Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Розпіарену норму нового закону України про місцеві вибори, яка мала забезпечити належне представництво кожної статі в місцевих радах, так і не вдасться втілити в життя. Йдеться про статтю Закону України «Про місцеві вибори», якою передбачено, що партії мають забезпечити представництво у виборчих списках кандидатів не менше 30 відсотків представників однієї статті. Гучно прийнявши, ближче до виборів цю норму фактично тихо скасували – спершу на рівні ЦВК, а потім і в судах, – погодившись на реєстрацію на вибори для тих партій, які не дотягнули до бажаних 30% однієї статі.
Поспішне зближення
Гендерне питання – одне із тих, які з року в рік фігурували у рекомендаціях міжнародних організацій щодо українського виборчого законодавства. Саме «гендерну» норму українські парламентарі та експерти останні місяці часто показували європейським колегам як приклад наближення українського законодавства до європейських та світових норм.
У громадянській мережі ОПОРА кажуть – норма дуже позитивна, але через поспіх в ухваленні закону у ньому не прописали механізму покарання за недотримання цієї норми. Таким чином свідомо чи ні парламентарі, фактично, зробили все, аби гендерну квоту можна було обійти.
«Недієвість гендерної квоти є прямим наслідком неякісної законодавчої роботи парламенту, а також відсутності політичної волі до запровадження реальних механізмів гендерного вирівнювання в політичному процесі та виборах. На мою думку, коли парламентарі голосували норму про 30% гендерної квоти, вони чітко розуміли, що без запровадження санкцій за її недотримання породжують мертву норму закону. Якщо гендерна квота разом із двотуровими виборами міських голів у великих громадах були двома прогресивними нормами закону, то сьогодні можемо стверджувати, що одна із переваг, що наближала нас до європейських стандартів виборів, – поза дискурсом», – коментує ситуацію координатор виборчих програм ГМ ОПОРА Ольга Айвазовська.
Закон VS суд
Власне, підтвердити нечинність цієї норми, а разом з тим і легітимізувати право її недотримання довелося спершу ЦВК, а потім і судам.
У своєму Роз’ясненні (Постанова №362 від 23.09.2015) ЦВК зазначила, що відмова у реєстрації партіям на підставі недотримання гендерної квоти не допускається. З таким трактуванням виборчого закону погодились не всі партії – дві з них («Самопоміч» та «Сила людей») подали позов до суду на таке рішення Комісії. І тут склалася дійсно цікава ситуація. 30 вересня 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд прийняв змістовно протилежні рішення за двома однаковими адміністративними позовами.
При цьому протилежні рішення приймали колегії з трьох суддів, до складу яких входили двоє суддів, що були присутні на обох процесах.
«Протилежні рішення судів щодо гендерної квоти, коли ті самі судді приймали рішення як на користь позивачів про необхідність її дотримання як частини вимог до реєстрації кандидатів від партій, так і проти, посилаючись на лист-роз’яснення від голови профільного комітету ВРУ, свідчить про неналежний парламентаризм та нехтування принципом колегіальності. Деякі аспекти судових рішень та позиції окремих сторін у цих справах об’єктивно не сприяють зміцненню довіри суспільства до виборчого процесу. Міжнародна спільнота негативно поставиться до двозначності трактування закону та нереалістичності запропонованої парламентом процедури, і це буде однією з рекомендацій поважних місій: забезпечення дієвих механізмів у гендерній рівності на виборах. Європейці та американці дуже уважно слідкували за процесом висування та прекрасно розуміють маніпулятивність прийнятої процедури», ~ говорить Ольга Айвазовська.
Зрештою крапку у справі поставив Вищий адміністративний суд України, який фактично дозволив реєструвати партії без дотримання квот. Партії зареєстровані – вибори тривають.
Ложка меду
Попри втрачений шанс ще цього року закріпити на виборах в Україні гендерне квотування, експерти вважають, що краще так, аніж норму пропихали би силою.
«Гендерну квоту включили в закон в останній момент і, фактично, не забезпечили механізмів її реалізації. Тому вона й залишилась декларативною, – пояснює міжнародний експерт Комітету виборців України Мілена Горячковська. – Є міжнародні норми, за якими зміни до законів про вибори мають приймати за тривалий час до виборів, хоча б за рік. І це нормально. Коли це роблять за місяць до виборчого процесу, виникають такі труднощі. Якби ця норма була обов’язкова, це призвело б або до виключення частини партій з процесу, або, що більш ймовірно, до вихолощення цієї норми. Жінок брали б у список, але ставили б у непрохідні округи і не давали б їм підтримки. Норма була б дотримала лише формально. Тепер треба не нарікати на ЦВК, а працювати з партіями та громадською думкою, що гендерна квота важлива, і в майбутньому заздалегідь лобіювати зміни до законодавства».
«Не може партія за два місяці забезпечити «жіночу» квоту на рівні майже третини списку так, щоб це не було бутафорією, – підтримує колегу експерт Громадянської мережі ОПОРА Олександр Неберикут. – Це могло відбутись хіба що штучно і було б лише імітацією гендерної рівності. Тому можемо говорити, що рішення ЦВК про необов’язковість дотримання квоти – це політичне рішення. Таким чином намагались зберегти обличчя перед міжнародною спільнотою, яка стежить за дотриманням гендерної рівності, але разом з тим зберегти обличчя перед партіями, які об’єктивно за такий короткий час не могли забезпечити гендерної квоти».
Попри те, що фактично норма не запрацювала, більшість партій, на думку спостерігачів, таки спробували її виконати. Тому, ймовірно, певний ефект і гендерне врівноваження ми побачимо вже в цьогорічних нових місцевих радах.
Зрештою, як кажуть експерти, і раніше ситуація з представництвом жінок – а саме на їх просування у владу здебільшого й орієнтується гендерне квотування – у радах місцевого рівня не була плачевною. За результатами місцевих виборів 2010 року, загальне представництво жінок у радах усіх рівнів становило 46%. Однак диспропорція була щодо рад різних рівнів. Якщо у сільських та селищних радах жінок було більше 50%, то з підвищенням рівня ради жінок у ній меншало. Так, наприклад, у районних радах жіноче представництво було на рівні 25%, а в містах (обласного і районного значення) – 21%.
«Нам треба врегулювати надалі практику гендерної рівності. Досвід розвинених країн показує, що таке нібито штучне втручання у гендерний баланс виправдовує себе. Це допоможе нам змінити і політику, і політиків, і дещо поламати традиційні схеми братерства та кумівства. Думаю, за цим майбутнє – попри нинішнє ставлення до неї і нинішню недосконалу модель. З цим просто треба працювати не за місяць чи два до виборів», – резюмує Олександр Неберикут.
Мирослава Іваник
