Оманливий спокій травневих свят

Травневі свята в Україні цього річ розтягнулись майже на два тижні. «Завинило» Євробачення, яке закінчило свята в столиці України лише в суботу. Такі тривалі канікули в Україні ледь не в останнє – Інститутом національної пам’яті вже підготовлений новий календар державних свят, де 1 травня – свято трудящих – декомунізовано, а День перемоги 9 травня замінений на День пам’яті 8 травня (нацистська Німеччина саме в цей день підписала капітуляцію – так відзначають цю подію в Європі).

До речі, новий календар свят вже став провокаційним зарядом для українських «ватників», русофілів та «недобитих» комуністів. Під соусом паплюження символів та відміни «законних» вихідних будуть виводити своїх прибічників «Опозиційний блок» та ліві політичні сили (Рабіновіч, Тимошенко?) наступного року, використовуючи привід як етап підготовки до виборів (президентських та парламентських) 2019 р.

Цього ж року все пройшло досить тихо та якось буденно. Лише поодинокі інциденти свідчили про величезний пласт роботи спецслужб, виконаний в рамках підготовки до свят, аби вони відбулись мирно. Передусім треба подякувати поліції та СБУ Одеси, де провокації були недопущені 2 травня – в річниці подій в Домі профспілок на Куликовому полі. Мирно пройшли й акції «Безсмертного полку», які російські агенти планували використати з метою спекуляцій та збудження народних мас. За невикористанням комуністичної символіки ретельно слідкували в Харкові та Києві, де до акції долучилась найбільша кількість мітингувальників (до 3 тис. чол.). Проте абсолютно в нуль закінчити свята правоохоронцям не довелось. Виною тому події в Запоріжжі та Дніпрі.

Якщо в Запоріжжі хода «Полку перемогу» (місцевої варіації на тему «Безсмертного полку») організована колишніми «регіоналами» під червоними прапорами була зупинена патріотично налаштованим активом за допомогою штовханини та безкровних сутичок, то в Дніпрі кров таки пролилась. Й це була кров ветеранів АТО, що пішли волонтерами захищати свою Батьківщину на Сході, але зустріли російську гідру в себе вдома. Й знову акцію «Безсмертного полку» тут координували «регіонали» – народний депутат від «Опозиційного блоку» Олександр Вілкул. Поліція стала на захист проросійських активістів, серед яких було чимало спортсменів-титушок. Зі сторони ситуація виглядала своєрідним повторенням подій в Одесі 2 травня 2014 р., де тоді ще міліція не просто «прикривала» російських активістів, але й координувала свої дії та відверто била українських патріотів. Внаслідок масової бійки було травмовано 14 осіб. Вже наступного дня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков звільнив низку поліцейських у Дніпрі з керівних посад і призначив нового начальника Головного управління Дніпропетровської області. Проте кадрові зміни не вирішують проблему легкості організації провокацій та упередженості в діях силовиків. Чи правда, що надмірне застосування сили є єдиним засобом уникнути масовим безладам? Цікаво лише, чому агресивні спортсмени були залишені без уваги поліції й слідчим їх довелось ідентифікувати лише по активності в соціальних мережах. Чи це була показова акція, наскільки відсутність Коломойського в Дніпрі, його опозиційність діючій владі позначається на безпеці в важливому фінансово-промисловому центрі України. Мов дивіться, якби Ігор Валерійович був на місці, все було б як в 2014 р. Події в Дніпрі дозволили пропіаритись колишньому лідеру «Укропу» Геннадію Корбану, колишній правій руці політика-Коломойського, що довгий час перебував під слідством, який заявив про ризик «зливу» Дніпра колишнім регіоналам.

Останні очевидно прагнуть реваншу на місцях. Вже сьогодні рейтинг Володимира Бойка за соціологічними опитуваннями можна порівняти з рейтингом Петра Порошенка (близько 11 %), хоча й поступається Юлії Тимошенко (15%). «Опозиційний блок» та самовисуванці з «регіоналівським» минулим вже закріпили за собою популярність на Півдні та Сході країни, в тому числі в Харкові та Запоріжжі. Вони акумулювали електорат комуністів та соціалістів та готові боротись за третину місць в парламенті 2019 року. Кожна поразка діючої влади, кожна невиконана обіцянка та провалена реформа лише додають балів популярності «Опозиційного блоку» та «Батьківщині» – лівим поміркованим (БЮТ) силам, що симпатизують поновленню торгівлі з Російською Федерацією. А «Опозиційний блок» взагалі можна називати провідником путінських інтересів в Україні, адже на порядку денному партії стоїть навіть федералізація України – питання з якого почалась військова агресія Росії.

Загроза зростання останньої не зменшилась, а,навпаки, лише зросла за останні тижні. З 11 травня терористи з «ДНР» та «ЛНР» почали активно обстрілювати не лише українських військових, але й мирних мешканців. Найбільш резонансною стала Авдіївка, де 13 травня внаслідок мінометного обстрілу на подвір’ї власного будинку в центрі міста (раніше обстрілювали переважно «промку» на околицях) загинули 4 людини. Проте обстріли фіксуються уздовж всієї лінії зіткнення від Пікуза (Комінтернового) на півдні до Станиці Луганської на півночі. «Гради» були знову застосовані на Світлодарській дузі, що оперативно зафіксували представники СММ ОБСЄ, проти фермерських господарств. Інший подібний випадок був зафіксований біля Волновахи, що загрожує роботі контрольно-пропускного пункту «Новотроїцьке», що знаходиться неподалік.

Також фіксується зростання активності маневрів російських військових на кордоні з Україною в Ростовській та Брянській областях. Можливо це пов’язано з прогнозованим зміщенням строків військових навчань «Захід 2017» в Білорусі з вересня на липень-серпень цього року, та рішенням країн НАТО організувати свої навчання у відповідь. Малоймовірно, що Росія готує масштабне військове втручання в Україні вже 2017 р. Проте не виключено, що літні умови будуть використані аби досягти тактичної переваги на Донбасі за одним з напрямків для дипломатичного маніпулювання та знаходження нових аргументів примусу Києва до діалогу на умовах Москви. Для цього цілком вистачить підготовлених сил та місцевих резервістів з Донецька та Луганська.

Провокативні обстріли з мирними жертвами – відома тактика Кремля аби виправдати військову ескалацію створенням гуманітарної катастрофи. Російська пропаганда, звичайно, припише всі звірства «київській хунті». Погано, що в цю версію продовжує вірити навіть населення українських міст, що страждають від обстрілів (так популярною версією подій в Авдіївці є намагання українськими військовими збити безпілотник з САУ (!!!), внаслідок якого вони помилились та влучили в житловий будинок). Отже травневий спокій дуже швидко може перейти в червневу активну фазу бойових дій – відсутність будь-якого порозуміння в мінській контактній групі спонукає до подібного розвитку подій. Чергова поразка України на фронті – це цвях до політичного рейтингу президента та влади. «Опозиційний блок» вже зачекався на подібний подарунок від Москви та сепаратистів, аби знов затягнути свою «миротворчу» прокремлівську риторику.

Валерій Кравченко