п’ятниця, 17 Листопад, 2017
pluken
ГАРЯЧІ НОВИНИ
Головна / Думки та коментарі / Хто витягне з болота українську економіку?
kyiv 218

Хто витягне з болота українську економіку?

Share Button
kyiv 218
Фото: Андрій Поліковський

Наша країна дедалі більше нагадує віз, який заїхав у болото. Його засмоктує трясовина, і якщо не впрягти дужих і вправних коней, то в багнюці назавжди залишиться усе, що було успадковане чи нажите важкою працею. Насамперед потрібно визначити, хто і в якому напрямку може витягнути підводу української економіки. Інакше кажучи – які галузі спроможні стати локомотивами, здатними активно розвиватися та потягнути за собою всю нашу господарку?

Аби відповісти на ці питання, потрібно звернути увагу на кілька засадничих речей. По-перше, це попит на продукцію конкретної галузі (як у середині країни, так і за межами), а також її вплив на розвиток суміжних галузей. По-друге, наявний природний та виробничий потенціал відповідного сектора. По-третє, соціально-економічний ефект від нарощування виробництва (зростання ВВП, імпортозаміщення чи приріст експорту, нові робочі місця, зниження внутрішньої ціни тощо). Згідно з цими критеріями, Україна має принаймні п’ять потенційних локомотивів (галузей), які могли б не лише вивести нашу економіку з тривалої кризи, але й забезпечити гідне місце на світовому ринку.

Хімічна промисловість

Виробництво мінеральних добрив, світлих нафтопродуктів, пального, окремих видів пластмас та ін. Попит на продукцію галузі стабільний, і, попри загальний спад, подекуди навіть зростає. Прикметно, що з існуючих 7 нафтопереробних заводів зараз реально працює лише два – Кременчуцький (колишній «Укртатнафта») і Шебелинківський (державний, належить «Укргазвидобуванню»). Лисичанський НПЗ припинив роботу з початком воєнних дій, а інші чотири використовуються як нафтобази для імпортного пального (частка якого перевищує 80% ринку).

Ключову роль для запуску цього локомотива повинна зіграти держава: через діалог із власниками НПЗ створити умови для модернізації та виведення заводів на проекту потужність (йдеться про прозорість та конкурентність ринку пального, перекриття контрабанди, контроль якості). Через низку причин досі цього зроблено не було, тож вірогідним (зважаючи на стратегічну важливість забезпечення країни пальним) варіантом є будівництво нових НПЗ коштом бюджету.

Ця ідея раніше обговорювалась в експертному середовищі, однак не витримала натиску лобістів (імпортерів пального і українських нафтових олігархів). Хоча вона цілком життєздатна: збудувавши за 2 роки і $5-6 млрд новий НПЗ, ці інвестиції можна окупити приблизно за 3,5 роки, а у підсумку отримати сучасне підприємство, пальне, що відповідає найновішим євростандартам, здобути важіль впливу (товарні інтервенції) на вкрай чутливий ринок та забезпечити економію кількох мільярдів доларів через імпортозаміщення.

До таких позитивних моментів можна додати й зміцнення не лише енергетичної, але й національної безпеки, адже йдеться про збільшення виробництва стратегічного продукту – пального.

Хіміко-фармацевтична промисловість

Виробництво антибіотиків та субстанцій, які використовуються для виготовлення широкого асортименту ліків. Ця галузь також цілком відповідає зазначеним критеріям «локомотивності»: попит на ліки в Україні зростає, виробнича база у нас достатньо велика (хоча й забезпечує лише до 30% ринку, решта – імпорт), а також може працювати на імпортозаміщення, заощаджувати валюту, стимулювати зниження цін (суттєво завищених через девальвацію гривні) і збільшення споживання медпрепаратів.

З боку держави варто запровадити пакет стимулів для розвитку фармацевтичної сфери. Адже йдеться про високотехнологічне виробництво, кваліфікований персонал і стабільний ринок збуту, який можна розширити за допомогою експорту.

Машинобудівна промисловість

Транспортне літако- та суднобудування, виробництво потягів, вагонів, цистерн, авіадвигунів тощо. Через низьку конкурентоспроможність та технологічну відсталість українське машинобудування багато в чому програє іноземній продукції: експорт цієї групи товарів у 2-8 разів менший, аніж обсяги імпорту. Відчутно позначилася на роботі підприємств галузі й зупинка торгівлі з Росією, куди спрямовувалась левова частка експорту українського машинобудування.

Однак потенціал цієї галузі значний. Зокрема, українські залізниці вимагають кардинального оновлення локомотивного та вагонного парку. Для перевезень на внутрішніх та близькозарубіжних авіамаршрутах необхідно суттєво збільшити парк повітряних суден, оновити транспортну авіацію. На цьому тлі восени з’явились новини про зацікавлення канадської компанії Bombardier, німецької компанії Siemens та корейської Hyundai у налагодженні виробництва в Україні.

Загалом, зважаючи на структуру власності у вітчизняному машинобудуванні, а також політику «вичавлювання» основних фондів при повному ігноруванні потреби в модернізації та інноваціях, прихід потужних іноземних корпорацій в Україну – чи не єдиний шлях розвитку галузі.

Ще однією супутньою проблемою є брак коштів у споживачів цієї продукції: складно оновити парк «Укрзалізниці», вкрай повільно йде заміна парку комунального транспорту. Із поглибленням децентралізації місцеві бюджети розширюватимуть свої фінансові можливості. Проте без дієвого механізму фінансового лізингу та відновлення кредитування зробити з машинобудування локомотив економіки навряд чи вдасться.

Варто також врахувати, що оскільки у світі простежується тенденція до здешевлення сировини (металу), саме готова продукція з вищою доданою вартістю повинна поступово замінювати наш досі переважно сировинний експорт.

Будівельна галузь

Капітальне будівництво та виробництво будівельних матеріалів. Одне робоче місце у будівництві створює 5-7 робочих місць у суміжних галузях. Зокрема, йдеться про виробництво: арматури і металу, будматеріалів, будівельних пристроїв і механізмів, а також про видобуток природних матеріалів (піску, гравію, каолінів), деревообробку та ін.

Зараз у цій перспективній галузі, як і в усій українській економіці, спостерігається тривалий спад. Однак за умови зваженої державної політики усе можна змінити. Чудовий приклад – Китай: там внаслідок масштабного капітального будівництва величезна країна демонструє стабільне зростання.

Наприклад, щороку в КНР будують близько 100 аеропортів – за планом, це має бути 1600 повітряних гаваней за наступних 15 років. Довжина швидкісних автодоріг в останні роки зростає на майже 10 тис. км щороку. Разом з тим будується величезна кількість карколомних мостів – не лише через річки та ущелини, але й через океан: у 2016 році повинен бути завершений найдовший у світі автомобільний міст Гонконг – Макао (довжиною близько 50 км). Ще раніше у Піднебесній збудували найдовший залізничний віадук (164 км) та 28-кілометровий тунель.

За даними МВФ, частка сектора нерухомості в КНР сягає близько 14% ВВП. Але якщо до неї додати сталь, цемент, меблі, домашнє обладнання, транспортну та енергетичну інфраструктури – тоді на будівництво нерухомості припаде близько чверті гігантської китайської економіки.

Україна навряд чи колись досягне таких показників, але забезпечити стабільне зростання ВВП не менш як на 5% щорічно можна завдяки масштабному капітальному будівництву об’єктів інфраструктури (швидкісні автомобільні та залізничні шляхи), транспортних вузлів, енергетичних споруд (електростанції, ЛЕП і трансформаторні підстанції). Якщо цей механізм буде запущено, він сам почне працювати на свій розвиток, потребуючи нового будівництва і зміцнення виробничих ланцюжків.

Харчова промисловість

Виробництво продуктів харчування шляхом переробки рослинної сировини. Цей сектор, разом зі сільським господарством, багато хто називає великою українською надією. Продукція АПК – один із головних експортних товарів України (у 2014 році доходи сягнули $13,6 млрд, перевищивши навіть металургію). Щоправда, за кордон ми продаємо переважно сировину – зерно, олію, що не дозволяє отримувати максимальний прибуток. Зате дає шанс на стрімкий розвиток цього сектору.

В Україні ще бракує потужностей для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції (і для зернових культур, і для продукції садівництва), внаслідок чого щороку втрачається чимала частка врожаю. Багатьом господарствам необхідно впроваджувати сучасні технології та підвищувати врожайність (на українських полях збирають у середньому удвічі менше зернових з гектара, аніж у Європі). А враховуючи світовий тренд, Україна має унікальну можливість на міжнародному ринку продовольства зайняти нішу виробництва екологічно чистих продуктів.

Вимоги часу

Окреслені п’ять «традиційних» галузей, безумовно, мають значний потенціал. Однак у XXI столітті реагувати на глобальні виклики дідівськими методами минулої епохи щонайменше – неефективно. Тож варто звернути увагу й на більш сучасні сфери, які також можуть принести Україні економічний успіх.

Зокрема, це переробка промислових і побутових відходів: з проблемою їх утилізації зараз намагаються безуспішно боротись усі великі міста України, тож нові технології в цій галузі користуватимуться шаленим попитом.

За кількістю фахівців у IT-сфері Україна кілька років тому вийшла на четверте місце у світі. А за останнє півріччя одразу в декілька українських стартапів та проектів з інформаційної сфери зайшли потужні іноземні інвестори, в тому числі ЄБРР та Джордж Сорос. Щоправда, бюджет від цього наразі отримує небагато: фахівці працюють переважно на аутсорсингу, і в найкращому випадку – у секторі малого бізнесу, хоча зарплати тут – одні з найвищих по країні.

Великі очікування плекають щодо сфери енергоефективності та нетрадиційної енергетики. Країна гостро потребує нових технологій, скорочення споживання енергоносіїв, більш ефективного і ощадливого їх використання, для чого потрібно налагоджувати як їх виробництво, так і монтаж та обслуговування.

Ще один напрямок, що набирає популярності у світі – це біотехнології та генна інженерія. Проте наукова та матеріальна база профільних навчальних закладів України відстала, мабуть, на десятиліття. Хоча в світі не бракує прикладів, коли комплексний підхід дозволяв перетворити нові високотехнологічні галузі на рушії прогресу в усій країні.

Зрештою, складно не погодитись з експертом Інституту Горшеніна Володимиром Заставою, який вважає, що Україна повинна вкладати наявні ресурси у технології майбутнього – такі, як аерокосмічний комплекс та біотехнології, а не намагатися підняти збиткові галузі. Також відомо, що виробництво послуг є набагато вигіднішим, ніж виробництво товарів.

Тож якщо Україна «пролетіла» і не змогла (через відсутність технологічних та ефективних виробництв) посісти гідне місце в епоху індустріального суспільства, то варто зробити крок вперед і активно будувати постіндустріальний уклад. І чим швидше – тим краще.

Юрій Сколоздра

Share Button

Також перегляньте

Фото: Владислав Мусієнко / apostrophe.ua

Симуляція роботи як життєве кредо

В Україні як ніколи загострилося питання бюрократії. Поки країна тримається на державних службовцях нижчої ланки, …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.