Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
В березні 2016 р., за даними СБУ, пасажиропотік через лінію розмежування зріс на 30%. Це значить, що все більше людей їздять в «ДНР» з України, а також в зворотному напрямку, незважаючи на всі ризики, пов’язані з перетином умовної лінії «кордону». Цю лінії постійно обстрілюють, через що час від часу закриваються пункти перетину, зокрема Мар’їнка та Зайцеве. Проте ані прискіпливість українських «прикордонників» (що часто межує з вимаганням хабара), ані екзистенційна загроза життю не спиняє бажання людей потрапити туди, де їм треба.
В Донецьку й справді стало набагато більше людей, аніж це було ще півроку тому. Це можна побачити по кількості освітлених віконець в багатоповерхівках ввечері, а також по вщент забитому громадському транспорту вдень. Цей транспорт, автобуси, тролейбуси та трамваї, як і раніше, ходить по графіку. Збільшилась й кількість автомобілів на шляхах, аж настільки, що в районі «Золотого кільця» знов, як й колись, в часи пік виникають справжні затори. Частково подібне збільшення автомобілістів пояснюється істотним здешевленням бензину. Так А-95 коштує близько 43 рублів (16.5 грн.) за літр. Саме в рублях пишуться всі ціни, адже гривні майже не ходять в обігу.
«ДНР» перенасичений гуманітарною допомогою аж настільки, що в дошкільних закладах та школах (для молодших класів) «молода республіка» передбачила чотирьохразове безкоштовне харчування. Загалом, як заявляють ватажки «ДНР», пріоритетом розвитку «держави» є молодіжна політика, освіта та наука. Окремо підкреслюється, що за часів України ці галузі фінансувались за залишковим принципом, на відміну від «ДНР», яка спрямовує кошти в першу чергу на розвиток свого майбутнього, інвестує в дітей. Звичайно ці заяви є дешевим блефом, проте люди на окупованих територіях радо сприймають подібну соціально-орієнтовану пропаганду.
З приводу пропаганди, її дуже багато й вона всюди. На телебаченні, біг-бордах, на пошті та на ринках в розмовах бабусь. Майже всюди є постать «батька нації» Олександра Захарченко, який готовий піклуватись про кожного, варто лише озвучити свою проблему по телефону гарячої лінії. Не менш гаряче та акцентовано подається інформація з «фронту». Едуард Басурін, спікер міністерства оборони «ДНР», є другою за популярністю фігурою в «республіці». В побуті популярні вирази – «загони карателів», «київська хунта», «окупанти», «нацисти». Всі вони вдень та вночі обстрілюють та затискають в лещатах «молоду республіку». За відсутності українського телерадіомовлення на лінії розмежування та навіть вглиб українській території, пропаганда «ДНР» працює з ЗСУ та «ватниками». Першим розповідають про те, що Київ віддає злочинні накази, відправляє зіпсоване обладнання, вартість якого потім «вішається» на офіцерів (останній приклад – зіпсовані радіостанції, кожна вартістю в 4-5 тис. доларів). Аби не виконувати подібні злочинні вказівки керівництва солдати ЗСУ нібито масово вдаються до пияцтва. Другим, потенційним прибічникам сепаратистів, що проживають в зоні АТО на українській території, постійно навіюється, що Київ зрадив Донбас та його народ, зовсім не піклується про людей та їх потреби. Натомість в «ДНР» побороли олігархію та вже майже побудували соціалізм.
На цьому, зрештою, позитив закінчується. Головним чином, негатив стосується відсутності роботи. Зайнятість на дуже низькому рівні, багато людей просто виживають на гуманітарній допомозі, утискаючись у витратах до мінімуму. Продовольчі ринки на дві третини спорожніли, в одному місці не можливо купити навіть борщовий набір. Ціни на продукти харчування непомірно високі, особливо відносно зарплатні (палка сирокопченої ковбаси коштує 400 р.). «Віджата» мережа колишніх супермаркетів «АТБ» «Республіканський», яка належить дружині Олександра Захарченка, що прославилась продажем гуманітарної допомоги, продовжує стрімко втрачати популярність. На її полицях представлені лише товари місцевого виробництва, а також завезені з Росії. Натомість більшим попитом, незважаючи на високу ціну, користуються українські товари, що широко представлені в супермаркетах «Амстор» та «Обжора». Проте той факт, що українське є синонімом якості, жодним чином не позначається на симпатіях до Києва.
На колишньому рівні залишились лише комунальні тарифи, що загалом втричі дешевші за київські. Середня зарплата по Донецьку в бюджетній сфері (спонсорованій Росією) становить 6-8 тис. рублів (2300 – 3000 грн.). Аби хоч якось стимулювати безробітних людей працювати, мерія Донецька відкрила так звані тимчасові вакансії – часткова зайнятість, робота з сезонного озеленення територій. За таку роботу пропонується зарплатня в 1500 р. на місяць. Місцеві телеканали яскраво змальовують корисність проведення часу на свіжому повітрі, перспективу зайняття спільною працею за для того, аби рідне місто виглядало чудово. Пропаганда «ДНР» виїдає останні мізки, змушуючи думати виключно синхронно з натовпом, підлаштовуватись під тенденцію.
«ДНР» продовжує, спираючись на російські гроші, будувати свою «Північну Корею». Місцеві еліти, які за жодних умов не стали би елітою в Україні, дуже пишаються своєю регіональною «ідентичністю». Це стосується не лише політиків, але й «сміттєвих» письменників, що очолюють «Спілку письменників ДНР», псевдонауковців, що очолюють «Академію наук», зрадників-освітян, що працюють з молоддю, «яка буде відновлювати Донбас» (провідні ВНЗ «ДНР» уклали угоди по нострифікації дипломів з багатьма російськими ВНЗ), та навіть спортсменів. Останні беруть участь, разом зі спортсменами з Абхазії та Південної Осетії, в міжнародних змаганнях в Росії (цікаво, що молоді хокеїсти – академія ХК «Донбас» Бориса Колеснікова, продовжує свою роботу в Дружківці та Донецьку одночасно, що виставляється місцевою пропагандою як досягнення «молодої республіки»). Україна однозначно не повернеться сюди – в це вірить абсолютна більшість мешканців «ДНР». А що про це думають в Києві?
Валерий Кравченко
