Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Російська пропаганда знову звернулася до теми реституції майна у Західній Україні. Йдеться про перспективи повернення нерухомого майна його колишнім власникам та їхнім спадкоємцям, громадянам Польщі, Румунії та Угорщини. Цього разу шанс повернутися до цієї теми дали симпатики Путіна з проросійської партії «Зміна», що, за їхніми словами, заснували у Любліні громадську організацію «Реституція Кресів». Цікаво лише те, що у Західній Україні цю тему популяризують ті самі люди, що й говорять про необхідність переходу до федеративного устрою.
Реституцією, а саме: втратою свого житла чи землі без компенсації через те, його повернуть довоєнним власникам, лякають західних українців російські медіа, а також медіа і блогери, пов’язані з Віктором Медведчуком, політиком і громадським діячем, що послідовно виступає за федералізацію і євразійську інтеграцію України. Вперше про цю «загрозу» у Медведчука заговорили ще у 2013 р., до початку Євромайдану. За твердженням цих проросійських публіцистів та «експертів», Україна, підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, змушена тепер привести усе своє законодавство у відповідність з європейським, зокрема, як балтійські країни, Польща та інші країни соцтабору, дозволити реституцію майна. Насправді, право ЄС не регулює відносин власності, а ті колишні соціалістичні країни, які уможливили реституцію майна, зробили це з внутрішньополітичних міркувань – під тиском колишніх власників та їхніх спадкоємців.
Як зазначає Віктор Медведчук у своїй публікації «В Польше заговорили о реституции на Западной Украине» від 18 квітня 2015 року на порталі vybor.ua, найбільше від можливої реституції можуть постраждати власники «елітного житла» у центрі Львова, що заселили історичний центр міста після 1944 року. Далі він згадує, що до 1939 року серед мешканців Львова українці становили меншість, а тому реституція, у разі її проведення, особливо болюче вдарить по них.
Варто зазначити, що джерелом інформації про «загрозу» реституції Медведчук у своїй публікації називає заяву Матеуша Піскорського, лідера польської проросійської та антизахідної партії «Зміна», яку створили – на перший погляд, парадокс! – ліві та праві польські радикали. Медведчук цитує його заяву, але, звісно, не згадує про те, що Піскорскі є давнім другом Росії (як і сам Медведчук), а минулого року він ще й виступив у ролі спостерігача під час так званого «референдуму про статус Криму» і дав йому позитивну оцінку. Медведчук вважає, що партія «Зміна» не є впливовою політичною силою, але Піскорський, на його думку, має рацію у тому, що Угода про асоціацію з ЄС створює правові підстави для проведення реституції.
Детальну інформацію про майбутню діяльність організації під назвою «Реституція Кресів» можна отримати з розмови одного з її лідерів – Конрада Ренкаса – з інформагенцією Sputnik Polska, що належить до російського державного медіахолдингу «Россия сегодня». Ренкас каже у цій розмові, що адвокати, яким платитиме організація, представлятимуть в українських судах інтереси поляків – колишніх власників нерухомості на території сучасної України, що були виселені до Польщі, та їхніх спадкоємців. Отже, вони позиватимуться до держави України з вимогами виплатити компенсації за націоналізоване чи залишене на території України нерухоме майно (за ринковою вартістю) або просто повернути його. Якщо ж їм відмовлять у цьому, то подальші плани малозрозумілі: як стверджує Ренкас, укладаючи угоду про асоціацію з ЄС, «Україна визнала також певну однорідність, комплементарність правових систем», а тому наступні процеси проти України вони готуватимуть у Польщі чи тих країнах, у яких мешкають зараз колишні власники і їхні спадкоємці, зокрема США. Більше того, Ренкас переконує, що вони позиватимуться до України у Суді ЄС (!). Нагадаємо лише, що право ЄС не регулює відносин власності, тому логічніше було б судитися з Україною у Європейському Суді з прав людини.
Інформація про організацію з назвами Restytucja Kresów, Powiernictwo Polskie чи Powiernictwo Kresowe поки що відсутня у Національному судовому реєстрі Польщі (KRS), тому усі заяви Ренкаса про напрямки діяльності організації слід, очевидно, вважати лише деклараціями про наміри. До слова, минуле Ренкаса доволі цікаве: він був членом різноманітних невпливових правих політичних сил (переважно антизахідних і євроскептиків), а також доволі лівої «Самооборони РП», завдяки якій побував головою Сеймику Люблінського воєводства у 2003-2004 рр. У 2006 році районний суд Любліна визнав Ренкаса винним у підробці підписів, які були йому потрібні для реєстрації організації Legia Akademicka у 1996 році. Вину Ренкаса підтвердив Окружним судом у Любліні у 2010 році, присудивши його до 10 місяців позбавлення свободи з випробувальним терміном у два роки. Можна лише припустити, що знаючи минуле Ренкаса, подані ним для реєстрації чергової організації документи ретельно перевіряють.
На тлі усіх цих заяв Піскорського, Ренкаса, Медведчука та українських прибічників ідеї федералізації України про неминучу реституцію у Західній Україні, варто згадати про те, що питання надання компенсацій виселеним із Західної України громадянам Польщі було врегульоване так званою «республіканською угодою» між Польським комітетом національного визволення (ПКНВ, PKWN) і РНК УРСР (урядом УРСР) 1944 року, яка покладає обов’язок компенсації за залишене виселеними особами майно на ту сторону, що їх приймала. Аналогічні угоди були укладені ПКНВ з Білоруською РСР та – що важливо – з Литовською РСР. У 2005 році Сейм прийняв закон «Про реалізацію права на компенсацію за нерухоме майно, залишене за нинішніми кордонами РП», яким підтвердив, що польська держава зобов’язана виплатити грошові компенсації колишнім власникам та їхнім спадкоємцям (якщо ці компенсації не були надані у 1940-1950-х рр.) або передати з державної власності земельні ділянки чи будинки/їх частини, при цьому розмір компенсації був обмежений 20% первісної вартості залишеного нерухомого майна. Виплати компенсацій тривають досі. Втім, колишні власники та їхні спадкоємці можуть спробувати отримати і вищу компенсацію від польської держави, якщо мають час і гроші на судовий процес у Європейському Суді з прав людини (відомим прикладом є справа «Єжи Броньовскі проти Польщі»).
У випадкою з Литвою, її вступ до ЄС (не кажучи вже про укладення угоди про асоціацію) не дав виселеним з Литви жодного шансу повернути собі залишене у Литві нерухоме майно, оскільки обов’язок за виплати компенсацій за нього лежить на польській державі. Проте, у випадку, якщо нерухоме майно було націоналізоване до виселення (наприклад, у 1940-1941 рр.), а не залишене у момент репатріації, то у Литві колишні власники незалежно від громадянства, мають шанс отримати його або компенсацію на підставі норм внутрішнього права, що стосуються реституції. У випадку з Україною, українське законодавство передбачає компенсації або повернення конфіскованого нерухомого майна лише політичним репресованим і реабілітованим особам, а також їхнім спадкоємцям, незалежно від їхнього громадянства. Повернення майна та виплата компенсацій цим особам активно відбувалися у 1993-1995 рр., хоча судові процеси з різним успіхом тривають і тепер.
Цікаво, що в адміністративних судах вже були спроби змусити українську владу, зокрема Кабінет Міністрів України, вжити заходи для уможливлення реституції націоналізованого майна, причому на підставі укладення Угоди про асоціацію з ЄС. Проте, ці суди визнали твердження позивачів про те, що Угода зобов’язує Кабінет Міністрів врегулювати процедуру реституції націоналізованого майна, помилковими. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що у ньому позивач не зможе отримати компенсацію за націоналізоване майно, якщо воно досі визнається у внутрішньому законодавстві законно націоналізованим і якщо у країні немає законів, що регулюють процедуру реституції націоналізованого майна. Успішних прикладів отримання компенсацій від України за націоналізоване за часів СРСР майно – за рішенням будь-яких судів (і українських, і Європейського суду з прав людини) – немає.
21 квітня, через три дні після публікації Медведчука, у блозі політичного аналітика Олега Хавича в івано-франківському інтернет-виданні «КУРС» з’явився допис під назвою «Польське доміно». У ньому Хавич повторює тези і Медведчука, і Піскорського, і Ренкаса: реституція нерухомого майна в Україні можлива на підставі Угоди про асоціацію, нею зацікавляться не тільки громадяни Польщі, але й громадяни Румунії, Угорщини та інших країн ЄС, вартість майна, на яке претендують колишні власники та спадкоємці – 5 млрд. доларів. Хавич дослівно цитує Ренкаса, не ставлячи під сумнів його слова: «Колишні угоди між Польщею та СРСР, а також польські закони про право на компенсацію були написані так, що більшість спадкоємців не могли нічого отримати. Угода про асоціацію між Україною та ЄС змінила ситуацію».
Олег Хавич є керівником ГО «Інститут Західно-Українських студій» (Чернівці) та прибічником ідеї федералізації України. Про діяльність Хавича PolUkr.net вже писав два рази:
У своєму дописі від 21 квітня Хавич пояснює читачам, що західні українці стануть жертвою угоди про асоціацію – «за минулі 10 років Україна значно просунулася на шляху до “європейського столу”», і що невдовзі саме Україна може почати платити колишнім власникам залишеного на території України нерухомого майна та їхнім спадкоємцям, а не, наприклад, Польща. Втім, приклад Литви це цілком заперечує.
22 квітня у Львові громадська організація Олега Хавича за підтримки міжнародної неурядової організації «Initiative Pro Mitteleuropa» провела дискусію під назвою «Де був би В’ячеслав Чорновіл у 2015-му: при владі чи в тюрмі?», у якій з доповіддю брала участь Тетяна Монтян, адвокат з Києва, відома своїми лівими поглядами, із симпатією ставиться до радянського інтернаціоналізму і євразійської інтеграції. Цій дискусії PolUkr.net ще присвятить окрему статтю, але варто звернути увагу на те, що наприкінці Монтян було поставлено запитання, що зовсім не стосується теми дискусії: запитання про ймовірність проведення реституції. Запитання підтримали інші присутні, що трималися разом групою, яка відверто симпатизувала Монтян та її поглядам. Монтян висловила сумнів, що в Україні буде прийнято закон про реституцію, але додала: «Поляки займаються дешевими провокаціями типу «Львів – польське місто». І це закономірно. Адже шакали, коли бачуть, що хтось стікає кров’ю, хочуть хапанути ласий шматок. Тепер от добрались і до Львова. Але загроза виходить не з Донецька, а від поляків». Відповідь цитується за інтернет-виданням «Варіанти», що зробило з відповіді Монтян окрему новину:
http://www.varianty.net/25770-montian-sumnivaietsia-shcho-v-ukraini-bude-pryiniato-zakon-pro-restytutsiiu
Втім, не варто вважати, що Медведчук, Хавич чи Монтян зможуть переконати всю західно-українську чи львівську аудиторію, що в них невдовзі почнуться проблеми через реституцію майна, яка, у свою чергу, пов’язана буде з укладенням Угоди про асоціацію з ЄС. Схоже, що їхня аудиторія у цій історії є значно вужчою: налаштовані скептично щодо Заходу (і Польщі, яка є частиною Заходу) українські націоналісти (не всі націоналісти, адже не усім властиве скептичне ставлення до Заходу), які після заяв Піскорського та Ренкаса можуть отримати для себе ще одне свідчення того, що Захід налаштований неприязно щодо України і піти на співпрацю зі своїми тепер вже колишніми ворогами, вирішивши, наприклад, що теперішній уряд України є маріонетковим і надзвичайно залежним від Заходу. І Монтян, і колега Хавича з «Інституту Західно-Українських студій» – Святослав Вишинський – ведуть діалог з націоналістами, особливо бійцями добровольчих підрозділів, намагаючись знайти з ними спільні точки дотику у поглядах. Зокрема, Монтян підтримує сумнозвісне «Батальйонне братство», створене у листопаді минулого року, і причетне до антиурядових заворушень у центрі Києва 3 лютого цього року.
Джерела:
http://www.rmf24.pl/tylko-w-rmf24/przemyslaw-marzec/blogi/news-pomagierzy-putina-znad-wisly,nId,1720536:
http://vybor.ua/article/vneshnjaja_politika/v-polshe-zagovorili-o-restitucii-na-zapadnoy-ukraine.html
http://pl.sputniknews.com/opinie/20150417/264893.html
http://www.1tv.ru/news/world/282190
http://kurs.if.ua/blogs/polske_domino_17889.html
http://www.varianty.net/25770-montian-sumnivaietsia-shcho-v-ukraini-bude-pryiniato-zakon-pro-restytutsiiu
http://www.rmf24.pl/tylko-w-rmf24/przemyslaw-marzec/blogi/news-pomagierzy-putina-znad-wisly,nId,1720536
Омелян Радимський
