понеділок, 29 Листопад, 2021
pluken
Головна / Думки та коментарі / Місцеві вибори на Донбасі – подачка «регіоналам»?
wybory_donbas

Місцеві вибори на Донбасі – подачка «регіоналам»?

Share Button
Fot. rada.gov.ua
Fot. rada.gov.ua

Силове протистояння і теракт під Верховною Радою, попереднє голосування за зміни Конституції із залученням фракції Опозиційного блоку – ці теми останніх днів зі зрозумілих причин заполонили інформаційний простір. Однак, крім протистояння на вулиці і в парламенті, є важливий нюанс, що пройшов повз увагу як широкого загалу, так і експертів.

Відомо, що президент Петро Порошенко перед голосуванням 31 серпня вів масовану агітацію депутатів, аби вони підтримали зміни до Конституції. Зокрема, проводилися робота з Опозиційним блоком та іншими парламентаріями з середовища колишньої влади, без чиїх голосів конституційна реформа не могла б стартувати. Переконувати доводилося інтенсивно – адже 31 серпня було останнім днем можливого голосування перед дедлайном. Зрештою, екс-«регіонали» дали понад півсотні голосів, без яких Порошенко не отримав би позитивного результату. Питання: що Опозиційний блок і компанія отримали взамін?

Є чутки та їх непряме підтвердження: в обмін на голосування 31 серпня колишні «регіонали» отримали призначення місцевих виборів на значній території Донецької та Луганської областей, що підконтрольні Україні.

Проводити там вибори 25 жовтня в умовах АТО невигідно Києву, оскільки за підсумками голосування більшість у місцевих радах отримають учорашні й сьогоднішні «регіонали» та приховані сепаратисти. Водночас це вигідно самим «регіоналам». Багато хто з них отримає змогу заново легітимізуватися у владі після воєнних перипетій і концентрації повноважень у руках військово-цивільних адміністрацій.

Колишній голова адміністрації президента Януковича, а нині чільний представник Опозиційного блоку Сергій Льовочкін 31 серпня в коментарях журналістам прямо заявляв: саме його політична сила вплинула на президента, аби було ухвалено рішення проводити місцеві вибори в Маріуполі та Лисичанську вже цього року.

У цьому контексті слід звернути увагу і на такий факт. Рішення Центральної виборчої комісії про перелік районів і населених пунктів, які підконтрольні Україні й де потрібно проводити місцеві вибори 25 жовтня, з’явилося увечері 29 серпня, в суботу.
Є підстави вважати, що ця постанова стала результатом політичних торгів, котрі тривали майже впритул до дати 31 серпня, на коли було заплановано «конституційне» голосування.

Хто, де і як голосуватиме на Донбасі

Для розуміння колізії з місцевими виборами на Донбасі цієї осені потрібно поглянути на цю карту Донецької й Луганської областей.

wybory_donbas
Fot. Олександр Стельмах / Facebook.

 

Білий зигзаг посередині – це лінія розмежування з окупованою територією, яка визначена постановою Верховною Радою України від 17 березня 2015 року.

Бордовим кольором позначено підконтрольні сепаратистам «окремі райони» (так звані ОРДіЛО), де провести вільні вибори за українським законодавством неможливо. Остаточне рішення про непроведення там виборів Центрвиборчком ухвалив 28 серпня. Ідеться про 125 населених пунктів Донецької області та 146 – Луганської. На Луганщині це Антрацитівський, Краснодонський, Лутугинський, Перевальський, Попаснянський, Слов’яносербський, Станично-Луганський райони, а також міста Луганськ, Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Краснодон, Красний Луч, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ та Стаханов. На Донеччині вибори не призначені в Амвросіївському, Артемівському, Волноваському, Мар’їнському, Новоазовському, Старобешівському, Тельманівському, Шахтарському районах, а також у містах Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Жданівка, Кіровське, Макіївка, Сніжне, Торез, Харцизьк, Шахтарськ і Ясинувата. Сепаратисти планують провести там власні вибори, але Україна в жодному разі не визнає їх результати, адже відбудуться вони без виконання головних умов Києва – контроль української влади над цими територіями та над усім українсько-російським кордоном.

Червоним кольором позначено райони двох областей, які контролює Україна, але де не будуть проводитись місцеві вибори 25 жовтня з міркувань безпеки. Серед іншого, це міста Артемівськ, Авдіївка, Волноваха, Дзержинськ, Костянтинівка. Відповідне рішення ЦВК ухвалила 29 серпня.

Зелений колір на карті мають ті райони й міста Донеччини й Луганщини, де в жовтні заплановано проведення виборів відповідно до українського законодавства. Як видно на карті, є кілька «зелених клинів», що глибоко вдаються в «червону» територію – зокрема в районах Маріуполя, Лисичанська й Сєвєродецька.

Відповідно до попереднього рішення Верховної Ради України, оформленого в законі «Про місцеві вибори», вибори Донецької й Луганської обласних рад 25 жовтня проводитись не будуть – замість них і надалі працюватимуть обласні військово-цивільні адміністрації (ВЦА).

Голови обох обласних ВЦА, Павло Жебрівський і Георгій Тука, зверталися з поданнями до Центрвиборчкому, аби місцеві вибори в їхніх регіонах цього року не проводилися взагалі. На думку Туки й Жебрівського, було б доцільно, якби замість місцевих рад в усіх районах і населених пунктах тимчасово працювали ВЦА.

Проте голови ОВЦА були далеко не основними гравцями, чия думка є визначальною для розстановки й жертв фігур на цій гарячій шахівниці.

Як стало відомо порталу Polukr.net, варіантів подань від голів областей було кілька. Найбільш бажане й оптимістичне передбачало скасування виборів по всій області в усіх населених пунктах та районах. Інші варіанти передбачали різні межі певних «територіальних компромісів»: ширше – 30-кілометрова зона від лінії розмежування, вужче – райони, що безпосередньо прилягають до лінії.

«Де факто чи не кожного дня позиції Донецької і Луганської ОВЦА змінювались. Ми врахували останні пропозиції, які надійшли до ЦВК за підписами відповідних керівників ОВЦА», – повідомив Polukr.net заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера.

Вибори як загроза

Тепер нам відомо, що скасувати вибори, окрім окупованих територій, вдалося лише на достатньо вузькій смузі вздовж лінії бойового зіткнення. І це – певна поступка сумно відомій політичній силі, яка прагне реваншу й поновлення контролю за своєю колишньою вотчиною. Схоже, запити Опоблоку на дозволені райони виборів були більшими, але все ж.

Залишилося дати відповідь на питання, чому такий загальновизнаний механізм демократії, як місцеві вибори, зараз застосовувати недоречно.

Безпека, державний інтерес та об’єктивність результатів – ось фактори, які визначають можливість та потребу проведення чи непроведення виборів до місцевих органів влади 25 жовтня 2015 року в областях АТО.

Поки відбувалася дискусія, де можна проводити вибори, в зоні АТО тривала ескалація напруженості – проросійські сили посилювали обстріли українських позицій із важкої артилерії та реактивних систем залпового вогню. Тож голова Донецької ОВЦА Павло Жебрівський заявляв про можливість звернення до Верховної Ради з проханням запровадити в усій області воєнний стан. Само собою зрозуміло, що в умовах воєнного стану вибори неможливі.

Наприкінці серпня – на початку вересня інтенсивність обстрілів вщухла. Але це не значить, що конфлікт не загостриться в розпал виборчої кампанії чи в день голосування. Існуватиме загроза обстрілів і терактів. Адже йдеться про райони, що в деяких випадках розташовуються за 10-20 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Тим більше, ми пам’ятаємо, з якими проблемами і якою низькою явкою відбувалися на Донбасі вибори до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 року.

Однак вирішальний аргумент навіть не цей. Коли голова Донецької ОВЦА Павло Жебрівський говорив про потребу «в ідеалі» відмовитися від виборів у регіоні аж до 2017 року, він передусім мав на увазі інші загрози. «Вибори під дулами автоматів» – це одне. Автомати можна й відкласти. А ось «кашу в головах» потрібно «розхльобувати» дуже довго.

Політичну позицію шефа в коментарі Polukr.net розлого виклала Ольга Лень, радник голови Донецької обласної ВЦА з питань інформаційної політики:

– Донбас – і окупований, і під контролем України – де-факто залишається в російському інформаційному полі, і тут переважають проросійські настрої. Проводити вибори зараз – це значить зафіксувати результати російських впливів у місцевих виборах.

Члени виборчих комісій – як були, так і є ті самі, що організовували на Донбасі сепаратистський референдум навесні минулого року, вони нікуди не поділися. Основними кандидатами будуть не просто «регіонали», а й відверті «сепари». Навіть ті, проти кого порушено карні справи, хто ходить на допити, навіть сидять у СІЗО. Вони мають право брати участь у виборах, тому що немає вироку суду або він не набув чинності. І такі люди, швидше за все, будуть обрані. Адже, наприклад, найпопулярнішим політиком у Слов’янську залишається колишній мер Неля Штепа [яка майже рік перебуває в СІЗО за обвинуваченням у сепаратизмі й створенні умов для діяльності терористів]. Її цілком можуть знову обрати міським головою.

Якщо ми хочемо, щоб на цих територіях змінилися настрої населення, уклад життя, олігархічна підпорядкованість, то для цього слід провести кардинальне реформування регіону. Створити нові громади, стимулювати місцеве самоврядування. Налагодити мирне життя й щось відбудувати. Коли люди зрозуміють, навіщо це, коли ми нарешті відновимо тут вплив українського інформаційного поля, коли буде відповідна агітація і вона дасться взнаки – тільки тоді тут доцільно проводити вибори. От ми й плануємо, що це могло б відбутися хіба в 2017 році. Тільки з плином часом і з докладанням значних зусиль ми отримаємо більш проукраїнські результати виборів на Донбасі.

Крім того, є ще одна обставина, яка не дозволяє отримати об’єктивну картину виборів. Населення в багатьох містах і районах Донбасу не є сталим. У тому ж Слов’янську й Краматорську 50% жителів – це мігруюче, дезорганізоване населення. Хтось із міста виїхав, хтось тимчасово приїхав з іншого району. Одних немає, інші пасивні чи залякані, треті не мають права тут голосувати. Хто матиме право голосу і яка кількість виборців обиратиме місцеву владу? А як і за кого голосувати тим донбаським переселенцям, які зараз перебувають у Києві чи в інших областях?

Теперішній склад населення не дозволяє говорити про репрезентативну картину, аби встановити об’єктивний результат виборів. Очікується дуже низька явка, і це вже було видно на прикладі виборів до Верховної Ради України восени 2014 року.

Ті парламентські вибори в деяких округах Донбасу відбулися, але вони нічому не навчили. А тоді на дільницях були загиблі, були викрадення голів виборчих комісій, маніпуляції з результатами, підкуп… Дехто переміг в окрузі, набравши всього 1,5 тисячі голосів.

Власне, незалежно від дозволів Верховної Ради і Центрвиборчкому, в деяких районах вибори можуть не відбутися «по факту» – тому що їх там нікому буде проводити, не буде достатніх умов для демократичного виборчого процесу й підрахунку голосів, існуватиме загроза терактів, фізичний та збройний тиск.

Дмитро ЛИХОВІЙ

Share Button

Також перегляньте

Володимир Путін, Віктор Медведчук. Фото: jankoy.org.ua

Реванш Росії в Україні – реальна загроза

Доки світ повільно виходить з кризи, спричиненої пандемією COVID-19, Європі варто готуватись до наступних криз, …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.