середа, 1 Грудень, 2021
pluken
Головна / Аналітика / Для чого проводиться мобілізація в «ДНР/ЛНР»?
Джерело: 24tv.ua
Джерело: 24tv.ua

Для чого проводиться мобілізація в «ДНР/ЛНР»?

Share Button

Уже другий тиждень в окупованих районах Донецької та Луганської областей відбуваються військові збори резервістів. Самопроголошені «республіки» мобілізують усе доросле населення віком від 18 до 50 років. Бойове злагодження на навчальних полігонах повинні пройти близько 40 тисяч осіб лише в «ДНР». Щось подібне відбувалося й торік, коли у квітні 2017 року на полігоні під Шахтарськом пройшли навчання 30 тисяч осіб. У чому особливості цьогорічних мобілізаційних заходів та чи варто очікувати на нову ескалацію?

Якщо розглядати причини метушні з резервістами, то влада «ДНР» їх не приховує. 1 лютого «заднім числом» було оприлюднене розпорядження Олександра Захарченка про організацію воєнних зборів «з метою своєчасного поповнення втрат у з’єднаннях і військових частинах у період наростання військової загрози». Остання теза, вочевидь, пов’язана з ухваленням Верховною Радою України Закону «про реінтеграцію», ще не підписаного Президентом. В «ДНР» закон відкрито засудили, зокрема формулювання про Росію як країну-агресора.

Однак у Луганську таку прив’язку відкидають, наголошуючи на фейковості подібних новин. Зокрема в адміністрації голови «ЛНР» Леоніда Пасічника заявили, що українські ЗМІ поширюють неправдиву інформацію про нібито мобілізаційні заходи в ЛНР, щоб посіяти паніку серед жителів «республіки». Сфабрикованим названо розпорядження «Про прийняття надзвичайних заходів щодо стабілізації обстановки на лінії розмежування». Такого розпорядження справді немає на сайтах «ЛНР», однак мобілізаційні заходи тривають. Їх називають «плановими», наголошуючи, що Народна міліція «ЛНР» комплектується виключно на контрактній основі, а резервісти отримають зарплатню за час відриву від виробництва.

Натомість заклики щодо оголошення обов’язкового призову дедалі частіше лунають в «ДНР», де недокомплект військовослужбовців становить від 40 до 70%. «Відпускників» і добровольців, якими комплектувалися армії проросійських сепаратистів, стає все менше. Потрібне нове гарматне м’ясо, бажано з місцевих, аби зав’язати конфлікт з Україною «на крові». За “законом” «ДНР» «Про військовий обов’язок і військову службу» від 2015 року, «в період воєнного стану та у воєнний час військовий обов’язок громадян визначається Конституцією, законами, іншими нормативними правовими актами Донецької Народної Республіки і передбачає призов на військову службу під час мобілізації, в період воєнного стану та у воєнний час; проходження військової служби в період мобілізації, в період воєнного стану та у воєнний час; військове навчання в період воєнного стану та у воєнний час». Чи є сьогодні воєнний стан у ДНР? Питання, здається, зайве, зважаючи на риторику та формальні ознаки (наприклад, комендантську годину).

Не оминули мобілізаційні заходи й університети «ДНР». Студенти, в яких зараз зимові канікули, проходять військові збори не за повістками з військкоматів, а «добровільно» (так було і минулого року). Крім того, триває системна мілітаризація ВНЗ. Скажімо, до 100-ї річниці ВНК на юридичному факультеті ДонНУ «ДНР» була проведена спільна конференція з профільним Міністерством державної безпеки «ДНР». На сайті університету спочатку з’явилося, а потім було видалено повідомлення про день відкритих дверей на новоствореному факультеті «МДБ» (напевно, це вже занадто для ДонНУ). Такий факультет створений на базі іншого донецького вишу – Донбаської юридичної академії. Натомість деградація ДонНУ «ДНР» продовжується шляхом подальшої його прив’язки до «русского мира» через, наприклад, зустрічі студентів з «легендарним сербським снайпером Деяном Беричем». Цікаво, чому він зможе навчити молодь Донеччини?

Час для мобілізаційних заходів обраний вкрай невдало – зокрема для Москви. Росія готується до президентських виборів, очікує на зняття європейських санкцій, ініційоване групою дружніх держав, Сурков уже погоджується на окремі «дубайські пропозиції» Курта Волкера, а вся країна живе в очікуванні Чемпіонату світу з футболу. На лінії зіткнення перемир’я порушується нечасто – максимум 5 разів на добу, а бравурні заяви про зайняття Збройними Силами України окремих селищ у «сірій зоні» спростовують самі проросійські сепаратисти (наприклад, поширена українськими ЗМІ інформація про захоплення 2 лютого села Катеринівка Попаснянського району, за повідомленням Народної міліції «ЛНР», є черговою дезінформацією, оскільки цей населений пункт і раніше перебував під контролем ЗСУ).

За цих умов потрібно «розганяти зраду» самотужки, чим і зайнялися в Донецьку. 1 лютого з гранатомета на дистанційному керуванні була обстріляна будівля Міністерства оборони «ДНР». Звинувачення на адресу українських диверсантів лунають безглуздо навіть для самих донеччан. Бентежить і той факт, що диверсія виявилась безкровною. Проте факт обстрілу дозволив владі «ДНР» посилити заходи безпеки в Донецьку. Ворог уже близько…

Цікаво спостерігати за принциповими відмінностями у поведінці Захарченка і Пасічника під час проведення мобілізаційних заходів у «республіках». У той час, коли Пасічник заспокоює шахтарські бунти (30 січня, селище Красний Партизан) як вияв небажання шахтарів ставати «під рушницю» та їхати в окопи на передову, Захарченко дозволяє собі думки про загальний призов і відпрацьовує систему роботи з міжнародними добровольцями, які стануть на захист Донбасу, коли прийде час. Зважаючи на безкомпромісність Захарченка щодо мети виконання Мінських домовленостей (реінтеграція «ДНР» в Україну), на яку сьогодні погоджується Москва, дедалі частіше говорять про зміну лідера «республіки» за луганським сценарієм. Відчуваючи це, Захарченко мобілізує останні ресурси і демонструє активність – навіть готовий самотужки почати черговий виток ескалації.

У самостійність дій лідера «ДНР» можна було б повірити, якби не пропагандистський ролик на державному російському телеканалі «Росія-24», що висвітлював навчання донецьких резервістів (цікаво, що двоє з чотирьох співрозмовників у сюжеті мали яскраво виражений російський (принаймні, точно не донецький) акцент у мові). Головний лейтмотив сюжету – «донеччани хочуть миру, але готуються до війни». Що це – знову подвійна гра Кремля?

І все ж нинішні мобілізаційні заходи в «ДНР/ЛНР» більше схожі на акт залякування. Причому не так України, як своїх «громадян». Вмирати за «республіку», як закликає місцева пропаганда, ніхто не хоче. А це означає, що в разі ескалації Росії доведеться знову обходитись своїми силами, зброєю та фахівцями. Чи погодиться на це Москва у своїх геополітичних амбіціях? Або сюжет уже вичерпаний, і трагікомедія під назвою «ДНР/ЛНР» добігає свого кінця?

Валерій Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Fot. Flickr/Петро Порошенко

РЕЗУЛЬТАТИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС У 2014-2021

Мета даної аналітичної роботи полягає у дослідженні результатів та ступенів імплементації Угоди про асоціацію між …