Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Парламентська виборча кампанія 2014 року є типово постідеологічною. Майже усі значущі партії-учасники кампанії (винятками є Комуністична партія України та Всеукраїнське об’єднання «Свобода») були засновані або радикально оновлені цього року. Через відсутність ідеологічної ідентифікації вони намагаються підлаштуватися під настрої та цінності виборців, конкуруючи між собою привабливими месиджами.
Під час спостереження за виборчою кампанією ми спробували вивчити ставлення ключових учасників виборчої кампанії до кількох вибраних проблем, що стоять зараз перед Україною, як державою, а також їхню схильність до соціально-економічного популізму. У таблиці нижче ключові учасники парламентської виборчої кампанії подані відповідно до спадання їхньої популярності, за даними опитування Соціологічної групи «Рейтинг», що проводилося 1-8 жовтня 2014 р. (http://www.ratinggroup.com.ua/products/politic/data/entry/14106/).
Оцінку їхнього ставлення до вибраних проблем, а також схильність до соціально-економічного популізму, визначено на підставі їхніх програм, заяв, інтерв’ю і статей ключових осіб виборчих кампаній цих партій.
Якщо оцінити ставлення партій до люстрації і переговорів з Росією та/або сепаратистами з Донбасу щодо врегулювання конфлікту було відносно просто, то оцінюючи ставлення партій до членства України в ЄС та НАТО довелося вдатися до формулювань-узагальнень. Якщо для партії членство України у ЄС або НАТО «пріоритетом», як це зазначено у таблиці, то її представники публічно називають метою партії, відповідно, вступ України до ЄС або НАТО. Якщо членство у ЄС або НАТО є є для партії «необхідним», то керівництво партії визнає безпосередньо або опосередковано необхідність кроків для вступу до першої або другої організації, але, усвідомлюючи необхідність диференціації від конкурентів або нереалістичність надання Україні статусу країни-кандидата в осяжній перспективі, проголошує інші пріоритети для своєї роботи в уряді та парламенті.
Ставлення партій до ідеї децентралізації влади вказує на відсутність єдиної інтерпретації цього поняття. У Радикальної партії Олега Ляшка та Комуністичної партії України тема децентралізації влади взагалі є слабо розвиненою. Узагальненням позицій різних партій є формулювання «бюджетна децентралізація», яка, загалом, полягає у розширення дохідної бази місцевих бюджетів (бюджетів міст обласного значення, районів, областей, Києва), вирівнюванні цих бюджетів за доходами, а не за видатками. «Об’єднання територіальних громад», за логікою «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту», необхідне для створення нових фінансово спроможних громад, бюджети яких могли б розраховувати на таке саме трактування, як і бюджети міст обласного значення.
В оцінках схильності партій до соціально-економічного популізму бралися до уваги не лише обіцянки підвищення пенсій, зарплат, соціальної допомоги (Комуністична партія України, «Опозиційний блок», «Сильна Україна»), чи обіцянки значного збільшення фінансування медицини (Радикальна партія Олега Ляшка), а й заяви про необхідність державної підтримки окремих галузей економіки, проведення політики імпортозаміщення, збільшення державного сектора економіки – «Сильна Україна», «Свобода».
З огляду на те, що переважна більшість партій, що мають шанси потрапити до Верховної Ради за партійними списками, позитивно ставляться до люстрації, можна спрогнозувати, що для проведення люстрації не виникне серйозних перешкод. Проте, не виключено, що до закону «Про очищення влади» може бути внесено зміни за ініціативи представників «Блоку Петра Порошенка» або самого президента.
Водночас, новий склад Ради навряд чи перешкоджатиме президенту Порошенку вести з Росією переговори щодо встановлення миру на Донбасі, особливо якщо він чергуватиме таємні двосторонні переговори з президентом Росії Путіним з консультаціями у багатосторонньому форматі – за участю лідерів країн-членів ЄС або США.
У новому складі Ради, мабуть, значна більшість підтримуватиме імплементацію угоди про асоціацію з ЄС. Втім, не всі її представники будуть впевнені у тому, що членство у Європейському Союзі відповідатиме інтересам України. Через визнання більшістю нереалістичності членства у НАТО в осяжній перспективі, Україна навряд чи відмовиться від позаблокового статусу.
Найімовірніше, парламент таки підтримає обмежену бюджетну децентралізацію, а обласні та районні державні адміністрації будуть замінені виконавчими комітетами відповідних рад. Не виключено, що міста отримають нові повноваження, наприклад, з регулювання містобудівної діяльності, а також право формувати власну муніципальну міліцію/поліцію.
На жаль, у наступному складі Верховної Ради соціально-економічний популізм залишатиметься впливовим чинником, що ризикує загальмувати збалансування бюджету, структурні реформи та лібералізацію торгівлі з ЄС, зокрема, відкриття українських ринків для товарів, вироблених у Європейському Союзі.
Dmytro Borysow
