четвер, 2 Грудень, 2021
pluken
Головна / Новини / «В Будапештському меморандумі немає гарантій захисту України», – німецький політолог Андреас Умланд
Президенти Росії - Борис Єльцин, України - Леонід Кучма та США - Білл Клінтон підписують Будапештський меморандум 5 грудня 1994 року / Фото Вікіпедії
Президенти Росії - Борис Єльцин, України - Леонід Кучма та США - Білл Клінтон підписують Будапештський меморандум 5 грудня 1994 року / Фото Вікіпедії

«В Будапештському меморандумі немає гарантій захисту України», – німецький політолог Андреас Умланд

Share Button

5 грудня минає 24 роки від дати підписання Будапештського меморандуму – міжнародного документа, укладеного між Україною, США, Росією і Великою Британією про неядерний статус України. 

До цієї теми PolUkr.net зробив нотатки з лекції німецького політолога Андреаса Умланда «Світове значення Будапештського меморандуму: російська агресія проти України і режим нерозповсюдження ядерної зброї», прочитаної в Домі вільної Росії в Києві. Це одна з серії лекцій політолога під загальною назвою «Україна, Росія і Захід: дослідження, інтерпретації, спекуляції».

Нагадаємо, документ містить гарантії/запевнення щодо суверенітету і безпеки України. Зокрема, йдеться, що підписанти будуть «утримуватися від застосування сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України і ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України», а також «домагатимуться негайних дій Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, якщо Україна стане жертвою агресії», підписанти будуть «проводити консультації у ситуації, коли постане питання щодо цих зобовʼязань».

 «У Будапештському меморандумі немає гарантій захисту України»

– Будапештський меморандум має значення не лише для України, а й для світу. В Україні неправильно інтерпретують цей документ як певну повноцінну угоду зі США і Великою Британією про якісь гарантії захисту від агресії.

– По-перше, це не угода, а лише меморандум – документ нижчого міжнародного правового рівня. Це не повноцінна угода, ратифікована парламентами. По-друге, свідомо чи несвідомо в документах українською, російською та англійською мовами вжито різні терміни.

В англійській версії тексту маємо формулювання «меморандум про запевнення щодо безпеки», а в російській та українській – «меморандум про гарантії щодо безпеки». Це можна по-різному трактувати. 2014 року, після нападу Росії, ці розбіжності стали причиною багатьох непорозумінь між Україною і США щодо змісту документа.

Оскільки в документі допомога очікується не від України чи Росії, а від англомовних підписантів, то більшу вагу має англійський варіант. По-третє, в документі не йдеться про захист України. Там мова йде, що в разі агресії має відбутися засідання Ради безпеки ООН, де Росія може заблокувати будь-яке рішення. А також, що підписанти повинні зустрітися і обговорити проблеми. Формально США і Велика Британія виконали цей пункт. Але в документі немає нічого схожого на 5 статтю Вашингтонського договору НАТО – напад на члена Альянсу дорівнює нападу на весь Альянс і зобов’язує всіх його членів до військового захисту жертви агресії.

«В МЗС України у 1994 році була чернетка угоди щодо серйозніших гарантій США, проте адміністрація Клінтона відхилила цей документ»

– Після розпаду СРСР Україна стала третьою за кількістю ядерних боєголовок державою у світі.  Вона тоді мала більше боєголовок, ніж Франція, Велика Британія та Китай разом узяті. Усі ядерні боєголовки Україна, а також Білорусь та Казахстан вирішили передати Росії. Цей процес спонтанно розпочався в 1991-1992 роках, коли ще не до кінця було переобрано командування над військами в колишніх республіках СРСР. Проте 1994 року поза Росією ще залишалося доволі багато боєголовок. Найбільше – в Україні. Переважно це були не тактичні континентальні ракети, які вивезли першими, а стратегічні – міжконтинентальні. Україна тоді на фоні нещодавньої Чорнобильської катастрофи вирішила відмовитися від ядерної зброї. Це було зроблено під сильним тиском США і Росії. Лише після стратегічного рішення тодішньої влади в Україні, що країна буде неядерною, Київ вирішив добитися чогось взамін. В МЗС України у 1994 році була готова чернетка угоди щодо серйозніших гарантій з боку США. Проте адміністрація тодішнього американського президента Білла Клінтона відхилила цей документ. У 1993-1994 роках тривали інтенсивні переговори між Україною, США та Росією про те, що Україна може отримати взамін за відмову від ядерної зброї. В Україні тоді була дуже погана економічна ситуація, гіперінфляція, а отже, слабке становище в переговорах.

«Меморандум створив особливий зв’язок між суверенітетом України та нерозповсюдженням ядерної зброї у світі»

– Цей меморандум має важливе геополітичне значення. У його структурі чітко прослідковується звʼязок з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року (розроблений ООН, щоб завадити розширенню кола держав, що мають ядерну зброю; зараз учасниками є 189 із 193 країн ООН, крім Ізраїлю, Індії, Пакистану та КНДР, які заявляють, що мають ядерну зброю – PolUkr.net). Цей договір дозволяє 5 країнам, а саме США, СРСР і її правонаступниці Росії, Великій Британії, Франції і Китаю мати ядерну зброю. Усім іншим заборонено мати, виготовляти чи торгувати ядерною зброєю або матеріалами, які можуть бути використані для її створення. Дуже асиметричний міжнародний договір, який дає особливі права 5 країнам, які водночас є постійними членами Ради Безпеки ООН. У Будапештському меморандумі є пряме посилання на Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Саме тому Велика Британія також підписала меморандум, хоча Лондон не брав участі у переговорах щодо вивезення української ядерної зброї в Росію.

– Меморандум створив особливий зв’язок між територіальною цілісністю і суверенітетом України та нерозповсюдженням ядерної зброї у світі. Росія у 2014 році порушила логіку нерозповсюдження ядерної зброї, напавши на Україну.

– Є різні спекуляції, що в 1994 році для України було надто дорого утримувати ядерну зброю. Проте кількість зброї та науковий рівень тодішньої України, загалом, дозволяв це зробити.

Київ теоретично міг не приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, створивши ядерні війська. Можливо, вони були б не на рівні наддержави, але все-таки ядерна зброя.

Порушення Будапештського меморандуму ядерною державою, яка напала на країну, що сама відмовилася від ядерної зброї, і якій вона обіцяла не нападати, порушила логіку, чому країнам, які хочуть вберегтися від агресії, не слід прагнути здобути ядерну зброю.

«В майбутньому український приклад може стати виправданням для країн, які здобудуть ядерну зброю»

– Наразі не бачимо наслідків порушення логіки про нерозповсюдження ядерної зброї. Проте в майбутньому український приклад може стати виправданням для країн, які здобудуть ядерну зброю, бо відчувають загрозу від великого сусіда. Ці країни зможуть посилатися на український прецедент, щоб виправдати здобуття ядерної зброї. Якщо пофантазувати, то можна уявити, що одного дня Вʼєтнам заявить, що має ядерну зброю через територіальні суперечки з Китаєм.

«Вам слід звертати увагу на переговорах, що доля України опосередковано стосується долі всього людства»

– Не тільки українські політичні екстремісти, на зразок «Свободи» та інших крайніх, серйозно обговорюють можливість виготовлення ядерної зброї. В кулуарах це обговорюють і серйозніші українські політичні сили.

– Майбутня українська зовнішня політика має звертати увагу світу, що через порушення Росією Договору про нерозповсюдження ядерної зброї доля України опосередковано стосується долі всього людства.

Наприклад, 2017 року Верховна Рада зверталась до Конгресу США з проханням надати Україні статус основного союзника Америки поза НАТО. Воно містило посилання на Будапештський меморандум. Але був не найкращий пафосний акцент на свободолюбності обох країн і тон, начебто Україну «кинули». Це виправдані закиди до США та Великої Британії, але було б більше сенсу аргументувати прохання порушенням логіки нерозповсюдження ядерної зброї.

– Для таких пацифістських країн, як Німеччина – це може бути значно вагомішою підставою, ніж начебто маніхейська боротьба добра і зла на Донбасі. Такий тон часто звучить на міжнародній арені від представників України. Це могло б дещо змінити напрямки розмов про російсько-український конфлікт. Можливо, допомогло б здобути більшу підтримку Заходу, а також певне оновлення Будапештського меморандуму. Не тому, що ці країни люблять Україну, а тому що допомога підтримала б логіку нерозповсюдження ядерної зброї. Мовляв, коли підписант Договору про нерозповсюдження ядерної зброї став жертвою агресії, то інші учасники Договору допомагають йому. Тобто міжнародне право підтримується діями, а не лише словами.

– Статусу основного союзника Америки поза НАТО – це спеціальна програма захисту США для країн, які не є членами НАТО. Це особлива допомога Америки в області військово-промислової співпраці. Прикладом може бути Південна Корея.

Довідка

Андреас Умланд – німецький політолог, експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва. Спеціаліст з питань російського крайнього націоналізму та авторитаризму, порівняльної демократизації пострадянського простору. Засновник і головний редактор книжкової серії «Радянські та пострадянські політики і суспільство».

Записав Ігор Тимоць.

Share Button

Також перегляньте

PU logo przezroczyste 1080x1080

ПРОЄКТ УЧЕНЬ

ПРОЄКТ «УЧЕНЬ» повстав з ціллю створення всіх необхідних можливостей для учнів та студентів з України, …