субота, 15 Лютий, 2025
pluken
Головна / Новини / Закони щодо Донбасу – компроміс на вимогу партнерів
Фото: president.gov.ua
Фото: president.gov.ua

Закони щодо Донбасу – компроміс на вимогу партнерів

Share Button

Із бійками і димовою шашкою у приміщенні Ради депутати 6 жовтня прийняли два президентські законопроекти про реінтеграцію Донбасу.  У першому, зокрема, Росію визнано агресором, а частину Донбасу окупованою Росією. Другим на рік продовжили особливий статус непідконтрольних територій. Прихильники законопроектів кажуть, що вони посилять міжнародні позиції України щодо можливої миротворчої місії та деокупації Донбасу. Критики натомість запевняють, що влада хоче лише перерозподілити фінансові потоки на догоду певним бізнес-групам, президент хоче отримати неконституційне право використовувати ЗСУ в мирний час, а Росія зможе через ці закони згодом «втиснути» частину Донбасу на своїх умовах Україні і, отже, контролювати нашу країну.

Законопроект про «Росію – агресора» й «окуповані українські території»

Перший законопроект №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях». Його депутати прийняли в першому читанні, а до 20 жовтня мають із поправками прийняти у другому.

Другий – №7164 «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» (ОРДЛО). Його депутати прийняли в цілому, а президент підписав наступного дня.

У законопроекті №7163 РФ визнано країною-агресором, яка «організувала і підтримує терористичну діяльність в Україні, здійснює збройну агресію проти України, тимчасову окупацію територій, використовуючи регулярні з’єднання, підрозділи збройних сил та інших військових формувань… установивши окупаційну владу РФ». У законопроекті йдеться про «окупаційну адміністрацію Росії». Проектом також визначено окуповані території: сухопутні території, підконтрольні РФ і бойовикам, а також територіальні внутрішні води і повітряний простір, над яким Україна втратила контроль. Межі окупованих районів має визначати генштаб ЗСУ. Також Україна не відповідальна за протиправні дії Росії та її окупаційного режиму на цих територіях.

У документі нічого не сказано про Крим. Анексований півострів згадано лише в перехідних положеннях. Представник президента у Раді Ірина Луценко каже, що до другого читання додадуть згадки про Крим.

У законопроекті також зазначено, що воєнні операції з відновлення суверенітету Україна проводитиме на підставі 51-ї статті статуту ООН, у якій йдеться про право держав-членів ООН на самооборону в разі збройної агресії. На вимогу частини депутатів з проекту закону забрали посилання на Мінські угоди, бо їх Росія могла б потім трактувати як аргумент, що конфлікт в Україні – внутрішній, а лідери так званих «ЛНР/ДНР» – сторони конфлікту.

Згідно з документом, керівництво всіма військами на Донбасі відійде Об’єднаному оперативному штабові ЗСУ. Замість АТО будуть «заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російській збройній агресії». Глава штабу також має встановлювати порядок в’їзду на окуповані території та виїзду з них, а також контролювати торгівлю з окупованими територіями.

Партія «Самопоміч» вимагала не давати начальникові штабу права визначати, хто і які товари може ввозити і вивозити з Донбасу. «Справжньою метою закону є не визнання окупації, а приватизація армії для президента і відновлення торгівлі з окупованими територіями», – заявила віце-спікер Ради і представник «Самопомочі» Оксана Сироїд, яка минулого року була одним з ініціаторів торгової блокади Донбасу.

Ще рік особливого статусу Донбасу

Президентський закон №7164 підписаний президентом. Його суть – продовження на рік дії закону про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО. Цей закон прийнятий у 2014 році на три роки. Його дія закінчувалася 18 жовтня 2017 року. Там прописано, що особливий порядок місцевого самоврядування на Донбасі почне діяти після виведення всіх незаконних збройних формувань, військової техніки, бойовиків і найманців із території України.

Основні претензії до нього – згадки про Мінські угоди. Фракції «Батьківщини», «Самопомочі», Радикальної партії, «Свободи» виступали проти передбаченої Мінськими угодами амністії для терористів і виборів у ОРДЛО. Навіть попри те, що вона можлива лише після виведення російських військ із Донбасу. У БПП кажуть, що цього не станеться, бо за три роки Росія не вивела військ і техніки, тож мало шансів, що зробить це зараз.

Владислав Сурков. Фото: rf-smi.ru
Владислав Сурков. Фото: rf-smi.ru

Ультиматум Суркова

Як пише видання «Деловая столица», на «особливому статусі» в ультимативній формі наполягала російська сторона і особисто помічник Путіна Владислав Сурков, якого називають головним у Кремлі з «українського питання». ЄС теж начебто наполягав, аби Україна наполегливе прохання Кремля виконала.

Закон про особливий статус ОРДЛО складається з дев’яти статей, з яких досі вступила в дію одна –  перша, що декларує «тимчасово, на три роки, особливий порядок місцевого самоврядування». В інших восьми статтях перераховується, що означає «особливий порядок»: амністія для «учасників подій на території Донецької і Луганської областей», «право мовного самовизначення кожного жителя», неможливість достроково припинити повноваження органів місцевого самоврядування, державна підтримка «соціально-економічного розвитку окремих районів», створення «загонів народної міліції» та інші «особливості», які мало кому в Україні подобаються.

Однак реальне значення цих статей мінімальне, бо в прикінцевих положеннях законодавці встановили запобіжник, який робить практично неможливим введення закону в дію. Ці статті матимуть силу лише після того, як почнуть діяти органи місцевого самоврядування, обрані в «окремих районах» відповідно до Конституції та законів України. Далі йде довгий перелік умов для цього: виведення всіх незаконних збройних формувань, бойовиків і найманців; недопущення незаконного втручання у виборчий процес; дотримання принципів політичного плюралізму і багатопартійності… Тобто «ДНР/ЛНР» повинні бути повністю демонтовані.

Курт Волкер. Фото: politnavigator.net
Курт Волкер. Фото: politnavigator.net

США – задоволені, Росія – ні

Спецпредставник Держдепу США по Україні Курт Волкер назвав ці закони «жорсткими кроками до миру», а також закликав Росію завершити конфлікт. «Сподіваюся, тепер Росія буде діяти, аби настав мир – настав час покласти край конфлікту», – написав Волкер. Напередодні голосування в Раді посольство США в Києві висловило підтримку законопроектам. «Підтримуємо зусилля Верховної Ради продовжити дію особливого статусу, що дозволить мирно врегулювати конфлікт на сході України», – сказано в повідомленні посольства.

У ЄС вважають за потрібне, щоб українська сторона погодила законопроект про реінтеграцію з дипломатичними зусиллями. «Очікуємо, що закон буде узгоджений з поточними дипломатичними зусиллями щодо врегулювання конфлікту, зокрема, в Нормандському форматі та Тристоронній контактній групі… Українська влада має також провести широкі консультації по цьому законопроекту, зокрема, з громадянським суспільством і забезпечити його відповідність міжнародним стандартам», – заявив прес-секретар Зовнішньої служби ЄС. Він додав, що ЄС підтримує повне виконання Мінських угод як основу для мирного і сталого врегулювання конфлікту на Донбасі.

Німеччина теж «високо оцінила» продовження на рік дії закону про особливий порядок самоврядування. «Федеральний уряд високо оцінює прийняття Закону про спеціальний статус для Донбасу. Це був важкий, але важливий крок, який показує, що Україна віддана міжнародним зобов’язанням і реалізації Мінських угод», – йдеться в заяві Берліна. Також німецьке МЗС підкреслило, що передумовою для подальших успіхів є стабілізація ситуації у сфері безпеки, а також повний і тривалий режим припинення вогню.

Кремлю ж проект закону про деокупацію, який називає Росію «країною-агресором», не сподобався. Продовження особливого статусу у Москві вітають. Про це заявив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков.

Коментарі

Дмитро Тимчук. Фото: facebook.com/dmitry.tymchuk
Дмитро Тимчук. Фото: facebook.com/dmitry.tymchuk

Дмитро Тимчук, підполковник запасу, координатор групи «Інформаційний спротив», народний депутат від партії «Народний фронт» (НФ)

Передусім ми нарешті зафіксували на законодавчому рівні, що в Україні не внутрішній конфлікт, а зовнішня агресія Росії, що частина Донбасу – окупована. Росію визнано державою-агресором. Це принципово для мирного врегулювання конфлікту.

Зараз актуальне введення миротворчої місії на Донбас. Визнання агресії та окупації чітко окреслює формат такої місії. У разі внутрішнього конфлікту, коли сепаратисти діють без зовнішнього управління, миротворча місія справді могла б розводити сторони. Це сценарій, який пропонує Росія. Вона хоче розташувати місію вздовж лінії фронту, що означало б замороження конфлікту. У випадку окупації місія має працювати по всій окупованій території, до українсько-російського кордону. Цей закон допомагає нам відкинути сценарій, який нав’язує Росія. Україна хоче вирішити конфлікт на Донбасі мирно, але не заморозити його.

Хочемо теж через тиск міжнародної спільноти вплинути на Росію як на постійного члена Ради Безпеки ООН щодо такої місії. Вочевидь, РФ не погодиться на український варіант. Росіяни також не повинні бути спостерігачами в місії ОБСЄ на Донбасі. Ми назвали їх агресорами, тож, можливо, вдасться вплинути і в цьому питанні теж.

Законопроект №7163 про реінтеграцію до другого читання буде містити ще низку важливих положень. У ньому, зокрема, має бути прописаний механізм ідентифікації та верифікації російських військових на Донбасі. Якщо навесні 2014 року ми бачили російських солдатів та офіцерів із військовими квитками і посвідченнями, то з кінця 2014 року Росія вилучає всі посвідчення і ввела жорсткий контроль щодо цього, який триває досі. У російських солдатів, яких кидають на Донбас, забирають документи, а натомість дають папірчики «ЛНР-ДНР». У разі їх ідентифікації, загибелі чи полону, міноборони Росії просто звільняє їх заднім числом, демонструючи потім ці фальшиві документи.

Продовживши на рік особливий статус ОРДЛО, Україна підтвердила відданість Мінським угодам. У законі про особливий статус прописані механізми їх виконання. Суперечки щодо цього в Раді спекулятивні, бо закон продовжили на рік, а він діє вже три роки. І досі не бив по національних інтересах України, не битиме й надалі.

У законі №1764 чітко вказана дата проведення місцевих виборів в ОРДЛО – 7 грудня 2014 року. До того часу звідти мали вивести російські війська і найманців. Машини часу ні в кого немає. Тож виборів там наразі точно не буде.

Рада зараз прийняла у першому читанні закон про євроінтеграцію. Там буде визначено механізм призначення місцевих виборів в Україні – через постанову Ради. Лише після того, як буде верифіковано повне виведення російських військ і найманців із Донбасу, після того, як Україна де-факто візьме цю територію під контроль, аби забезпечити там вибори за українським законодавством, тільки тоді можна говорити про вибори там і про всі інші моменти – амністію бойовиків та інше.

За пропозицією «Народного фронту», у законі факт виведення російських військ мають підтвердити українські міністри оборони і внутрішніх справ.

У законі про реінтеграцію Донбасу не йшлося про Крим, що викликало в парламенті спекуляції. Проект закону №1763 зосереджений на Донбасі. Але позаяк через це виникли гарячі суперечки, то не бачимо проблеми вписати Крим до другого читання. Це вже пообіцяла БПП і наша фракція. Тобто до другого читання побачимо, що норми щодо Донбасу будуть стосуватися і Криму.

Якщо стосовно Донбасу бачимо механізми повернення до України, то з півостровом складніше, адже РФ оголосила його своєю територією. Відповідно, жодні мирні та дипломатичні механізми не можуть діяти, бо Росія буде говорити – це наша територія і ми нею не торгуємо.

Щодо військового варіанту повернення Криму, то, зіставляючи військово-економічний потенціал України і Росії, нам було б важко проводити цю силову операцію. Сподіваємося, в результаті політичних змін у Росії, там буде інша політика, і нове керівництво РФ погодиться на переговори з Україною щодо Криму. Частина російської опозиції вважає Крим українським. Інший варіант – покладатися на погіршення соціально-економічного становища Росії внаслідок падіння цін на нафту і санкції, аби Кремлю дешевше було повернути півострів Україні, ніж втрачати через нього.

Андрій Левус. Фото: facebook.com/Андрій Левус
Андрій Левус. Фото: facebook.com/Андрій Левус

Андрій Левус, депутат «Народного фронту», голова підкомітету державної безпеки Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони

Закон про продовження особливого статусу принципово нічого не змінить. Він й не потрібен, адже досі не запрацював і, переконаний, не запрацює. Цей закон більше потрібен нашим західним партнерам, щоб продовжувати тиск на РФ. Проте ми вжили запобіжних заходів, аби попередити тиск на Україну, якщо комусь заманеться вимагати першочергового виконання політичної частини цього закону. Тепер говорити про будь-які особливості місцевого самоврядування можна буде лише після повного виведення російських військових, найманців і озброєння, а також взяття під контроль нашими ЗСУ російсько-українського кордону.

Щодо закону про реінтеграцію, то він потрібен, щоб чіткіше структурувати управління силами і засобами в зоні конфлікту, щоб нарешті припинити називати війну АТО та дати армії права й обов’язки, які на неї покладені Конституцією щодо захисту суверенітету. Крім того, в цьому проекті закону чітко прописано, що Росія є агресором, яка несе повну відповідальність за окупацію частини України. Все, що діється на тимчасово непідконтрольних територіях – повна відповідальність РФ. Цей закон також розширює можливості України в міжнародних судах та інституціях.

Закон про реінтеграцію Донбасу в першому читанні я підтримав, але він потребує доопрацювання. Коли дійде до голосування в другому читанні та в цілому, то слід буде подивитись, що буде в цьому законі. Потрібно згадати про Крим, дещо обмежити права Об’єднаного штабу щодо контролю господарського життя в зоні конфлікту, з’ясувати, що корисного можна запозичити з альтернативного законопроекту.

Щодо продовження особливого статусу – не голосував. Росія та її найманці в ОРДЛО мали три роки, щоб скористатись особливостями місцевого самоврядування, які їм надала Рада три роки тому. Вони нічого не зробили, щоб виконати хоча б одну умову на шляху до запуску цього закону. Тому не бачив жодної необхідності підтримувати цей документ. Переконаний, що після повернення окупованого Донбасу там не місцеве самоврядування має дістати якісь особливі права, а безпекові та силові структури України повинні мати розширені можливості. Жодні поступки терористам та Росії не дозволять реінтегрувати цю територію – лише сильна, продумана та жорстка позиція уряду.

Ірина Подоляк. Фото: POLUKR.net
Ірина Подоляк. Фото: POLUKR.net

Ірина Подоляк, народний депутат від партії «Самопоміч»

Закон про реінтеграцію №1763 – суто декларативний. Це найперше відповідь президента суспільству, яке вимагало визнати ці території окупованими. У цьому проекті закону не визначено дату початку окупації Криму і Донбасу. Тому документ не матиме правових наслідків. Наприклад, ви оформлюєте право на помешкання. Якщо в документі не вказано дати, відколи володієте майном, то документ недійсний. Ви не зможете це майно ні продати, ні здати в оренду, ні чинити інших правочинів. Це ж стосується закону, про який говоримо.

Також цей законопроект не захищає наших солдатів, які діяли де-факто за законами воєнного часу, хоча їх судять зараз за законами мирного. Повинен бути тотожний підхід до окупації Донбасу і Криму. Крім цього, у законі знято відповідальність з президента як головнокомандувача за військові дії. Фактично, керування Збройними силами перекладається на Оперативний штаб. Цей штаб також наділяється правом регулювати торгівлю з окупованими територіями. Де-юре президенту, за цим законом, дозволено під приводом загроз на Донбасі застосовувати армію по всій Україні. Це ще одна небезпека.

Цей законопроект – димова завіса для другого закону – №1764. Він був для президента важливіший. Фактично, це посилання на Мінські угоди. Там написано, що його політична частина почне діяти після заходів безпеки, які конкретно не перераховані. Цей закон підписаний Головою Верховної Ради поспіхом і з порушенням регламенту. Внаслідок дії цього закону за рік на Донбасі можемо мати миротворців, які начебто гарантуватимуть безпеку, а відтак настане амністія злочинців з так званих «Л/ДНР» і вибори під міжнародним контролем. Це велика загроза, що через цей закон Кремль увіпхне окуповані території в тіло України на своїх умовах і зможе через них контролювати нашу країну. Це буде квазівідновлення суверенітету над окупованими територіями.

Може бути варіант, що тимчасово на ці території увійдуть миротворці ООН і ОБСЄ, звідти на півроку вийдуть російські військові, і тоді там проведуть вибори. Після виборів бойовики отримають амністію, повернуться та діятимуть за вказівками Кремля. Зруйнований регіон має відновлювати, за цим законом, не Росія, а Україна, що впаде на нас ще одним тягарем.

Міжнародні партнери тиснули на Україну, аби цей закон прийняли, бо вони керуються своїми інтересами, хочуть якомога швидше закрити для себе цю проблему. Україна ж має керуватися насамперед своїми інтересами.   

«Самопоміч» буде голосувати за проект закону №1763, якщо там внесуть такі правки: дати встановлення окупації, згадки про Крим, перепишуть норми щодо застосування Збройних сил – хто за що відповідає, заберуть від Оперативного штабу право контролювати торгівлю, а в голови ЗСУ право визначати, які території окуповані. У цьому законопроекті мають бути теж зрозумілі алгоритми, як саме має відбуватися реінтеграція окупованих територій.

Олег Жданов. Фото: ar25.org
Олег Жданов. Фото: ar25.org

Олег Жданов, військовий експерт

Ці закон і законопроект ніяк не допоможуть вирішити проблему окупованого Донбасу. Перший, щодо продовження особливого статусу в ОРДЛО, як не працював протягом трьох років, так і не буде ще рік. Ми самі намагаємося частково легалізувати ці території всупереч тому, що хочемо повернути їх в Україну в тому конституційному полі, в якому вони були до початку війни. Ми даємо шанс Росії провести там вибори і легалізувати ці території з російським впливом на Україну. І даємо привід Заходу їх у такому вигляді прийняти. Це прогинання нашої влади під Москву та міжнародних партнерів, які тиснули через Кремль на нашу владу.

Замість того, щоб законодавчо зафіксувати факт збройної агресії Росії та посилити позиції США в переговорах щодо цього питання, наша влада діє навпаки – посилює позиції Москви. Це наслідок політичної залежності керівництва нашої країни від Росії.

У цьому проекті закону вказано, що Росія агресор лише в преамбулі, тож це не має юридичної сили. Також у тексті документа поняття «окуповані території» та «Росія-агресор» не пов’язані між собою. Там є незрозуміле словосполучення «тимчасова окупація», бо юридично є «окуповані» і «неокуповані території». І хто окупував ці території проект закону теж не визначає.

Законопроект про реінтеграцію – це перерозподіл відповідальності та грошових потоків між владними групами. Вирішується, хто контролюватиме товаропотік і гроші від торгівлі з окупованими територіями. Цей проект закону не має жодного стосунку до війни та ніяк не змінить ситуацію в зоні військового зіткнення. У документі немає плану та стратегії повернення окупованих територій. Це абсолютно комерційний закон, який протягується в інтересах окремих бізнес-груп.

Олександр Хара. Фото: facebook.com/alexander.khara
Олександр Хара. Фото: facebook.com/alexander.khara

Олександр Хара,  експерт з питань зовнішньої і безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень»

Якщо подивимося на закон, який прийняли у першому читанні щодо Донбасу, то побачимо, що там немає ніякої стратегії з деокупації та реінтеграції Донбасу та Криму. Також цей проект закону відокремлює Крим від Донбасу. Цього не можна робити. По-перше, тому що є один суб’єкт агресії – РФ, яка здійснює агресію різними методами. На одній території окупували без бойових дій, зате є порушення громадянських свобод і прав людини. А на Донбасі до цього додається збройна агресія. По-друге, не можна розривати цей процес, бо війна почалася фактично 20 лютого 2014 року, від часу окупації Криму. Просто агресію росіяни перенесли з Криму на Донбас.

Відокремлюючи Донбас від Криму, президент хоче показати хоч якийсь прогрес у цій справі. Він розуміє, що якщо якось вирішиться питання Донбасу, то питання Криму автоматично відпаде, але іде на цей ризик. У разі примирення чи миротворчої місії на Донбасі, про Крим одразу забудуть, санкції по Криму залишать, але вони не такі болючі, як по Донбасу. Крим не визнають російським, але ніхто не буде нічого робити, щоб повернути його до України. А отже, ми втратимо важелі впливу на Росію та інструменти, якими можна тиснути на Москву, які дозволяють нам зараз тримати Крим у полі радарів західних країн. Питання російської агресії зникне з порядку денного, а європейці переключать увагу на інші речі – біженців, Сирію, інші країни, що більше потребують їхньої уваги та ресурсів.

Цим проектом закону президент теж намагається створити гібридну систему управління і зняти з себе відповідальність. Він хоче мати змогу в мирний час використовувати Збройні сили. Хоча ми живемо не в мирний час, цього допускати не можна. Це буде порушення як української Конституції, так і міжнародного права. У мирний час Збройні сили ніколи не можуть бути застосовані, крім випадків надзвичайних ситуацій – повеней, пожеж тощо.

Ігор Тимоць

Share Button

Також перегляньте

Фото зі сторінки Пітера Дікінсона в Facebook

«В усіх сторін є бажання завершити війну. Трамп може укласти угоду з Путіним за спиною України» – аналітик Atlantic Council Пітер Дікінсон

Новий президент США Дональд Трамп спробує домовитися з Путіним за спиною України, і буде змушувати …