Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Засилля олігархічних проектів. Неможливість визначити, на чиї гроші веде розкішну кампанію та чи інша партія. Брак ресурсів у нових політичних сил – вихідців із середовища громадських активістів, що могли б потіснити у владі «проплачені» партії. Це лише окремі негативні явища, які гостро проявляються на місцевих виборах-2015. Вага таких проявів у майбутньому може суттєво зменшитись, якщо запрацює закон про державне фінансування політичних партій.
Революційна інституційна зміна
Верховна Рада ухвалила цей документ 8 жовтня («за» – 229). Відтоді законопроект із номером 2123а та назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції» ще чекає на підпис. Однак ідеться лише про технічний момент. Адже прийняттю закону сприяли керівники парламенту, всі провладні фракції, і президент Петро Порошенко обіцяв не зволікати з підписанням після отримання готового закону з ВР.
Повна дія закону 2123а відкладена в часі, на перших порах її не буде видно. Однак уже зараз є підстави згадувати прийняття цього закону в переліку відповідей на запитання, що кардинально змінилося в Україні після Майдану.
«Те, що відбулося – це як запровадження технології 3G або винахід електромобілів. Спочатку не все буде працювати, можливі помилки. Будуть кричати «зрада». Але зроблено якісний крок у розвитку – цього разу в розвитку політичної системи. Цей закон – передумова для перезавантаження української політики», – так відгукується про своє дітище народний депутат від БПП Сергій Лещенко, член Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції та один з активних учасників авторської групи, яка працювала над законом.
За його словами, ще наприкінці минулого року було важко повірити, що в Україні в принципі можливо запровадити такі революційній інституційні зміни.
Всупереч усталеній думці, прийняття такого закону не було прямою умовою Євросоюзу в рамках плану дій щодо візової лібералізації. Але фінансування партій з бюджету в тому чи іншому вигляді є в всіх європейських країнах, за винятком Білорусі, Молдови, Швейцарії та Мальти. «Ухваленням цього закону ми виконуємо вимогу ГРЕКО («Група держав Ради Європи проти корупції»)», – зазначає також Лещенко.
Ключова роль у написанні та лобіюванні законопроекту належить представникам громадянського суспільства.
Прикметно, що цього разу влада не перешкоджала їхній ініціативі – навпаки, Міністерство юстиції відкликало урядовий проект закону, аби звільнити дорогу альтернативному.
Також красномовно виглядає розкладка по фракціях і групах, хто голосував за закон, а хто – проти. Зелені кнопки натиснула абсолютна більшість депутатів із фракцій «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Самопоміч», «Батьківщина» (тобто коаліція тут спрацювала).
Проти були ті партійці, яких вважають найбільш яскраво вираженими «олігархічними проектами» – «Опозиційний блок» (0 голосів за закон), Радикальна партія Ляшка (0), «Воля народу» (0), «Відродження» (1). Останню партію останнім часом приписують до сфери впливу олігарха Ігоря Коломойського. Також не дивно, що не підтримали закон члени міжфракційного об’єднання «Укроп», яке діє у фарватері Коломойського («за» – 1 із 10).
Про що й для кого цей закон
Головні норми закону такі: з 1 липня 2016 року фінансування з державного бюджету України отримають ті політичні партії, які потрапили до парламенту за підсумками виборів-2014 і при цьому постійно проходять внутрішній і зовнішній аудит; щоквартально публікують інформацію про партійних донорів; оприлюднюють звіти про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру в повному обсязі на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції та загалом дотримуються фінансової дисципліни.
Розмір фінансування партій із держбюджету щороку буде визначатися за формулою: 0,02% мінімальної зарплати, помноженої на кількість осіб, що взяли участь у останніх виборах. В нашому випадку, з огляду на явку 2014 року, це 442 млн. грн. Саме цю суму в другому півріччі 2016-го розподілять пропорційно до результатів виборів-2014 між партіями, які тоді набрали понад 5%.
За різними оцінками, кожен громадянин щомісяця віддаватиме найуспішнішим партіям зі своєї кишені від 80 копійок до 1 гривні. Багато чи мало, але така «ціна демократії».
«Альтернатива цьому – нічого не міняти, і тоді олігархи й далі грабуватимуть український бюджет через своїх політичних сателітів», – наголошує Сергій Лещенко. Зрештою, частина цієї кревної гривні піде саме тій партії, за яку проголосував виборець. Тобто – найняв цих політиків для втілення обраної ним програми.
Де-факто бюджетні гроші на партократію спершу отримають лише ті політичні сили, які вже представлені у Верховній Раді. Інші претенденти – чекатимуть наступних виборів (якщо вони не будуть достроковими, то відбудуться в 2019 році). За підсумками наступних виборів до фінансування з державного казана долучиться значно ширше коло партій – усі, хто набере понад 2% голосів.
Для довідки: якби норма про 2% була впроваджена вже на підставі результатів виборів-2014, держфінансування могли б отримати не лише «Народний фронт», Блок Порошенка, «Самопоміч», «Опоблок», Радикальна партія Ляшка та «Батьківщина», а й «Свобода» (4,71% голосів за партсписок), Комуністична партія (3,88%), «Сильна Україна» Тігіпка (3,11%), «Громадянська позиція» Гриценка (3,10%), аграрне об’єднання «Заступ» (2,65%).
Спершу йшлося про допуск до фінансування державою з 2016 року тих партій, які в 2014 році набрали понад 3%, але під час обговорення норму переграли навмисно, аби залишити за бортом Компартію й проект мільярдера Тігіпка.
Крім іншого, всім партіям, які пройдуть до парламенту, починаючи з нових виборів будуть одноразово компенсувати видатки на кампанію в розмірі фактичних витрат (але не вище накладених обмежень).
Що стосується правил фінансування політичних сил окремими спонсорами, то верхня межа внеску від громадянина в партійну касу не може перевищувати 400 мінімальних зарплат (близько 0,5 млн. грн.), від юридичної особи – 800 мінімальних зарплат, або приблизно до мільйона гривень.
За незаконні внески передбачено відповідальність – штрафи (від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів), конфіскації, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Найбільш злісним порушникам закону про фінансування партій світять навіть виправні роботи або обмеження чи позбавлення волі терміном до двох-трьох років.
«Це допоможе знизити рівень політичної корупції в країні. Адже закон посилює контроль за реальними фінансами партій з боку держави і громадських організацій, журналістів та всіх зацікавлених», – вважає Алла Волошина, членкиня Антикорупційної групи громадської ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» та аналітик «Transparency International Україна».
В теорії, новий закон може дати шанс «партіям Майдану» – таким, як «Демократичний альянс», який має активне членство з числа громадських активістів, має програму змін країни, але не має достатніх фінансів для агітації, партійної розбудови й участі у виборах. Лідер «Демальянсу» Василь Гацько у своєму Facebook так відгукується про закон 2321а: «Нам поки це не допоможе в плані коштів, бо для того треба ще одні парламентські вибори, а нам на цих виборах без тих же грошей необхідно здобути гідний результат… Але цей закон може привести до тями політичні проекти, які сидять на фінансовій голці олігархів. Поки що потенційно, але ми віримо в краще. У будь-якому разі, це крок вперед».
«Можливо, логічними є звинувачення про те, що надавати на першому етапі державне фінансування лише тим політичним силам, які подолали виборчий бар’єр і пройшли до парламенту, означає консервувати ситуацію, – говорить про закон у коментарі Polukr.net народний депутат від БПП, колишній голова Комітету виборців України Олександр Черненко. – Більш етично було б підтримувати також партії, які показали непоганий результат, але не пройшли до Верховної Ради. Однак те, що цю норму запровадили з наступних виборів, кардинально не змінює філософію законопроекту. Ухвалення будь-якого законопроекту – це компроміс, і я не вважаю, що йдеться про занадто велику ціну компромісу. Закон загалом прогресивний».
Що ж до загрози фінансування з держбюджету комуністів (а це може бути негативно оцінено суспільством), то Черненко вважає: «Компартія сьогодні вже не може легально існувати відповідно до закону про декомунізацію. Тому вони й не беруть участь у місцевих виборах-2015. Якщо комуністи зроблять ребрендинг і перевантаження, щоб залишатись у правовому полі України, і після цього отримають більше 2% на парламентських виборах – тоді очевидно, ми нікуди не дінемося від державного фінансування такої партії».
Загроза неімплементації
За логікою нового закону, після того, як виборець прочитає звіт і побачить, що за партією Х стоїть «тіньовий вождь» – олігарх Y зі своїми капіталами й інтересами, він (виборець) наступного разу просто не проголосує за цю партію, хай би які красиві гасла вона проголошувала. А олігарх тричі подумає, чи є сенс «купувати» політичні сили без електоральної підтримки та чи доцільно наражатись на відповідальність за порушення антикорупційного законодавства. В ідеалі, країна отримає низку партій, які більше відстоюють інтереси виборців, а не олігархів, і ці партії отримають законне фінансування з державного бюджету.
Але це в ідеалі. На практиці ж у нас можуть придумати десятки лазівок, що допоможуть обійти навіть таке прогресивне законодавство.
«Очевидно, що закон суперечить інтересам практично всіх великих політичних партій в Україні, які значною мірою залежать від тіньового фінансування. Відповідно, слід очікувати, що вони намагатимуться обходити положення закону про сувору фінансову звітність та прозорість. Скоріше за все, це відбуватиметься шляхом приховування частини фінансування партій, оприлюднення якої буде їм невигідно», – таке припущення міститься в експертних висновках фонду «Демократичні ініціативи».
У моніторингу дотримання партіями «фінансової гігієни» ключові ролі будуть належати журналістам-розслідувачам та Національному агентству з питань запобігання корупції. Роль такої незалежної структури прописана в законі 2321а, однак цей орган досі не сформовано. І не факт, що уряд та президент дозволять створити справді незалежне антикорупційне агентство.
Зрештою, не варто забувати, що Україна вже робила спробу запровадити державне фінансування партій. Це теж було після революції – Помаранчевої. Однак тоді, в часи президента Віктора Ющенка, така ініціатива зазнала краху. Верховна Рада просто не передбачили коштів на фінансування партій у бюджеті на 2008 рік та зрештою скасувала відповідні положення закону, які так і не набули чинності.
«Подібна загроза існує й сьогодні, особливо зважаючи на скрутне бюджетне становище України та не надто велику популярність фінансування політичних партій з бюджету в суспільстві», – зауважують експерти фонду «Демократичні ініціативи».
Дмитро ЛИХОВІЙ
