Занадто емоційна реакція європейців на «ембарго» Росії проти європейських фруктів та овочів на мить створює ілюзію, що розпочалась справжня війна санкцій, в якій ЄС та Росія обмінюються ударом на удар. І містер Путін тут виглядає таким самим «поганим хлопцем», як і європейські лідери, які кидають напризволяще своїх «бідних фермерів». Пана Путіна вже навіть хочеться бачити в образі жертви нерозумних європейців, які замість того, щоб разом з Москвою придушити «київську хунту», йдуть на конфронтацію з «наймудрішим лідером сучасності і всього «руського світу» і примушують своїх фермерів гноїти урожай. Правда, через хвилину згадуєш, що всі ці санкції і провали в міжнародному бізнесі – це прямий наслідок абсолютно дикої поведінки росіян на міжнародній арені. І за пропалий урожай європейських помідорів та яблук відповідає не Брюссель, а якраз пан Путін. Окупація Криму, «гібридна» війна на Донбасі, збитий малайзійський лайнер і повне ігнорування міжнародного права заслужили не ті мізерні санкції з боку ЄС, а повну ізоляцію московських варварів. Аж поки вони не навчаться поводитися в цивілізованому суспільстві – без танків, Калашнікова, Градів і «БУКів». Інакше Путіна не зупинити.
Повідомлення джерел у спецслужбах свідчать, що навіть перші санкційні кроки Європи та США проти Кремля мають неабиякий ефект. І не через вплив на національну економіку Росії. Це питання в путінській імперії мало кого хвилює. За свої кровні мільярди почали турбуватися олігархи з найближчого оточення Путіна. Німецька преса вже писала з посиланням на розвідку БНД, що у російському олігархаті відчувається справжній розкол. Найбільші фінансові магнати Росії були неприємно вражені своїм новим положенням, коли вони не можуть користуватися своїми «заробленими непосильною працею» мільярдами і вимушені задовольнятися статусом учасника божевільної авантюри «лідера руського світу». Частина олігархів, розуміючи небезпеку навіть антипутінських думок, все ж зважилась на спробу врятувати свої статки і спробувати зупинити «Володимира Великого».
За більш детальною інформацією, яку приписують витокам з ЦРУ, антипутінська група олігархів вже має цілком конкретні обриси. Серед незадоволених називаються олігарх Владімір Лісін, керівник і головний акціонер компанії «Новоліпецк Сталь», котрий вже втратив через західні санкції близько $5 млрд, Гєнадій Тімченко, власник пакетів акцій компаній «Волга Груп», «Новатек», «Сібур» – втратив більше $3 млрд, Сєргєй Галіцкій, власник торгової компанії «Магніт» – втратив більше $3 млрд, Владімір Євтушенков, власник компанії «Система» – втратив більше $3 млрд, Лєонід Міхєльсон, власник пакетів акцій компаній «Новатек», «Сібур», банку «Пєрвобанк» – втратив близько $2,5 млрд, Андрєй Мєльнічєнко, співвласник компанії «Єврохім» – втратив більше $2 млрд, Алєксєй Мордашов, головний акціонер компанії «Сєвєрсталь» – втратив більше $2 млрд, Вагіт Алєкпєров, керівник «Лукойлу» – втратив $2 млрд.
Як стверджується, ці «флагмани російського бізнесу», вже мають свій план антипутінського перевороту, який, в загальних рисах, полягає у організації масових заворушень у Москві на кшталт українського Майдану. Хоча, у зв’язку з низькою активністю сучасної антипутінської опозиції, на першому етапі реалізації плану, для підвищення рівня суспільної конфліктності, планується здійснити провокування зіткнень між російськомовними жителями Москви і вихідцями з Кавказу та Центральної Азії. Далі, суспільний протест повинні підхопити вже лідери політичної опозиції, які й висунуть вимоги відставки Путіна, російського уряду та парламенту, а також формування тимчасових органів влади та проведення дострокових виборів. Щоб забезпечити достатній тиск на Кремль, політичні вимоги опозиції повинні супроводжуватися масовими заворушеннями, погромами, захопленнями урядових установ, а також нападами на представників поліції та інших правоохоронних органів.
Між тим, для розповсюдження кризи на всю територію путінської імперії, відволікання і розпилення урядових сил планується організувати ряд скоординованих за часом акцій. Наприклад, спровокувати спалах сепаратизму в регіонах Росії – скажімо, в Новосибірську, Єкатиринбурзі, Калінінграді. І, як нещодавно на Донбасі, по Російській Федерації піде «парад народних республік» – Уральської, Сибірської, Калінінградської. Можна не сумніватися в успішності цих проектів. Методи вже відточені на Сході України, кадри навчені, та й невдоволених «зрадою Путіна» «святої ідеї Новоросії» буде хоч відбавляй.
Як раз до купи прийде наростання протестних акцій кримського населення. Розчарування недолугою політикою Путіна, який зруйнував курортний потенціал Криму своє окупацією півострова, почне різко зростати в перші тижні осені. Прибутків від курортного сезону кримчани так і не дочекаються, а попереду – зима і розуміння, що Кремль їх, як і завжди, обдурив, пообіцявши чергове «халявне чудо». Як тут не згадати комуністичних проповідників, які теж колись віщали з Кремля, обіцяючи «халявний комунізм».
До незадоволених обдурених любителів «путінської халяви» приєднаються кримські татари, котрі завжди розуміли сутність Імперії Путіна і її безумовний історичний зв‘язок зі Сталінським СРСР. А для того, щоб протести в Криму досягли дійсно загрозливого для Путіна характеру, «клуб олігархів-заколотників» залучить місцевих «силовиків» – самооборону, козаків, кримінальні угруповання. Ці хлопці проведуть начебто «вірні за суттю» акції для покарання всіляких «бендерівців», «правосеків», «укропів». А в результаті отримають справжній вибух незвиклих до такого відношення «колишніх українців». Все ж таки, 23 роки проживання поза імперією сформував іншу свідомість навіть у любителів «руськіх моряков». До того ж, свою роль зіграють чутки (і факти) переселення кримчан у різні віддалені регіони Росії – для «розбудови Імперії».
Ще одним ефективним важелем для збурювання російського «болота» може стати збройний конфлікт на Північному Кавказі. Для цього, «олігархи-заколотники» можуть замовити вбивство Р.Кадирова, що відразу спровокує протистояння між чеченськими кланами за перерозподіл сфер впливу. Це також викличе масові заворушення і на території інших республік регіону – Дагестану, Інгушетії, Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії. Свою роль тут можуть зіграти ваххабіти та інші екстремістські організації.
Дискомфорту для путінського режиму додасть можливе відновлення бойових дій між Азербайджаном та Вірменією, а також ескалація напруженості у зоні абхазького та південно-осетинського конфлікту.
І головне – найбільш сприятливою умовою для початку «олігархічного заколоту» може стати відкрите широкомасштабне військове вторгнення Росії в Україну. Це відтягне на себе більшість боєготових частин путінської армії на український кордон і дозволить заколотникам без особливих проблем реалізувати свій план.
Наскільки ці витоки зі спецслужб відповідають дійсності, ми зможемо пересвідчитись вже в найближчий час. Все збігається – і нові «мудрі» санкції Путіна проти європейських автовиробників (а це мало кому сподобається в самій Росії), і мільярдні втрати путінського олігархату, і зростання конфліктних факторів як всередині, так і по периметру Імперії. На осінь в Москві планується стотисячна акція протесту трудових мігрантів з Таджикистану. Лідери таджицького руху в Росії кажуть, що якщо російська влада не піде на зустріч вимогам протестувальників, на масові протести можуть вийти в кілька разів більше невдоволених таджицьких гастарбайтерів. Поки що невідомо про подібні акції інших національних діаспор з Кавказу та Центральної Азії. Але потенціал таких протестів лише в Москві – до мільйона чоловік. Що, в принципі, вкладається в замисел «олігархічних заколотників». До речі навіть український прапор на сталінській висотці в Москві, котрий викликав істеричну реакцію кремлівських очільників, може зіграти свою роль у розкачуванні ситуації в Росії.
Путін все більше втягується у небезпечну гру в Україні. Він настільки високо підняв ставки, що вже не може безболісно вийти з цієї заварухи. Тож пан Путін буде йти до кінця. Але цей кінець може стати й фіналом для бізнесу більшості російських олігархів. І вони це добре розуміють. Тож сценарії спецслужб про «олігархів-заколотників», мабуть, не такі вже й фантастичні.
Михайло Самусь,
Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння