У ніч проти 30 травня невідомі підпалили школу в місті Мостиська Львівської області. У приміщення навчального закладу закинули дві пластмасові каністри з невідомою речовиною та підпалену ганчірку. Про це POLUKR.net дізнався у відділі комунікації поліції Львівської області. 

Про пожежу правоохоронців повідомила 43-річна місцева мешканка, повідомлення надійшло в Мостиське відділення поліції 30 травня о 02.34.

Як попередньо з’ясували правоохоронці, невідомі розбили вікно в одному з класів на першому поверсі, кинули у приміщення дві пластмасові каністри з невідомою речовиною та підпалену ганчірку. Тепер поліція встановлює особи зловмисників, за цим фактом відкрили кримінальне провадження за ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України (умисне знищення або пошкодження майна). Досудове розслідування триває. Призначено експертизи.

На щастя, ніхто з людей унаслідок пожежі не постраждав. Частково знищене майно у класі. Сума заподіяних збитків становить близько 20 000 гривень (близько 3 000 злотих).

Як з’ясувалося згодом, невідомі підпалили загальноосвітню школу №3 міста Мостиська із польською мовою навчання. На цей інцидент уже відреагувало Міністерство закордонних справ Республіки Польща. У МЗС РП висловили стурбованість через спробу підпалу школи.

«Підтверджуємо, що був такий інцидент. Інформуємо, що ніхто внаслідок події не постраждав, а відповідні українські відомства вже вжили заходів з метою з’ясування обставин. Польський консул у Львові залишається на постійному зв’язку з директором школи та місцевою владою», – повідомили РАР в офісі прес-секретаря МЗС Польщі.

Директорка школи Тереза Тетерич не може припустити, хто стоїть за цим інцидентом, адже за увесь час існування школи не виникало жодних конфліктів. «Немає ніяких непорозумінь за ознакою національної приналежності. Українські діти бувають на наших дискотеках, наші діти йдуть до них, у нас немає проблем. Схоже, це зробив хтось, спеціально найнятий для цього», – зазначила вона.

Мостиська – це прикордонне місто, у ньому функціонують 4 загальноосвітні школи. Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 є державним навчальним закладом. Проте уроки в ній проводять польською мовою та згідно з програмою для національних меншин.

Джерела: lv.npu.gov.ua, pap.pl

Сьогодні, 31 травня, о 18.30 на 85-му році життя після важкої недуги помер Блаженніший Любомир (Гузар) – Верховний Архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви. Про це POLUKR.net дізнався з сайту УГКЦ.

Про похоронні відправи Департамент інформації УГКЦ повідомить згодом.

Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові, в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії.

1944 року сім’я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбург продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши 1949 року  уСША, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді, штат Коннектикут. Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у Елленвілі, штат Нью Йорк.

Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 здобув ступінь бакалавра.

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а 1958 року як питомець Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата здобув ліценціат богослов’я. 30 березня того самого року Владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для праці в Стемфордській єпархії.

1958-1969 рр. –вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Також служив у Кергонксоні, штат Нью-Йорк, як душпастир оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі, штат Нью-Йорк.

З 1965 року – настоятель парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

Продовжив філософські студії у Фордгамському університеті Нью-Йорка і в 1967 році здобув ступінь магістра.

1969 року переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972 році Того ж року вступив у монастир св. Теодора Студита у Ґроттаферрата в Італії.

У 1973-1984 роках Кардинал Гузар викладав у Папському Місійному універстеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосипа.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима, Верховний Архієпископ Йосип Сліпий висвятив його на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 р.не діяв як єпископ). 1978 р. Патріарх Йосип призначив єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

1984-1991 рр. – протосинкел Львівської Архієпархії в Римі.

1993 року з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата повернувся до України. Після повернення з довготривалої еміграції мешкав у передмісті Львова – в селі Зимна Вода.

У 1993-1994 рр. служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

2 квітня 1996 р.призначений на Екзарха Києво-Вишгородського екзархату з титулярним престолом Ніси Ликійської.

14 жовтня 1996 року через поганий стан здоров’я Кардинала Любачівського Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнійшого Любомира єпископом помічником глави Української греко-католицької церкви з делегованими правами.

З 14 грудня 2000 р. виконував обов’язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

25 січня 2001 р. на надзвичайному Синоді Єпископів Української греко-католицької церкви обраний Архиєпископом Львівським та главою Української Греко-Католицької Церкви.

26 січня 2001 року Папа Римський Іван-Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

2002 року прийняв українське громадянство.

21 серпня 2005 р. офіційно змінив свій титул на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва.

10 лютого 2011 року Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.

Був одним з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

Державні нагороди:

орден князя Ярослава Мудрого III ст. (26 лютого 2008) – за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження;

орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (29 вересня 2006) – за значний особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток Львова та з нагоди 750-річчя заснування міста;

орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 лютого 2003) — за визначний особистий внесок перед Українською державою у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність;

орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 2001) – за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України.

Почесний громадянин Тернополя та Львова.

Джерела: news.ugcc.ua, uk.wikipedia.org

Сьогодні Трибунал при Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма виніс окреме рішення у справі НАК «Нафтогаз України» проти ПАТ «Газпром» щодо контракту на постачання газу до України від 2009 року. Про це POLUKR.net дізнався з сайту «Нафтогазу України»

Як повідомили в департаменті з корпоративних комунікацій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги «Газпрому» щодо застосування принципу «бери або плати» у контракті на постачання газу. Крім того, трибунал задовольнив вимогу «Нафтогазу» про перегляд контрактної ціни з урахуванням ринкових умов. А також повністю скасував заборону на реекспорт газу, яка містилася в контракті.

Окреме рішення є остаточним та обов’язковим для виконання сторонами. Розрахунок задоволених вимог має буде надано пізніше, під час винесення кінцевого рішення.

Заступник міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль на своїй facebook-сторінці прокоментувала: «Рішення Стокгольмського арбітражного інституту сьогодні дає відповіді на правові питання у спорі щодо контракту 2009 року про постачання газу між «Нафтогазом» і «Газпромом». Головний наш інтерес у цій справі полягає у тому, аби постачання газу в Україну базувалося на європейських принципах та правилах функціонування ринку газу. Як того вимагає національне законодавство, положення Договору про заснування Енергетичного Співтовариства і Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Єдина компанія яка агресивно виступає проти цього, – «Газпром». Оскільки за таких обставин змінити контракт шляхом переговорів було неможливо, єдина надія – правова позиція арбітрів Стокгольмського арбітражного інституту».

«Це однозначна перемога. Євроінтеграція в силі», – додала вона.

Нагадаємо,  у червні 2014 року український «Нафтогаз» і російський «Газпром» подали зустрічні позови за контрактом на постачання газу. Усні слухання в цій справі закінчилися в жовтні 2016 року.

Вимоги «Нафтогазу» до «Газпрому» за контрактом купівлі-продажу і транзитним контрактом становлять 30,3 млрд. доларів, вимоги «Газпрому» до «Нафтогазу України» – 47,1 млрд доларів.

Джерела: naftogaz.com, facebook.com/lana.zerkal

Сьогодні, 31 травня, міністр інформаційної політики України Юрій Стець передав заяву про свою відставку голові Верховної Ради України Андрію Парубію. Про це POLUKR.net дізнався з офіційної заяви Міністерства інформаційної політики України. 

«Міністр мав розмову з керівництвом країни та членами уряду, яким повідомив про своє рішення. Причиною відставки є погіршення стану здоров’я. Жодних політичних або інших мотивів не існує», – заявив держсекретар МІП України Артем Біденко

Зараз Юрій Стець перебуває на лікарняному. Функції виконувача обов’язків міністра інформаційної політики на час перебування міністра в лікарні виконуватиме його перша заступниця Еміне Джапарова.

Юрій Стець був призначений міністром інформаційної політики України у другому уряді Арсенія Яценюка 2 грудня 2014 року.

З 15 грудня 2014 року – член РНБО.

З 2 вересня 2015 – голова Ради з питань комунікацій. Рада з комунікацій є тимчасовим консультативно-дорадчим органом, створеним для забезпечення зв’язків з громадськістю та вироблення єдиної комунікативної політики.

8 грудня 2015 року подав у відставку з посади міністра інформаційної політики України, однак, 4 лютого 2016 відкликав заяву.

14 квітня 2016 року Верховна Рада України призначила новий склад Кабінету Міністрів України (уряд Гройсмана), у складі якого Юрія Стеця перепризначили на посаду міністра інформаційної політики України.

Джерела: mip.gov.ua, uk.wikipedia.org

Сьогодні Генеральне Консульство РП в Луцьку пікетували представники політичних партій і громадських організацій, які не згодні з призначенням консулом Польщі в Луцьку Вєслава Мазура. Про це POLUKR.net дізнався з прес-служби Всеукраїнського об’єднання «Свобода», члени якого також брали участь у пікеті.

«Ми зібралися тут не для того, щоб посварити народи і зіпсувати україно-польські стосунки, як дехто намагається трактувати акцію. Ми прийшли висловити свій протест антиукраїнським висловам консула Польщі і вказати, що така поведінка не гідна дипломата. Якби хтось з українських дипломатів дозволив собі схожі висловлювання у бік поляків, його давно вислали б із території Польщі. Лише наша влада не може захистити національну гідність. Але народ, який не пам’ятає свою історію, своїх героїв, який не має поваги до себе, не буде користуватися повагою у інших. І не зможе посісти гідне місце серед націй світу. Ми – за рівноправні дружні стосунки з Польщею. Але нам не потрібно вказувати як вчити нашу історію і ставитися до наших героїв», – зазначив під час виступу голова Луцької міської організації ВО «Свобода» Микола Федік.

Учасники акції закликали Польщу «будувати стосунки між державами на основі рівноправності та поваги до українських героїв, історії та цінностей і не намагатися нав’язати чуже бачення історії».

У резолюції, яку організатори занесли у польське консульство, від Вєслава Мазура вимагають публічних вибачень за його антиукраїнські вислови. Окрім того, консулу Польщі у Луцьку передали книги про УПА та Степана Бандеру.

Участь у пікетуванні взяли члени Луцької міської організації ВО «Свобода» і депутати Луцької міськради від цієї політичної сили, представники громадянського руху «Народний контроль», молодіжної організації «Національний альянс», волинських осередків всеукраїнської ГО «Сокіл» і комбатантського об’єднання «Легіон Свободи», Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савура, Волинської обласної громадської організації «Волинський край», Волинської ветеранської спілки політв’язнів і репресованих, ГО «Вільні люди Волинь».

Нагадаємо, «свободівці» ще торік у жовтні назвали «вкрай небажаним і таким, що провокуватиме політику розпалювання міжнаціональної ворожнечі, а не політику добросусідства та взаємоповаги» призначення польського дипломата Вєслава Мазура Генконсулом Республіки Польща у Луцьку.

Такі заяви спричинило висловлювання Вєслава Мазура про його позицію щодо Волині, УПА та Степана Бандери. Дипломат серед іншого назвав Бандеру бандитом і зауважив, що, на його думку, «українці мало знають історію, і їм треба показувати ті всі злочини, які зробили ці люди». Втім згодом Вєслав Мазур сказав українському МЗС, що шкодує з приводу цих висловлювань на адресу Степана Бандери.

Джерело: volyn.svoboda.org.ua

Згідно з вироком Жовківського районного суду Львівської області, на два роки умовно засуджено київського студента, який знімав на відео провокаційну акцію, організовану в селі Гряда під Львовом 29 березня цього року. Про це POLUKR.net дізнався з сайту видання ZAXID.NET. 

Студента історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка засудили за посягання на територіальну цілісність України. Йому загрожувало ув’язнення на 5 років, однак, зважаючи на співпрацю зі слідством, суд затвердив угоду про визнання вини, призначивши обвинуваченому покарання терміном два роки умовно.

«Органами досудового слідства чоловік обвинувачується у тому, що у період з 24 по 28 березня 2017 року з корисливих мотивів вступив у злочинну змову для вчинення дій з метою зміни меж території України та на виконання відведеної йому ролі розповсюджував матеріали із закликами до вчинення дій з метою зміни меж території України», – йдеться у вироку Жовківського райсуду.

Студент домовився з організаторами акції в Гряді про те, що забезпечить відео- та фотозйомку їхнього заходу. 29 березня він керував фото- та відеооператорами, а також узяв інтерв’ю в учасника акції, який розповідав, що її організували представники польської нацменшини. Окрім цього, студент розміщував інформацію про цю подію на спеціально створеній сторінці у Facebook.

Це перший вирок у справі, що стосується учасників провокації, організованої на міжнародній трасі «Львів – Рава-Руська». Загалом під арештом перебувають чотири організатори цієї акції.

Нагадаємо, 29 березня в с. Гряда Жовківського району Львівщини група невідомих молодиків (близько 200 осіб) перекрила дорогу «Львів – Рава-Руська». У руках вони тримали плакати українською та польською мовами та нібито виступали проти утисків польської спільноти на Львівщині.

Користувачі соцмереж тоді повідомляли, що за участь у цій акції обіцяли плату. Як зазначили правоохоронці, кожен учасник акції отримав фінансову винагороду, водночас не всі вони знали про мету поїздки.

Згодом у Службі безпеки України зазначили, що замовником цієї, як і низки інших провокацій, є лідер радикальної громадської організації «Наждак» Микола Дульський.

Джерело: zaxid.net

Поліція польської столиці шукає зниклу 13-річну українку Мирославу Крицун. 27 травня 2017 року дівчинка вийшла з дому, в якому вона мешкала на варшавській Волі, й досі не повернулася. Про це POLUKR.net дізнався з сайту поліції Варшави. 

Прикмети дівчини: вік – 13 років, зріст – близько 160 см, вага – близько 50 кг, пряме довге світле волосся.

У день зникнення Мирослава була одягнена в чорні джинси, чорну футболку, чорні кросівки «Адідас» із білою підошвою. Мала з собою мобільний телефон.

Усіх, кому відома будь-яка інформація про місце перебування дівчини, просять звернутися в найближчий підрозділ поліції або зателефонувати за номером 997, 112 чи 22 60 394 50 (штаб-квартира поліції району Варшава IV). Також інформацію можна надіслати електронною поштою на адресу: oficer.prasowy.krp4@ksp.policja.gov.pl.

Воля – район (дільниця) Варшави на лівому березі Вісли.

Джерело: wola.policja.waw.pl

В України немає іншого шляху розвитку, як реформування. А найважливішими на ньому є реформа місцевого самоврядування та освітня реформа. Про це зазначив під час лекції-диспуту «Від трьох революцій до стабільної демократії в Україні» польський державний і громадський діяч Кшиштоф Становський, – дізнався POLUKR.net з Youtube-каналу Ukraine Crisis Media Center.

У своїй лекції Кшиштоф Становський проаналізував особливості трьох українських революцій – революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідності, а також розповів про досвід польської «Солідарності» й ті аспекти, без яких неможлива побудова демократії в постреволюційний період.

Становський звернув увагу на спільну рису українських революцій – вони відстоюють певні цінності. Перша була покликана нагадати про те, що існує український народ, і він має право на незалежність. У другій революції українці показали, що їхні голоси є важливими і що для них важливо, щоб ці голоси було пораховано по-чесному. Революція гідності – це та революція, в якій українці засвідчили, що вони мають право на вибір і відчувають себе частиною Європи.

Утім, на його переконання, в українських революціях не вистачало планів щодо подальшого розвитку країни. Усі три фундаментальні для незалежності та політичного устрою революції були відносно випадковими і не планованими.

«Якщо ж робите революцію, то потрібно мати план. Бо є ймовірність, що вас уб’ють і станете героями. Але якщо не вб’ють, то мусите знати, що робити далі, які реформи втілювати», – наголошує Становський.

За його словами, для того, щоб бути готовими до унікального вікна можливостей (яке відкривається перед країнами приблизно кожні 50 років, а в Україні такий шанс настає кожні 10 років), організатори революцій повинні мати чіткий план дій. Зокрема: мати чіткі та зрозумілі вимоги; підготувати лідерів і тих, хто за необхідності зможе їх замінити; формувати коло однодумців зі спільними цінностями; знати, які реформи є необхідними для досягнення цілей і вимог.

Найнагальнішими для України він називає реформу місцевого самоврядування та реформу освіти, які можуть найшвидше змінити життя людей. Зокрема, демонополізація та децентралізація, коли громадяни беруть на себе відповідальність за подальше життя, дає змогу реального впливу громадян на бюджет і приводить до швидкого видимого результату. Тому саме ця реформа є найважливішою. Освіта ж – це та галузь, з якою стикається кожна людина, від якої залежить майбутнє і яку громадяни готові змінювати, адже хочуть підвищувати якість для своїх дітей.

Кшиштоф Становський переконаний, що Україна нині не має іншого шляху, як реформування. Інакше вона може втратити не лише ті можливості, які перед нею відкрилися після останньої революції, а навіть незалежність, яка була вимогою революції першої.

Кшиштоф Становський – президент Фонду Міжнародної Солідарності (2012 – березень 2017), заступник держсекретаря в Міністерстві закордонних справ (2010-2012), заступник держсекретаря в Міністерстві освіти (2007-2010).

Джерело: Ukraine Crisis Media Center

Сьогодні представники націоналістичних рухів «Сокіл», Національний корпус «Азов», Легіону «Cвобода», ОУН і «Правого сектору» увірвалися до сесійсної зали, закидали її димовими шашками та зірвали сесію облради. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Leopolis.news.  

Представники націоналістичних рухів зранку проводили пікет біля будівлі Львівської обласної ради. Вони вимагали від депутатів ухвалити звернення до прем’єр-міністра та Президента України з вимогою підписати закон про амністію учасників бойових дій. Також серед вимог пікетувальники називали націоналізацію російського капіталу в Україні, припинення зростання тарифів, продовження дії мораторію на продаж землі тощо.

Делеговані активісти на початку сесії підійшли записатися в порядок денний. Та поки депутати дійшли до розгляду відповідного пункту, активісти почати палити димові шашки і розпилювати газ перед ЛОР. Відтак пікетувальники вибили двері та увірвалися в сесійну залу з різних входів, – передає Zaxid.net. Голова обласної ради Олександр Ганущин оголосив перерву, проте радикали не випускали депутатів із приміщення. Роботу сесії довелося призупинити.

Згодом кілька сотень пікетувальників, які штурмом взяли облраду, покинули будівлю, залишивши своїх представників. Вони збудували барикади з меблів, але потім розібрали. За словами очевидців, серед учасників штурму були неповнолітні.

Заступник голови облради Володимир Гірняк обіцяв спробувати продовжити сесію, однак сьогодні облрада більше не працювала.

«Сподіваюся, що правоохоронні органи дадуть оцінку сьогоднішнім діям в стінах обласної ради, – заявив голова Львівської облради Олександр Ганущин під час брифінгу. – Вважаю, що не було жодних підстав для такої неадекватної поведінки. Хочу наголосити, що за моїм дорученням після того, як було озвучено вимоги мітингувальників із трибуни обласної ради, перший заступник та ініціатори звернення відпрацьовували проект рішення з приводу соціально-політичної ситуації в Україні. На проекті рішення стоїть мій підпис і більшості голів фракцій. На наступному засіданні обласної ради ми зможемо проголосувати за цей текст звернення».

Очільник Львівської обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Руслан Кошулинський заявив: сьогоднішні події ‒ доказ того, що керівництво облради не відійшло від принципу попереднього режиму, яке «так само виявляє неповагу до людей, які приходять до нього із вимогами для того, щоби їх можна було почути».

«На превеликий жаль, замість того, щоб ухвалювати рішення щодо звернення, яке подали своєчасно і яке депутати проголосували з внесенням у порядок денний, керівництво облради робило будь-які кроки для того, щоби принизити людей. І у такий спосіб люди подали свою реакцію ‒ ввійшовши в сесійну залу і вимагаючи від керівництва обласної ради провести голосування», ‒ сказав Кошулинський.

Він зауважив, що основна мета сьогоднішнього пікету ‒ максимально поширити для всіх українців те, за що вмирали наші сучасники на Майдані та під час російсько-української війни. А націоналісти пікетували приміщення облради з вимогою внести у порядок денний та підтримати вимоги «Національного маніфесту», тези якого очільник «Свободи» вважає «базою та основою, щоби країна вийшла з тієї кризи у яку олігархи її пхають» (текст маніфесту можна прочитати за цим посиланням, ‒ ред.).

За словами Ганущина, сесія обласної ради продовжиться в четвер, 1 червня. На ній, окрім звернення, розглянуть інші питання, які не вдалося опрацювати сьогодні.

Після сутичок в обласній раді по допомогу до медиків звернулося кілька постраждалих, – повідомили у прес-службі Львівської міської ради.  Серед них жінка з опіками, на якій загорілася сорочка, а також вагітна журналістка одного з місцевих телеканалів. До лікарів звернулися й одинадцятеро працівників поліції, – повідомили у відділі комунікації поліції Львівської області.

За фактом подій біля облради відкрито кримінальне провадження за ч.4 ст.296 (хуліганство) КК України. Вхід у будівлю тимчасово обмежений, правоохоронці проводять першочергові слідчі дії.

Джерела: oblrada.lviv.ua, city-adm.lviv.ua, lv.npu.gov.ua, svoboda.org.ua, leopolis.news, zaxid.net

«…Незаперечним фактом є те, що у даному випадку церковний ієрарх дуже виразно зайняв не церковну, але політичну позицію,.. яка симфонічно йде у парі з ідеологією праворадикальних і шовіністичних польських партій та організацій». Так отець Юстин Бойко, греко-католицький священик зі Львова, прокоментував виданню «Форпост» інтерв’ю архієпископа Римсько-Католицької Церкви Мокшицького й заяву, що її оприлюднила згодом РКЦ.

Нагадаємо, йдеться про розмову, опубліковану в тижневику «Niedziela» (21/2017), де Мєчислав Мокшицький, зокрема, сказав щодо подій на Донбасі: «На мій погляд, Україна потребує певної рефлексії та має відповісти собі на запитання, чому це відбувається […] Над українською нацією тяжіє гріх геноциду, який їй досі важко визнати й очиститися від нього, хоча було зроблено декілька таких спроб, зокрема з нагоди 70-ї річниці подій на Волині…»

Отець Юстин Бойко зауважує, що Митрополит Мокшицький вживає термін «геноцид» щодо подій на Волині у 1943 році, подібно до того, як це роблять польські радикали. «Події на Волині, зрештою як і інші події в українсько-польських відносинах, вимагають ґрунтовного вивчення, передовсім науково-документального. Зрештою, цим і займаються як польські так і українські науковці, у той час, коли недалекоглядні політики будують своє майбутнє крові своїх предків. Проте політикам, особливо радикалам, ніколи не йдеться про правду. Вони вимагають крові, бо їхнім девізом є переконання, що якщо існує на світі правда, то тільки та, яку диктують вони. Отож, коли вживання терміну «геноцид» по відношенню до подій на Волині не є однозначним у міжнародному праві і за яким стоять чисто політичні спекуляції, митрополит Мєчислав вирішив присвоїти їх собі. Таким чином опинився на чисто політичному полі боротьби», – наголошує о. Бойко.

Юстин Бойко додає, що знає Митрополита Мокшицького ще з часів, коли той був особистим секретарем Святого Папи Івана Павла ІІ. Отець Мєчислав багато разів допомагав тим, хто хотів потрапити до Івана Павла ІІ, щоб попросити у нього благословення. «Отець «Мєтек», як його люб’язно звали у Ватикані, був уособленням доброти, жертовності і працьовитості», – каже Юстин Бойко. А різкі зміни, які сталися згодом у ставленні Мокшицького щодо УГКЦ та українського народу, пояснює насамперед впливом на Митрополита його оточення.

«Знаючи трохи церковні кулуари Львівської Римо-Католицької архидієцезії і спостерігаючи за змінами у його словах і поведінці, доходжу до висновку, що величезний вплив на нього має його найближче оточення, яке вже давно підозрюють у негласній підтримці антиукраїнських настроїв і у співпраці з «колишніми» членами радянського КДБ […] Якщо митрополит Мєчислав цього не бачить, не знає і підтримує, то це свідчить тільки про те, що найближче його оточення створює усі умови для його відкликання з уряду і перенесення на інше місце служіння. Однак, якщо він все бачить, все знає і підтримує, то для мене це означає, що він особисто вже не бачить себе у служінні Львівській архідієцезії РКЦ в Україні. Можливо є ще якісь інші варіанти відповіді, проте, залишмо їх на розсуд часу, нехай він розставить усі крапки», – додає отець Юстин.

А єпископ Римсько-Католицької Церкви Станіслав Широкорадюк у коментарі виданню CREDO відповів, як церква ставиться до думки, що в історії (наприклад, українського) народу є такі темні сторінки, що тепер нас Бог за це карає війнами.

Посилаючись на Катехизм Католицької Церкви, владика зазначив: «Катехизм вказує чітко і безсумнівно, що кара спадає на того, хто це зробив, а не на інших людей, не на цілий народ. Я не погоджуюся з тим, що весь народ має поносити кару за злочини, які хтось колись накоїв. Може – їхні діти, онуки; але не весь народ! Я не хочу нікому говорити прикрих слів, коментувати або виправляти. Але я – син свого народу, я за нього молюся, за його життя і мир. І я не думаю, щоби цілий народ мусив відповідати за злочини певної групи людей, незалежно від того, хто під яким прапором це робив. Я певен, що треба більше і спільно молитися, аби зрозуміти, що різні люди в Церкві мають свої особисті думки. Але вся Церква має конкретне вчення і за особисті думки не відповідає. Загалом би на такі теми я найохочіше відповідав би – «без коментарів». Неприємні думки виникають, ширяться і зникають; а нам треба жити далі».

Джерела: forpost.lviv.ua, credo.pro