субота, 27 Лютий, 2021
pluken
Головна / Думки та коментарі / Безпека / Україна та Туреччина: час для дружби?
Fot. ukrinform.ua
Fot. ukrinform.ua

Україна та Туреччина: час для дружби?

Share Button
Fot. ukrinform.ua
Fot. ukrinform.ua

Інцидент з російським бомбардувальником Су-24 М, збитим турецькими ВПС на минулому тижні викликав видимість політичного зближення між Києвом та Анкарою. Не можна стверджувати, що дві країни не мали тісних політичних контактів до цього періоду, але про справжню «ментальну» дружбу не йшлося. Російські пілоти, що «заблукали» в небі над турецько-сирійським кодоном значно в цьому допоміг.

На тлі масштабної істерії в Росії, яка вилилась в широке поширення хештегу «#нож в спину» авторства Володимира Путіна, підкріпленої заявами про припинення безвізового режиму (що вдарить в першу чергу по турецькій сфері послуг та російським туристам), санкціям проти турецької продукції, забороні турецьких серіалів (де, як виявилось, «багато беліберди» – супераргумент) відбулась своєрідна «демонізація» рядового інциденту через принциповість турецьких військових, адже російські літаки систематично провокують авіацію країн-членів НАТО на протязі останніх трьох років. Деякі «ціпові пси» московського політикуму, на кшталт Володимира Жириновського пішли навіть далі, стверджуючи що вирішити проблему Туреччини просто – треба лише скинути ядерну бомбу на Стамбул. Натомість президент Туреччини Реджеп Ердоган не лише не вибачився за інцидент, але й пообіцяв й надалі збивати російські літаки в небі над Туреччиною.

Українці відреагували на збиття російського літака загалом схвально, морально підтримавши турецькі ВПС відеороликом. У відповідь турецькі ЗМІ відзняли відеоролик про героїзм українських військових, що протистоять агресору на Сході України. Проте справжнім рупором зближення несподівано виступило державне підприємство «Укроборонпром». Несподіванка полягає в тому, що питання інтенсифікації двостороннього співробітництва, особливо на тлі політичного конфлікту між Росією та Туреччиною, знаходиться в компетенції Адміністрації Президента та Міністерства закордонних справ. Тож заяви ДП «Укроборонпром» про спільні проекти у практичній площині між Анкарою та Києвом зі створення сучасних засобів, які можуть забезпечити охорону акваторії, сухопутних кордонів, виглядають досить нехрестоматійно. За відсутності політичної волі дипломатів, державний концерн, до складу якого входить 110 оборонних підприємств та де працює 80 000 працівників, виступає в якості локомотива змін курсу зовнішньої політики. Зокрема Роман Романов, генеральний директор ДП, заявив, що «обидві країни мають достатньо розвинений науковий потенціал і виробництво. Є тенденції максимального прискорення з обох сторін. Україна – космічна, авіаційна держава, чим не може похвалитися турецька сторона. Але в Туреччині дуже багато цікавих робіт з ракетним системам, системам тепловізійного спостереження. Ця спільна робота дозволить скоротити роки для нашої промисловості і отримати високопродуктивні сучасні засоби».

Безумовно співробітництво між Туреччиною (країною-членом НАТО) та Україною в контексті чорноморської безпеки становить пряму загрозу Чорноморському флоту Російської Федерації, дислокованому в Криму. На регіон чекає черговий виток гонки озброєнь, коли заблокований в Чорному морі флот Росії (контроль за Босфором та Дарданеллами здійснює Анкара) не матиме достатньої оперативної спроможності. На тлі задекларованого збільшення на 50% збройних сил Польщі, закінчення сьомої хвилі мобілізації в Україні, загрозою потенціального конфлікту з 400 тисячною турецькою армією, Росія має небагато вибору. По-перше, активізація військових дій, в тому числі із залученням наземних сил, на сирійському фронті боротьби з ІГІЛ (Туреччину російські ЗМІ за тиждень «зробили» ледь не посібником радикальних ісламістів). По-друге, активізація курдів, обіцянка підтримки створення сирійського Курдистану, що дозволить виставити проти Туреччини внутрішній кризовий потенціал. По-третє, можливий удар по найближчому союзнику Туреччини на Південному Кавказі – по Азербайджану, через військову ескалацію конфлікту в Нагорному Карабасі або через актуалізацію питання геноциду вірменів турками. Вчетверте, Москва залишає за собою можливість відповіді щодо блокади Криму, яка провадиться «емісарами Анкари» та «прибічниками київської хунти» Меджлісом кримськотатарського народу. Мустафа Джемілев та Рафат Чубаров неодноразово зустрічались з Ердоганом, зокрема на організованому на турецькій землі Всесвітньому конгресі кримських татар. Такою відповіддю може бути провокація на «кордоні» в Херсонській області, акваторії Чорного та Азовського морів, або майже забуті заклики «прорубати коридор» до Криму, поставлені проросійським сепаратистам на Донбасі, підкріплені зброєю та командуванням з Москви

На рівні свідомості кремлівські ЗМІ формують в росіян вузол протиріч та взаємозв’язку між подіями в Сирії та подіями в Україні, ролі Туреччини в цьому процесі. Така українсько-турецька змова є загрозою національним інтересам Росії. Для України в цьому контексті погане єдине те, що ми знову починаємо дружити «проти» замість того аби дружити «за», хоча переваги від стратегічної дружби очевидні просто зараз. Мова йде не лише про оборонне співробітництво, хоча воно й важливе. Україна може замістити Росію в якості експортера пшениці чи соняшникової олії. Ринок Туреччини відкриває широкі можливості для українських виробників, які прийдуть на зміну росіянам. Туристи з України також можуть частково закрити проблеми турецької сфери послуг. Крім економічних інтересів, важливим є оформлення політичного альянсу Києва та Анкари. Питання регіональної безпеки, зокрема технологічне, військово-промислове співробітництво, або допомога в тренуванні військових між суверенними країнами не порушує безпекових гарантій, що отримує Туреччина від членства НАТО. До такого виду рамочного співробітництва, яке необхідно формалізувати угодою, варто залучати й інші країни, що зацікавлені в посиленні безпеки в регіоні на тлі агресивною політики Росії, зокрема Польщу.

Валерий Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Fot. president.gov.ua

Консультативна (з)рада й примирення: Україна на шляху до колапсу

Доки західний світ (зокрема Європа) борються з пандемією COVID-19, для України настають важкі часи випробувань. …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.