Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Мас-медіа посідають надзвичайно важливе місце у житті сучасної людини, маючи змогу залучити практично кожного представника суспільства. В такий спосіб мас-медіа можуть здійснювати вплив на аудиторію. Питання ролі та впливу медій на суспільство є досить не однозначним, і може залежати, як від самих мас-медіа так і від суспільства. Адже, з одного боку мас-медіа все ж таки залежать від суспільства, а з іншого – мають свій незалежний вплив на нього. На жаль, цей вплив не завжди є позитивним для суспільства, тому що саме мас-медіа мають справу з інформацією, і саме контроль за цією інформацією дає змогу маніпулювати свідомістю, вирішувати, які проблеми на сьогодні є актуальними та важливими. Усе це давно добре зрозуміла та засвоїла українська влада. У демократичних країнах засоби масової інформації відіграють роль посередника між владою та суспільством, виконуючи свій обов’язок. А от в недемократичних суспільствах влада повністю контролює мас-медіа, не даючи змоги виступати незалежними посередниками між владою та суспільством.
Неабиякою важливою є роль засобів масової інформації в демократичних революціях України та й не лише в нас. Адже роль мас-медіа під час таких ситуацій є надзвичайно важливою. Найцікавіший та найважливіший аспект мас-медіа, який проявився в результаті Помаранчевої революції, полягав у тому, як українські засоби масової інформації впливали на президентські вибори і як президентські вибори змінили українські засоби масової інформації. Зміщення акцентів, вплив медіа-олігархів й опір звичайних працівників засобів масової інформації – усе це було частиною революції, яка змінила не лише суспільство, а й українські мас-медіа на краще. Недарма, навіть найзавзятіші критики Помаранчевої революції погоджуються, що свобода слова стала її головним, якщо, взагалі, не єдиним здобутком. Перебіг президентської виборчої компанії 2004 року продемонстрував, що українські політики добре оволоділи можливостями маніпуляції, щодо громадян шляхом використання засобів масової інформації задля досягнення своїх політичних цілей. Окремі топ-менеджери, журналісти, редактори продемонстрували у новинних програмах вправність у маніпулятивних коментарях та судженнях. Суспільство відчуло на собі ефективність впливу інформаційних маніпуляцій і відповідно на це відреагувало. Ситуація, що склалась виявилась не до вподоби і деяким журналістам, які не хотіли миритись з усім цим. Посилення тиску влади на медіа напередодні виборів 2004 року, приклад успішного опору колег з П’ятого каналу та наростання активності прибічників радикальних змін в українському суспільстві зрештою спонукало журналістів виступити проти цензури вже не поодинці, а колективно. Ситуація у медійній сфері в останні місяці президентської кампанії, стала з одного боку жорсткішою щодо журналістів та ЗМІ, з іншого – загострення тиску на медіа призвело до посилення опору в журналістському середовищі. Цей процес, врешті-решт призвів до публічних заяв з боку групи журналістів провідних телевізійних каналів про незгоду надалі працювати в умовах тотальної цензури.
Під час Помаранчевої революції лише деякі засоби масової інформації вирішили заявити, що не готові миритись з владою, а готові виконувати свій обов’язок. І хоча події не призвели до справді революційної зміни суспільних стосунків, вони досить істотно змінили українські мас-медіа. Це можна було побачити уже на прикладі іншої демократичної революції в Україні, під час якої засоби масової інформації чесно та об’єктивно висвітлювали усі події що відбувалися, а лише деякі мас-медіа намагалися перекручувати інформацію та маніпулювати свідомістю суспільства. Журналісти, вони ж громадські діячі, були ініціаторами майдану та стояли біля самих його витоків. Беззаперечним залишається і той факт, що друга хвиля протесту не була б такою масштабною, якби не об’єктивне та, перш за все, чесне висвітлення подій 30 листопада та 1 грудня у засобах масової інформації. Як заявив Отар Довженко, координатор прес-центру львівського євромайдану, викладач Українського католицького університету, оглядач «Телекритики»: «Ми пережили момент надзвичайно важливого ціннісного вибору. Мені здається, що розгін 30 листопада став рубіконом, за яким брехати про акції протестів, відбілювати «Беркут», допомагати владі в інформаційній війні проти майдану залишилися тільки повні гниди. І таких людей серед українських журналістів виявилося зовсім небагато».
Звісно не усі засоби масової інформації вели себе гідно під час подій Євромайдану. Були такі, які на фоні об’єктивної подачі інформації лишалися маніпуляційними інструментами. Деякі засоби масової інформації подавали глядачам лише деяку частину правди. Також, оцінки й тональність, скажімо, у львівських чи тернопільських, луганських чи донецьких ЗМІ, різнилися істотно. А щодо національних каналів то великого і значного поділу не було. Лише «Перший Національний» замовчував значну частину інформації і давав занадто багато позиції влади, яка лише відволікала увагу в зручний для влади бік. Телеканал «Україна» спочатку об’єктивно висвітлювала процес, але в певний момент скоротилося висвітлення тематики протесту та було скасовано прямі ефіри, що свідчить про втручання власника. В останні дні це саме відбулося й на «Інтері».
Отар Довженко вважає, що: «Також це зоряний час для інформаційних телеканалів: 24-го, 5-го, нового «112 Україна» тощо. Про онлайн – телебачення – Громадське, Спільнобачення і т. п. – вже дуже багато сказано, не хочу бути неоригінальним. Але навіть 5-й, який роками перебував у глибокій кризі жанру, тепер виглядає вельми пристойно. Пам’ятаю, як уночі в штабі львівського євромайдану збирались охоронці й медики, дивилися 5-й і хвалили його – мовляв, найкращий, найінформативніший канал. Ніби дев’яти років і не було».
Звісно, різниця між 2004 і 2013 роками передусім саме в тому, що великі ЗМІ загалом висвітлювали те, що відбувається, адекватно – більш чи менш нейтрально («1+1» і 5-й можна назвати радше прихильними до революції, «Україну» – навпаки)
Тому, роль засобів масової інформації в демократичних революціях України є надзвичайно великою. Революції, що відбулись в Україні вплинули позитивно не лише на суспільство, але й на самі медіа, котрі висвітлювали події. Якщо під час Помаранчевої революції інформація та події подавались не об’єктивно, використовувались різноманітні маніпуляції щодо суспільства, і лише деякі засоби масової інформації демонстративно виступили проти цензури, то майже за 10 років потому, під час Євромайдану, ми побачили зовсім іншу картину: більшість засобів масової інформації уже об’єктивно та чесно висвітлювали усе, що відбувалось, і лише деякі ЗМІ замовчували та перекручували інформацію. Тому, можна з впевненістю сказати що Євромайдан призвів до того, що журналістика піднялася на кілька сходинок угору.
ЯНКЕВИЧ Юлія
