Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Протягом останнього місяця на мапі сектору Б зони проведення антитерористичної операції виникла справжня гаряча точка під Донецьком. Обстріли за цим напрямком продовжуються майже безперервно і вночі і вдень. То що ж такого особливого та привабливого для терористів на південно-східному рубежі української оборони, який ми досить умовно будемо називати «Піски». Адже власне сам населений пункт з такою назвою є лише одною з ланок оборонного рубежу української армії, що проходить на 40 км. через Красногорівку, Піски, кільцеву дорогу в районі Опитного, південну окраїну Авдіївки, низку населених пунктів Ясинуватського району до Красних Партизанів.
Якщо дивитися на історичний профіль зазначених територій у рамках проведення АТО, то ця місцевість безумовно мала велике стратегічне значення, оскільки була «дорогою життя» для забезпечення Донецького Аеропорту. Проте із втратою позицій на летовищі ця стратегічна значущість зникла. Для терористів, на перший погляд, немає жодного оперативного сенсу проявляти велику активність на цій ділянці, адже жодного оточення або котла тут не зробиш, великих трофейних скарбів тут не знайдеш – все у передмістях Донецька або вже пограбовано раніше, або зруйновано. Тим не менш кожен ранок починається з новин про рясні обстріли на цій ділянці фронту.
На нашу думку подібна активність терористів саме у напрямку Пісків викликана низкою істотних чинників. По-перше, закріпившись на зазначених рубежах, українські сили займають вигідні та зручні позиції для наступу на донецько-горлівське угруповання сепаратистів. З одного боку українські Піски разом з Мар’янкою створюють умови для подвійного удару та відрізанню Петровського району від іншої частини міста, вихід на південні околиці Донецька у районі хутору Широкого. З іншого, існує можливість тримати у постійній напрузі терористів у Горлівці. Тут сепаратисти можуть потрапити в оточення внаслідок скоординованих дій українських сил з флангів: з північної сторони (зі Світлодарська, Артемівська через Майорськ) та з південного заходу (для цього варто лише захопити селище Пантелиймонівку).
По-друге, вагомим стимулом для відсування українських сил на більшу відстань (хоча б до Карлівки) є бажання використати (принаймні у популістському сенсі) колись потужну злітно-посадкову смугу донецького аеропорту. З цією метою має бути побудована «зона безпеки» навколо аеропорту, що, на думку терористів, має не дозволити безперешкодно діяти українським засобам ППО по повітряним цілям. Ймовірно, Росія вже приготувала та перефарбувала свої старі військові літаки для армії «Новоросії», й чекає слушного моменту для нового витку ескалації із застосуванням авіації. Звичайно, донецькому аеропорту (як і луганському) тут відводиться виключно номінально-психологічна роль, адже основними військовими аеродромами будуть тилові ростовські летовища.
По-третє, це симуляція боротьби з артилерією «українських карателів», що «планомірно руйнує мирне життя донеччан через постійні обстріли». Зрозуміло, що по Донецьку стріляють переважно самі терористи, проте рупор пропаганди розносить абсолютно іншу інформацію «про обстріли хунти», тож сили безпеки молодої республіки мають «відповідно реагувати» та «ставати на захист» мирного населення, відганяти українців якнайдалі від центру Донецька (або принаймні робити вигляд). Безумовно, близькість українських сил грає на руку російський пропаганді, даючи приводи для все нових спекуляцій, звинувачень у злочинах, які українські артилеристи ніколи не робили.
По-четверте, Піски виступають своєрідними полігоном для сепаратистів та тих на тих добровольців, що приїхали на захист «руського миру» з Росії, де вони відточують свої вміння перед відправленням на інші ділянки фронту. Це також своєрідне «штрафне» поле для терористів, які чимось провинились перед керівництвом, та громовідвід, який забирає тактичні резерви українських сил. Очевидно, що прямий наступ за цим напрямком (на Красноармійськ або Костянтинівку) закінчиться для російських терористів фланговими ударами української армії.
Таким чином, прогнозувати істотного прориву за цим напрямком не варто. Натомість очікуються виключно тактичні дії, спрямовані на захоплення маленьких незначущих населених пунктів та підрив комунікації та логістики за рахунок діяльності диверсійно-розвідувальних груп під прикриттям «зелінки». Основні бойові дії у секторі Б, скоріш за все, розгорнуться на південь від Докучаєвська у напрямку Волновахи та на північний схід від Горлівки, де можливе оточення українських сил у Світлодарську.
Valerij Kravchenko
