27 квітня в Києві відбувся 17-й саміт Україна-ЄС, за результатами якого сторони погодили спільну заяву, у значна увага приділяється питанню ратифікації Угоди про асоціацію державами-членами ЄС. Зокрема, в заяві наголошується на важливості та необхідності початку роботи зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (ЗВТ) з 1 січня 2016 року.
Про це йдеться у пункті № 17 спільної підсумкової заяви: «Лідери очікують на початок тимчасового застосування положень щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС з 1 січня 2016 року, а також на позитивний вплив від її створення. Вони також наголосили на важливості продовження тристоронніх консультацій щодо імплементації ПВЗВТ між Україною та ЄС у конструктивному дусі, використовуючи наявні для договірних сторін ПВЗВТ гнучкості».
Таке формулювання, попри його лаконічність, можна вважати основним здобутком українських дипломатів в протистоянні з Росією, адже свідчить про те, що шантаж Росії, яка вимагала відтермінувати початок дії Угоди про ЗВТ на рік (до 1 січня 2017 року), не вдався. На відміну від подій піврічної давності, коли під час тристоронньої дискусії 12 вересня між ЄС, Росією та Україною аргументи,чи, швидше, погрози Росії обмежити доступ України до російського ринку спрацювали, і вступ в дію угоди було перенесено на 2016 рік, цього разу представники ЄС та України були категоричними.
Нагадаємо, 21 березня 2014 року була підписана політична частина Угоди про асоціацію між Україно та ЄС, 27 червня – економічна частина. 16 вересня 2014 Верховна Рада України одночасно з Європарламентом ратифікувала Угоду про асоціацію, включно з створенням зони вільної торгівлі. Після зустрічі тристоронньої групи (Україна-Росія-ЄС) 12 вересня було оголошено, що початок роботи зони вільної торгівлі між Україною та ЄС відкладається на рік – до 31 грудня 2015 року.
Задовго до проведення саміту чільні представники ЄС, а слідом за ними – й українські високопосадовці заявили про неприпустимість ще одного перенесення дати тимчасового застосування частини Угоди про асоціацію. Така непоступливість європейських дипломатів пов’язана, в першу чергу, з очевидною недоговороздатністю РФ, неодноразово продемонстрованою протягом останніх років. Також, речники ЄС та окремих країн виявили невластиву їм жорсткість ще й з огляду на побоювання, що Україна таки не встоїть перед спокусою «розміняти» введення зони вільної торгівлі з ЄС на обіцянки миру на Сході з боку Росії.
Саміт Україна ЄС, що відбувся 27 квітня, сходе, остаточно поставив крапку в цьому питані. Однак, залишається відкритим питання про задоволення претензій Росії до Угоди.
Російські апетити
11 липня 2014 року в Брюсселі під час тристоронньої зустрічі представників України, Росії та ЄС було домовлено, що 20 липня Росія представить перелік пунктів угоди, щодо яких вона має «претензії», а до 1 вересня спільна робоча група напрацює відповідь на вимоги російської сторони. Тоді ж було домовлено, що пропозиції РФ стосуватимуться трьох аспектів Угоди: технічне регулювання, санітарні і фітосанітарні заходи (СФЗ) та митне адміністрування.
Натомість, в документі, який представили росіяни, їх претензії стосуються уже п’яти сфер (додані енергетика та лібералізацію тарифів). Сам документ також вражає своїми обсягами та складається з 60 сторінок. З них 45 сторінок – це перелік товарів, які Росія хоче вилучити з взаємної відбої торгівлі між Україною та ЄС. Відповідно до документа, який оприлюднило видання Дзеркало Тижня, росіяни запропонували внести зміни по 2376 тарифним позиціям з 11600, прописаних в Угоді. Таким чином, згідно пропозицій Москви, Україна та ЄС мають вилучити з взаємної торгівлі понад 20% товарів. Причому, перелік товарів, торгівля якими між Україною та Росією, на думку авторів, може завадити російським експортерам, як мінімум, дивує. Так з-поміж товарів, якими відповідно до угоди мають вільно торгувати ЄС та Україна, Росія пропонує вилучити бургундське та тосканські вина, або ж сир рокфор.
Формально, російська сторона пояснює потребу вилучення більше десятка тисяч видів товарів «стурбованістю», що європейські товари становитимуть загрозу для аналогічних російських на українських ринках. В свою чергу, українська продукція, яку витіснить європейська, заполонить російські ринки, витіснивши місцевого виробника.
Окрім очевидної абсурдності подібних страхів (адже ані Україна ані Росія не виробляють, приміром, сир горгонзола, тож конкуренції тут, в принципі, бути не може ), документ демонструє прагнення Росії встановити ескортні бар’єри замість підвищення конкурентоспроможності власних виробників. Упереджений підхід Росії до Угоди про ЗВТ проявляється ще й у тому, що вимагаючи від України зберегти митні тарифи для товарів з ЄС, росіяни пропонують в рамках проекту зони вільної торгівлі в межах СНД продавати нам ці ж товари за нульовою ставкою.
Окрім такої дивної позиції щодо прямого обмеження торгівлі між Україною та ЄС в рамках ЗВТ, Росія вимагає щоб в Україні поряд з технічними стандартами для продукції, які діють в ЄС (як це передбачається в Угоді про ЗВТ) діяли «й національні та інші стандарти».
«Через добровільність застосування стандартів, міждержавні стандарти мають діяти паралельно з іншими документами із стандартизації (зокрема європейськими стандартами), оскільки їх скасування призведе до порушення зв’язків, що сформувалися у рамках взаємних поставок». Тобто, в разі, якщо Україна повністю перейде на технічні стандарти ЄС, то стандарти які діяли до цього часу, і які діють в Росії (а більшість з них були встановлені ще за радянських часі – так звані, ГОСТи) перестануть працювати в Україні. Відповідно, усі товари, які не задовольняють ці стандарти будуть заборонені для продажу на території України. Більше того – слід зважити на те, що в ЄС діє система забезпечення безпеки та якості харчових продуктів за принципом «від поля до столу». Відповідно, якщо українські фермери захочуть продавати, приміром, молоко або ж молочні вироби в країни ЄС, їм потрібно буде надати документи і про умови, в яких отримують продукцію, і про корми, якими харчувались корови, які дали молоко. Якщо ж корми не відповідатимуть прийнятим стандартам, а відповідатимуть лише російським, молоко від корів, яких годували цими кормами, не зможе продаватись в країнах ЄС. Відповідно, виникає загроза втрати ринку для виробників кормі та подібної продукції російських виробників.
Однак і тут позиція Росії виглядає доволі цинічно, адже впродовж трьох останніх років українська продукція (приміром, сири, інша молочна продукція, солодощі, картопля, курятина) постійно блокувались на російському кордоні через, нібито, невідповідність санітарним і фітосанітарним нормам РФ. Здавалося б, цілком нормальна позиція (якщо не зважати на політичну складову): хочете торгувати на нашому ринку – дотримуйтесь наших вимог. Однак, якщо виникає дзеркальна ситуація – тут Росія уже не хоче пристосовуватись до стандартів ЄС, і ще й вимагає, щоб «за компанію» з нею відмовлялась від європейських ринків і Україна. Ситуація тим абсурдніша, що сама Росія ще в 2013 році паралельно розпочала синхронізацію технічних стандартів з вимогами ЄС. Росстандарт і Європейський комітет стандартизації уже провели кілька спільних нарад щодо уніфікації техстандартів.
Ще один пункт вимог – «Надання митним органам Російської Федерації права проводити передвантажну інспекцію та виїзні перевірки в місцях формування експортних вантажів з України до РФ». На практиці, очевидно, це мало б означати надання митним або іншим контрольним органам права доступу на будь-який об’єкт в Україні, який має хоча б віддалений стосунок до експорту продукції до РФ. Очевидно що навіть фізично неможливо забезпечити такі умови, не кажучи вже про те, що така вимога висувається під час російської військової агресії та засилля російських диверсійних груп на території України.
В сфері енергетики та лібералізації тарифів росіяни не особливо приховуючи, намагаються залишити за собою впливи на цінову політику в цій галузі, що є абсолютно несумнісним ані з законодавством ЄС, та завідомо суперечить інтересам України.
Претензії до угоди про ЗВТ: параноя чи добрий розрахунок?
Експерти підрахували, що якщо врахувати усі вимоги та пропозиції,які висунули росіяни до Угоди про ЗВТ, доведеться повністю переписувати угоду, а усі процедури, пов’язані з внесенням змін до документу, зайняли б більше двох років. Відтак, вимоги росіян виглядають не як намагання справді мінімізувати гіпотетичні збитки від відкриття українських ринків для товарів з ЄС, а швидше, як брутальна спроба заблокувати вступ в дію угоди. Оскільки український та європейським дипломатам таки вдалось нівелювати російський тиск та домогтись ратифікації угоди у незмінному стані, усі зусилля росіян зараз спрямовуються на те, щоб зірвати початок дії економічної частини угоди про ЗВТ.
Зокрема, наприкінці вересня минулого року президент РФ Володимир Путін надіслав листа Порошенку з погрозами про те, що російська влада зупинить режим вільної торгівлі для українських товарів навіть у випадку зміни національного законодавства в рамках підготовки до вступу у дію ЗВТ. Також, Путін наголосив на необхідності коригування економічної частини Угоди про асоціацію.
Для того,щоб виключити подальші спекуляції на цю тему, за два минулі тижні в переддень саміту прозвучало кілька заяв про неприпустимість подальших змін тексту угоди про ЗВТ та перенесення термінів.
В березні 2015 року європейський комісар з питань торгівлі Сесілія Мальмстрьом підсумовуючи результати зустрічі з міністром економічного розвитку Росії Олексієм Улюкаєвим заявила, що питання зміни тексту угоди про ЗВТ не стоїть на порядку денному. «Ми готові шукати шляхи вирішення проблем, які непокоять Росію (щодо імплементації ЗВТ, – авт..), і зробити застосування угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС більш гнучким, проте зміни до угоди вноситися не будуть”, – сказала Мальмстрьом.
На цьому ж наголосив глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський 22 квітня після завершення тристоронніх консультацій Україна-ЄС – Росія. «Європейська комісія готова детально розглянути занепокоєння Росії. Однак подальша відстрочка впровадження поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі або перегляд угоди не розглядається», — сказав дипломат».
Зрештою, очільник Міністерства закордонних справ України Павло Клімкін, а згодом – і Президент України Петро Порошенко також офіційно підтвердили, що Україна не розглядає можливості подальшого відтермінування дії Угоди, або ж внесення змін в її текст. Те ж саме, коментуючи завершення саміту Україна-ЄС, 27 травня заявив Прем’єр-міністр Яценюк.
І Україна і Європа чітко усвідомлюють суть російських намагань «поправити» Угоду, а насправді – будь-якими способами максимально загальмувати подальшу інтеграцію України в Європейську спільноту. Для того, щоб втримати вислизаючу Україну в своїй орбіті, східний сусід виставив увесь доступний йому арсенал заходів – від купівлі західних дипломатів та торгових конфліктів до установок залпового вогню та бурятських «шахтарів». Захід, чудово розуміє, що невдача на дипломатичному полі лише додасть агресії на військовій арені. Тому усі кроки, пов’язані з посиланням співпраці України та ЄС відбуваються повільно, з огляду на інтереси Росії. Однак станом на зараз виглядає, що обидві сторони налаштовані доволі рішуче щодо спільної протидії тиску Росії і подальші зусилля України будуть мати потужну підтримку на заході.
Віктор Біщук