Міністерство з розбудови миру

Україна стає все ближчою до відновлення своєї територіальної цілісності та суверенітету, адже в Києві нарешті запрацювало Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (МТОТ). Ну як запрацювало: сайт працює, адреса є (й дарма, що за цією адресою ще значаться Центральна виборча комісія та Київська обласна державна адміністрація, а також з десяток інших менших за значенням відомств), керманичів аж чотири – міністр та три заступники. 12 вересня (тобто два місяці тому) був оголошений конкурс (розділ «Конкурс» на сайті) на заміщення вакантних посад (при цьому сторінка «Вакансії» на сайті порожня) – 16 посад, 13 з яких на завідувачів та начальників. Вочевидь, працювати збираються лише троє – інші будуть керувати. Логічне питання – звідки гроші?

Міністерство, безумовно, сьогодні має фінансові проблеми, адже живе поза бюджетним фінансуванням 2016 року (його заснування було затверджено лише у квітні). Проте вже у проекті Державного бюджету України на 2017 рік видатки для Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України передбачені із загального фонду в сумі 25 249,4 тис. гривень. Цікаво, що у тому ж проекті бюджету на 2017 рік видатки для Міністерства інформаційної політики України передбачені у сумі 750 831 грн. При цьому, наприклад, на важливе питання відновлення мовлення українських каналів на окупованих територіях (компетенція саме Мінінформполітики) коштів взагалі не закладено. Натомість згадані 25 млн для МТОТ призначені передусім на функціонування, точніше, створення бюрократичного апарату.

За схемою, наведеною на сайті Міністерства, структура чимала – лише загальних відділів та секторів із забезпечення роботи Міністерства нараховується сім, окрім управління з адміністративно-організаційної діяльності. Власне змістовною роботою мають займатися:

• Управління з питань Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (у складі двох відділів – з питань дотримання правового режиму тимчасово окупованої території та зв’язків із громадянами на тимчасово окупованій території);

• Управління з питань східних регіонів (у складі двох відділів – з питань відновлення та розвитку (!) і з питань підтримки громад та зв’язків з громадянами);

• Управління з питань внутрішньо переміщених осіб та гуманітарного співробітництва (у складі двох відповідних відділів);

• Управління з питань міжнародного співробітництва, проектів і програм (у складі відділу взаємодії з донорами та міжнародними організаціями і відділу з питань підготовки, відбору та реалізації проектів і програм);

• Відділ з питань конфліктного та постконфліктного врегулювання;

• Сектори в Донецькій, Луганській і Херсонській областях (ймовірно, розташовані при відповідних обласних адміністраціях у Краматорську, Сіверодонецьку та Херсоні, хоча заступник міністра Г. Тука анонсував також відкриття віддаленого офісу Міністерства у Маріуполі).

Навіть за попередньою оцінкою (враховуючи, що у відділі має працювати мінімум 3 особи, а сектор може складатися з одного робітника), Міністерство складатиметься мінімум із 50 осіб. Левова частка бюджету установи піде на виплату заробітної плати державним службовцям, інша – на господарські потреби.

Проте це не біда, адже великі сподівання наша держава покладає на міжнародні фонди та партнерів-донорів, які й наповнюватимуть проектний бюджет Міністерства. Так планується створити механізм фінансування, який носить дивну назву – Цільовий фонд багатьох партнерів. Це котел, куди всі донори мають скидати кошти, які Міністерство буде використовувати на власний розсуд. Для цього (ознайомлення з потребами та можливостями східних регіонів щодо формування проектів з відновлення, які будуть фінансуватися коштом Цільових фондів багатьох партнерів) представники Міністерства на початку листопада 2016 року відвідали Запорізьку та Дніпропетровську області. «Мета створення механізму спільного фінансування проектів через Цільові фонди багатьох партнерів – допомогти громадам подолати виклики, пов’язані з надмірним навантаженням на інфраструктуру регіонів через велику кількість внутрішньо переміщених осіб. Ті проекти, які будуть успішними в пілотних регіонах, стануть основою програми для інших регіонів, прилеглих до лінії розмежування», — зазначила представник Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Вікторія Вороніна.

У Дніпропетровській області було запропоновано надавати мікрогранти переселенцям для розвитку власного бізнесу, дрібного підприємництва. Зокрема, йдеться про навчальні програми та інші види діяльності, спрямовані на самозайнятість зазначених категорій громадян. Ось тільки грошей небагато – на поточний момент Світовий банк готовий виділити Запорізькій, Харківській, Дніпропетровській та Миколаївській областям 2,3 млн доларів для фінансування пілотних проектів. Проте найбільші сподівання в Міністерстві на США та європейських партнерів, зокрема на Німеччину. 4 листопада 2016 року в Берліні відбулись дводенні міжурядові переговори, на яких ішлося про можливості подальшої співпраці, застосування німецького досвіду в різних галузях державного управління, реалізації реформ. За результатами підписано Протокол про співробітництво, що має сприяти економічному та соціальному розвитку України, за яким уряд ФРН надає на 2016 рік додаткові 72 млн євро. Із них 57 млн євро піде на фінансове, а 15 млн євро – на технічне співробітництво.

Як зазначають українські медіа, значну увагу зосереджено на розв’язанні проблем громадян, котрі змушені були залишити домівки у зв’язку зі збройним конфліктом на сході України. Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука та держсекретар Ґунтер Адлер узгодили шляхи підтримки внутрішніх переселенців. Г. Тука зазначив: «Зі співробітниками Міністерства економічної співпраці і розвитку ми відвідали різні урядові організації, будівельні об’єкти, а також заклади, котрі переймаються вирішенням проблеми житла для біженців. За програмою нашого міністерства я задоволений результатами».

Досвід Німеччини, який готові перейняти в Україні, – це досвід напливу біженців та виклики їхньої інтеграції. Тож обидві країни домовилися співпрацювати у питаннях соціальної інфраструктури, зокрема, спрямування коштів для відновлення та спорудження житла для біженців (в Україні – ВПО). Тепер справа за малим – розробити програму та дорожню карту її прозорої імплементації, аби обіцяні кошти (а Німеччина планує збільшити фінансову допомогу Україні в 2017 р.) не опинились, за давньою українською традицією, в кишенях корумпованих чиновників.

За глобальний проект своєї діяльності (яка має іншу дивну назву – Державна цільова програма відновлення та розбудови миру у східних регіонах України) Міністерство взялося наприкінці жовтня 2016 року, оголосивши відкритий процес визначення програмних заходів за трьома стратегічними компонентами: відновлення критичної інфраструктури та ключових соціальних послуг; економічне відновлення; зміцнення соціальної стійкості, розбудова миру та громадської безпеки. Мета програми – відновлення та розбудова миру у східних регіонах України, що передбачає прискорення соціально-економічного розвитку громад для підвищення якості життя населення через зміцнення їхньої спроможності та соціальної стійкості, стимулювання економічної активності. Ось тільки не зрозуміло, де у програмі за красивими формулюваннями обіцяне житло для переселенців та робочі місця. Радник міністра у справах окупованих територій та тимчасово переміщених осіб України Юрій Гримчак (мабуть, на громадських засадах) згадав у коментарі до плану реінтеграції окупованих територій до складу України Кабінету Міністрів України (є й такий!) виключно про продовольчі виклики – «найперше це продукти харчування», які знадобляться, аби нагодувати голодне населення «ДНР» та «ЛНР» після того, як «найближчим часом, згідно з усіма угодами Мінського і Нормандського форматів, ця територія знову буде підконтрольна українському урядові». Оптимістична думка колишнього макіївського соціаліста (від 1994 до 2006 рр. – член СПУ), який перефарбовувався в «НУНСівця», щоб отримати депутатський мандат у 2007 році.

МТОТ напрямками своєї діяльності визначило реінтеграцію тимчасово окупованих територій та населення Криму, окремих районів Донецької та Луганської областей, подолання наслідків конфлікту, захист населення під час збройного конфлікту. Неоднозначними виглядають напрямки гуманітарного співробітництва та розбудови миру (принаймні подібні абстрактні розділи присутні на сайті Міністерства). Якщо перше стосується координації з міжнародними гуманітарними організаціями та різними неурядовими структурами (для цього призначена також Громадська рада, яка має бути створена при Міністерстві), то друге лишається загадкою – звучить як замовлення західних партнерів. Власне, схоже, для них й провадиться основна «показуха» в роботі Міністерства. Саме вони кидають кошти в котел Цільвого фонду багатьох партнерів, вони платять і замовляють музику. І нехай, аби з цього був зиск пересічному переселенцю. Ось тільки «успішність» реформ у державі доводить зворотне – бюрократи плодяться (відкрито декларуючи мільйонні статки), а проблеми лишаються. Як завжди, дуже хочеться помилитись у песимістичній оцінці, але ризик, що нове Міністерство піде звичним для України шляхом, є дуже високим.

Валерій Кравченко