Термін відновлення малого прикордонного руху (МПР) з Калінінградською областю Російської Федерації назвати неможливо. Про це, як дізнався POLUKR.net із сайту “Радио Польша”, заявив сьогодні віце-міністр внутрішніх справ Польщі Ярослав Зелінський.

Під час візиту у Вищу офіцерську школу поліції в Щитно заступник глави МВС Польщі сказав, що досі існують причини, з яких було вирішено призупинити режим малого прикордонного руху з Росією. Міністр Зелінський уточнив, що йдеться про безпеку Польщі, тому ухвалили поки що не відновлювати дію малого прикордонного руху з російською Калінінградською областю.

Нагадаємо, 4 липня 2016 року польська сторона призупинила дію малого прикордонного руху між Польщею та Україною. Тоді ж Польща призупинила дію аналогічної угоди між Урядом Республіки Польща й Урядом Російської Федерації про правила місцевого прикордонного руху в частині, що стосується в’їзду і перебування на території Республіки Польща мешканців прикордонної зони Російської Федерації, які мають дозвіл, виданий компетентними органами Республіки Польща.

Такі обмеження було запроваджено через саміт НАТО у Варшаві 8-9 липня та Світові Дні молоді, які відбувалися 20-31 липня у Кракові, поєднані з візитом Папи Римського Франциска.

Відповідно до дипломатичної ноти Міністерства закордонних справ Республіки Польща, від 3 серпня 2016 року малий прикордонний рух між Україною та Польщею відновлено.

Яна Пєкла призначено Надзвичайним і Повноважним послом Республіки Польща в Україні. Про це POLUKR.net дізнався з повідомлення в офіційному віснику Monitor Polski.

«На підставі ст. 133 част. 1 пункту 2 польської Конституції від 2 квітня 1997 року, пана Яна Пєкла призначено Надзвичайним і Повноважним послом Республіки Польща в Україні», – зазначено в повідомленні.

Нагадаємо раніше комісія закордонних справ Сейму схвалила кандидатуру Яна Пєкла на цю посаду. Ян Пєкло є великим симпатиком України, багаторічним дослідником українських проблем, публіцистом і директором Фонду польсько-української співпраці PAUCI.

Послів призначає президент Польщі на прохання глави МЗС з урахуванням позиції комісії у закордонних справах Сейму. Свою згоду також дає країна, в якій мають бути акредитовані нові посли.

У інтерв’ю POLUKR.net Ян Пєкло зазначав, що роботу послом, найімовірніше, розпочне з осені цього року. Говорячи про пріоритетні напрями роботи, він наголосив, що хоче надати нової динаміки польсько-українським відносинам, втілити в життя низку конкретних речей, зокрема допомогти Україні з утіленням найнагальніших реформ.

На початку серпня зі Львова в Польщу вирушить щорічний Міжнародний науково-пошуковий та освітній табір «Вирій». Учасники табору відновлюватимуть український цвинтар на території Любачівщини, а також ознайомляться з етнічними українськими територіями, що нині належать Республіці Польща. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Українського інституту національної пам’яті.

«Вирій-2016» традиційно складатиметься зі стаціонарної та мандрівної частини. Впродовж першого тижня учасники табору проводитимуть відновлювальні роботи на українському цвинтарі. За цей час вони мають намір провести інвентаризацію та паспортизацію надгробків, розчистити територію, встановити на кладовищі інформаційну таблицю трьома мовами.

«Табір-експедиція «Вирій» уже всьоме відбуватиметься на території Закерзоння. Плануємо продовжити роботи на цвинтарі, які розпочали торік. Серед наших цьогорічних учасників є нащадки тих людей, що мешкали колись на цих теренах. Для них дуже важливо відвідати рідні землі та долучитися спільно з нами до робіт. Щодо решти учасників, то можу сказати, що дуже приємно бачити активну та зацікавлену молодь, яка хоче краще пізнати історію та культуру своїх предків, що були примусово вивезені зі своїх теренів. Наше завдання – згуртування молоді навколо відновлення матеріальної і духовної культури. Маю надію, що ми зможемо виправдати їхні очікування, зможемо разом з ними знайти відповіді на свої питання та цікаво, пізнавально провести час», – розповіла Христина Дубницька, комендантка табору.

Організатори готують для учасників табору насичену програму. Зокрема, передбачено мандрівку визначними місцями та пам’ятками українців у Польщі (Надсяння, Західна Бойківщина, Лемківщина), зустрічі з тамтешніми українцями-автохтонами, лекції, дискусії, тренінги на тему історії, культури, географії етнічних українських земель за межами сучасних кордонів України.

«Цей табір має яскравий наочний елемент, адже кожен зможе побачити, наскільки це велика трагедія – примусове переселення. Там сотні закинутих цвинтарів, церков, це все вражає, бо історія переселень у нас в Україні мало розказувана, мало хто її знає. Те, що люди добровільно відновлюють старий цвинтар, мене спершу дуже дивувало. Табір цікавий ще й тим, що дає можливість реставраторам, студентам і випускникам «Львівської політехніки», отримати досвід на реальній польовій роботі. Також їде багато тих, хто походить з тих земель, їм цікаво побачити, де жили їхні діди, відвідати могили своїх предків», – поділився своїми враженнями учасник минулорічної експедиції Роман Барабах.

Експедиція триватиме до 19 серпня.

«Вирій» – міжнародний науково-пошуковий та освітній табір-експедиція, основним завданням якого є проведення комплексу заходів із відновлення та збереження пам’яток матеріальної культури і знайомство з етнічними українськими землями поза межами сучасної території України. Від 2008 року «Вирій» відбувається у формі стаціонарного тижневого табору та краєзнавчих мандрівок. У рамках табору вже відновлено українські цвинтарі в селах Жуків, Подемщина та Князі на території Польщі.

Організатори табору: Громадське об’єднання «Вирій», куди входять активісти громадських молодіжних організацій і студенти-реставратори з НУ «Львівська політехніка». Серед партнерів – «Пластове товариство «Ватага Бурлаків», «Пласт НСОУ, ЛОО «Лемківщина», ЛОМГО «Молода Лемківщина», ОУМ Спадщина, ГО «Закерзоння» (Канада), Львівська міська рада, Львівська обласна рада, Львівська обласна державна адміністрація.

Джерело: memory.gov.ua

1 серпня в Україні офіційно запустилося Єдине вікно на митниці. Чи допоможе Україні міжнародний досвід не провалити цю успішну світову практику?

Про це пише аналітик інформаційної кампанії «Сильніші Разом» Віталій Горобець.

Єдине вікно є однією з найефективніших у світі електронних систем обміну даними на митниці під час імпортно-експортних операцій чи транзиту (митного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного та інших видів контролю). Нарешті ця світова практика буде впроваджуватися в Україні. Так, постанова КМУ № 364 зобов’язує з 1-го серпня всі відповідні структури працювати через новостворену електронну систему Єдиного вікна.

Спочатку процедура координації дій митниці і контролюючих органів запроваджуватиметься у «тестовому режимі» і буде діяти лише в окремих митницях. Проте прийняття і початок дії цієї Постанови дасть наступний поштовх розвитку системи Єдиного вікна та підійме на поверхню конкретні питання і проблеми над вирішенням яких доведеться працювати далі.

Чому вона така важлива для України? Тому що допоможе зменшити кількість процесів, спростити різного роду процедури та мінімізувати людський фактор під час проходження товару через митницю. Відповідно Єдине вікно для України – це, перш за все, створення умов для прозорої роботи і знищення корупції на митниці.

Та чи можна швидко та не витрачаючи великих ресурсів ефективно впровадити Єдине вікно, а не перетворити його на чергову невиконану обіцянку? Світовий досвід дає позитивну відповідь на це питання.

Загалом існує чимало моделей, за якими можливо імплементувати Єдине вікно.

Сингапур

Найвиразнішим прикладом раннього впровадження Єдиного вікна є Сингапур, який користується перевагами цієї системи вже кілька десятиліть і, як відомо, дуже успішно, займаючи одні з провідних місць в глобальних рейтингах. Запроваджене в Сингапурі Єдине вікно стало першою національною системою електронного торгівельного документообігу у світі.

Ще в середині 1980-х років керівництво Сингапуру прийняло рішення зробити дозвільну базу у сфері міжнародної торгівлі більш ефективною та закріпити за Сінгапуром статус одного з глобальних центрів торгівлі. Результатом стало створення системи «Сінгапур ТрейдНет» (Singapore TradeNet System), яка пов’язувала декілька державних агенцій у 1989 році.

У 2007 році створили публічно-приватне партнерство заради розробки і впровадження нової системи TradeXchange на базі існуючої. Це стало новою нейтральною та безпечною платформою, що полегшує обмін логістичною та комерційною інформацією та надає додаткові послуги з управління каналами поставок, заповненням документації, фінансування торгівлі та страхування. Користування системою платне і базується на місячній платі та на комісії за транзакцію. Наразі через 10 хвилин після подання документів на дозвільні документи торговці отримують електронну позитивну або негативну відповідь з описом умов отримання дозволу або детальною причиною відмови.

100% торгівельних декларацій опрацьовуються в електронному вигляді через систему. На рік опрацьовується біля 9 млн. подань на торгівельні дозволи (30 тис в день).

Німеччина

Тут система Єдиного вікна вдало працює з 1982 року. Початком впровадження стало бажання зробити роботу порту в Гамбурзі більш ефективною. Саме тут у 1982 році почали пілотний проект, який згодом і переріс у діючу систему. Вона керується і належить приватній компанії, яка розділена між акціонерами на три частини: одна третя частина належить операторам причалу, третина належить корабельним агентам та судноплавним компаніям і остання третина експедиторам.

Використання системи є обов’язковим лише для небезпечних вантажів та експортних товарів, що підлягають митному контролю. Головними користувачами системи є, головним чином, експедитори, складські та логістичні компанії та департаменти індустріальних та виробничих фірм.

Клієнти системи платять гроші за її використання. Їм надається індивідуальний код та пароль, а дані, що вони надають, надходять тільки вказаному адресату, якщо він є зареєстрованим у системі.

Одне за найбільших досягнень – критичне зменшення документообігу завдяки процесу стандартизації та значне скорочення повторного набирання даних, що суттєво економить час. У майбутньому планується залучати більше імпортерів та експортерів до системи, впровадження системи за межами країни, покращення послуг та розробка нових послуг з доданою вартістю (все ж таки комерційна компанія), та кращий моніторинг бізнес процесів.

Фінляндія

Один з свіжих прикладів – це Фінляндія. Влада Фінляндії почала впровадження системи Єдине вікно PortNet ще у дев’яностих роках. Після майже десятиліття детального планування, написання коду програми та тестування морська торгівля перебазувалась на Єдине вікно у 2000 році. PortNet дійсно є багатофункціональною єдиною системою для учасників, які доставляють товар морем. З початку запуску PortNet радикально скоротив потребу у заповненні та обробці паперових форм. На сьогодні понад 99% усіх форм на розмитнення корабельних вантажів з та в Фінляндію обробляються через Єдине вікно.

Законодавство ЄС значно вплинуло на правову структуру системи Єдиного вікна у цій країні. Наприклад, директиви ЄС з приводу приватності даних та електронних ключів значною мірою впроваджені у фінське законодавство, але після адаптації до реалій цієї країни.

Головний урок фінського успіху у функціонуванні Єдиного вікна – ефективна система може бути створена з відносно малими зусиллями і в сучасній формі за умови державної підтримки та існуючої політичної волі.

Кенія

Кенійське місто Момбаса – один з найнавантаженіших портів в Африці. З нього і почалось впровадження системи Єдиного вікна у 2005 році, поширившись на всю країну до 2007 року. Кенійська електронна система Єдиного вікна функціонує на всіх транспортних системах країни – дорожній, залізничній, повітряній та морській. Основною задачею стало зменшення часу розмитнення товарів з 10 до 3 днів у портах; з 5 до 1 дня в аеропортах; з 2 днів до 1 години для автотранспортних засобів. Цього планувалось досягти шляхом переходу на електронний документообіг та боротьбою з корупцією.

Для Кенії нововведення в цій сфері є дуже важливими, адже більше 50% надходжень у ВВП надходить від міжнародної торгівлі. На даний момент імплементація системи триває. У майбутньому планується об’єднати всі 5 країн учасниць Східно-Африканського Партнерства в єдину систему Єдиного Електронного Вікна.

Який шлях впровадження Єдиного вікна обере Україна та чи приєднається до клубу країн, що сприяють міжнародній торгівлі, побачимо уже найближчим часом.

Віталій Горобець

Джерело: blog.liga.net

Після ліквідації Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва склалася ситуація, коли не відомо, хто відповідатиме за українські поховання на території Польщі. Про це, як дізнався POLUKR.net із сайту ZIK, заявив секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета.

В ефірі ток-шоу «В очі» пан Шеремета зауважив: «У Польщі в нас наразі партнерів немає. Раніше нам допомагали, але останній рік будь-яке вирішення українських проблем суттєво ускладнювалось. Ба більше! Від 1 серпня, відповідно до рішення Сейму та змін до польського закону про Інститут національної пам’яті, така структура як Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва, з якою ми взаємодіяли щодо упорядкування українських поховань на території сусідньої держави, припинила своє існування. Згідно із законом, частина повноважень ліквідованої інституції переходить до Інституту національної пам’яті Польщі, частина – до Міністерства культури».

Тож поки що, за словами Святослава Шеремети, не відомо, яка саме польська інституція стане новим партнером України відповідно до міждержавної угоди про військові поховання та поховання репресованих. А, зважаючи на політичну ситуацію, пан Шеремета висловлює побоювання, що ці структури перекладатимуть відповідальність одна на одну.

«Таке раніше ми вже мали, коли Варшава та місцеві адміністрації не доходили згоди щодо відповідальності за українські поховання», – додав пан Шеремета.

Нагадаємо, 22 липня польський Сейм ухвалив резолюцію, в якій назвав Волинську трагедію геноцидом.

Перед тим, у червні, набули чинності зміни до закону про Інституту національної пам’яті Польщі (IPN). За новими правилами вже обрано голову цієї інституції.

Відповідно до дипломатичної ноти Міністерства закордонних справ Республіки Польща, від 3 серпня 2016 року відновлено малий прикордонний рух між Україною та Польщею. Про це POLUKR.net дізнався у відділі з питань взаємодії із ЗМІ адміністрації Держприкордонслужби України.

Відтак із 01:00 за київським часом у ніч з 2 на 3 серпня 2016 року громадяни України, мешканці прикордонних районів України, в яких є дозволи, видані відповідними органами Республіки Польща, зможуть перетинати кордон за спеціальними дозволами в рамках малого прикордонного руху.

Держприкордонслужба просить подорожніх урахувати зазначену інформацію під час планування поїздок за кордон.

До слова, як інформує Західне регіональне управління Держприкордонслужби України, сьогодні вранці відновилися й черги перед деякими пунктами пропуску з Республікою Польща. Станом на 08.00 3 серпня вони були такими: «Шегині» – 190, «Рава-Руська», – 100 «Угринів» – 70, «Ягодин авто» – 20, «Краковець» – 0, «Устилуг» – 0, «Грушів» – 0», «Смільниця» – 0.

Нагадаємо, від 4 липня 2016 року було призупинено дію малого прикордонного руху між Україною та Польщею. Такі обмеження було запроваджено через саміт НАТО у Варшаві 8-9 липня та Світові Дні молоді, які відбувалися 20-31 липня у Кракові, поєднані з візитом Папи Римського Франциска.

Сьогодні, 2 серпня, у віці 89 років помер Францішек Махарський – відставний архієпископ Кракова, один із приятелів Папи Івана Павла II, який був його попередником. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Конференції єпископату Польщі.

Францішек Махарський народився 20 травня 1927 року в Кракові. Навчався в підпільній гімназії, а в 1945-1950 роках – у Вищій духовній семінарії Краківської архидієцезії. Також вивчав богослов’я у Швейцарії.

2 квітня 1950 року його висвятив на священика кардинал Адам Стефан Сапєга.

29 грудня 1978 року Францішека Махарського призначено єпископом, днем пізніше – архієпископом Кракова. 6 січня 1979 року Іван Павло ІІ висвятив його на єпископа. Кардинал Махарський був архієпископом-митрополитом Краківської архідієцезії упродовж 1979-2005 років.

У 1979-1994 роках Кардинал Францішек Махарський був віце-президентом Польської єпископської конференції. Також був головою Комітету Католицької науки і Комітету Апостольства мирян.

2002 року, відповідно до канонічних приписів, досягнувши 75-річного віку, просив Папу про відставку, але Іван Павло ІІ доручив йому подальше управління архидієцезією. Його відставку прийняв 3 червня 2005 р. папа Бенедикт XVI. Після цього кардинал Махарський оселився в монастирі сестер-альбертинок у Кракові.

Останніми роками мав проблеми зі здоров’ям. 2011 року потрапив до шпиталю через тріщину тазової кістки. А в грудні 2013-го впав і зламав ногу, тож його довелося оперувати.

12 червня цього року кардинал Махарський потрапив до лікарні університету Кракова в тяжкому стані.

28 липня, перебуваючи на Світових Днях Молоді у Кракові, нинішній Папа Римський Франциск відвідав кардинала Махарського у лікарні.

Джерела: episkopat.pl, credo-ua.org

Понад мільйон людей відвідали заключну месу Світових днів молоді в Польщі, яку вчора, 31 липня, провів Папа Римський Франциск на «Полі Милосердя» (Campus Misericordiae) неподалік Кракова. Про це POLUKR.net дізнався з сайту «Німецької хвилі».

Недільна меса завершувала Світові дні молоді, які тривали тиждень та зібрали молодих католиків з усього світу. Серед інших на месі був присутній і президент Польщі Анджей Дуда.

Під час служби Папа Римський зауважив, що молодь має вірити в силу милосердя, і назвав загрозою відсутність віри у себе. Він також закликав не впадати у зневіру та докладати зусиль для спільного блага. «Пригніченість негідна нашого духовного тіла. Вона – як вірус, який інфікує і блокує все», – сказав Понтифік.

У своїй промові папа Франциск порадив присутнім «відкрити найкраще посилання з можливих, до серця, яке бачить та передає добро, і не втомлюється це робити». І закликав молодь використовувати Євангеліє як GPS у своєму житті.

Франциск додав, що молоді люди мають бути мрійниками, які вірять «у нове людство», що «відкидає ненависть між народами» і «не хоче бачити кордонів та бар’єрів».

Під час цієї меси було оголошено місце наступних Світових днів молоді. Вони відбудуться 2019 року в Панамі.

Нагадаємо, з 26 по 31 липня в польському місті Краків тривали Світові дні молоді, під час яких відбулися заходи духовного та культурного характеру. Участь у СДМ брав Папа Римський Франциск.

У військово-медичному клінічному центрі Західного регіону є багато вакантних місць, заклад потребує фахових лікарів різних спеціальностей. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Міноборони України.

Під час брифінгу керівництва лікувальної установи з питань лікування та реабілітації військовослужбовців, поранених у районі проведення АТО, начальника ВМКЦ полковник медичної служби Іван Гайда зауважив, що зазвичай працювати у військових госпіталях зголошуються молоді спеціалісти. Водночас закладу бракує досвідчених фахівців.

– У нас є потреба у лікарях будь-якої спеціальності, у тилових і технічних спеціалістах, адже є багато вакантних місць. Нам хотілося б, щоб лікар, який прийшов, мав як мінімум 10-15 років досвіду. Але, на жаль, такі випадки поодинокі. Приходять, як правило, молоді лікарі, які закінчили інтернатуру, отримали спеціалізацію, без досвіду, але зі знаннями. Ми їх відправляємо у ті підрозділи, де є досвідчені медики, – зазначив Іван Гайда.

Нещодавно військово-лікувальна установа у Львові прийняла близько 30 пацієнтів, які проходили лікування у військових госпіталях Харкова та Дніпра. У системі медичного забезпечення кожен лікувальний заклад має своє призначення, тож усе, що стосується кардіо-, судинної хірургії та нейрохірургії, лікують у львівському госпіталі. Тут поранені військовослужбовці мають остаточно завершити курс лікування, а також пройти реабілітацію, зокрема й психологічну. Адже на базі госпіталю діє профільне реабілітаційне відділення.

Полковник медичної служби Іван Гайда розповів, що за півроку у військовому госпіталі пролікували майже 9 тисяч осіб.

– Окрім того, лікарі мобільного госпіталю ВМКЦ, що розташований у Покровську Донецької області (колишній Червоноармійськ), за цей час надали допомогу понад 2000 пацієнтам в умовах стаціонару та понад 4000 – амбулаторно. Чверть із них – цивільні мешканці, – додав Гайда.

Один із напрямів, який активно вдосконалюють львівські військові медики – технології реконструктивних операційних втручань після вогнепальних поранень і бойових травм. За словами головного військового хірурга Західного регіону полковника медслужби Івана Богдана, цього року проведено близько чотирьох сотень різних операцій. Також є позитивні результати лікування й реабілітації наших поранених бійців на базі госпіталів та інституту реабілітації Міністерства оборони Угорщини.

Джерело: mil.gov.ua

У неділю, 31 липня, в селі Милошевичі Пустомитівського району Львівської області відбудеться відкриття пам’ятника українським жертвам польського підпілля – Армії Крайової. Про це POLUKR.net дізнався з facebook-сторінки керівника управління ВО «Свобода» з питань національної пам’яті Михайла Галущака.

«У 1944 р. АК у цьому селі вбила 36 людей. Частину було загнано і спалено в стодолі, інших – розстріляли. Пам’ятник встановлено біля місцевої церкви», – написав він.

У коментарі виданню ZAXID.NET Михайло Галущак розповів, що пам’ятник буде створено у вигляді Мальтійського хреста, виготовленого з каменю з Миколаївського району Львівщини. На ньому розмістять таблицю з іменами убитих. За словами Галущака, ініціатива встановити монумент належить не ВО «Свобода», а місцевим мешканцям. Хоча на відкритті будуть присутні представники цієї політичної сили.

«Це ініціатива місцевих жителів. І пам’ятник буде відкритий за їхні кошти. Це і родичі тих людей, яких було вбито, і звичайні мешканці. Це нормальна політика не лише національної пам’яті, а навіть родинної пам’яті, коли родичі вшановують своїх близьких, які були вбиті Армією Крайовою», – зауважив Михайло Галущак.

«Оскільки у Польщі зараз акцентують, що українсько-польська війна часів XX століття зводилася лише до Волині і 1943 року, то відкриття цього пам’ятника – це свідчення того, що потрібно розглядати взаємини українців і поляків не лише крізь призму цих двох подій. Ми добре пам’ятаємо, що на Волині у 1937-38 роках була політика окатоличення, коли закривались українські православні церкви, які були важливим елементом національної ідентичності українців. У 1939 році поляки розстріляли бійців Карпатської Січі на Верецькому перевалі. На Закерзонні на початку 1940-их років були репресії проти українців, Операція Вісла. Це трагічна історія, але ми повинні пам’ятати слова Адама Міхніка, який сказав, що непотрібно проектувати минуле у сьогодення», – додав Михайло Галущак і запевнив, що відкриття цього пам’ятника не є відповіддю на ухвалу польського Сейму про визнання Волинської трагедії геноцидом, який вчинили українці.

«Це звичайне вшанування пам’яті родичів і близьких. Ми не будемо уподібнюватися до них – на хресті не буде написів про те, що це поляки вчинили геноцид проти населення цього села», – наголосив Михайло Галущак.