20 липня Сейм Польщі виніс Ухвалу, якою встановив 2019 рік Роком Анни Валентинович – активістки незалежності у вільних профспілках і співзасновниці Незалежного самоврядування профспілки «Солідарність». Про це повідомляє «Історична правда».
За відповідне рішення проголосувало 302 депутати Сейму, проти висловився 51 депутат, ще 44 – утрималися.
Як зазначено в проекті Ухвали, «15 серпня 2019 року – 90-річчя з дня народження Анни Валентинович – Анни Солідарність – активістки незалежності у вільних профспілках і співзасновниці Незалежного самоврядування профспілки «Солідарність» […] Визнаючи заслуги Анни Валентинович у створенні великого руху «Солідарність» і поверненні незалежності Польщі, а також віддаючи шану її стійкості, Сейм Республіка Польща оголосив 2019-й роком Анни Валентинович».
Анна Валентинович 1978 року взяла участь у створенні в Польщі не визнаних владою вільних профспілок, за що зазнала переслідувань комуністичних спецслужб.
8 серпня 1980 року – після 30 років праці на виробництві і за 5 місяців до пенсії – Анну Валентинович звільнили з роботи в корабельні. Це стало приводом до початку страйку 14 серпня на корабельні ім. Леніна, в процесі якого виникла незалежна профспілка «Солідарність». Першим пунктом вимог страйкарів було поновлення Анни Валентинович на роботі. Невдовзі після неї з роботи звільнили й Леха Валенсу.
Після переговорів «Солідарності» з комуністичним режимом вимоги робітників задовольнили, а Анну Валентинович і Леха Валенсу поновили на роботі.
Після запровадження в Польщі воєнного стану (13 грудня 1981 року) її інтернували. За організацію страйку в грудні 1981 року була засуджена в березні 1983 р. до 1,5 року позбавлення волі (умовно). Через продовження опозиційної діяльності відбула ув’язнення з грудня 1983 р. до квітня 1984 р.
Була ініціатором голодування на знак протесту проти вбивства відомого опозиціонера о. Єжи Попелюшка (лютий 1985 – серпень 1986).
Після повалення комуністичного режиму (1989) все частіше виступала з гострою критикою політики владних партій, що походили із руху «Солідарність».
2003 року відмовилася від звання почесної громадянки Ґданська, а 2005 року – від почесної пенсії, яку пропонував тодішній прем’єр-міністр Польщі Марек Белка. Не брала участі у святкуванні 25-річного ювілею заснування «Солідарності» (2005). Але того самого року прийняла з рук президента США Джорджа Буша «Медаль Свободи».
Анна Валентинович ніколи не говорила публічно про своє українське коріння. Як зазначає Історична правда, лише 2010 року, після Смоленської катастрофи, в українських медіях з’явилася інформація про її українське походження .
Першою про це написала регіональна газета в Гощі “Рідний Край”. Згодом цю інформацію повторили загальнонаціональні медіа, зокрема “Український тиждень” і Радіо Свобода. Пізніше текст на цю тему текст з’явився у Польщі, у “Українському альманасі”, річнику української меншини. Проте спершу такі дані багато хто сприймав іронічно, на рівні чуток і пліток.
Утім 2016 року дослідження про походження Анни Валентинович опублікував у часописі Pamięć.pl Ігор Галагіда — польський історик українського походження, науковий працівник польського Інституту національної пам’яті в Гданську, професор на історичному факультеті Гданського університету.
Згідно з його даними, Анна Валентинович народилася 1929 року на нині неіснуючому хуторі біля с. Сінне (тепер – Садове) на Рівненщині, в багатодітній українській селянській родині Назара та Приськи (до заміжжя – Пашковець) Любчиків.
Батько мав 5 дітей від першого шлюбу, від другого – ще 5: Ольга, Петро, Катерина, Василь, Ганна (крім того, матір Приська мала від першого шлюбу з Олексою Сущиком сина Івана, якого після війни засудили на 15 років як члена ОУН. Анна Валентинович 2009 року приїздила на його похорон).
Під час Другої світової війни родина, в якій працювала Аня Любчик, виїхала з Волині в Центральну Польщу й забрала її з собою. Зв’язки зі своєю українською родиною Анна Любчик-Валентинович відновила вже після падіння комуністичного режиму в Польщі й відновлення української незалежності. Із сестрою Ольгою і братом Василем підтримувала стосунки до самої смерті. Проте в Польщі про своє українське походження мовчала.
Загинула в катастрофі польського президентського літака 10 квітня 2010 року поблизу Смоленська.
Джерела: istpravda.com.ua, sejm.gov.pl