“Пробудження сили” від Міхеїла Саакашвілі

Керівник Одеської облдержадміністрації, колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі у Львові заявив про необхідність радикальної зміни політичної еліти та розповів, як, на його думку, треба реформувати Україну.

Поява Саакашвілі у Львові була анонсована заздалегідь: політик мав презентувати щойно видану автобіографічну книжку «Пробудження сили», яка спочатку мала називатися «Так переможемо!». Видання, що вийшло російською мовою у харківському видавництві «Фоліо», а невдовзі з’явиться українською та грузинською, ґрунтується на розмовах із Саакашвілі видавця, гендиректора «Фоліо» Олександра Красовицького. Редактором є відомий колись російський, а тепер український журналіст Володимир Федорін, що редагував «Четверту республіку» Бориса Ложкіна та є автором книги розмов з Кахою Бендукідзе «Ґудбай, імперіє».

У «Пробудженні сили» описані здебільшого події грузинської та міжнародної політики, з якими Саакашвілі мав справу під час своєї політичної кар’єри у Грузії, а також його обґрунтування потреби у радикальних політичних змінах в Україні.

Очевидно, що декому з присутніх було цікаво, чи не збирається Саакашвілі повернутися до Грузії у жовтні, якщо його партія «Єдиний національний рух» здобуде на виборах більшість у грузинському парламенті. Але він розчарував обережністю та браком конкретики у відповіді на поставлене йому запитання, запевнивши, однак, що його дружина, як один з лідерів ЄНР, має дуже високі шанси на здобуття мандата.

Присвятивши близько п’яти хвилин своїй книжці, Саакашвілі взявся викладати перед аудиторією свої погляди на реформи в Україні. З огляду на те, що почав він з твердження про необхідність радикальної зміни політичної еліти, приходу нового покоління політиків, Саакашвілі серйозно налаштований на підтримку створеної влітку його однодумцями партії «Хвиля», хоч він жодним словом не згадав її.

Як вважає Саакашвілі, нинішня українська політична еліта має такі самі цінності (гроші, особисте багатство), як і російська, що привело Україну за двадцятиріччя незалежності до катастрофи та бідності. Для позитивних змін державі потрібні політики молодого покоління з іншими цінностями, близькими до європейських. Він вказує на парадокс: нинішня українська політична еліта з цінностями, ідентичними до цінностей російської еліти, має рабських страх перед Заходом та дуже покладається на нього у ті моменти, коли треба спиратися виключно на власні сили. Українці не повинні дозволяти європейським чи американським політикам повчати себе.

Новим поколінням політиків, на думку Саакашвілі, мають стати ті молоді держслужбовці, що прийшли після Революції гідності до уряду, до облдержадміністрацій чи райдержадміністрацій, але відчувають, що через опір старого покоління політиків чи бюрократів не можуть реалізувати свої плани. Саме їх він пропонує зібрати разом в одну силу, яка змогла б виграти вибори. Втім, задля закріплення успіху після приходу до влади, молоде покоління політиків повинно також усунути олігархічних конкурентів. Спираючись на власний досвід у Грузії та конфлікт з олігархом Іванішвілі, Саакашвілі переконує, що усім олігархам і дуже багатим людям треба заборонити фінансувати політичні партії та політиків і самим брати участь у виборах.

У запровадженні безвізового режиму з країнами Шенгенської зони за нинішніх умов Саакашвілі бачить серйозну загрозу національній безпеці Україні, якою є втрата 3–5 млн населення, що поступово емігрують до країн-членів ЄС. Йдеться передусім про молодь та активних людей, що захочуть вчитися та реалізувати себе за межами України. На його думку, особливо небезпечним є масовий виїзд української молоді на навчання та роботу до Польщі, оскільки українці зможуть дуже швидко асимілюватися у польському суспільстві.

Децентралізація в Україні на сьогодні, за словами Саакашвілі, є шкідливою. Україну треба спочатку правильно централізувати, «вилікувати» від корупції та шкідливого мислення, і лише потім децентралізувати.

Перемога у конфлікті з Росією для України настане лише тоді, коли Україна стане кращою для життя, ніж Росія. Саакашвілі стверджує, що Україна має провести економічні реформи та стати успішною державою – взірцем для Росії, що нейтралізує російську пропаганду і сприятиме внутрішнім змінам у самій Росії.

Загроза сепаратизму у Південній Бесарабії (чи навіть Одесі), як вважає політик, нікуди не зникла. За двадцятиріччя незалежності Україна практично не інвестувала в інфраструктуру цього регіону. Але саме регіон, у якому можливе виникнення сепаратистських рухів чи організацій, потребує особливої уваги центрального уряду. Проведення «Євробачення» у Києві (а не Одесі) і, загалом, надмірна централізація видатків у столиці шкодять країні. Саакашвілі вважає, що, лише відновивши інфраструктуру у відвойованих містах Донбасу, українська держава може розраховувати там на симпатії та повагу.

Іншими словами, погляди Саакашвілі на реформи в Україні, які він виклав у своїй книжці (уривками опубліковані тут), не сподобаються як багатьом у владі, так і різним опозиційним силам: ніхто з них не хоче посилення політичної конкуренції. Не сподобаються вони і європейським та американським експертам з України, що, очевидно, розкритикують тези про необхідність «правильної централізації» в Україні та опори на власні сили, включно з відмовою від кредитування в МВФ. Можливо, націоналістам не сподобається думка про необхідність інвестування в інфраструктуру Донбасу чи Півдня України. Проте аудиторії, схоже, погляди Саакашвілі сподобалися.

Дмитро Борисов

Фото: Андрій Поліковський