Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Увечері 18 липня 2015 р. м. Донецьк було обстріляно з мінометів. Обстрілів зазнав центр міста, вул. Університетська, одна з головних транспортних артерій, в районі універсаму «Україна», де були зруйновані приміщення супермаркету, бізнес-центр, технікуму. Очевидці відмічають малий інтервал між залпом та приземленням мін (зважаючи на незначну масштабність руйнувань, скоріш за все стріляли з 82мм. міномета), тож вочевидь стріляли зовсім не українські військові. Здається, що повторюється звичайна для сепаратистів практика обстрілів своїх тилів (при чому не стратегічних позицій – колишнє управління СБУ, зараз один зі штабів ДНР, знаходилось в 500 м. від влучань), із заздалегідь підготовленими мобільними командами військових псевдожурналістів російських каналів на місцях приземлення, що мають негайно фільмувати та передавати для пропаганди матеріали про всі жахіття війни та жорстокість українських ЗСУ. Знову під обстріли також потрапила лікарня, школа – загалом об’єкти інфраструктури, як це було восени-взимку 2014 р. на піці провокаційних обстрілів сепаратистів.
За річний період провокацій можна виокремити наступну тенденцію – обстріли в Донецьку завжди відбуваються перед наступом сепаратистів, аби його виправдати. Так було 29 липня 2014 р., коли обстріляли майже той самий квадрат, вул. Рози Люксембург, Щорса, Університетської, на перетині між вул. Панфілова та Звільнення Донбасу. Тоді снаряди влучили в багатоповерхівку, обласну травматологію, втім великих людських жертв, як і зараз, не було. Нагадаємо, що липень-серпень 2014 р. – період активного наступу збройних сил України, який був зрештою зупинений котлами під Саур-Могилою та Іловайськом наприкінці серпня. Активні бойові дії із залученням вже частин регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації, потік російських добровольців на Донбас розпочались саме після сюжетів російських каналів з місця обстрілу (будинок ЖК Замковий на перетині вулиць Рози Люксембург та Панфілова). Саме туди приводили полонених українських військових, яких під телекамерами «лінчували» місцеві мешканці. Варто згадати ще один трагічний інцидент – обстріл 22 січня 2015 р. Боссе із влучанням в тролейбус на зупинці, що мав наслідком багато мирних жертв. Тоді, зважаючи на обставини, російська пропаганди «вигадала» пересувну українську диверсійно-розвідувальну групу, що ніби працювала у місті, звинувативши саме її в обстрілах. В цей формально мирний період (після підписання перших Мінських угод) сепаратистам потрібен був каталізатор ескалації, адже треба було вирішувати локальні проблеми на фронті. Зрештою це завершилось взяттям підрозділами ДНР аеропорту у січні, а у лютому 2015 р. – котлом під Дебальцеве.
Обстріли Донецька свідчать про сталий рівень готовності російсько-терористичних сил до наступальних бойових дій, для початку яких дуже необхідний зручний привід. Тож якщо українці не налаштовані обстрілювати мирні міста артилерією (дотримуючись виконання других Мінських домовленостей), то треба самим зробити подібну провокацію. Паралельно відбувається заманювання українських сил на територію, що є або нейтральною, або взагалі знаходиться на стороні ДНР/ЛНР від лінії розмежування. На тижні фіксувались неодноразові спроби симуляції відведення бойових підрозділів сепаратистів з фронтової лінії вглиб на відстань до 3 км. ЗСУ ніби запрошують порушити мирні угоди, піддатись спокусі зайняти нові вигідні позиції (дуже багато українських бойових підрозділів, особливо добровольчих, вважають, що вони давно засиділись без діла, й треба «дати окупанту по зубам»). Росія, великий майстер з використання психологічних елементів у гібридній війні, знаю справжню ціну подібній симуляції.
Зазначені події відбуваються на тлі ухвалення Верховною радою України змін до Конституції, що формально можуть закріпити особливий статус за окремими територіями Донецької та Луганської областей. Законотворча ініціатива президента України, яку багато хто в Києві інакше як зрадою не називає, була підтримана депутатами у першому читанні під співання гімну України та читання віршів. Автор вже давав негативну оцінку подібному кроку (див. статтю Кому потрібен особливий статус Донбасу), тож краще оцінювати реакцію на ухвалення подібного документу в дусі Мінську-2 російською стороною. Обстріли Донецька дуже чітко позначили позицію сепаратистів та Кремля – мир їм не потрібен, їм потрібна ескалація. Хитрий план зворотної інкорпорації Донбасу в Україну є запасним, тоді коли першим – війна. Розвідка та спостерігачі заявляють про значне нарощування військової потужності по всьому кордону Росії з Європою, натомість обстріли Донецька визначають негативну симптоматику прогнозів. Проте для відкритого конфлікту ще потрібні більш масштабні провокації, які, беззаперечно, вже сьогодні готують у Кремлі. Чи все це чергова симуляція?
Valeriy Kravchenko
