицію нової назві до парламенту. Дещо легша процедура з вулицями, провулками, скверами тощо. Аби прийняти рішення про їх перейменування, депутатам місцевих рад дають шість місяців. Якщо вони цього не роблять, тоді міський чи селищний голова має ще три місяці на це рішення. Якщо ж і вони цього не роблять, рішення прийматиме голова облдержадміністрації, який теж має максимум три місяці на роздуми. А далі вже справу вирішуватимуть на столичному рівні, хоча ініціатори законів сподіваються, що цього таки не буде.

Суттєві клопоти будуть лише з перейменуванням двох областей – Дніпропетровської та Кіровоградської областей. На відміну від назв самих міст, найменування областей прописані у Конституції. Відтак для їх зміни слід прийняти зміни до Основного закону.

Без пропаганди, але зі здоровим глуздом

Від моменту вступу закону у силу в Україні також буде заборонено зображення чи використання прапорів, гербів та гімнів СРСР чи УРСР чи інших радянських республік (крім чинних прапорів або гербів країн), а також будь-якої символіки, у якій відтворюється поєднання серпа та молота; серпа, молота та п’ятикутної зірки; плугу (рала), молота та п’ятикутної зірки. Забороні підпадають і символіка, прапор, герб, зображення тощо, пов’язані з діяльністю Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини.

Забороненою стає також і комуністична партія. Адже на відміну від інших пострадянських країн, в Україні досі існує комуністична партія і до останніх виборів вона навіть була представлена у парламенті. Тепер же партії доведеться або перейменуватись, або припинити існування. Питання перейменування, до слова, буде актуальним не лише для партії, але і для юридичних осіб, об’єднань громадян, засобів масової іниормації тощо. До прикладу, перед вибором – закритись чи перейменуватись – постане і газета «Комсомольська правда в Україні».

Забороненою буде і пропаганда на рівні товарів та послуг. Тож, ймовірно, українцям доведеться відмовитись від звиклого шампанського «Советське».

Окрему увагу варто звернути на кіно. Від тепер українські канали не зможуть показувати радянські фільми, які пропагують обидва режими, вихваляють працівників каральних органів чи, навпаки, принижують борців за волю України. Які саме фільми таким чином зникнуть з українського ефіру, очевидно, має стати предметом широкої фахової дискусії.

Закон запроваджує відповідальність за пропаганду комуністичного та нациського режимів та публічне використання їх символіки. За виготовлення та її поширення символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів передбачено позбавлення волі до п’яти років, якщо ж злочин скоять посадовці або журналісти – до 10 років.

Водночас закон таки не перегинає палку. Комуністичну символіку без проблем можна буде використовувати у підручниках, книжках, а також музеях, на виставках, дослідженнях, історичних реконструкціях тощо. Головне – аби вони не пропагували комуністичну систему.

Труднощі перекладу

Однак перейменування вулиць, заборона символіки тощо – це лише механізми. Основна мета закону, як пояснюють його ініціатори – заборонити пропаганду злочинних режимів.

«Маємо ситуацію, коли багато людей за деревами не бачать лісу. Закон насправді засуджує два тоталітарні режими. Навіть не ідеологію, а конкретно злочини. Тому ми наголошуємо, що ключовою нормою є засудження конкретних злочинів проти людяності, масових порушень прав людини та масових вбивств. Це потрібно, аби унеможливити повторення цієї ситуації у майбутньому. Не можна допустити, щоб будь-коли до влади прийшов режим, що зневажає права людини», – пояснює Андрій Когут.

Експерт просить не спекулювати і каже, що навряд чи тюрма загрожує ветерану Другої світової війни, який витягне червоний прапор, а от до молодиків, які пропагуватимуть комуністичний режим, закон пощадним не буде.

«Покарання передбачене у випадку, якщо людина заперечуватиме факт злочинів цих режимів або пропагуватиме відновлення режимів. Не треба впадати в крайнощі і щось пересмикувати. Також варто розуміти, що не мають підпадати під заборону та перейменування діячі комуністичного режиму, які зробили значний внесок у розвиток української культури чи мистецтва. Тому немає жодної потреби зі Скрипником чи Хвильовим. Якщо громада вирішить, що ця людина має бути у назві вулиць і обгрунтує це, то так і буде», – говорить Андрій Когут.

Мирослава Іваник

КИЇВ. 5 травня. УНН. Бойовики готують криваві провокації на окупованих територіях до 9-го травня. Про це під час брифінгу повідомив речник АП з питань АТО Андрій Лисенко, передає кореспондент УНН.

“Терористи готують криваві провокації на окупованих територіях. У День Перемоги, 9-го травня, терористи мають намір розстріляти мирну демонстрацію у Донецьку. В цьому терористичному акті ворог заздалегідь звинуватить сили АТО”, — повідомив А.Лисенко.

Нагадаємо, у штабі АТО проінформували, що увечері, 4 травня, ситуація у зоні проведення Антитерористичної операції залишалася напруженою. З 18 години до опівночі російсько-терористичні війська 27 разів порушили режим тиші.

Як повідомляв УНН, угруповання “ЛНР” заборонило проведення масових заходів на підконтрольній йому території Луганської області.

Як йшлося в указі лідера “ЛНР” Ігоря Плотницького, метою такого рішення є “уникнення провокацій з боку українських силовиків, які можуть призвести до загибелі людей в умовах проведення масових заходів, що спричинить зрив роботи мінської тристоронньої контактної групи”. Передбачається, що проведення масових заходів можливе за погодженням з “адміністрацією “ЛНР”.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1462540-teroristi-zaplanuvali-rozstril-demonstratsiyi-do-dnya-peremogi-u-donetsku-a-lisenko

КИЇВ. 5 травня. УНН. Президент України Петро Порошенко візьме участь в польських урочистостях з нагоди 70-ї річниці закінчення Другої світової війни, які відбудуться в Гданську, передає УНН з посиланням на Польське радіо.

Окрім П.Порошенка, участь в заходах у Гданську візьмуть президенти Болгарії, Хорватії, Кіпру, Чехії, Естонії, Литви та Румунії.

Серед гостей будуть також історики Тімоті Снайдер, Юрій Афанасьєв та Норман Дейвіс.

Як інформують у канцелярії президента Польщі, участь в урочистостях підтвердили також голови парламентів Іспанії та Латвії, прем’єр Словаччини, колишній президент Німеччини Горст Келер, заступник голови парламенту Угорщини та міністр оборони Франції.

Про свою участь також заявили також генеральний секретар ООН та голова Європейської ради.
Урочистості розпочнуться в Європейському центрі Солідарності історичними дебатами під назвою “Спадщина ІІ світової війни з перспективи останніх 70 років”.

Після закінчення дискусії, учасники зустрічі візьмуть участь в урочистостях на Вестерплятте.
Усі заходи проходитимуть протягом двох днів – 7 і 8 травня.

Нагадаємо, Президент України П.Порошенко не братиме участь у параді Перемоги у Москві з нагоди 70-річчя від завершення Другої світової війни.

Зазначимо, низка світових лідерів відмовилися від запрошень президента Росії Володимира Путіна взяти участь у заходах, присвячених святкуванню 9 травня у Москві, зокрема американський лідер Барак Обама.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1462465-p-poroshenko-poyide-do-gdanska-na-urochistosti-70-yi-richnitsi-zakinchennya-drugoyi-svitovoyi-viyni

КИЇВ. 4 травня. УНН. Україна дотримується мінських угод і не відкриває вогонь по містах на Донбасі. Про це сьогодні повідомив на брифінгу речник Адміністрації Президента України з питань АТО Олександр Мотузяник, передає кореспондент УНН.

О.Мотузяник спростував інформацію МЗС Росії про те, що нібито українські війська обстріляли житловий район Донецька з Артилерії.

“Традиційно російська так звана дипломатія розповсюджує те, що не відповідає дійсності. Україна сумлінно виконує мінські домовленості і не відкриває вогонь по містах. А важке озброєння з українського боку було давно відведено згідно з мінськими угодами”, – зазначив він.

Крім того, за його словами, раніше вже були випадки, коли бойовики вели провокативні обстріли з артилерії по житлових кварталах населених пунктів, що перебувають під їхнім контролем. І факти таких провокацій, уточнив О.Мотузяник, неодноразово були підтверджені представниками ОБСЄ та спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та розмежування лінії сторін.

Нагадаємо, 3 травня російсько-терористичні війська значно посилили вогневу активність. З 18 години до опівночі злочинці здійснили 45 обстрілів. Таким чином, кількість порушень режиму припинення вогню за минулу добу склала 95.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1462356-ukrayina-ne-vidkrivaye-vogon-po-mistakh-na-donbasi-o-motuzyanik

КИЇВ. 4 травня. УНН. Робота над реалізацією пакету мінських домовленостей проходить складно. Про це заявила в понеділок канцлер ФРН Ангела Меркель на спільному брифінгу з чеським прем’єром Богуславом Соботкою в Берліні, передає УНН.

“Між Чеською Республікою та ФРН панує повне взаєморозуміння в тому, що ми повністю підтримуємо Мінські угоди від лютого 2015, що ми виступаємо за політичне вирішення конфлікту, а також будемо далі працювати над реалізацією мінського пакета. Ми знаємо, що це складно, але будемо продовжувати цю роботу”, — сказала канцлер.
Як повідомляв УНН, за результатами мінського саміту 12 лютого ухвалено два документи: “Комплекс заходів з виконання мінських домовленостей” (в рамках Тристоронньої контактної групи) та Декларацію в підтримку цих заходів, схвалену президентами України, Франції, Росії та канцлером Німеччини.

Зазначимо, мінські угоди передбачають, серед іншого, припинення вогню, відведення важкої техніки, звільнення заручників на Донбасі.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1462379-robota-nad-realizatsiyeyu-minskikh-domovlenostey-prokhodit-skladno-a-merkel

27 квітня в Києві відбувся 17-й саміт Україна-ЄС, за результатами якого сторони погодили спільну заяву, у значна увага приділяється  питанню ратифікації Угоди про асоціацію державами-членами ЄС. Зокрема, в заяві наголошується на важливості та необхідності початку роботи зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (ЗВТ) з 1 січня 2016 року.

Про це йдеться у пункті № 17 спільної підсумкової заяви: «Лідери очікують на початок тимчасового застосування положень щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС з 1 січня 2016 року, а також на позитивний вплив від її створення. Вони також наголосили на важливості продовження тристоронніх консультацій щодо імплементації ПВЗВТ між Україною та ЄС у конструктивному дусі, використовуючи наявні для договірних сторін ПВЗВТ гнучкості».

Таке формулювання, попри його лаконічність, можна вважати основним здобутком українських дипломатів в протистоянні з Росією, адже свідчить про те, що шантаж Росії, яка вимагала відтермінувати початок дії Угоди про ЗВТ на рік (до 1 січня 2017 року), не вдався.  На відміну від подій піврічної давності, коли під час тристоронньої дискусії 12 вересня між ЄС, Росією та Україною аргументи,чи, швидше, погрози Росії обмежити доступ України до російського ринку спрацювали, і вступ в дію угоди було перенесено на 2016 рік, цього разу представники ЄС та України були категоричними.

Нагадаємо, 21 березня 2014 року була підписана політична частина Угоди про асоціацію між Україно та ЄС, 27 червня – економічна частина. 16 вересня 2014 Верховна Рада України одночасно з Європарламентом ратифікувала Угоду про асоціацію, включно з створенням зони вільної торгівлі. Після зустрічі тристоронньої групи (Україна-Росія-ЄС) 12 вересня було оголошено, що початок роботи зони вільної торгівлі між Україною та ЄС відкладається на рік – до 31 грудня 2015 року.

Задовго до проведення саміту чільні представники ЄС,  а слідом за ними  – й українські високопосадовці заявили про неприпустимість ще одного перенесення дати тимчасового застосування частини Угоди про асоціацію. Така непоступливість європейських дипломатів пов’язана, в першу чергу, з очевидною недоговороздатністю РФ, неодноразово продемонстрованою протягом останніх років. Також, речники ЄС та окремих країн виявили невластиву їм жорсткість ще й з огляду на побоювання, що Україна таки не встоїть перед спокусою «розміняти» введення зони вільної торгівлі з ЄС на обіцянки миру на Сході з боку Росії.

Саміт Україна ЄС, що відбувся 27 квітня, сходе, остаточно поставив крапку в цьому питані. Однак, залишається відкритим питання про задоволення претензій Росії до Угоди.

Російські апетити

11 липня 2014 року в Брюсселі під час тристоронньої зустрічі представників України, Росії та ЄС було  домовлено, що 20 липня Росія представить перелік пунктів угоди, щодо яких вона має «претензії», а до 1 вересня спільна робоча група напрацює відповідь на вимоги російської сторони. Тоді ж було домовлено, що пропозиції РФ стосуватимуться трьох аспектів Угоди: технічне регулювання, санітарні і фітосанітарні заходи (СФЗ) та митне адміністрування.

Натомість, в документі, який представили росіяни, їх претензії стосуються уже п’яти сфер (додані енергетика та лібералізацію тарифів). Сам документ також вражає своїми обсягами та складається з 60 сторінок. З них 45 сторінок – це перелік товарів, які Росія хоче вилучити  з взаємної відбої торгівлі між Україною та ЄС. Відповідно до документа, який оприлюднило видання Дзеркало Тижня,  росіяни запропонували внести зміни по 2376 тарифним позиціям з 11600, прописаних  в Угоді. Таким чином, згідно пропозицій Москви, Україна та ЄС мають вилучити  з взаємної торгівлі понад 20% товарів. Причому, перелік товарів, торгівля якими між Україною та Росією, на думку авторів, може завадити російським експортерам, як мінімум, дивує. Так з-поміж товарів, якими відповідно до угоди мають вільно торгувати ЄС та Україна, Росія пропонує вилучити бургундське та тосканські вина, або ж сир рокфор.

Формально, російська сторона пояснює потребу вилучення більше десятка тисяч видів товарів «стурбованістю», що європейські товари становитимуть загрозу для аналогічних російських на українських ринках. В свою чергу, українська продукція, яку витіснить європейська, заполонить російські ринки,  витіснивши місцевого виробника.

Окрім очевидної абсурдності подібних страхів (адже ані Україна ані Росія не виробляють, приміром, сир горгонзола, тож конкуренції тут, в принципі, бути не може ), документ демонструє прагнення Росії встановити ескортні бар’єри замість підвищення конкурентоспроможності власних виробників. Упереджений підхід Росії до Угоди про ЗВТ проявляється ще й у тому, що вимагаючи від України зберегти митні тарифи для товарів з ЄС, росіяни пропонують в рамках проекту зони вільної торгівлі в межах СНД продавати нам ці ж товари за нульовою ставкою.

Окрім такої дивної позиції щодо прямого обмеження торгівлі між Україною та ЄС в рамках ЗВТ, Росія вимагає щоб в Україні поряд з технічними стандартами для продукції, які діють в ЄС (як це передбачається в Угоді про ЗВТ) діяли «й національні та інші стандарти».

«Через добровільність застосування стандартів, міждержавні стандарти мають діяти паралельно з іншими документами із стандартизації (зокрема європейськими стандартами), оскільки їх скасування призведе до порушення зв’язків, що сформувалися у рамках взаємних поставок». Тобто, в разі, якщо Україна повністю перейде на технічні стандарти ЄС, то стандарти які діяли до цього часу, і які діють в Росії (а більшість з них були встановлені ще за радянських часі – так звані, ГОСТи) перестануть працювати в Україні. Відповідно, усі товари, які не задовольняють ці стандарти будуть заборонені для продажу на території України. Більше того – слід зважити на те, що в ЄС діє система  забезпечення безпеки та якості харчових продуктів за принципом «від поля до столу». Відповідно, якщо українські фермери захочуть продавати, приміром, молоко або ж молочні вироби в країни ЄС, їм потрібно буде надати документи і про умови, в яких отримують продукцію, і про корми, якими харчувались корови, які дали молоко. Якщо ж корми не відповідатимуть прийнятим стандартам, а відповідатимуть лише російським, молоко від корів, яких годували цими кормами, не зможе продаватись в країнах ЄС. Відповідно, виникає загроза втрати ринку для виробників кормі та подібної продукції російських виробників.

Однак і тут позиція Росії виглядає доволі цинічно, адже впродовж трьох останніх років українська продукція (приміром, сири, інша молочна продукція, солодощі, картопля, курятина)  постійно блокувались на російському кордоні через, нібито, невідповідність санітарним і фітосанітарним нормам РФ. Здавалося б, цілком нормальна позиція (якщо не зважати на політичну  складову): хочете торгувати на нашому ринку – дотримуйтесь наших вимог. Однак, якщо виникає дзеркальна ситуація – тут Росія уже не хоче пристосовуватись до стандартів ЄС, і ще й вимагає, щоб «за компанію» з нею відмовлялась від європейських ринків і Україна. Ситуація тим абсурдніша, що сама Росія ще в 2013 році  паралельно розпочала синхронізацію технічних стандартів з вимогами ЄС. Росстандарт і Європейський комітет стандартизації уже провели кілька спільних нарад щодо уніфікації техстандартів.

Ще один пункт вимог – «Надання митним органам Російської Федерації права проводити передвантажну інспекцію та виїзні перевірки в місцях формування експортних вантажів з України до РФ». На практиці, очевидно, це мало б означати надання митним або іншим контрольним органам права доступу на будь-який об’єкт в Україні, який має хоча б віддалений стосунок до експорту продукції до РФ. Очевидно що навіть фізично неможливо забезпечити такі умови, не кажучи вже про те, що така вимога висувається під час російської військової агресії  та засилля російських диверсійних груп на території України.

В сфері енергетики та лібералізації тарифів росіяни не особливо приховуючи, намагаються залишити за собою впливи на цінову політику в цій галузі, що є абсолютно несумнісним ані з законодавством ЄС, та завідомо суперечить  інтересам України.

Претензії до угоди про ЗВТ: параноя чи добрий розрахунок?

Експерти підрахували, що якщо врахувати усі вимоги та пропозиції,які висунули росіяни до Угоди про ЗВТ, доведеться повністю переписувати угоду, а усі процедури, пов’язані з внесенням змін до документу, зайняли б більше двох років. Відтак, вимоги росіян виглядають не як намагання справді мінімізувати гіпотетичні збитки від відкриття українських ринків для товарів з ЄС, а швидше, як брутальна спроба заблокувати вступ в дію угоди. Оскільки український та європейським дипломатам таки вдалось нівелювати російський тиск та домогтись ратифікації угоди у незмінному стані, усі зусилля росіян зараз спрямовуються на те, щоб зірвати початок дії економічної частини угоди про ЗВТ.

Зокрема, наприкінці вересня минулого року президент РФ Володимир Путін надіслав листа Порошенку з погрозами про те, що російська влада зупинить режим вільної торгівлі для українських товарів навіть у випадку зміни національного законодавства в рамках підготовки до вступу у дію ЗВТ. Також, Путін наголосив на необхідності коригування економічної частини Угоди про асоціацію.

Для того,щоб виключити подальші спекуляції на цю тему, за два минулі тижні в переддень саміту прозвучало кілька заяв про неприпустимість подальших змін тексту угоди про ЗВТ та перенесення термінів.

В березні 2015 року європейський комісар з питань торгівлі  Сесілія Мальмстрьом підсумовуючи результати зустрічі з міністром економічного розвитку Росії Олексієм Улюкаєвим заявила, що питання зміни тексту угоди про ЗВТ не стоїть на порядку денному. «Ми готові шукати  шляхи вирішення проблем, які непокоять  Росію (щодо імплементації ЗВТ, – авт..), і зробити застосування угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС більш гнучким, проте зміни до угоди вноситися не будуть”, – сказала Мальмстрьом.

На цьому ж наголосив глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський 22 квітня після завершення тристоронніх консультацій Україна-ЄС – Росія. «Європейська комісія готова детально розглянути занепокоєння Росії. Однак подальша відстрочка впровадження поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі або перегляд угоди не розглядається», — сказав дипломат».

Зрештою, очільник Міністерства закордонних справ України Павло Клімкін, а згодом – і Президент України Петро Порошенко також офіційно підтвердили, що Україна не розглядає можливості подальшого відтермінування дії Угоди, або ж внесення змін в її текст. Те ж саме, коментуючи завершення саміту Україна-ЄС, 27 травня заявив Прем’єр-міністр Яценюк.

І Україна і Європа чітко усвідомлюють суть російських намагань «поправити» Угоду, а насправді – будь-якими способами максимально загальмувати подальшу інтеграцію України в Європейську спільноту. Для того, щоб втримати вислизаючу Україну в своїй орбіті,  східний сусід виставив увесь доступний йому арсенал заходів – від купівлі західних дипломатів та торгових конфліктів до установок залпового вогню та бурятських «шахтарів». Захід, чудово розуміє, що невдача на дипломатичному полі лише додасть агресії на військовій арені. Тому усі кроки, пов’язані з  посиланням співпраці України та ЄС відбуваються повільно, з огляду на інтереси Росії. Однак станом на зараз виглядає, що обидві сторони налаштовані доволі рішуче щодо спільної протидії тиску Росії і подальші зусилля України будуть мати потужну підтримку на заході.

Віктор Біщук

В останні дні, все більше і більше відкрито посилюється тиск Заходу на Україну. Київ повинен впровадити в життя угоду з Мінськом і прийняти тристоронню формулу торгівлі з Європейським Союзом і Росією під загрозою втрати доступу до внутрішнього ринку ЄС. В той же час, на тлі цих подій, повільно, але наполегливо триває перебудова рам співпраці ЄС з країнами-сусідами, яка назавжди має закрити Україні дорогу до тісної інтеграції з ЄС.

На поточну ситуацію впливають три, взаємопроникаючі процеси:

1. Захід інтенсифікує тиск на Україну, з метою так званого „політичного врегулювання конфлікту”, у зв’язку з тим, що Київ є найслабшим, і, отже, найбільш сприйнятливим до зовнішніх впливів елементом головоломки. При тому лідирує тут Німеччина, яка домагається від України цілковитої реалізації угоди з Мінськом та також натискає на Європейський Союзу, щоб він «заспокоїв побоювання Росії”, пов’язані з набранням чинності угоди про вільну торгівлю ЄС – Україна (деякі джерела в Брюсселі вказують, що Росія звернулася з проханням про подальше відтермінування набрання чинності Поглибленої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю (Deep and Comprehensive Free Trade Area) між Україною та ЄС до 1 січня 2017). Також елементом натиску Заходу на Україну є фінансова підтримка. що надається міжнародними організаціями та іноземними донорами. Парадоксально, проте, виділення коштів на реконструкцію Донбасу буде означати, що насправді це Україна платитиме за його реконструкцію, а не Росія. Тому кожен долар для цієї мети буде додатковим доларом заробленим Кремлем, а втраченим Києвом.

2. Триває пошук рам тристороннього економічного співробітництва між Європейським Союзом, Росією та Україною, метою яких є змусити Україну, щоб вона сама звернулася з проханням про введення змін до відкладеної в часі угоди про вільну торгівлю з ЄС. Елементом натиску зі сторони Заходу, в цьому випадку є доступ України до внутрішнього ринку ЄС, який дотепер компенсував збитки торговельної війни з Росією. Якщо Україна не домовиться з Росією, а та в свою чергу доб’ється відстрочки реалізації DCFTA, Україна може втратити тимчасово впроваджений безмитний доступ до ринку ЄС. Компромісним варіантом може стати подальша відстрочка імплементації DCFTA, одночасно продовжуючи односторонні торговельні преференції для України зі сторони ЄС, які дозволять зберегти доступ до ринку, а також уникнути необхідності введення дорого, іноді безпосередньо неоколонізаційного, законодавства згідно з положеннями угоди про вільну торгівлю.

3. Започаткований комісаром Моґері́ні огляд політики ЄС стосовно сусідів повинен призвести до змін рам співпраці ЄС з сусідами, які дозволять швидко та гнучко реагувати на події та на подальше диференціювання між окремими країнами. Центральним елементом огляду Європейської політики сусідства (ЄПС) однак є Росія, і саме навколо відносин ЄС з Росією будується нова структура. ЄС в черговий раз прагне включити Росію в нові рами співробітництва, це означає, що політика ЄС щодо України буде безпосередньо залежати від політики щодо Росії (навіть, якщо вона не погодиться бути охопленою цими рамками, як зробила це понад 10 років тому). Реформа ЄПС є ключовим фактором, тому що буде визначати обсяг можливого співробітництва між Україною та ЄС, а також обсяг коштів, виділених на цю співпрацю. Більше того буде визначати регіональну архітектуру безпеки на схід від Польщі, оскільки політика щодо своїх сусідів є елементом політики безпеки ЄС.

Захід знудився Україною і хоче, щоб вона відмовилася від самостійної зовнішньої політики та економіки. Гірше того, Захід має необхідні інструменти для цього. Україна за свою незалежність повинна тепер заплатити. Та просити про вибачення. Плати та плач, Україно…

szeligowski.wordpress.com

Невдовзі буде жарко! Терористи ДНР в ніч на 3 травня потужно обстріляли Піски й самих себе в Донецьку з артилерії та важких мінометів. Готується обґрунтування для наступу – на дипломатичному рівні глава МЗС Росії Лавров вже виступив із засудженням обстрілу Донецьку Україною на зрив Мінських домовленостей.

Нажаль, росіяни нічого кращого не придумали з часів фінської війни – мов «ми тільки вишукали шеренги своїх військ на передовій, як кляті укри нас обстріляли». Фарс продовжується і з темою демілітаризації Широкиного, що лобіює місія спостерігачів ОБСЄ. Знову йде гра в одні ворота. Чому тоді не демілітаризувати Чернухіно або Дебальцеве? Вочевидь терористи просто використовують міжнародних спостерігачів (часом випадково стріляючи по ним), тоді коли здача Широкиного призведе до подальшої необхідності «демілітарізовувати» Маріуполь аж до Харкова.

Особливо небезпечним знаменням для України є репліки представників Міністерства оборони Росії, де зауважується наступна теза: «Україна нам не ворог, воювати з нею не будемо». Зміст цієї тези звучить абсолютно протилежним, якщо згадати минулорічні фрази Путіна, зокрема «наших військ в Україні немає», й «ми не збираємось забирати Крим». Росія веде також недвозначну гру стосовно зацікавленості в миротворчих силах на Донбасі. Й тоді коли увесь світ вважає, що це будуть якісь треті сили, росіяни мають на увазі виключно легалізацію своїх військових підрозділів. Європа вустами Туска відмовилась від ідеї надання збройних сил Євросоюзу для врегулювання кризи на Донбасі (вочевидь Африканські справи важливіші), таким чином зруйнувавши плани Порошенка. Будь-яке несприятливе рішення Ради Безпеки щодо направлення голубих касок ООН в регіон (без участі російських миротворців) буде заветоване  представниками Росії. Втім мирні висловлювання та симуляція розрядки від Путіна та компанії вже вилились у приємний дивіденд – Італія задекларувала власне бажання зняти санкції з Росії, хоча її тут же поправили у цьому бажанні інші європейці. Проте такі наміри свідчать на користь загальній тенденції – санкції щодо Росії боляче б’ють по тих європейцях, що займаються передусім споживчою кооперацією.

Україна може видихнути – перші травневі дні минулись без ексцесів та масштабних провокацій. Це стало реальним, передусім, завдяки посиленій пильності спецслужб та злагодженій роботі силовиків. Зокрема в Одесі були затримані відокремлені диверсійні групи, які готували теракти на травневі свята (всього близько 30 чоловік). Завдяки цьому доволі чисельний  жалобний проросійський мітинг на Куліковому полі під наглядом посилених загонів міліції відбувся мирно. А в Києві провокацію комуністів, які зібрали молодиків у балаклавах у Паркі Слави, вдалось швидко попередити – хлопців ловили по всьому Печерську.
Проте попереду 70-та річниця Перемоги, 9 травня – ще один іспит для органів правопорядку. Під прицілом знову великі міста, багатолюдні ходи, об’єкти інфраструктури. 11 травня – річниця так званого «референдуму» в ДНР та ЛНР, дата, на честь якої заплановано святкування «Дня республіки». Можна здогадуватись, що лозунги які будуть використовувати лідери бойовиків на площах міст, будуть далекими від пацифізму – адже території на яких відбувся псевдореферендум – Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Красний Лиман, Сєверодонецьк, Лисичанськ – «окуповані українською хунтою». Тож заспокоюватись терористи навіть не планують, оскільки тривалий мир шкодить психо-нервовому стану важкого хворого. При цьому Україні знову варто остерігатись початку використання авіації «Новоросії» (журналісти LifeNews у першотравневому сюжеті завітали на аеродром Луганська аби подивитись на відновлений музейний L-29) у конфлікті великої інтенсивності, до якого залишилось пройти через невеличкий часовий відрізок – травневі свята.

Valeriy Kravchenko

КИЇВ. 3 травня. УНН. Переговори з “Правим сектором” про перехід під командування Збройних сил України завершені. Про це на святкуванні Дня добровольчого руху заявив заступник міністра оборони Петро Мехед, передає кореспондент УНН.

“На сьогоднішній день іде процес адаптації „Правого сектору“ до збройних сил. В теоретичному плані ведення переговорів вже завершено. Тому скоро вже будемо переходити у практичну площину реалізації цього проекту”, — сказав він.

Крім того, П.Мехед назвав ситуацію навколо оточення бази ДУК “Правий сектор” у Дніпропетровську конфліктом між політичними силами.

“Я не казав би про якийсь конфлікт певних батальйонів з державою. Це скоріш за все конфлікт між певними політичними силами. В збройних силах не може бути політичних амбіцій. Збройні сили призначені для захисту Батьківщини. А якщо у певного лідера добровольчого загону виникають певні політичні амбіції і він хоче через певні дії вийти на політичний небосхил, є інші шляхи досягнення”, — резюмував заступник міністра оборони.

Нагадаємо, 28 квітня начальник штабу 5-го окремого батальйону ДУК Олександр Карась повідомив про блокування бази “ПС”. Пізніше лідер “Правого сектора” Дмитро Ярош заявив, що військове і політичне керівництво вирішило навмисно спровокувати конфлікт між “Правим сектором” і бійцями ВСУ, щоб дискредитувати добровольчі загони.

Як повідомляв УНН, 2 травня Збройні сили розблокували базу ДУК “Правого сектора” у Дніпропетровській області.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1462243-u-minoboroni-zavershili-peregovori-z-pravim-sektorom-pro-perekhid-do-zsu