Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
16 березня в Криму відбувся так званий референдум, на якому мешканці півострова ледь не одноголосно проголосували за приєднання до Росії – «за» було буцім 95%. Уже за два дні – 18 березня – Російська Федерація виконала цю «волю народу». За рік, що минув з того часу, жодна країна світу не визнала це приєднання законним, Україна оголосила Крим тимчасово окупованим, а сам півострів опинився відрізаним від світу.
Подарунок від Хрущова
Анексію Криму в Росії називають відновленням «історичної справедливості» – мовляв, до складу Української Республіки Кримську область передали лише у 1954 році, а коли розвалювався Союз, межі незалежних країн покроїли по кордонах колишніх республік, тож Крим лише через «недогляд» опинився у складі України.
Щоправда, росіяни воліють не акцентувати на тому, чому саме Крим опинився у складі України, причому власне за ініціативи Росії. Річ в тім, що після війни Крим фактично був зруйнованим, його економіка була в жалюгідному стані. А територіальна близькість до України, спільність економіки давала можливість півострову розвиватися. Так, зрештою, і сталося: після приєднання до України почалося вирішення найгострішої проблеми для Криму – забезпечення міст водою і зрошення земель степової зони Криму. Сьогодні з Дніпра п’ють практично всі міста Криму.
Згрубша тодішню передачу Криму Україні можна назвати не подарунком, а економічним ярмом: розвалена ІІ світою і сталінським режимом Україна сама ледь дихала, але була змушена рятувати ще й занедбаний півострів. При цьому Крим так і не став економічно самодостатнім: він досі є дотаційним регіоном.
Зокрема, Крим фінансово може забезпечували лише 40% від своїх потреб, решта 60% фінансів виділялися у вигляді дотацій з Державного бюджету України. Не здатен Крим і себе прогодувати: 80% продуктів харчування постачалися з материка. Крім того, з України Крим отримував 80% води, 85% електроенергії, 34% газу та 100% телекомунікацій (Інтернет і телефонний зв’язок у тому числі).
В ізоляції
По суті, ці цифри свідчать, що без України Крим існувати не може. Адже це для України Крим – півострів. Для Росії ж він – острів. Причому за останній рік майже відрізаний від цивілізації. Залізничне сполучення з Україною практично припинене. Завдяки санкціям відсутнє авіасполучення. Чи не єдиний шлях до Криму – морем. Але його недостатньо. Банальний приклад: для підтримання мінімального харчового забезпечення Криму потрібно, щоб туди заходили щонайменше 500 фур із продовольством щодоби. А максимальна пропускна спроможність Керченської поромної переправи – 90 фур.
І поки між двома берегами Керченської протоки не буде побудовано моста (проект обіцяють, але він не лише дорогий, але й дуже складний і технічному плані), доступ до Криму практично відсутній. Власне це називають однією з причин біснування Путіна на Донбасі: якщо не вдалося захопити 8 українських областей (а таким, кажуть, був першочерговий план), то треба хоча б прорубати сухопутній коридор до Криму – інакше замість великого здобутку півострів перетвориться у велику економічну яму, яка зжиратиме все більше російських рублів.
Але рік тому про ці нюанси воліли не говорити. Після анексії Крим обіцяли «озолотити». Володимир Путін обіцяв ще в 2014 році виділити близько 2 млрд рублів на модернізацію лікарень, створити окремі збройні сили, вирішити «історичні проблеми» кримських татар, ввести 3 державні мови: українську, російську, кримськотатарську. Сипав обіцянками і Дмитро Медвєдєв, який зокрема пообіцяв вирішити проблему енергетичної залежності від материкової України і проблему дефіциту прісної води.
Але досі більшість обіцянок так і не було виконано. Заплати і справді зросли, але лише у працівників бюджетної сфери та пенсіонерів. Втім одразу ж були знівельовані падінням рубля і зростанням цін на все, особливо на продукти харчування. Найбільше подорожчали яйця (на 183%) та фрукти (112%). Подорожчали також крупи, борошно, м’ясо, риба, тютюн та алкоголь. Загалом подорожчання основних продуктів харчування склало від 45% до 180%.
Падіння економіки відбилося на усіх сферах життя Криму. Туристичний потік скоротився утричі: минулого року півострів прийняв близько 2,5 відпочивальників замість звичних семи. Спад промислово виробництва у Севастополі склав 80%, об’єми будівництва скоротилися вдвічі. Вилов риби впав майже на 60%. Кількість підприємців скоротилася у п’ять разів: зі 120 тисяч підприємців на початку 2014 року до 24-25 тисяч на початку 2015-го.
І усе це відбувається на фоні повного дерибану, який здійснює місцева влада. Так, під брендом «націоналізації» місцеві чиновники роздають направо і наліво найперспективніші об’єкти промисловості, нерухомості, інфраструктури.
З паспортом, але без прав
Ще один пласт проблем, з якими стикнулися проблеми, – питання легітимності. Річ в тім, що після так званого приєднання усі кримчани автоматично стали громадянами Росії і мали отримати відповідний паспорт. Від паспорта можна було відмовитися, але тоді єдиним вибором для людини ставало переселення на материкову Україну: з українським паспортом не приймають на роботу, не можна вести підприємницьку діяльність, продати чи здати в оренду житло тощо. Відтак ті, хто хотів продати, подарувати чи здати в оренду нерухомість, були змушені не лише отримати російські паспорти, а й перереєструвати своє майно. Також перереєструватись мусили усі юридичні особи. Власне юридичні моменти – інша система оподаткування, правила ведення бізнесу – стали причиною того, що чимало дрібних і середніх кримських підприємців або переїхали на материкову Україну, або закрили свій бізнес.
Невизначена ситуація також з дипломами, банківськими рахунками, депозитами тощо.
З іншого боку, ті кримчани, які отримали російські паспорти, разом з півостровом стали ізольованими від світу: відомі випадки, коли на кордоні з Україною їм ставили відмову з забороною п’ять років перетинати кордон – такий паспорт вважається недійсним. Як і в посольствах інших країн: отримати візу «російським громадянам Криму» неможливо – юридично у всьому світі Крим вважається Автономною Республікою у складі України.
Крім того, у Криму значно погіршилася ситуація з правами та свободами громадян. Як свідчить дослідження міжнародної правозахисної організації Amnesty International, в Криму застосовується широкий спектр практик залякування, щоб справитися з інакомислення. Принаймні семеро людей були викрадені після анексії, їх доля залишається невідомою. Один викрадений чоловік був знайдений мертвим зі слідами катувань. Переслідують кримських татар та проукраїнських активістів. Є випадки переслідування ЗМІ. Окрім того, в Криму де-факто заборонили громадські протести, припинили своє існування низка відомих незалежних організацій, зокрема в сфері прав людини.
«НамКриш»
Втім усі ці нюанси не заважають більшості кримчан щиро тішитися «поверненню додому». Як і рік тому, бабці і дідусі, які роками марили про відродження Радянського Союзу, радіють, що «помруть вдома». Так, річницю анексії в Криму святкували тиждень. Жертви російської пропаганди вірять у існування «київської хунти», «звірства бандерівців» і що якби не Росія, то зараз в Криму була б така ж війна, як нині на Донбасі. Їм і в голову не приходить, що якби не Росія, то ніякої війни ані на Донбасі, ані в Криму ніколи б не було.
А от в самій Росії ейфорія від «відновлення історичної справедливості» суттєво охолола. Замість екзальтованого хештегу «Кримнаш» все частіше використовується «Намкриш»: росіяни сумніваються, чи вартує приєднання півострова тих економічних проблем, які з’явилися в країні після анексії.
Адже саме власне анексія Криму стала першопричиною застосування проти Росії економічних санкцій, а також – проклала шлях до політичної ізоляції країни. Зокрема, у неділю 22 березня у Санкт-Петербурзі активісти коаліції «Демократичний Петербург» провели акцію протесту «Ціна Криму», під час якої виступили проти анексії Криму, яка стала причиною самоізоляції Росії, збільшення витрат на озброєння, зменшення зарплат, скорочення витрат на медицину, освіту та інші соціальні потреби.
«Акція приурочена до річниці анексії Криму. Більшість плакатів присвячені ситуації в Росії після цієї події – це збільшення цін на продукти харчування в два рази, це санкції західних країн і так звані «самосанкціі» – ідіотизм, який позбавив наших громадян можливості купувати якісні продукти харчування з країн ЄС. При цьому наші продукти теж подорожчали вдвічі», – зазначив організатор акції Всеволод Нела.
Додому через Гаагу
Нині повернення Криму в Україну є відкладеною темою. Об’єктивно значно більше уваги приділяється трагічним подіям на Донбасі і захисту материкової частини країни. Втім про Крим і не забувають: повернення Криму є постійним пунктом перемовин із Путіним. Свого часу звучала думка, що Крим може стати предметом торгу: мовляв, Путіну «забувають» анексію, але він забирає руки від Донбасу. Але президент Порошенко кількаразово і недвозначно заявляв: Крим – це Україна. Мовляв, торгувати півостровом ніхто не буде. Але оскільки військової можливості для цього наразі немає, спокусити Крим хочуть покращенням економічної ситуації в Україні. «Я впевнений, що ми виграємо економічне, демократичне, ліберальне змагання за свідомість, за настрій кримчан, тому що ми будемо більш ефективними, ми будемо некорумпованими, ми будемо демократичними, ми будемо вільними. І рівень життя в Україні за адміністративним кордоном з Кримським півостровом буде набагато краще. І це єдиний шлях, яким ми можемо виграти битву за наш Крим», – заявив Петро Порошенко у річницю анексії.
Але минулого тижня з’явилася примарна надія вирішити конфлікт з допомогою міжнародних судів. І підстави для цього дав Володимир Путін. Так, до річниці анексії Криму на російських телеканалах вийшов фільм «Крим. Шлях на батьківщину». У ньому Володимир Путін детально розповів, як відбувалася анексія, і ця версія суттєво відрізняється від тієї, яку російський президент відстоював досі.
Нагадаємо, рік тому Володимир Путін розповідав, що українські військові частини блокуються силами «кримської самооборони», а російські військові участі у протистояннях не беруть. Але у згаданому документальному фільмі Путін уже не бавиться в «самооборону», а відкрито зізнається: анексія Криму супроводжувалася потужною військовою операцією, у якій брали участь, зокрема, частини Головного розвідувального управління, армійські підрозділи спеціального призначення, морська піхота та повітряно-десантні війська.
При цьому він заявив, що якби російські війська отримали спротив, Росія могла б застосувати ядерну зброю. Також Путін повідомив, що запорукою успіху операції стало те, що вона відбувалася під його особистим керівництвом.
Такі заяви російського президента викликали жорстку реакцію як з боку української влади, так низки європейських політиків та дипломатів. Ще до виходу фільму на телеекрани прем’єр-міністр Арсеній Яценюк доручив міністерству юстиції відправити відео трейлера до Гаазького трибуналу.
А секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що інтерв’ю російського президента стане документальним підтвердженням злочинів російських військових у міжнародних судах, «де військово-політичне керівництво Росії сидітиме на лаві підсудних».
Чи стане фільм доказом міжнародного злочину і чи виконає російська влада відповідне рішення суду – покаже лише час. А поки Крим – невизнана територія, яка має всі шанси повторити долю Придністров’я, Абхазії і Південної Осетії.
Ірина Гамрищак
