неділя, 14 Серпень, 2022
pluken
Головна / Інтерв’ю / «Дерибанять» Одещину по-чорному», – громадський діяч Павло Поламарчук
Павло Паламарчук. Фото: facebook.com/pavlo.polamarchuk
Павло Паламарчук. Фото: facebook.com/pavlo.polamarchuk

«Дерибанять» Одещину по-чорному», – громадський діяч Павло Поламарчук

Share Button

Український суд підозрює Сергія Глазьєва, радника президента Росії, у фінансуванні одеських сепаратистів, організації масових заворушень у місті та захопленні будівлі Одеської обласної ради. Військова прокуратура України попросила суд надати доступ до чотирьох рахунків асоціації «Постачальники митного союзу» в банку «Індустріалбанк», через яку начебто здійснювали фінансування цих заходів.

Це припущення збігається з попередніми даними СБУ. З 27 лютого по 6 березня 2014 року Глазьєв телефоном роздавав відповідні вказівки невстановленим особам в Одесі. Повістку в український суд йому відправили на адресу відомства, де він працює. Ще в квітні 2014 року СБУ заборонила йому в’їзд в Україну. Про загрози сепаратизму на Одещині PolUkr.net розповів одесит, прихильник Євромайдану і представник партії «Демократичний Альянс» Павло Поламарчук.

– Наскільки гостре сьогодні питання сепаратизму в Одеській області?

– Загроза досі існує. По-перше, вона на слуху через загравання з електоратом місцевих проросійських партій, як-от Опозиційний блок (Опоблок). По-друге, є ідейні фанатики Путіна, проросійські сили і прихильники ідеї, що ми з росіянами – один народ. По-третє, є небезпека сепаратизму серед національних меншин. Мова передусім про гагаузів та болгар, які компактно і, головне, бідно живуть у регіоні Буджак (район на півдні України, між гирлами Дунаю, Дністра і Чорним морем. – PolUkr.net). Наприклад, у селах поблизу міста Болград до 90% населення – болгари. Поруч компактно проживають гагаузи (тюркомовний народ. – PolUkr.net), молдавани, поруч – Придністров’я (сепаратистський псевдодержавний регіон, який насильно відібрали у Молдови за допомогою російської армії в 1991 році. – PolUkr.net).

Багато жителів Одеської області за три роки вкрай зубожіли: зросли тарифи, гривня знецінилася втричі. Зросли ризики для малого й середнього бізнесу внаслідок банального рекету податкової, митниці і влади загалом.

Наприклад, екс-очільниця Одеської митниці з команди Саакашвілі Юлія Марушевська вольовим рішенням перекрила потік контрабанди через одеські порти. Відповідно став неконкурентним у вимірах України товар, який розмитнювали порти Одещини для ринку «Сьомий кілометр» (другий за величиною ринок в Україні, на якому працює понад 60 тисяч осіб. – PolUkr.net). Через падіння курсу гривні стало невигідно торгувати, багато хто втратив роботу або став заробляти менше. Налагодження власного виробництва в умовах рекету і хабарництва – ризиковане, нерентабельне.

Ситуація для торгового міста – невесела. Виробничих підприємств майже немає, область живе сільським господарством, місто – здебільшого роздрібною торгівлею, сферою послуг, будівництвом, туризмом і коштами, які привозять моряки. Причини економічних негараздів люди шукають недовго – проблеми скидають на владу в Києві, політиків, які прийшли після Майдану.

За «совка» Одеса була чистим містом. Потьомкінські сходи (об’єднують центр міста з гаванню і Морським вокзалом, складаються зі 192 сходинок, збудовані в 1825 році; один із символів міста. – PolUkr.net) – цілі, не знищені задля забудови зелені зони. Колись на Одещині було потужне пароплавство, промисловість, порти. Зараз усе в занепаді.

Це накладається на інші речі – не надто розумне квотування радіоефіру. Ось ввели квоти ефіру, але не стимулювали розвиток української музики, видають постійні провокаційні проекти законів про «мовну поліцію», що додатково дратує багатьох. На тлі цього й звучать гасла про сепаратизм.

Плюс до всього – над містом тяжіє примара трагедії 2 травня. Щороку групи проросійських сил приходять до Будинку профспілок, де 2 травня 2014-го загинули через пожежу й отруєння димом 42 особи. Ці люди задають слушне запитання: минуло стільки часу, а розслідування справи не видно, ніхто не покараний. Проукраїнську Одесу теж не влаштовує параліч слідства, відсутність офіційного встановлення причин пожежі. Бо маємо лише журналістські розслідування про це.

Фото: dumskaya.net
Фото: dumskaya.net

– А що, до речі, кажуть правоохоронці?

– Поліцію області очолює Дмитро Головін – ставленик бізнесмена Ігоря Палиці (голова Волинської облради. – PolUkr.net) зі сфери впливу Ігоря Коломойського. Слідче управління – волинянин Шайхет, права рука Палиці. Відколи вони очолили поліцію в листопаді 2016 року, розслідування загальмували остаточно. За попереднього керівника поліції з команди Саакашвілі Георгі Лорткіпанідзе розслідування справи хоча б трохи рухалося. З’ясуванню істини перешкоджає шалений спротив людей системи, які не зацікавлені у встановленні реальних причин трагедії.

– Як еліта області реагує на ризики сепаратизму?

– По-перше, проти цього борються СБУ й Адміністрація Президента (АП). По-друге, у нас діють дотичні до СБУ громадські організації, які теж «воюють» проти сепаратистських настроїв. Наприклад, «Оберіг», яка співпрацює з СБУ, шукає лідерів пропутінських сил, які маскуються під «землячества» (російський синонім «братства», «общини»; в Росії це об’єднання осіб – уродженців одного міста, району. – PolUkr.net), економічні ініціативи, культурні проекти. СБУ бере їх у «розробку».

– Які сепаратистські групи найвпливовіші?

– Перша група стосується самої Одеси – це уламки партії «Родина» (проросійська сила зі штаб-квартирою в Одесі, її лідер Ігор Марков у 2014 році втік до РФ. – PolUkr.net).

Друга – прихильники колишньої Комуністичної партії, соціалістів, Вітренко, тобто ліві. Вони свого часу мали сильні позиції на Одещині. Більшість лівих – проросійські сили, які в 2014 році виступали з сепаратистськими гаслами. Вони залишилися в області, нікуди не втекли, чекають і дивляться LifeNews (російський пропагандистський телеканал. – PolUkr.net). Наші правоохоронці чомусь їх не заарештовують навіть попри те, що дехто з них публікує явно антиукраїнські речі в соцмережах.

Діє, наприклад, у нас такий персонаж Григорій Кваснюк. Страшний українофоб. Та СБУ його виправдала. Він нормально живе в Одесі. Веде програму, яку можна переглянути на Youtube. В останньому випуску прославляв терориста Гіві, називаючи його «легендарним, безсмертним комбатом», а Україну – «терористичною державою». Активіст ГО «Рада громадської безпеки» Марк Гордієнко написав на Кваснюка офіційне звернення в СБУ, але у відповідь – тиша. Проукраїнська частина одеситів запитує себе, чому так?

Третя сила – УПЦ Московського патріархату.

Деякі священики просто в церквах виголошують антиукраїнські проповіді, славлять Кирила і Путіна, мають зв’язки з терористичними «республіками» ДНР-ЛНР. В одному з одеських монастирів знайшли склад зброї, СБУ викрило «вечірку» на честь дня народження одного монаха, де його привітали тортом із написом «ДНР».

Недавно в Одесу привезли мощі святого Пантелеймона. 140 тисяч жителів Одещини впродовж п’яти днів відвідали храм із мощами. Але для частини «православних фундаменталістів» це був акт демонстрації політичної приналежності, антиукраїнського мовчазного протесту. Примітивна політична спекуляція на віруючих.

Ще один яскравий персонаж – голова Асоціації болгар України, співголова партії «Наш край», екс-регіонал Антон Кіссе. Він, по суті, контролює чотири райони області. Намагався потурати проросійським настроям, але залишається «недоторканим» на своїй посаді, бо «на гачку» в АП. На ньому – карні справи, зокрема, за побиття журналістів і одеситів у 2014 році. Через ці справи президент тримає його «під ковпаком». Банальний примусовий «договорняк» влади з місцевими політиками, які працювали в команді «регіоналів», були за євразійський вектор, різко проти євроінтеграції. Але поставте себе на місце Кіссе – йому без різниці, від кого залежати: від Порошенка чи від Путіна? У зручний момент він зіграє свою гру.

– Люди зі старої системи, які підтримували сепаратизм, працюють у місцевій команді президента?

56b10cee555dd71543170741– Передусім це Олексій Гончаренко, який у 2011 році стверджував, що російська мова обов’язково буде другою державною, а Україна – псевдодержава. Плюс, у нас була спроба створити так звану «Одеську народну республіку» і «Бессарабську народну республіку». У цьому були задіяні, крім людей Путіна і Маркова, проросійські активісти одеського Антимайдану, Кіссе і ще один екс-регіонал, депутат від Опоблоку з Білгород-Дністровська Віталій Барвіненко. Цей теж на гачку в АП. Ними, як і проектом «Наш край», займається заступник глави АП Віталій Ковальчук. Якщо самих депутатів Київ контролює через карні справи, то людей на місцях та їхню антиукраїнську риторику – ні. Тому ситуація колись може вийти з-під контролю АП та СБУ.

Ще один приклад сепаратизму. На Одещині виходить газета «Обозрение» – яскравий приклад антиукраїнського чорносотенства (чорносотенці – парамілітарні промонархічні та проімперські організації, які діяли в Російській імперії, зокрема в Одесі, у 1905-1917 роках. – PolUkr.net). У цій газеті пишуть, що української держави немає і не має бути… Заступниця Саакашвілі Соломія Бобровська не раз намагалася закрити її через суди. Але марно. Із Києва на це дивляться крізь пальці.

Але головним осередком сепаратизму в області є Опоблок. Він спробує взяти реванш на наступних парламентських виборах. На півночі та в центрі області є райони, де завжди голосували за соціалістів, комуністів, «регіоналів». Зараз Опоблок там тупо купує людей – приносять у кожну хату по 5000 гривень такої собі «допомоги», фіксуючи кожен майбутній голос у списках.

Плюс Опоблок «качає» у ЗМІ всі протестні теми, бо «при кориті» не вони, а їхні колишні соратники – перефарбовані «регіонали».

– Наскільки сепаратизм поширений серед національних меншин і чи є для цього культурно-історичні причини?

– На Одещині місць компактного проживання нацменшин більше, ніж у багатьох регіонах України. Не хочу їх демонізувати, бо багато жителів Буджаку воюють в АТО, йде лагідна українізація, поступово впроваджується мова у широкий вжиток, навчальний процес… Та для одеських болгар, наприклад, росіяни історично були визволителями від турецького гніту. Це історична пам’ять. У 2012 році в селі Тарутине поставили пам’ятник російському генералу болгарського походження Івану Інзову. Ці та інші проімперські пам’ятники є у багатьох населених пунктах, стоять там сторіччями. Це було б нормально, якби на цьому не було політичних спекуляцій. Політики у своїх інтересах банально спекулюють на історичній пам’яті болгарського народу.

Це культурний масив, який не підпадає під закон про декомунізацію. Усі комуністичні монументи з області влада викинула, крім одного пам’ятника Леніну. Вулиці теж перейменували.

Тому культурно-історичні корені – є. Їх посилює масове зубожіння населення. Дунайська промисловість, корабельне будівництво, пароплавство – розпиляні на метал. Траса Одеса–Рені – розбита, перебудували всього 56 із 312 км цієї дороги. Сподіваюся, новий очільник області Максим Степанов добудує її, бо, начебто, має таке бажання і підтримку з Києва.

Ще один чинник – навмисне підігрівання антиукраїнських настроїв. Газета «Обозрение», сайти «Рупор», «Топор», «БесарабіяІнформ», місцеве кабельне телебачення… Там іноді проскакують дуже сепаратистські речі. 84 населені пункти взагалі не мають українського телесигналу. Там переважно змішаний склад населення. Побутові мови – російська, болгарська, молдовська. Це північ Буджаку та «мертва пляма» покриття вздовж кордону з Придністров’ям. Там не ловить навіть «Перший Національний». Зате добре ловлять канали Молдови, на яких півефіру – програми ОРТ з новинами включно. Показують там і придністровські канали, які говорять те саме, що й росіяни, розпалюють сепаратизм. Бобровська не раз їздила з головою Інституту національної пам’яті В’ятровичем до віце-прем’єра з гуманітарних питань В’ячеслава Кириленка, просила гроші на 11 телевишок, які забезпечили б там покриття для українських каналів, але марно. Київ цього наче не помічає. А тим часом 44% одеситів і 32% жителів області дивляться російські канали. У кабельних мережах вони заборонені, але майже у всіх є супутникові антени.

Ще є гагаузи. Компактно живуть на півдні. Поруч, у Молдові, – Автономна республіка Гагаузія. Місцеві «князьки» їздять до глави Гагаузії на прийоми і час від часу заявляють про намір створити таку ж автономну республіку в Україні.

До речі, гагаузька мова – майже турецька. Тож молоді гагаузи їдуть вчитися у Стамбул, болгари – в Софію, молдавани (молдовська дуже схожа на румунську. – PolUkr.net) – до Бухареста. Там здобувають європейську освіту, отримують паспорти і працюють по цілому ЄС, бо не бачать перспектив у власній державі.

– Наскільки сильний вплив на Одещині мають місцеві «князьки»?

– На Одещині вони більш впливові та автономні, ніж в інших регіонах країни. Київ їх переважно тримає «за яйця» – має заведені кримінальні справи. Сам мер Одеси Геннадій Труханов, крім українського, має грецький і, за даними ЗМІ, кілька російських паспортів. Він заробляє на транзиті, будівництві, роздрібній торгівлі в Одесі, тому з економічних причин сепаратизм йому не вигідний. За свою владу і він, і його опоненти, як-от незаконний забудовник Одеси Аднан Ківан, передають чемодани грошей до Києва, купуючи час при владі чи вирішуючи конкретні питання. Те саме роблять й інші. Але за зручної нагоди вони так само передаватимуть гроші в Москву.

– А що з криміногенною ситуацією на Одещині?

– Розгул криміналу – в побутовій та бізнесовій площинах – більший, ніж у більшості областей України. У побутовій – крадіжки, зломи сейфів, квартирні грабунки, вбивства. Це – щоденні новини. То авто з валютчиком спалять (особа, яка займається обміном валют. – PolUkr.net), то на ринку стрілянина зі смертями, то маніяк вчинить потрійне вбивство. У січні, до прикладу, майже щодня були новини про жахливі злочини. Є у нас багаті села під Одесою – то там суцільний будинковий терор, ні дня без грабунку. Населення часто настільки залякане, що не звертається в поліцію.

Влітку 2016 року пограбували трьох сільських голів під Одесою. Вони не зверталися в поліцію, бо знали, що грабували поліцейські перевертні, тож справедливості вимагати марно. Люстрація міліції в області провалена. Міліціонери, прокурори, судді, депутати – іноді це організовані злочинні групи. Повне поєднання бізнесу, криміналу, політиків…

– Наскільки реальна загроза «прорубування» Москвою сухопутного «коридору» з Криму в Придністров’я? Як до цього ставиться місцеве населення?

– Я б не панікував – у нас в області стоїть армія, працюють волонтери, є проукраїнські організації, які допомагають. СБУ, сподіваюся, замість «кришування» контрабанди, в критичний момент згадає, що таке національна безпека. Єдиний позитив, який, умовно, дала війна, – отверезіння. Коли пішли гроби зі Сходу, люди в регіоні, який свого часу віддавав 74% Януковичу і 50% комуністам, охололи до сепаратизму.

Багато глухих районів області живуть бідно, бо на торгівлі й туризмі заробляють лише в прибережній смузі. Решта області – це малі підприємства, фермерство і бюджетна сфера. Вирощують пшеницю, насіння, працюють порти. Одеса живе багато, а область подекуди зубожіє.

Коли в 2014 році пішли труни, то багато хто задумався, чи хоче у себе такий «Донбас». Навіть активні прихильники Януковича тоді притихли. Мовляв, хай буде що завгодно, лише б не війна, лише б не молоді хлопці в гробах. Але три роки такої ситуації перетворили усе в буденність, притупили відчуття. Тепер через економічні біди багато бюджетників, які ностальгують за Сталіним, знову хочуть викинути владу «шоколадного короля» Порошенка і покликати Путіна, бо « гірше вже не буде».

І для цього є підстави. Рівень розкрадання державного майна і паразитування на бюджеті, який влаштували люди з команди президента на Одещині, перевищує регіоналівський. Крадуть так, як попередники й не мріяли. Усе тупо «розпилюють» – швидко, технічно. Керує від імені президента Олексій Гончаренко. Скажімо, його люди в курортному центральному районі Одеси купили землю на підробленому аукціоні в 1200 разів (!) дешевше, ніж її ринкова вартість. І таке на кожному кроці. Усе комунальне майно «дерибанять», кожен ремонт чи капітальне будівництво – мінімум 300% «розпилу». За Януковича було 50-60%… Роботи сумнівної якості, нашвидкуруч. Люди на місцях усе розуміють, не ідіоти. А ще Опоблок підливає олії в вогонь – це розпалює ненависть до влади в Києві, а там і до сепаратизму недалеко.

– Це пояснює, чому Саакашвілі змусили піти з Одеської області…

– Змусили, бо Саакашвілі грав свою гру і не зміг домовитися з Порошенком. Крім того, через антикорупційні стандарти його команда мала інституційні та організаційні проблеми, бо «лівих» грошей у системі влади майже не було, а за копійчану зарплату держслужбовця охочих працювати не було.

Міхеїл Саакашвілі. Фото: POLUKR.NET / Андрій Поліковський
Міхеїл Саакашвілі. Фото: POLUKR.NET / Андрій Поліковський

Наразі на Одещині маємо глухе невдоволення Києвом, легке кипіння під кришкою. Якщо на верхах АП ще частково тримає усе під контролем, то на нижній ланці є ті, кого вони не контролюють. Наприклад, місцева «зірка» – депутат від Опоблоку Микола Скорик. Він причетний до першої спроби створення «Одеської народної республіки». Але СБУ не знайшла складу злочину в його діях. Хоча днями його справу знову запустив генпрокурор Луценко.

«Опоблоківські» антиукраїнські депутати з обласної ради «засіяли» округи продовольчими наборами, занесли в кожну хату п’ять тисяч гривень, регіон заклеєний їхніми біґбордами, наче завтра вибори. Вони борються за владу, бо їх відсторонили від «корита».

– Чому ж нічого не робить СБУ?

– Іноді діють «договорняки», іноді бракує кадрів, бо їх спрямовують на «кришування» контрабанди та інші економічні статті «доходів» СБУ. Частково спецслужби діють, виявляють найактивніших, озброєних, іноді разом із громадськістю викривають арсенали та підпільні квартири.

Громадськість займається розвінчуванням псевдомітингів та акцій на підтримку Путіна, «бунтів» на камери російських телеканалів. Наприклад, активісти зірвали сценарії щодо «Порто-Франко» в Одесі. Місто мало стати, за задумом місцевих депутатів, вільною від мита зоною, як колись Гданськ чи тепер Гонконг, тобто вільною економічною зоною. В економічному сенсі – державою в державі. Насправді ж це була чергова спроба проросійського сепаратизму. Ми зірвали присвячені проектові засідання депутатів міськради й експертів.

А ще у нас є сумнозвісний Сергій Ківалов (депутат від Опоблоку, соратник Януковича і глава ЦВК на прізвисько «Підрахуй», дії якого дали поштовх до Помаранчевої революції 2004 року. – PolUkr.net). Він – креатура Віктора Медведчука (глава Адміністрації Президента Леоніда Кучми у 2002–2005 роках. – PolUkr.net). Медвечук – кум Путіна. У Ківалова – м’яка антиукраїнська пропаганда. У нього телеканал, який раз на місяць видає потужну антиукраїнську передачу. Ми не раз зверталися в НТКУ з проханням забрати у них ліцензію. Ківалов – це теж великі гроші, контроль над судами, участь у Венеціанській комісії. Усе це він обмінює в АП на недоторканість і право робити будь-що в Одесі. Він працює системно, послідовно, пропутінськи, критикує все – українізацію, декомунізацію, економіку, плюс «прикормлює» багатьох біля себе. У разі сепаратистських заворушень такі, як він і його люди, будуть у перших рядах зустрічати російські війська…

– Є статистика, який відсоток населення Одещини підтримує сепаратизм?

– Активних прихильників не більше 5%, радше 2-3%. Багато ідейних борців «руского міра» воюють на Донбасі за так звані «ЛНР-ДНР». Вони рушили туди в основному після створення російською пропагандою міфу про «Одеську Хатинь» 2 травня 2014 року. Там багато різних об’єднань з Одещини, які стріляють у наших солдатів.

Але є пасивна більшість, невдоволена зубожінням і «дерибаном». Це третина населення області. Вони підтримають сепаратизм, якщо буде геть скрутно. Будуть це робити, навіть знаючи, що буде ще гірше, бо на Донбасі взагалі пекло, сіра зона повного беззаконня. Проте у третини населення така ненависть до влади у Києві, що будь-який привід може спричинити «хвилі» протестів…

– Чи бачите якісь можливості вирішення цих проблем?

– Рецепт простий: як у 2012 році нинішній генпрокурор Луценко казав тодішній банді Януковича – «менше красти». Змусити бодай чиновників менше красти і «дерибанити» не все, а щось робити на місцях. Активісти «Оберегу», з якими спілкуюся, позитивно оцінюють роботу глави СБУ Василя Грицака. Кажуть, він тримає питання Одеси на особистому контролі, не раз запобігав непоправному. АП вважає, що накрила антиукраїнський дискурс в області своїми проектами – «Доверяй делам», «Наш край», «Відродження», що все під контролем, з усіма домовилася. Проте Київ не контролює низи одеських «ватників». Минулого року 2 травня прийшло майже 6000 людей до Дому профспілок. Цьогоріч вийде, думаю, більше, бо час минає, а відповіді «Хто винен?» – досі нема. Президента слід, поки не пізно, витягти з теплої корупційної ванни і занурити в реальність, хоча, гадаю, він про все поінформований.

Нас в Одесі десь 15% – жорстко проукраїнських, із півсотні активістів щодня працюють для суспільної користі в різних сферах. Весь малий і середній бізнес за нас, бо розуміє, що в так званих «ЛНР-ДНР» нічого доброго бути не може, будуть хіба що «Гради». Але терор влади переходить будь-які межі. Бізнес хоче, щоб було легше вести справи в Україні.

За Росію в Одесі – люмпен і пролетаріат. Третина сірої маси піде на вибори і проголосує за Опоблок. Але такого сценарію, як на Донбасі, в Одесі бути не може. «Рускому міру», крім ЗСУ, ВМС і СБУ, протистоятимуть патріоти, ветерани АТО, проукраїнські організації. У разі найгіршого – голосувань у місцевих радах під дулами терористів не буде, будуть штурми цих рад проукраїнською громадою, запеклі міські бої.

Як не допустити найгіршого? Дайте спочатку хоча б отим 84 населеним пунктам області український телесигнал. Аби люди дивились «1+1», а не ОРТ, де їм розказують про хунту та кривавих київських фашистів. Дайте людям спокійно вести бізнес, послабте податковий прес, унеможливте державний рекет податківців. Це призведе до зростання доходів населення, поліпшення інфраструктури і сервісу, щоб ті ж туристи відпочивали на морі в комфортних умовах за прийнятну ціну. А спокій у місті й області ми таки забезпечимо!

Розмовляв Ігор Тимоць

Share Button

Також перегляньте

Fot. naszvybir.pl

Не сприймаймо злочинців як жертв

Перш, ніж розпочати широкомасштабну війну проти України, Росія вкладала величезні кошти в інформаційну війну проти …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.