середа, 1 Грудень, 2021
pluken
Головна / Співпраця /  Поляки в Українських Карпатах: де їм слід побувати
чорногора2013 204

 Поляки в Українських Карпатах: де їм слід побувати

Share Button

чорногора2013 204Десь двадцять років тому українські Карпати заполонили численні групи польських туристів. Їх можна було зустріти на кожній гірській стежині, у будь якому непролазному порослому косодеревиною (альпійською сосною) місці. Здебільшого це були молоді люди, студенти, яки[ заполонила магія диких гір.

Чому диких? А тому, що на відміну від Татранських гір, тут турист почуває себе як у закинутому краї, де можна у будь-якому кутку розкласти намети, запалити ватру, де ніхто ніколи не обмежує та не вимагає платні за вхід у природній парк. Це є найближча від кордонів Польщі екзотика. Екзотика була і є в самих гуцулах та бойках – невеликих етносах, що населяють Українські Карпати.

До 1939 року теперішні Українські Карпати були розділені між Чехією та Польщею. Після великої примусової міграції народів у сорокових роках у гірських селах практично не залишилося етнічних поляків, як і не залишилося жидів. Втім, на відміну від великих галицьких міст , таких як Львів, Станіслав чи Коломия, у гірських містечках проживало не так вже й багато поляків, яких тоді ідентифікували як римо-католиків. Так, скажімо, у Косові у  1921 році з 3300 мешканців поляків було заледве 200. Жидів у той же час  – 2600, а решта українці. У гуцульських селах польського населення практично не було, на відміну від Східної Галиччини чи Волині. Це пояснюється важкими умовами проживання і, насамперед специфікою сільськогосподарського виробництва. Гуцули жили традиційно за рахунок випасання овець, чим створили особливу екзотичну субкультру.

Втім, вже у кінці 19 століття інтерес до гірської частини зріс як до рекреативної території. А з побудовою залізниці тут почався правдивий розвиток лісової промисловості, туристики та розвитку санаторіїв. Тоді побудовано чимало невеликих протитуберкульних санаторіїв (Ворохта, Буркут) на кшталт Альпійських, було чимало відпочинкових готелів та гірських притулків (схроніск). Доволі знамените схроніско було під Говерлою в урочищі Заросляк, звідкіля туристи розпочинали маршрути Чорногорою. Чорногора взагалі приваблювала романтиків. Поетів, художників. Але про це варто, мабуть написати окрему статтю…

Отож, вже у кінці двадцятих років минуло століття культура активного відпочинку знайшла не тільки аматорів, але й інвесторів, які у Яремчі, Гребенові, Славському, Татарові, Ворохті побудували чимало готелів та ресторацій. З’явилося автобусне сполучення, а також вісєчки у гори на берлинах та бричках запряжених кіньми. Старожили й досі пригадують мощену бруківкою дорогу на полонину Мунчелик, що неподалік Космача, де була чудова туристична віла з усіма вигодами. Сьогодні на цій полонині залишився тільки фундамент від цієї будівлі. Аналогічна дорога вела і на полонину Баранячу, що під горою Хомяк. Тепер  залишилися тільки спогади…

Невеличке містечко Яремче, що якихось 60 кілометрів від Івано-Франківська (Станіслава) вже у середині тридцятих років мало дуже добре розвинену відпочинкову індустрію. Його прирівнювали до татранського Закопаного. Чимало пансіонатів, віл, а також залізничний вокзал та костел у сусідньому селі Дора збереглися й досі. У кінці тридцятих років тільки у Яремчі відпочивало щоліта понад сорок тисяч заможних міщан з усіх куточків тодішньої Польщі. Досі пригадують роботу, яку проводив «Клуб Яремчанський» у горах: маркував стежки, ремонтував дороги, будував шопи та колиби для туристів, де б можна було сховатися від дощу.

Досі збережено та відреставровано зусиллями польських меценатів Меморіал польським легіонерам у Татарові, а також пам’ятний хрест на перевалі Легіонів, що неподалік гірського села Рафайлів. Знаки війни кожен турист може побачити мандруючи хребтами гір. Скажімо, на Сивулі ви побачите ціле бліндажне містечко збудоване у 1916 році  під час війни з російською царською армією. Шанці тягнулися практично вздовж усього вододільного хребта. Усюди ви знайдете осколки від мін, протигази, колючий дріт.

Особливо виразні шанці у Горганах практично на всіх вершинах гір. Шанці та бліндажні украплення досі не запалися та не заросли на Чорногорі та Сколівських бескидах.

Мир після Першої світової війни був коротким. Друга світова війна стала великою провокацією між народами і багато хто піддався спокусі наставити зброю проти тих, з ким ще вчора мирно жив та співробітничав. Війна підпалила факел ненависті та недовіри, а у той же час справжні вороги пожинали славу перемоги, а інші приниження поразки.

Для поляків, які мають намір побувати в Українських Карпатах раджу відвідати саме Яремче і звідтіля пройти Горганами до села Осмолода, чи навіть до  села Колочави (колишня чеська колонія). Безсумнівною перлиною є Чорногора. Старт походу рекомендую розпочати з села Дземброні, піднятися на  гору Піп Іван ( там  побачите залишки польської астрономічної обсерваторії) і завершити маршрут через Говерлу у селі Кваси. Карти тих країв є в Польщі, але для тих, хто мандрує вперше, варто винаймити гіда (montbars100@gmail.com)

Марян Нищук

 

Share Button

Також перегляньте

Fot. LITPOLUKRBRIG

ЛИТПОЛУКРБРИГ на багатонаціональних навчаннях RAPID TRIDENT 2019

На базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.