Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Дві австрійські неурядові організації – Initiative Pro Mitteleuropa та Forum Austria International – популяризують в Україні ідею її федералізації.
Обидві організації очолює Філіпп Депіш (Philipp Depisch), 34-річний австрійський політолог, член Народної партії Австрії (ÖVP). Судячи з інформації, яку розповідає про себе на своєму веб-сайті перша організація (заснована у 2010 році), раніше (принаймні до осені 2014 року) ні з якими українськими партнерами вона не співпрацювала, і проектів, що мають стосунок до України, не реалізувала. Друга організація була заснована у листопаді 2014 року і, окрім України, ще поки ніде не встигла «засвітитися».
Не можна сказати, що Initiative Pro Mitteleuropa веде дуже активну діяльність. Організація має статус міжнародної (створено осередки у Словаччині, Словенії, Австрії та Німеччині (Баварії)), але публічних заходів провела/співорганізувала небагато. Натомість, Філіпп Депіш, президент організації, є вельми публічною особою. Політолог за освітою, і у минулому активіст молодіжного крила Народної партії, Депіш полюбляє давати коментарі австрійським медіа, публікувати у них власні статті, брати участь у міжнародних конференціях, що відбуваються в Австрії. Він собливо підкреслює факт власного знайомства з міністром закордонних справ Австрії Себастіаном Курцем. Крім того, Депіш намагається підтримувати знайомства з перспективними політиками, членами Народної партії Австрії.
Як стверджує сама організація, у 2012 році вона була співорганізатором міжнародної конференції «Центральна Європа і Російська Федерація: діалог для партнерства» (Відень, 20 січня 2012 р.). Однакові повідомлення (передруки прес-релізу) про цю подію з’явилися на новинних стрічках провідних російських інформагенцій:
РИА «Новости» – http://ria.ru/world/20120120/544590111.html
РБК – http://top.rbc.ru/politics/20/01/2012/634187.shtml
Помітно, що у конференції, окрім австрійських та російських політиків та підприємців (з російського боку – Олександр Бабаков, депутат Держдуми РФ, у минулому заступник голови Держдуми, тепер член комітету у закордонних справах Думи, веде бізнес, як у Росії, так і в Україні), взяли участь доволі маргінальні експерти – апологети Путіна – як з Європи, так і зі США. З російського боку співорганізатором був маловідомий неурядовий «Інститут досліджень питань міжнародної інтеграції» (Москва), в якого немає навіть власного веб-сайту.
У тому самому 2012 році Філіпп Депіш взяв участь у конференції «Європа та Росія: партнери у глобалізованому світі» (Відень, 12-13 жовтня 2012 року), організованій місцевим відділенням «Федерації за всесвітній мир» (Universal Peace Federation Austria) спільно з Євразійським відділенням «Федерації за всесвітній мир» (Universal Peace Federation — Eurasia). На веб-сайті австрійського відділення «Федерації» є навіть цитата з виступу Депіша. У ньому він закликав європейців «без упереджень ставитися до Росії і співпрацювати з росіянами на рівних умовах» [“approach Russia with an open mind and cooperate with Russians on an equal level”, http://www.weltfriede.at/ILCViennaOctober2012-EuropeRussia.htm]
Минулого року Initiative Pro Mitteleuropa спільно з онлайн-виданням Natural Gas Europe організувала конференцію «Природний газ: перспектива Центральної та Східної Європи» (Відень, 2 липня 2014 р.), на якій, як випливає з прес-релізу організації, учасники обговорювали перспективи будівництва газопроводу «Південний потік». Представники торгово-промислових палат Сербії, Угорщини та Болгарії (країн, через територію яких мав би спочатку пройти газопровід) у ході конференції підписали декларацію про наміри посилити співпрацю у сфері енергетики. Варто зазначити, що у Центральній Європі прибічники збільшення імпорту природного газу з Росії і будівництва нових газопроводів для його імпорту називають російський газ доброю альтернативою вугіллю (спалювання якого збільшує шкідливі викиди в атмосферу), атомній енергетиці (що становить потенційну небезпеку), сланцевому газу місцевого походження (видобуток якого потенційно загрожує місцевим водним ресурсам).
Серед учасників згаданої вище конференції були й урядовці. Угорщину представляв, зокрема, нинішній міністр закордонних справ і зовнішньої торгівлі Петер Сіярто, прибічник будівництва «Південного потоку». Initiative Pro Mitteleuropa вказала також на участь у конференції близького до російського уряду російського економіста та екологічного активіста (голову правління фонду WWF Росія) Леоніда Ґріґорьєва, у минулому заступника директора «Російської енергетичної агенції» при міністерстві енергетики РФ. Ґріґорьєв вже давно займається експертним обґрунтуванням експортної політики Росії в енергетичній сфері, і, зокрема, обстоює ідею будівництво експортних газопроводів до Європи і Туреччини в обхід території України (наприклад: http://echo.msk.ru/programs/sorokina/1451762-echo/).
Більше про діяльність Initiative Pro Mitteleuropa, що безпосередньо стосувалася б російських інтересів, даних немає. Натомість, з грудня 2014 року з’являються повідомлення про її співпрацю з ГО «Інститут Західно-Українських студій» (Чернівці), яку очолює політолог, публіцист, історик за освітою Олег Хавич. Останній відверто визнає, що є прихильником «незалежності всієї Західної України», але оскільки вона є безперспективною, тому він вважає себе «західноукраїнським автономістом», у тому сенсі, що здобуття автономії Західною Україною мало б відбутися через її становлення (або окремо Галичини, Буковини, Закарпаття) як суб’єкта федерації (інтерв’ю з Хавичем: http://www.varianty.net/23622-oleh-khavych-u-vypadku-nepokory-kyievu-po-lviskii-ratushi-striliatymut-tak-samo-yak-po-donbas-areni).
За підтримки австрійської Initiative Pro Mitteleuropa організація Олега Хавича вже провела дві відкриті дискусії у Львові (у грудні 2014 та січні 2015 р.), одну відкриту дискусію в Ужгороді (у березні 2015 р.) та одну – у Чернівцях (у лютому 2015 р.). Про дискусію, що відбулася у Львові, у січні, PolUkr.net вже писав раніше:
Починаючи з другої дискусії, «Інститут Західно-Українських студій» обґрунтовує право інших регіонів на такий самий «особливий статус», який отримали за законом України, «окремі райони Донецької та Луганської областей», де-факто ДНР та ЛНР. Якщо за колишнею ЗУНР було визнано право на територіальну автономію після Злуки з УНР, то, як стверджують представники «Інституту», області, на територію яких претендувала свого часу ЗУНР (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька) мають і зараз право на автономію не менше, ніж частина Донбасу – на «особливий статус». Дискусії, проведені у Чернівцях та Ужгороді, стосувалися саме цієї теми: «Які ще “окремі райони” України можуть вимагати “особливого статусу”?»
Зрештою, Хавич не приховує, що, на його думку, Україна могла б стати сильною державою, якби перетворилася на федерацію за австрійським чи німецьким взірцем. Цікаво, що саме такі думки вже понад півроку висловлює публічно олігарх Дмитро Фірташ. Більше того, він зазначає, що надання «особливого статусу» двом регіонам (де-факто ДНР та ЛНР), ставить решту у нерівне становище: «Коли парламент голосував за це рішення, я казав, що це нічого не дасть. Ми надали окремий статус двом регіонам. Що це, на мою думку, означає? Це означає, що Ужгород, Херсон чи Миколаїв теж повинні брати у руки зброю та боротися за те, щоб отримати окремі повноваження. Це неправильно. Якщо ми їх даємо, то ми повинні дати їх усім» (див. інтерв’ю Фірташа «Економічній Правді» http://www.epravda.com.ua/publications/2015/03/7/532702/). Схожі тези повторює Віктор Медведчук, хоча й він не захоплюється публічно австрійським чи німецьким федералізмом, на відміну від Фірташа.
Але це ще не всі сліди діяльності Initiative Pro Mitteleuropa в Україні. Її президент Філіпп Депіш 20 грудня 2014 року взяв участь у виїзному засіданні «Дніпропетровського громадянського форуму» (ДГФ) у вигляді круглого столу у Павлограді (Дніпропетровська область). Засновницею ДГФ, що є радше клубом, ніж організацією, є скандальний політик Вікторія Шилова, депутат Дніпропетровської обласної ради, лідер руху «Антивійна», проти активістів якого відкрито кримінальне провадження за заклики до зриву мобілізації. Цікаво, що Шилова та її помічники, пообіцявши місцевим громадським діячам та політикам привезти австрійського експерта, запросила їх на круглий стіл «Європейські методи децентралізації влади, як приклад досвіду для організації місцевого самоврядування в Україні». Натомість, відразу після цієї зустрічі круглий стіл було «перейменовано» на: «Федеративний устрій Австрії. Можливі рецепти для України». Саме під такою назвою про круглий стіл поширювала інформацію сама Шилова, що викликало негативну реакцію деяких депутатів Павлоградської міської ради та Дніпропетровської обласної ради і які, мабуть, поки що дуже бояться вимовляти вголос слова «федералізація» і «федерація».
Варто додати, що зараз Шилова публічно висловлює підтримку Віктору Медведчуку (і засуджує олігархів), але, на думку журналіста онлайн-видання «Новий Регіон – Україна», під час довиборів до Верховної Ради у Києві восени 2013 року в окрузі №223 вона мала підтримку Дмитра Фірташа. У листопаді 2013 року у відкритий доступ були з невеликими проміжками часу викладені файли презентацій з концепцією стратегії позиціонування Дмитра Фірташа і Group DF, а також стратегіями виборчої кампанії Валентини Жуковської – менеджера однієї з компаній Фірташа – та Вікторії Шилової. У стратегіях були певні стилістичні та структурні подібності, що дало підстави різним журналістам припустити, що над стратегіями обох виборчих кампаній і стратегією позиціонування Фірташа працювала одна група осіб (детальніше про піарників Фірташа у 2013 р.: http://nr2.com.ua/News/Ukraine_and_Europe/kogda-dengi-ne-spasajut-cheloveku-trube-dmitriju-firtashu-ne-vezet-s-piarshchikami-52404.html)
Натомість, головний редактор одного з павлоградських видань у коментарі PolUkr.net висловив минулого тижня думку, що Шилова є радше популісткою, якій байдуже, у якому таборі вона перебуває – «для неї найважливіше бути помітною і поміченою».
У Павлограді Філліпа Депіша вперше представили як президента двох організацій – Initiative Pro Mitteleuropa та створеної у листопаді 2014 р. Forum Austria International. Депіш розповідав присутнім про розмежування повноважень між австрійськими землями та федеральним центром. За версією Шилової, принципи федеративного устрою Австрії могли б бути використані і Україною: http://shilova.org/content/view/2919/20/
У наступному засіданні «Дніпропетровського громадянського форуму» під Новомосковськом, що відбулося 21 березня 2015 р., брав участь «прес-секретар» Forum Austria International – австрієць Марсель Марія Полак, знайомий Філіппа Депіша, що розповідав присутнім про економічно-бюджетні аспекти федеративного устрою в Австрії, Швейцарії, Німеччині. Натомість, Шилова лекцію Полака використала як обґрунтування необхідності отримання Дніпропетровською областю «особливого економічного статусу», який дав би змогу залишати в області податки і вільно їх витрачати, тобто вона представила цю можливість, як ще одну перевагу для регіону від федералізації України: http://shilova.org/content/view/3478/1/
Цікаво, що ані Філіпп Депіш, ані його колеги ще не пояснювали публічно, звідки в них взявся інтерес до ідеї федералізації України та чому дві їхнї організації співпрацюють саме з тими українськими громадськими діячами та політиками, що одночасно популяризують у Західній Україні та на Дніпропетровщині ідею федералізації. Крім того, як Хавич, так і Шилова, не лише займають виразну антимайданну позицію, підтримують зв’язки з антимайданними публіцистами і політтехнологами, але й повторюють, і, можливо, поділяють твердження російської пропаганди. Більше того, Шилова брала участь у «Міжнародному російському консервативному форумі» у Санкт-Петербурзі у березні цього року, на який з’їхалися праві радикали, неонацисти та фашисти з Європи та Росії.
PolUkr.net сподівається усе-таки з’ясувати причини виникнення у Філіппа Депіша та його колег посиленого інтересу до ідеї федералізації України та розповісти про них читачам.
Омелян Радимський
Доповнення
Доктор Філіпп Депіш надіслав до редакції порталу листа, у якому виклав мотиви, що спонукали його та його організацію до участі у заходах, пов’язаних з Україною та Росією. У ньому він наголошує на тому, що IPM (Initiative Pro Mitteleuropa) є безпартійною організацією. І додає: «У 2012 та 2014 роках ми приймали участь у великих конференціях за темами, що також мали посилання до Росії. Це відбувається тому, що відносини Центральної Європи з Росією складають великий інтерес, особливо в Австрії» (подається за оригіналом).
У листі Філіпп Депіш зачепив також питання відвідин Дніпропетровської області у грудні 2014 року та виступу під час засідання «Дніпропетровського громадянського форуму». За його словами, він багато часу працював у сімейній компанії DCM DECOmetal GmbH, «яка мала міцні відносини з Україною та Росією». До цього періоду свого життя він відносить і контакти з Дніпропетровською областю «яка була раніше нашим основним торговельним партнером». За даними порталу PolUkr.net, Депіш не працює у сімейному бізнесі з 2011 року.
У листі Депіш підкреслює: «Я спеціально хочу зазначити, що у своєму виступі я говорив виключно про політичну та економічну системи Австрії. Мій доклад почався з того, що я в жодному випадку не хочу якимось чином втручатися у внутрішні справи української держави – якраз у зв’язку з нинішньою політичною ситуацією!»
Філіпп Депіш стверджує також, що організацію Forum Austria International було засновано не у листопаді, а у серпні 2014 року, а її засновником є не він, а згаданий у статті Марсель Поллак. Натомість, він є лише почесним головою організації. На жаль, ми не змогли перевірити цю інформацію, оскільки у Центральному реєстрі громадських об’єднань, який обслуговує федеральне міністерство внутрішніх справ Австрії, відсутня інформація про організацію з такою назвою: http://zvr.bmi.gv.at/Start
Омелян Радимський
Лист, який отримала редакція після публікації тексту:
