Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Сьогодні, 31 травня, о 18.30 на 85-му році життя після важкої недуги помер Блаженніший Любомир (Гузар) – Верховний Архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви. Про це POLUKR.net дізнався з сайту УГКЦ.
Про похоронні відправи Департамент інформації УГКЦ повідомить згодом.
Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові, в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії.
1944 року сім’я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбург продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши 1949 року уСША, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді, штат Коннектикут. Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у Елленвілі, штат Нью Йорк.
Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 здобув ступінь бакалавра.
Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а 1958 року як питомець Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата здобув ліценціат богослов’я. 30 березня того самого року Владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для праці в Стемфордській єпархії.
1958-1969 рр. –вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Також служив у Кергонксоні, штат Нью-Йорк, як душпастир оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі, штат Нью-Йорк.
З 1965 року – настоятель парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.
Продовжив філософські студії у Фордгамському університеті Нью-Йорка і в 1967 році здобув ступінь магістра.
1969 року переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972 році Того ж року вступив у монастир св. Теодора Студита у Ґроттаферрата в Італії.
У 1973-1984 роках Кардинал Гузар викладав у Папському Місійному універстеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосипа.
2 квітня 1977 року в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима, Верховний Архієпископ Йосип Сліпий висвятив його на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 р.не діяв як єпископ). 1978 р. Патріарх Йосип призначив єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.
1984-1991 рр. – протосинкел Львівської Архієпархії в Римі.
1993 року з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата повернувся до України. Після повернення з довготривалої еміграції мешкав у передмісті Львова – в селі Зимна Вода.
У 1993-1994 рр. служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.
2 квітня 1996 р.призначений на Екзарха Києво-Вишгородського екзархату з титулярним престолом Ніси Ликійської.
14 жовтня 1996 року через поганий стан здоров’я Кардинала Любачівського Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнійшого Любомира єпископом помічником глави Української греко-католицької церкви з делегованими правами.
З 14 грудня 2000 р. виконував обов’язки Апостольського адміністратора УГКЦ.
25 січня 2001 р. на надзвичайному Синоді Єпископів Української греко-католицької церкви обраний Архиєпископом Львівським та главою Української Греко-Католицької Церкви.
26 січня 2001 року Папа Римський Іван-Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.
2002 року прийняв українське громадянство.
21 серпня 2005 р. офіційно змінив свій титул на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва.
10 лютого 2011 року Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.
Був одним з учасників ініціативної групи «Першого грудня».
Державні нагороди:
орден князя Ярослава Мудрого III ст. (26 лютого 2008) – за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження;
орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (29 вересня 2006) – за значний особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток Львова та з нагоди 750-річчя заснування міста;
орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 лютого 2003) — за визначний особистий внесок перед Українською державою у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність;
орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 2001) – за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України.
Почесний громадянин Тернополя та Львова.
Джерела: news.ugcc.ua, uk.wikipedia.org
