Цьогорічна кампанія з виборів депутатів місцевих рад та міських голів вирізняється, передусім, стислістю термінів проведення і, звісно ж, новими правилами, визначеними новим «революційним» (за запевненням авторів) законодавством. Відтак, ці особливості, поєднані з загальнополітичними обставинами, війною на Сході, економічною кризою та «ідеєю фікс» щодо нагального проведення реформ, і визначили загальні акценти у веденні виборчих кампаній політичних партій як на всеукраїнському рівні, так і на Львівщині зокрема.

Отож порядок денний в Україні зумовив і тактику (адже говорити про політичну стратегію в Україні не доводиться) агітаційних кампаній. Зокрема в Галичині, як і по всій Україні, політики й політичні сили намагаються у своїй агітаційній продукції дати відповіді або запропонувати рішення щодо найбільш болючих питань для всіх українців. Скажімо, на Львівщині – це війна на Сході України, непомірно високі тарифи та корупція (дані Центру соціальних та маркетингових досліджень SOCIS. – Ред.). Відтак, на всіх білбордах і плакатах політпартій присутні обіцянки перемогти Путіна, знизити тарифи та побороти корупцію. Те, що такі обіцянки жодним чином не стосуються повноважень місцевих органів влади, партійні політтехнологи, очевидно, до уваги не брали. Однак, незважаючи на таку загальну заданість політичних агітаційних кампаній і їх «заточеність» під всеукраїнську проблематику, місцеві агіткампанії все ж мають свої особливості. Меншою мірою це стосується місцевих організацій політичних партій, оскільки вони орієнтовані на партійні рейтинги та загальноукраїнські меседжі. Такою, зокрема, є політика Блоку Петра Порошенка «Солідарність», «Батьківщини», «Самопомочі». Партії, які не мають загальнодержавного іміджевого ресурсу у вигляді високих всеукраїнських рейтингів, упізнаваних облич партії чи хоча б постійного доступу до загальнонаціональних каналів, є більш гнучкими у підходах до побудови виборчих кампаній.

Одними з найбільш орієнтованих на центральні меседжі та гасла є місцеві осередки партії «Блок Петра Порошенка “Солідарність”». Такий крок цілком логічний з огляду на те, що особистий рейтинг Президента Порошенка вдвічі вищий за рейтинг партії. Тож рейтинг Президента та партії його імені в більшості випадків буде «підтягувати» місцевих кандидатів. Відтак, вимога керівництва партії до керівників місцевих штабів чітка – жорстко дотримуватись стилістики й змістових посилів, визначених у Києві. Як наслідок уся кампанія партії Президента побудована на двох блоках. Перший – акцентування на позитивній діяльності Порошенка та його команди. Відповідно, усі успіхи президентської команди дбайливо піднесені виборцям як досягнення (уже реалізовані та майбутні) його політичної команди на місцях. Звідси й гасла на кшталт «Зберегти країну» чи «Вибороти мир», які прикрашають рекламні площини партії. Друга частина виборчої кампанії – акценти на місцевих проблемах. Лейтмотивом цієї частини у львівському вимірі є слоган «Реальними справа змінимо наше місто». Під таким гаслом іде на вибори кандидат на посаду міського голови Львова від БПП «Солідарність» Оксана Юринець, саме це гасло вказують на своїй друкованій агітації кандидати. Специфіка цих виборів визначила і менеджмент кампанії. Фактично повне забезпечення агітпродукцією та її розповсюдження лягає на плечі кандидатів в округах. Відтак, слідуючи основному гаслу щодо «реальних справ», кандидати, які справді планують виграти вибори, наповнюють свої газети й листівки конкретними пропозиціями щодо вирішення локальних проблем на округах, уникаючи загальних гасел про зниження тарифів чи військової риторики.

Натомість львівська команда ВО «Батьківщина», за невеликими винятками, пішла по загальноукраїнському шаблону чітких, коротких гасел, який вирізняє цю політсилу та її лідера Юлію Тимошенко на політичній мапі України. Кілька останніх років організація оговтувалась після гучного скандалу, пов’язаного з демаршем її колишнього керівника Деньковича. А за півроку до початку виборів голова обласної організації партії Роман Ілик заявив про складання повноважень. Відтак, львівські активісти «Батьківщини» мали обмаль часу для того, щоб підійти до виборів у повній готовності. Тому, мабуть, вирішили особливо «не заморочуватись» і взяти на озброєння стилістику кампанії зразка парламентських виборів 2014 року, додаючи на великі червоні серця на білому тлі фото своїх кандидатів. Щодо основних слоганів кампанії, то вони синхронізовані з меседжами, який транслює основний спікер кампанії – лідер партії Юлія Тимошенко. Як відомо, основні посили Тимошенко сьогодні – це зниження тарифів та контрактна армія. Відповідно, те саме розповідають своїм виборцям і місцеві партійці. Обидва гасла апріорі надскладно реалізувати на загальнодержавному рівні (щодо контрактної армії – це ще й недоцільно, зважаючи на те, що Україна, фактично, перебуває у стані війни). На місцевому ж рівні такі обіцянки виглядають повним абсурдом, оскільки не перебувають у компетенції місцевого самоврядування. Однак тактика концентрації пропагандистських зусиль на одній-двох проблемах вивела партію Тимошенко на друге місце в загальноукраїнських рейтингах. Відтак намагання львівської організації скористати з всеукраїнських рейтингів лідера є природним і найбільш зручним рішенням. Особливо, коли внаслідок внутрішньої кризи запропонувати виборцю, фактично, нічого. Стара гвардія львівської «Батьківщини», яка пройшла немало виборчих кампаній, переконана, що загальнопартійного рейтингу достатньо для проходження до місцевих рад області. Натомість декілька молодих лідерів, які все ж є у місцевої «Батьківщини», демонструють класичні підходи до виборчих кампаній (зустрічі з виборцями, наприклад), не особливо випадаючи з загальнопартійної канви.

Повною мірою скористатися з висхідного тренду рейтингів зможе львівська «Самопоміч». Партія мера Львова Андрія Садового, за результатами соціологічних опитувань, матиме фактичну більшість у Львівській міській та обласній радах. Станом на останній тиждень виборчої кампанії навіть потужні спроби інформаційних атак на Садового та його політсилу не зможуть суттєво погіршити рейтинги «Самопомочі». У Львівській міській раді фракція цієї партії разом із мером Садовим утворять моноліт на кшталт комуністичних диктатур минулого. Основна боротьба серед інших місцевих партій точиться за друге місце на виборах та, відтак, право формувати опозицію до Садового в стінах львівської Ратуші. У самого ж Андрія Садового плани більш далекосяжні. Андрій Іванович сповна використав свою посаду для того, щоб увійти в перший ешелон загальноукраїнських політиків. Імідж політика-господарника і реформатора, плюс мінімальний, порівняно з іншими політичними лідерами, негативний рейтинг роблять мера Львова доволі реальним конкурентом Порошенка на наступних президентських виборах. Посада міського голови Львова є дуже зручним стартовим майданчиком, адже основні опоненти змушені брати на себе відповідальність за болісні реформи, поразки на дипломатичному чи військовому фронті. Натомість лідер «Самопомочі» спокійно спостерігає за катастрофічним падінням рейтингів Порошенка та Яценюка, «відсиджуючись» у кріслі міського голови. Така ситуація виглядає парадоксально, оскільки партія «Самопоміч» є учасником провладної коаліції в стінах парламенту. Однак Садовому вдається уникати співвідповідальності за болючий ефект від проведення (а радше – від гальмування) реформ.

Тому й загальна стилістика виборчої кампанії львівської «Самопомочі» спрямована на подальше позиціонування партії як регіональної альтернативи владним силам з Києва. По суті, для цієї партії місцеві вибори 2015 року – продовження парламентської кампанії 2014 року. Ті ж гасла, той же лідер, та ж ціль. Високі рейтинги партії дають можливість кандидувати великій кількості молодих, енергійних, однак невідомих широкому загалу претендентів. Загальнопартійний рейтинг зробить їх результат по округу одним із найкращих. Поки що така стратегія не зраджувала львівському мерові. Інерції позитивного зростання точно вистачить до 25 жовтня. Чи вдасться її розвинути до політичного успіху в масштабах країни – питання відкрите. Адже якщо у Львові серйозних опонентів чинному меру не так уже й багато, то на такому ж полі всеукраїнського рівня може зіграти і колишній мер Вінниці, вірний соратник нинішнього Президента Гройсман, і голова Одеської облдержадміністрації Саакашвілі, і ще кілька ефективних менеджерів – вихідців з місцевого самоврядування.

Схожу гру в «рівнянні на лідера» пробує зіграти місцева організація Радикальної партії Ляшка. Проте внаслідок низьких особистих рейтингів Олега Ляшка, а також через брак яскравих харизматичних облич у списках партії на Львівщині, ймовірність потрапляння кандидатів від цієї політсили до Львівської обласної чи міської рад є доволі примарною. Кандидат від РПЛ на посаду міського голови Львова, народний депутат Віктор Галасюк – людина немісцева; до того ж своєю інтелігентністю та освіченістю він надто дисонує з загальноприйнятим іміджем партії. Навіть приїзд лідера партії Олега Ляшка до Львова та його «гастролі» райцентрами області не сколихнули громадськість, як це було ще рік тому. Очевидно, що «зірковий час» Ляшка минає, а низхідний тренд вкупі з неприємностями для партії на загальнодержавному рівні (на кшталт арешту за хабарництво нардепа-радикала Мосійчука) вказують, що ця каденція стане останньою для партії. Тим більше, що з ніші популіста-радикала Ляшка витісняють з одного боку неперевершена королева демагогії Тимошенко, а з іншого – Правий Сектор, який доводить свою рішучість не словами, а діями. Відтак виборча кампанія РПЛ на Львівщині проходить доволі мляво. На масштабні кроки немає ресурсів ані фінансових (хто ж погодиться інвестувати в такий ризикований проект?), ані інтелектуальних. Незграбна й неприйнятна для більшості галичан спроба прив’язатися до постаті Івана Франка (в 1880 році письменник був одним із організаторів Української Радикальної Партії) пройшла очікувано безрезультатно. Інших заходів, які претендували б на те, щоб підняти рейтинг партії, не спостерігається. Найімовірніше, очільники обласної організації більше стурбовані тим, що буде з ними та їх партією після 25 жовтня, аніж результатами самих виборів, і вважають, що краще приберегти кошти для майбутніх проектів, аніж всаджувати їх у програшну виборчу кампанію.

Натомість львівський осередок партії «Громадянська позиція» – приклад вдалої інвестиції у політичну франшизу та правильного таймінгу у виборчій кампанії. Група львівських політиків, вихідців з Народного Руху України та Української народної партії, лідером яких є депутат Львівської міської ради Володимир Гірняк, доволі довгий час асоціювалася з партією «Україна Соборна». Однак після низки невдалих спроб конвертувати доморощений політичний проект у депутатські мандати, було вирішено вкласти ресурси та зусилля в уже відомий і розкручений загальноукраїнський бренд «Громадянська позиція». Саме осередок цієї партії висунув кандидатом у мери Львова лідера згаданої групи Володимира Гірняка. Розпочавши персонально позиціоновану вуличну кампанію раніше за всіх (у червні цього року. – Ред.), користуючись відсутністю в інформаційному просторі конкурентів, Володимир Гірняк кілька місяців фігурував як єдиний кандидат у мери. Гірняк справді проводив активну виборчу кампанію, ціле літо та половину осені проводив зустрічі з виборцями, навіть зробив кілька спроб не надто зрозумілого колективного написання програми розвитку міста разом зі звичайними мешканцями. За цей час політик, зображення якого у ЗМІ та на рекламних площинах супроводжувалось означенням «лідер позитивних змін», зумів наростити рівень підтримки до 9%. Впродовж двох останніх тижнів мешканці Львова спостерігають за спробами перенести особистий рейтинг політика на рейтинг партії. Зважаючи на короткий термін кампанії, до кінця реалізувати цю стратегію навряд чи вдасться. Тому результат Володимира Гірняка як кандидата в депутати буде вищий, аніж результат партії. Однак цих показників вистачить, щоб завести своїх людей і в міську, і в обласну ради та сформувати там фракції.

Традиційно галицька партія ВО «Свобода» за останніх п’ять років продемонструвала як карколомне зростання рейтингів, так і стрімке їх падіння. Причиною високого рівня підтримки в 2010 році, коли партія отримала більшість у Львівській міській раді та найбільшу фракцію в обласній раді, стала загальноукраїнська ситуація. Натомість у 2014 році рейтинг партії почав стрімко знижуватись – передусім через те, що поведінка очільників партії не відповідала очікуванням виборців. У результаті націоналісти не подолали 5-відсотковий бар’єр на парламентських виборах. Сьогодні ж партія опинилась перед загрозою непроходження до місцевих рад. Фактично, статус «Свободи» відкотився до рівня 2006 року, коли однопартійці Тягнибока розцінювали як перемогу подолання прохідного бар’єру до місцевих рад. Спочатку виборча стратегія партії передбачала експлуатацію мілітарної тематики як основний пріоритет в агітації. Слід відзначити, що серед активістів партії справді багато добровольців, які служать у різних підрозділах ЗСУ та МВС. Окрім цього, в складі Міністерства внутрішніх справ України діє батальйон особливого призначення «Січ», який складається переважно з активістів «Свободи». Ще на початку серпня львівська організація ВО «Свобода» розпочала масовану агітаційну кампанію, в ході якої партійні діячі в камуфляжній формі вітали львів’ян із Днем Незалежності. Загальна назва «Легіон свободи» та гасло «Герої вітають тебе!», що використовувались під час кампанії, мали б, за задумом націоналістів, слугувати своєрідною відсилкою до героїчних римських легіонерів. Пізніше «легіонерів» на плакатах, білбордах та агітматеріалах партії змінили цілком конкретні впізнавані політики-свободівці. Зокрема, кандидат на посаду міського голови Львова від ВО «Свобода» Руслан Кошулинський, або ж екс-нардепи Олексій Кайда та Маркіян Лопачак. Агітація у стилі «мілітарі» й надалі була б лейтмотивом «Свободи» на цих виборах, однак вибух гранати біля Верховної Ради України 26 серпня сплутав усі плани. Коли стало відомо, що до вибуху причетний екс-свободівець, боєць «Січі», використовувати «камуфляжну» агітацію стало не так вигідно. Однак розвернути маховик агітаційної машини не так просто. В будь-якому разі, ставка на «мілітарі» може для свободівців вилізти боком.

Остання партія, яка зберігає шанси подолати 5-відсотковий прохідний бар’єр на Львівщині, – громадський рух «Народний Контроль». Партія та її лідер продовжують акцентувати на антикорупційній діяльності проекту, тобто експлуатують провідну тему однойменної передачі на телеканалі ZІК, з якої, власне, й народився політичний проект. Антикорупційну тематику розбавляють волонтерський блок, який очолює депутат Львівської міськради, голова Народної Самооборони Львівщини Валерій Веремчук. Окрім цього, йдучи з телеканалу ZІК, його колишній керівник, а тепер – лідер «Народного Контролю», забрав з собою частину журналістів, які представляють журналістський блок у партії. Таким чином «Народний Контроль» на Львівщині – це «солянка» з журналістів, волонтерів та громадських активістів, яких очолює борець із корупцією, народний депутат Дмитро Добродомов. Гасло партії «Змусимо владу працювати чесно!» відображає основний акцент виборчої кампанії – апелювання до невдоволення виборців діями чиновників, корупцією та безкарністю органів влади.

Ясна річ, у виборах бере участь набагато більше партій, однак виборче законодавство доволі жорстко обмежує кількість переможців. Уваги заслуговує виборча стратегія деяких молодих політформувань, зокрема Української Галицької Партії. Ця політична сила позиціонує себе як команду нових облич у політиці, хоча це, швидше, красиве гасло, адже очільники львівського осередку партії вже встигли побувати в інших партійних структурах і навіть стати від них депутатами місцевих рад. Агітаційна кампанія УГП має два основні акценти: відкритість нових кандидатів та апелювання до регіонального патріотизму. Дискусійна фраза «…а партія мусить бути галицька!», яка звучить в аудіороликах та розклеєна по Львову, очевидно, має породжувати у виборців такі ж почуття, які викликав запущений свого часу на Сході України слоган «Донбас порожняк не гонить». Однак, судячи з рейтингів партії, галичани не особливо «ведуться» на такі гасла.

Ще одна партія, яка несподівано увірвалася в український політичний простір, – УКРОП (Українське об’єднання патріотів). Основна родзинка львівської кампанії – наявність великої кількості візуальної реклами з гаслами, які абсолютно не вписуються в повноваження місцевих рад. Ще одна цікава риса – присутність у списках партії (а заодно і в якості кандидата на посаду міського голови) лідера групи волонтерів Варта-1 (спеціалізується на охороні вулиць міста. – Ред.) Ігоря Зінкевича. На цьому, фактично, всі сюрпризи від УКРОПу на Львівщині вичерпуються, якщо не брати до уваги присутності на білбордах партії шанованого тут письменника Василя Шкляра.

Таким чином, незважаючи на локальний характер виборів, основні акценти виборчих кампаній політичних сил, які мають шанси пройти до місцевих рад, визначаються загальноукраїнським трендом. Партії здебільшого обіцяють виборцям вирішити проблеми, які на місцевому рівні вирішити неможливо. Відтак знову розкручується махових популізму, що призведе до нових розчарувань виборців у політичній системі країни.

Слід відзначити, що практично у всіх партіях є кандидати, які чітко орієнтуються на інтереси власного округу і, відповідно, у спілкуванні з виборцями акцентують увагу на конкретних проблемах округів та способах їх вирішення. Досить багато таких кандидатів у БПП «Солідарність», «Самопомочі», «Народному Контролі», «Громадянській позиції». Однак на загальнопартійному рівні орієнтуються на локальні проблеми лише в «Самопомочі», «Громадянській позиції» та, частково, в Українській Галицькій партії. Усі інші політичні сили пріоритетом агіткампаній обрали саме всеукраїнські акценти.

Оскільки очільники держави прогнозують нові вибори до місцевих органів влади вже через два роки, невдовзі зможемо переконатись у спроможності партійних організацій виконувати невиконувані обіцянки.

Віктор Біщук, керівник прес-служби виборчого штабу БПП Солідарність у Львівській області

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ), днями на засіданні схвалила проект Угоди між Україною та Республікою Польща про послуги роумінгу в мережах мобільного зв’язку загального користування. Угода покликана створити міжнародний ринок послуг роумінгу між Україною та Польщею, максимально можливо наблизивши тарифи на послуги роумінгу до рівня національних. Цей документ запроваджуватиме єдиний підхід до регулювання рівня цін на послуги роумінгу, встановлюватиме норми, які підвищуватимуть прозорість цін і поліпшуватимуть обслуговування абонентів у частині надання інформації щодо тарифів для користувачів послуг роумінгу. Окремо в Угоді акцентовано на вирішенні проблем у прикордонних районах. Зокрема, документ передбачає низку заходів, метою яких є запобігати невиправдано високим рахункам, що їх користувачі можуть отримати через випадковий роумінг.

Таке рішення НКРЗІ є практичною реалізацією євроінтеграційного курсу України й адаптації наших ринків до стандартів країн-членів Європейського Союзу. Імплементація та впровадження цього документа створить передумови для подальших кроків України на шляху входження до єдиного європейського телекомунікаційного простору. Проект Угоди розроблено на основі норм і положень чинної Рекомендації ЄС № 531 від 2012 року щодо роумінгу мереж мобільного зв’язку всередині ЄС (Regulation (EU) No. 531/2012 of the European Parliament and of the Council of 13 June 2012 on roaming on public mobile communications networks within the Union). У ньому закладено принципи сприяння зростанню конкуренції та захисту права споживачів на вибір найзручніших для себе умов отримання телекомунікаційних послуг.

Схвалений Комісією проект Угоди, відповідно до вимог українського законодавства, скерують на погодження до Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Антимонопольного комітету України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України.

Джерело: nkrzi.gov.ua

Дмитро Добродомов збудував партію з колишніх членів «УДАРу», націоналістів та незначної частини позапартійних громадських активістів. У вісьмох областях колишні «ударівці» відіграють важливі, якщо не головні ролі в осередках «Народного контролю». Більшість із 16 регіональних осередків партії є організаційно слабкими: їм бракує лідерів та активістів.

До місцевих виборів 25 жовтня 2015 року партія «Громадський рух «Народний контроль»» підійшла, маючи створені осередки у п’ятнадцяти областях та Києві. Зокрема, за даними Єдиного державного реєстру, на 9 жовтня партія має належно зареєстровані обласні організації у Дніпропетровській, Київській, Черкаській, Тернопільській, Харківській, Кіровоградській, Львівській, Рівненській, Житомирській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій, Вінницькій, Волинській та Запорізькій областях, а також у Києві (загалом, 16 осередків). PolUkr.NET нагадує, що ця кількість осередків є трохи більшою за мінімум, визначений Конституційним судом України, тобто чотирнадцять осередків, утворених в областях та столиці. Додамо, що партію зареєстрували лише у березні цього року.

Партія має також осередки нижчого рівня – у містах та районах областей, у яких зареєстровані обласні організації «Народного контролю». Втім, PolUkr.NET поки що не вдалося встановити точну їхню кількість, оскільки міські і районні управління юстиції не завжди оприлюднюють реєстри структурних утворень політичних партій, зареєстрованих ними, а «Народний контроль» не надає інформацію про всі свої осередки у зручному вигляді. Лише у деяких випадках ці осередки зареєстровано як юридичні особи, зокрема у Пустомитівському районі на Львівщині, у Дрогобичі (міський осередок), у Житомирі (міський осередок) та у Львові (міський осередок).

PolUkr.NET провів власне дослідження, намагаючись з’ясувати, який політичний досвід мають люди, що представляють «Народний контроль» у різних регіонах України; чи є в них спільне минуле, яке може вказати на підходи у формуванні партії, якими скористався її лідер Дмитро Добродомов. Крім того, PolUkr.NET спробував знайти відповідь на запитання, наскільки сильними є осередки «Народного контролю» – чи можуть вони виставити кількох лідерів на виборах до рад різного рівня.

«Організаційно слабкими» вважатимемо осередки «Народного контролю», що не висували у різних поєднаннях кандидатів у депутати обласних рад, міських рад в обласних центрах або кандидатів на посаду міського голови обласного центру, а також ті, у яких одного лідера висунули кандидатом №1 у депутати обласних рад і міських рад обласних центрів за списком партії та на посаду міського голови обласного центру. Варто додати, що «організаційна слабкість» ніяк не пов’язана з популярністю кандидатів партії чи самої партії у регіоні.

«Організаційно сильними» будуть ті осередки «Народного контролю», що висунули різних осіб кандидатами №1 у депутати обласних рад, міських рад обласних центрів за списком партії та на посаду міського голови обласного центру. Решту осередків можна буде розташувати посередині між цими категоріями.

У своєму дослідженні PolUkr.NET зосередився на визначенні «попередньої партійності» голів обласних осередків, кандидатів №1 у депутати міських рад обласних центрів та обласних рад за списками «Народного контролю», а також кандидатів на посади міських голів обласних центрів, яких висунув «Народний контроль». Її визначали за такими ознаками: пряме членство у партіях, балотування від партій на виборах різного рівня, членство у фракціях партій у радах різного рівня. Отже, «попередня партійність» у цьому розумінні не обов’язково означає членство у партіях.

У роботі над дослідженням використовувалася інформація виключно з відкритих джерел: інформаційно-аналітичних систем ЦВК, присвячених місцевим, парламентським та президентським виборам, офіційних веб-сайтів міських та обласних рад, веб-сайтів осередків політичних партій, місцевих інтернет-видань, соціальних мереж та державних реєстрів. Детальні результати ТУТ.

“Народному контролю” забракло лідерів усюди, окрім Львова та Чернівців

Зазначимо відразу, що з усіх шістнадцяти осередків «Народного контролю» найвищого рівня у місцевих виборах беруть участь лише чотирнадцять. Осередки у Києві та Київській області кандидатів на виборах не висували.

«Організаційно слабкими», за нашим розумінням є осередки «Народного контролю» у Харківській, Хмельницькій, Вінницькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Житомирській, Рівненській та Волинській областях. Зокрема, у Харківській області «Народному контролю» забракло лідера для висунення кандидатом до обласної ради. У Хмельницькій області ядро активістів партії розташоване не в обласному центрі, а на півночі – у Старокостянтинові. Те ж стосується й Дніпропетровської області, у якій таке ядро розміщене у Дніпродзержинську, а також Рівненщини, де місцевий лідер більш відомий у Рівненському районі, аніж в обласному центрі.

«Організаційно сильними» є осередки «Народного контролю» на Львівщині та Буковині, що можна пояснити їх насиченістю лідерами, які мають значний політичний досвід. У Львові йдеться про лідера партії нардепа Дмитра Добродомова та депутатів ЛМР Андрія Білоуса і Валерія Веремчука. У Чернівцях – про братів Ванзуряків, один з яких був головою ОДА, а другий тривалий час очолював Глибоцьку районну раду, а також їхніх союзників, пов’язаних раніше з колишнім міським головою Чернівців Миколою Федоруком. Решту осередків – на Тернопільщині, Черкащині, Кіровоградщині та Івано-Франківщині PolUkr.NET розташував між категоріями «організаційно слабкі» та «організаційно сильні».

Старі політики опинилися у партії “нового типу”

PolUkr.NET вдалося з’ясувати, що колишні голови кількох обласних організацій «УДАРу» тепер є членами «Народного контролю» у своїх областях або навіть керують його осередками. Йдеться про Олександра Корнійчука, що очолював Хмельницьку обласну організацію «УДАРу», а тепер керує обласною організацією «Народного контролю». Олена Васильченко була на чолі Дніпропетровської обласної організації «УДАР», є кандидатом №1 «Народного контролю» у депутати на виборах до Дніпропетровської міської та обласної рад. Колишній голова Чернівецької обласної організації «УДАРу» Роман Ванзуряк тепер є членом «Народного контролю», а його брат Григорій – очільник обласного осередку цієї партії.

Крім того, колишні члени Івано-Франківської міської організації «УДАРу» Андрій Корнієнко (голова) та Володимир Гергелюк (його заступник) очолили, відповідно, міський та обласний осередки «Народного контролю» в Івано-Франківську. Колишні «ударівці» опинилися на головних ролях (не обов’язково формальними керівниками) у «Народному контролі» в осередках у Черкасах, Житомирі, Кіровограді та Львові. В останньому з «УДАРом» був пов’язаний кандидат у депутати обласної та міської рад Андрій Білоус, а також лідер партії Дмитро Добродомов, що кандидував до Верховної Ради у 2012 році від «УДАРу», і не приховує своєї дружби з Віталієм Ковальчуком, колишнім заступником голови «УДАРу», нині заступником голови Адміністрації Президента.

У Волинській та Рівненській областях осередки «Народного контролю» очолюють політики-націоналісти, що у 2014 році ненадовго спробували пов’язати свою кар’єру з «Правим сектором». У Вінницькій, Запорізькій та Черкаській областях осередки очолюють «темні конячки» – громадські активісти, які не мали раніше публічного політичного досвіду.

У Харківській області кандидатом на посаду міського голови Харкова став місцевий депутат, скандальний критик Геннадія Кернеса, адвокат Анатолій Родзинський, який допомагає своїм клієнтам, зокрема, проходити процедуру банкрутства. Обласний осередок, проте, йому не довірили.

У Чернівцях колишні «ударівці» висунули кандидатом на посаду міського голови громадського активіста Василя Гошовського. Схоже, що «Народний контроль» оперативно перехопив його разом із командою, запропонувавши свою підтримку, після того як Гошовський спалив мости із «Самопоміччю», від якої мав намір балотуватися до міської ради.

Найбільшу кількість партій за 2010-2015 рр. змінив, очевидно, голова Волинського обласного осередку «Народного контролю» Павло Данильчук, що встиг побувати у партії «За Україну!», у «Фронті змін», «Батьківщині» та «Правому секторі». Решта за цей час були членами не більше ніж двох партій.

У таблиці з результатами дослідження можна дізнатися ще більше цікавих подробиць про активістів «Народного контролю».

Слід нагадати, що на своєму з’їзді у липні 2015 року «Народний контроль» прийняв Заяву та Декларацію цінностей. В останній, зокрема, йдеться: «Ми, учасники Майдану – громадські діячі і громадянські активісти, підприємці та журналісти, військові та волонтери з усієї країни, разом творимо партійну організацію нового типу». Водночас у Заяві партія засудила «діючі політичні партії, що уособлюють собою стару політичну систему», і стверджує, що «політична партія «Громадський рух «Народний контроль»» створюється як платформа для об’єднання громадських середовищ».

Проте не можна сказати, що «Народний контроль» залишався до кінця вірним проголошеним цінностям, формуючи свої осередки у регіонах та висуваючи кандидатів у депутати місцевих рад. У них знайшлися, як це описав PolUkr.NET, не лише громадські діячі, активісти, підприємці, журналісти та волонтери, але й немало людей, що мають багато спільного із засуджуваною «Народним контролем» «старою політичною системою» та старими політичними партіями. Як наслідок, у своєму розвитку (якщо такий ще буде) партія може суттєво відхилитися від визначеної мети, якою є створення «партійної організації нового типу».

Дмитро Борисов

На військовому аеродромі Івано-Франківська тривають українсько-польські навчання «Безпечне небо-2015». У рамках навчань українські та польські військові авіатори відпрацьовують спільні дії щодо гарантування безпеки повітряного простору обох держав, тим самим набуваючи досвіду, необхідного для ухвалення миттєвих рішень у позаштатних ситуаціях у повітрі.

Учасники навчання підвищують сумісність у процесі операцій із гарантування безпеки повітряного простору, виконуючи спільні завдання в регіоні колективної безпеки. Льотні екіпажі та бойові розрахунки вдосконалюють практичні навички, виконуючи завдання з протиповітряної оборони важливих державних об’єктів.

Підрозділи авіації та протиповітряної оборони повітряних сил спільно відпрацьовують завдання з протидії повітряним суднам, які можуть використовувати для здійснення терористичних актів з повітря проти населення й об’єктів інфраструктури. Під час спільних польотів військові авіатори також відпрацьовують порядок організації та проведення чергування в повітрі винищувальної авіації, взаємодію між органами управління збройних сил України та Республіки Польща.

Навчання стартували в понеділок, 12 жовтня, на військовому аеродромі Івано-Франківська. За легендою, українські МіГи вилітають на перехоплення літака-порушника, який захопили бойовики. Роль «порушника» виконує транспортний борт польських колег. У такий спосіб, пояснюють у прес-центрі Повітряних сил, спільно відпрацьовують протидію терористичній загрозі.

Керівництво навчань оцінює дії чергових сил під час перетинання повітряним судном українсько-польського кордону, його відхилення від плану польоту та подальшого перехоплення і виведення «літака-порушника» за межі повітряного простору України.

Загалом до навчань, активна фаза яких триває впродовж двох днів, залучили 6 літаків і вертольотів винищувальної та транспортної авіації Повітряних сил ЗСУ і транспортний літак С-295 Збройних сил Республіки Польща.

Джерела: mil.gov.ua, firtka.if.ua

На Михайлівську площу в Києві, де з урочистого мітингу сьогодні відбувся «Марш Героїв». У рамках маршу на Михайлівській площі в Києві відбувся урочистий мітинг. Після цього учасники акції вирушили до Лук’янівського СІЗО, де влада, на їхнє переконання, без жодних законних підстав утримує новітніх політв’язнів – бійців російсько-української війни, захисників Конституції України. Дорогою до СІЗО один з активістів кинув петарду. Внаслідок інциденту ніхто не постраждав.

Під стінами Лук’янівського СІЗО учасники акції помолилися за якнайшвидше звільнення політв’язнів. Після виступів біля СІЗО націоналістичний марш вирушив до Подільського ізолятора тимчасового тримання, де також утримують політв’язнів-захисників Конституції. Тут із 17-ї години розпочався концерт на їхню підтримку за участі гуртів «Кому Вниз», «Рутенія», «Хорея Козацька», «Сокира Перуна», «Вій», «Тінь Сонця», «Олекса Бик», «Телері», «Полікарп», «Тарута».

Тим часом, як інформує Міністерство внутрішніх справ України, більш ніж десяток людей прийшли на «Марш Героїв» із піротехнікою, ножами та кастетами. Про це розповів начальник ГУМВС України в місті Києві Олександр Терещук. Правоохоронці вилучили всі ці предмети, проте після встановлення осіб, які їх зберігали, нікого не затримували.

Головний міліціонер столиці зазначив, що з організаторами акцій є повне порозуміння. Міліція й далі забезпечує правопорядок «Маршу Героїв».

Сьогодні, 14 жовтня, з нагоди 73-ї річниці створення Української Повстанської Армії у столиці України проходить «Марш Героїв». Його проводять Всеукраїнське об’єднання «Свобода», «Правий сектор», Організація українських націоналістів і Конгрес українських націоналістів. Марш організовано для вшанування пам’яті героїв УПА.

Фоторепортаж POLUKR.net’у з “Маршу Героїв” дивіться тут

Джерела: svoboda.org.ua mvs.gov.ua

Такими є дані дослідження, яке провела Соціологічна група «Рейтинг» у жовтні 2015 року. Згідно з ними, 41% опитаних підтримує ідею визнати ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України, 38% опитаних не підтримують, іще 21% не визначився з цього питання.

Уперше за роки дослідження цього питання кількість прихильників визнання ОУН-УПА в Україні перевищила кількість противників. Протягом 2014-2015 років кількість прихильників визнання ОУН-УПА зросла з 27% до 41%, натомість противників цієї ідеї суттєво поменшало (з 52 до 38%).

Ідею визнати ОУН та УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України найбільше підтримують на Заході (76%), найменше – на Півдні (27%) і Сході (23%) України.

Що молодшими є респонденти, що вищий рівень їхньої освіти й доходів, то більше вони підтримують визнання ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України. Також відносно більшою є підтримка визнання серед чоловіків та україномовних респондентів.

Дослідження проводили серед населення України віком від 18 років і старших методом особистого формалізованого інтерв’ю (face-to-face). Вибірка дослідження репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1800 респондентів. Помилка репрезентативності – не більш ніж 2,4%. Терміни проведення дослідження – 1-6 жовтня 2015 р.

Нагадаємо, 9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалили закон про визнання організацій, які боролися за незалежність України у ХХ столітті. Відповідно до нього, всіх людей, які боролися за незалежність у збройних, парамілітарних, підпільних, політичних організаціях чи вели цю боротьбу індивідуально, визнають борцями за незалежність України.

Закон передбачає визнання таких організацій, як Союз визволення України, УСС, УНР, Гетьманат, ЗУНР, партизанські і повстанські загони Наддніпрянщини, Карпатську січ, УПА, ОУН, Сойм Карпатської України, Українська Гельсінська спілка тощо.

Джерело: ratinggroup.ua, iportal.rada.gov.ua

У рамках ХV Міжнародного економічного форуму у Львові підписано договір про партнерство між Львівською обласною державною адміністрацією, Львівською обласною радою, громадською організацією Асоціація сприяння євроатлантичній інтеграції України «Наш вибір» (Україна) та Благодійним фондом «Жертвам війни в Україні» (Польща) щодо надання допомоги громадянам, потерпілим під час бойових дій.

Відповідно до угоди, сторони домовилися про співпрацю в організації, наданні та постачанні гуманітарної допомоги особам, які постраждали внаслідок бойових дій, сепаратизму та політичних переслідувань на території України, зокрема дітям учасників АТО та Героїв «Небесної Сотні», а також членам їхніх сімей, які проживають на території Львівської області.

Члени ГО Асоціація сприяння євроатлантичній інтеграції України «Наш вибір» та залучені волонтери доставлятимуть безпосереднім адресатам допомогу, яку надасть Благодійний фонд «Жертвам війни в Україні».

Щодо самої допомоги, то вона буде різною: матеріальною, грошовою, соціальною, медичною, психологічно-психіатричною для цивільних осіб, військових, родичів потерпілих унаслідок військових дій, сепаратизму та політичних переслідувань на території України. Окрім того, угода передбачає надання допомоги у вигляді закупівлі ліків, медичних засобів та апаратури, реабілітаційного обладнання, а також інвалідних візків, ортопедичних матеріалів, протезів. Також сторони домовилися про медичне лікування та реабілітацію за кордоном хворих і важкопоранених.

Від представників громадських організацій угоду підписали президент Благодійного фонду «Жертвам війни в Україні» (Польща) Олександр Гавріш і голова громадської організації Асоціація сприяння євроатлантичній інтеграції України «Наш вибір» (Україна) Андрій Стецьків. Від Львівської ОДА – перший заступник голови Львівської ОДА Ростислав Замлинський, а від Львівської облради – її голова Петро Колодій.

Нагадаємо, 8-9 жовтня у Львові відбувався XV Міжнародний економічний форум, який цього року проходив під гаслом: «Україна сьогодні: інвестиції, бізнес, відповідальність». Форум відвідали 349 гостей з України, Іспанії, Канади, Литви, Німеччини, Польщі, Словенії та Туреччини.

У рамках форуму пройшли дискусії з питань інвестування, сучасних технологій ресурсо- та енергоефективності, туризму і рекреації, міжнародного та транскордонної співпраці.

Завдання форуму – представлення Львівщини як території безпечного ведення бізнесу в Україні; активізація транскордонної співпраці; розвиток нових механізмів залучення інвестицій; підтримка інвесторів; встановлення корисних бізнес-контактів між українськими й закордонними промисловцями та підприємцями тощо.

Джерела: oblrada.lviv.ua, loda.gov.ua, lcci.com.ua

Упродовж цьогорічного кінофестивалю, що триватиме 9-18 жовтня, глядачі переглянуть 25 фільмів та екранізацій театральних спектаклів, які демонстрували у Польщі під час «Року театру».

У рамках кінофестивалю гостей очікують комедії та драми, історичні фільми та екранізації спектаклів, зустрічі, лекції та театральні вистави, вуличні ігри й уроки історії в кіно. Зокрема, глядачам продемонструють фільми «Хімія» (зворушлива історія кохання); «Боги» (драми та успіхи польських кардіохірургів на шляху до першої успішної трансплантації серця); «Body/Тіло» (кандидат на «Оскара», нагороджений Срібним ведмедем на МФФ у Берліні); «Місто 44» (військова драма про Варшавське повстання;) «Carte Blanche» (унікальна історія вчителя); «Зерно правди» (детектив), «Реверс» (чорно-біла комедія) також інші.

Як розповіли організатори, гостями 4-го Перегляду стануть актори, режисери та сценаристи фільмів, які демонструватимуть у рамках кінофестивалю. Це, зокрема, Войцех Пшоняк («Carte Blanche», монодрама «Belfer»), Бартош Прокоповіч («Хімія» – режисер), Катажина Сарновска («Хімія» – сценарист), Аґнєшка Жулєвска («Хімія» – виконавиця головної ролі). Зустрічі з ними відбуватимуться безпосередньо перед сеансами в кінозалах і в інших місцях, які стануть частиною арт-простору Перегляду.

Серед інших заходів Перегляду – нічні кіномарафони «Ніч в кіно», які проходитимуть 10 та 17 жовтня. На сеансах о 23.00 глядачі зможуть переглянути по два фільми.

Під час «Лекції історії в кіно», адресованої насамперед учням шкіл і ВНЗ Львова, представлять фільми, тематика яких торкається історичних та суспільних аспектів життя Польщі.

10 жовтня в рамках Перегляду стартує квест «Львів’яни у фільмі». Як зазначають організатори, «на учасників чекає кілька годин шаленої забави, впродовж якої потрібно буде проявити свій хист, розум, знання Львова та швидкість. На найкращих чекають нагороди, а для усіх учасників буде багато доброї забави».

Окрім того, під час цьогорічного Перегляду волонтери збиратимуть гроші на допомогу невиліковно хворим дітям, якими у Львові опікується фонд «Даймо надію».

Місця проведення IV Перегляду найновішого польського кіно «Під Високим Замком»: Кінопалац (вул. Театральна, 22); Кінопалац «Копернік» (вул. Коперника, 9); Перший український театр для дітей та юнацтва (вул. Гнатюка, 11); Львівський національний університет ім. Івана Франка (вул. Університетська, 1); Інститут дослідження бібліотечних мистецьких ресурсів (вул. Бібліотечна, 2); Tеатр ім. М. Заньковецької (вул. Лесі Українки, 1).

Ціна квитка на фільми, які демонструватимуть у рамках Перегляду, становить лише 20 грн.

ІV Перегляд найновішого польського кіно «Під Високим Замком» організовує Генеральне консульство Республіки Польща у Львові. Найважливішим завданням Перегляду є «встановлення контакту українського глядача з польською кінематографією».

Під час трьох попередніх Переглядів «Під Високим Замком» кіно у Львові продемонстрували понад 90 польських художніх, документальних, короткометражних та анімаційних стрічок, більшість яких вийшла на екрани у 2010-2014 рр.

Джерела: filmlwow.eu, city-adm.lviv.ua

Учора, 7 жовтня, о 22.30 правоохоронці отримали повідомлення про те, що на території одного з іноземних консульств у Львові стався вибух. На місце події виїхала слідчо-оперативна група, кінологи, експерти-вибухотехніки та працівники інших відповідних служб, які залучають у таких випадках.

Як з’ясували правоохоронці, внаслідок вибуху було пошкоджено урну для сміття. На щастя, потерпілих немає.

Як уточнили на сторінці у Facebook Громадської організації «Варта-1», вибух стався на території Генерального консульства Республіки Польща у Львові (вул. Івана Франка, 108).

Від вибуху спрацювали сигналізації машин, що стояли поблизу. Люди, які мешкають неподалік, розповіли що в їхніх домівках дрижали вікна.

Правоохоронці з’ясовують причину вибуху, для чого було призначено низку експертиз. Вирішують питання про відкриття кримінального провадження, – повідомили у прес-службі ГУМВС України у Львівській області.

Джерела: mvs.gov.ua, facebook.com/groups/govarta1

Президент України Петро Порошенко підписав закон, який визначає 20 лютого 2014 року як дату початку тимчасової окупації території України

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VIII встановлює, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Документ вносить зміни до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Він покликаний уточнити дату початку тимчасової окупації, усунути колізії та розбіжності з цього приводу. Закон є узгодженим із нормами міжнародного права з метою захисту прав держави та юридичних осіб, прав і свобод громадян.

Зокрема, закон вносить зміни, завдяки яким не буде застосовано фінансових і штрафних санкцій за порушення вимог щодо подання податкової звітності та повноти сплати сум податків і зборів із першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, стосовно платників податків, які на початок тимчасової окупації перебували на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Документ також виключає із закону про створення в Криму вільної економічної зони положення, за яким початком тимчасової окупації півострова вважають дату набуття чинності резолюції Генасамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України від 27 березня 2014 року.

Нагадаємо, 15 вересня 2015 року Верховна Рада України ухвалила проект закону, яким визначає офіційну дату початку тимчасової окупації півострова російськими військами 20 лютого 2014.

27 січня 2015 року Верховна Рада визнала Росію країною-агресором і закликала зробити це парламенти іноземних держав та міжнародні організації.

Російська Федерація анексувала український півострів Крим, порушивши гарантії збереження суверенітету і територіальної цілісності, які дала Україні в 1994 році. Згодом ФР почала неоголошену «гібридну війну» проти України на Донбасі, заперечуючи введення туди своїх військ і постачання техніки та зброї місцевим сепаратистським організаціям.

Джерела: president.gov.ua, rada.gov.ua