середа, 18 Вересень, 2019
pluken
Головна / Думки та коментарі / Безпека / Балто-Чорноморська солідарність: Бухарест 9 як можливість для України
Fot. mil.gov.ua
Fot. mil.gov.ua

Балто-Чорноморська солідарність: Бухарест 9 як можливість для України

Share Button

Бухарест-9 (Б-9) є форматом консультацій для дев’яти держав-членів НАТО, що розташовані в Балто-Чорноморському регіоні. Він виник як ініціатива Польщі та Румунії в 2015 р. й сьогодні є цінною площадкою для «звіряння стрілок годиннику», зокрема з питань оборони та безпеки. Вочевидь, країни регіону мають різні національні інтереси, однак всіх їх об’єднує колективна оборона НАТО, політична солідарність (хоча й не завжди), демократичний устрій (десь він менш виразний, десь більше), а від 2014 р. й спільна загроза – російський реваншизм.

Для когось він більш осяжний (країни Балтії, Польща), для інших менш (Угорщина, Чехія, Болгарія), однак заплющувати очі та чекати на диво ніхто не планує. Принаймні для тих самих Угорщини та Болгарії російська загроза є хоч менш виразною завдяки роботі пропагандистів, проте де-факто вони відчувають її сильніше за Ісландію чи Португалію, які теж є країнами-членами НАТО. Об’єднати в єдиній ініціативі солідарності держави східного флангу НАТО, розробити спільні механізми кризового захисту та порозуміння, а можливо й спільні підходи до ведення війни – ось план для Б-9.

Однак з часів створення формату до сьогодні відбулись зміни – НАТО затверджує Військову стратегію та розроблює нову стратегічну концепцію, що є усвідомленням зміненого гібридною війною Росії балансу  сил. Війна в Україні, що веде Москва, після бурхливих 2014-2015 рр. увійшла у фазу конфлікту низької інтенсивності – загрози змістились з фронту у сферу внутрішньої політики. Росія не покидає свої плани буферізації політичного простору навколо себе, а потім й втягування країн цього простору в свою орбіту домінантного впливу. Сьогодні очевидною жертвою є Київ, проте провокації продовжуються на кордоні, у морському та повітряному просторах біля Фінляндії, Швеції, країн Балтії. Росія не бачить червоних ліній, особливо коли колективний Захід, далекий від проблем східного флангу Альянсу, приймає контроверсійні рішення на користь Москви, як то будівництво Північного потоку-2 чи повернення російської делегації в ПАРЄ. Якою має бути солідарність країн Б-9? Чи є місце для України, яка відчайдушно шукає підтримки та військово-політичних союзів, у цьому форматі?

Передусім варто відзначити, що Б-9 не є гомогенним утворенням. Він не інституалізований й фрагментований за складом учасників на три умовні групи – країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва), країни Вишеградської четвірки (Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія) та країни Чорного моря (Болгарія, Румунія). На сьогодні це виключно консультаційний майданчик, проте бачення майбутнього цієї структури істотно відрізняється навіть в межах країн-учасниць. Варшава бачить у Б-9 своєрідну інкарнацію ідеї Юзефа Пілсудського про Міжмор’я, в той час як Бухарест наголошує, що платформа не є повноцінним альянсом й ніколи їм не стане. Критичне значення для Б-9 має підтримка США, які зацікавлені в структурованості співробітництва на східному фланзі Альянсу та монолітності позицій країн-членів. Остання відсутня й коливається від обмеження рівня військової присутності США у Болгарії (вочевидь, на користь залучення більшої кількості російських туристів) до будівництва т. зв. «Форту Трамп» у Польщі, з готовністю розміщувати ракетні комплекси малої та середньої дальності (на додаток до елементів системи ПРО) на своїй території.

Стримування РФ без США не буде повноцінним, як й обмеження залучення України до нього. Україна є, передусім, передовою східного флангу НАТО у конвенційному мілітарному значенні, так й в контексті використання гібридних методів впливу невійськового характеру. Розвиток платформи Україна-НАТО з протидії гібридним загрозам є логічним продовженням реалізації багатосторонніх ініціатив, спрямованих на вивчення досвіду України. Однак двосторонні проекти також мають фундаментальне значення.

Варто виокремити ключові, найбільш перспективні проекти-приклади подібної успішної взаємодії. В першу чергу це українсько-польсько-литовська бригада, дислокована в Любліні. Іншим прикладом є функціонування міжнародного інженерного батальйону «Тиса». Проведення регулярних навчань «Sea Breeze» та «Sea Shield», зокрема за сценаріями ескалації в придунайсько-чорноморському регіоні (навчання 2019 р.), що мають ознаки гібридності, свідчить про розуміння невідкладності зміцнення безпеки перед російською загрозою. Наступний етап для Києва – перейти від ad hoc заходів до систематизації роботи за напрямком, для перетворення формату Б-9 в Б-9+1, а в перспективі й в Б-10.

Процеси, що відбуваються наразі в інституціях ЄС, спрямовані на посилення традиціоналізму, євроскептицизму (в тому числі у відношенні до політики розширення) та відновлення позицій країн  т.зв. «старої Європи», про що свідчать отримані посади Єврокомісії для представників Німеччини, Італії, Іспанії, лише посилює потребу консолідації країн так званої «нової Європи». Червоною лінію виступає питання санаційної політики ЄС у відношенні до РФ. Якщо країни Західної та Південної Європи вбачають можливість послаблення санкцій для заохочення діалогу з РФ, то держави Б-9 переважно не поділяють подібної думки, розуміючи під подібним «діалогом» слабкість політичної позиції.

Започаткування систематичного співробітництва країн східного безпекового пояса Альянсу актуалізує консолідацію позицій держав так званої «нової Європи» на противагу тенденціям та впливам «старої Європи», що все більше заглиблюється у питання свого суверенітету, базованого на зменшенні питомої ваги США у європейських справах. Натомість країни Б-9 (принаймні їх більшість) навпаки зацікавлені у посиленні військової присутності США, які вони сприймають як беззаперечну гарантію власної безпеки перед обличчям російського ревізіонізму.

Київ критично зацікавлений в інституацілазції Б-9, перетворенні формату з нерегулярного консультаційного майданчику на регіональний військово-політичний альянс з акцентом на військових спроможностях. Однак наразі подібний сценарій виглядає утопічно. Якщо брати до уваги, що країни В-4 об’єднувалися на основі спільної проблематики – необхідності приведення своїх військових, економічних та інших спроможностей до необхідного рівня заради подальшої інтеграції в європейські структури, то для країн Б-9 важливо звернути увагу саме на механізми вироблення підходів до інтенсифікації багатосторонньої співпраці. Проте першочерговим завданням є все ж визначення спільного для всіх країн бачення мети об’єднання, розподілу обов’язків та окреслення вагомих преференцій від членства в такому форматі. Для Балтії, Польщі та Румунії таким стимулом є загроза з боку РФ (її військовий, а не лише гібридний аспект), усвідомлення якої є дещо нижчим у Болгарії, Чехії, Словаччини та Угорщини, що може на перших порах гальмувати вироблення спільного бачення процесу інституалізації об’єднання. Важливо розуміти, що без належної інституалізації не слід очікувати на успішну діяльність та ефективні результати. Таким чином може бути утворений єдиний стабільний пояс регіональної безпеки.

На сьогоднішньому етапі Київ не має можливостей самостійно долучитися навіть до  такого формату консультаційних зустрічей країн Б-9, оскільки Україна не є членом Альянсу. Перспективою є розвиток співпраці з окремими країнами регіону – державами Балтії та Польщею, а також Румунією, які можуть у майбутньому лобіювати інтереси України в об’єднанні та винести на розгляд питання створення платформи або рамкового документу для прийняття нових членів. Оскільки перспектива перетворення  формату з площадки під егідою НАТО у незалежну регіональну безпекову ініціативу є цілком нереалістичною, Києву треба вести діалог з Брюсселем та Вашингтоном (як своєрідним «патроном» проекту) про необхідність надання Києву статусу ключового партнера цієї ініціативи. Загрози та виклики безпекового середовища не лише ускладнюють життя українським дипломатам, але й створюють унікальні можливості. Скористатись ними – екзистенційна потреба та іспит для нової дипломатії президента Зеленського.

Валерiй Кравченко

 

Share Button

Також перегляньте

Фото: rada.gov.ua

Парламентські вибори в Україні: 9 висновків

Нарешті в Україні закінчилась виборча вакханалія. Команди пожинають плоди своєї роботи, молоді та просто нові …