Вступ
Тероризм як явище поширився в усьому світі наприкінці ХХ – початку ХХІ століть. На сьогодні, це стало світовою проблемою людства, яка несе постійну загрозу стабільності та миру. Особливу небезпеку терористичні угрупування почали наносити з часу збільшення ними кількості міжнародних зв’язків та взаємодії у різних сферах, використання технічних засобів та здобуття значних фінансових вливань від різноманітних джерел.
Сьогодні у світі діє велика кількість терористичних організацій, проте найбільш відомими та впливовими з них є близько десятка. Це «Ісламська держава», «Аль-Каїда» «Талібан», «Хамас», «Хезбола» та інші.
За оцінками міжнародних організацій, національних урядів, спецслужб, неурядових організацій та незалежних фахівців найбільшу терористичну загрозу в світі становлять ісламістські або джихадистські організації та групи. Більшість терористичних актів пов’язано саме з активністю таких угрупувань.
До джихадистського руху належить велика кількість організацій та груп. Вони присягають на вірність більш потужним групам, взаємодіють, змінюють назви, конкурують, відокремлюються одна від одної тощо. Для таких організацій спільним є прагнення знищення світської влади, встановлення халіфату, панування законів шаріату, викорінення західних стандартів, демократії та освіти.
На сьогодні одну з найбільших глобальних загроз становить міжнародна терористична організація «Ісламська держава» (раніше – Ісламська держава Іраку та Леванту ІДІЛ. Це ісламістське сунітське, екстремістське, терористичне угрупування, з шаріатською формою правління, діє як квазідержава, переважно на території Сирії та Іраку, частково контролюючи території «сунітського трикутника». ІД визнана терористичною організацією Радою безпеки ООН, ЄС, а також низкою окремих країн.
З 2014 роки бойовики «Ісламської держави» влаштували або приписали собі щонайменше 200 терактів по всьому світу. В Європі, Росії, США і навіть на власних територіях. Внаслідок цього загинули понад 2,5 тисячі людей. Ще приблизно 3 тисячі осіб терористи стратили в кривавих розправах на Близькому Сході: їх палили, грабували, топили, розстрілювали й навіть кидали у киплячу смолу.
Останній гучний теракт стався 21 січня цього року на ринку в торговому районі Багдада. Організація взяла на себе відповідальність за два вибухи. Тоді загинули щонайменше 32 людини, понад 100 дістали поранення.
Історія:
Передумови для появи цих радикально налаштованих ісламістів існували вже давно. Певною мірою цю організацію можна назвати проєктом забороненої партії БААС, до якої належала вся сунітська верхівка Іраку на чолі з колишнім президентом Саддамом Хусейном. При його режимі суніти займали привілейоване становище стосовно шиїтської більшості, тісно пов’язаної з одновірцями в сусідньому Ірані. Фактично серед керівників ІД здебільшого колишні агенти та офіцери тогочасного режиму, вони й становлять ядро терористичної організації.
Ще однією предтечею ІДІЛу була група Тавхид вааль-Джихад (Єдинобожність і Джихад), створена 1999 року йорданцем Абу Мусабом аз-Заркаві, (якого вважають батьком «Ісламської держави»). Угруповання стало однією з головних сил, які протистояли міжнародній коаліції в іракській війні. Згодом він приєднався до Бен Ладена і створив «Аль-Каїду в Іраку» (2004р.).
Поштовхом до формування ІДІЛу стало вторгнення коаліції на чолі з Вашингтоном у 2003 році в Ірак з метою повалення режиму Хусейна. Влада в Іраку тоді перейшла до шиїтів, а суніти, які правили країною раніше, втратили вплив і зазнавали переслідувань. Тисячі невдоволених військових і цивільних службовців-сунітів розпустили по домівках. Вони почали шукати шляхи помсти, підтримки серед народу і формувати власні угрупування. Розкол позначився і на мирному населенні, суніти зазнавали утисків на кожному кроці. Вони одразу відгукнулися на заклик Абу Мусаба аз-Заркаві, який перебрався в Ірак і за лічені місяці почав організовувати щоденні криваві та провокаційні напади як на західні об’єкти, так і на шиїтську більшість. Заркаві був настільки жорстоким, що в тій же «Аль-Каїді» його вважали екстремістом. Вже у 2006 році американці оголосили, що ліквідували Заркаві. У жовтні того ж року на базі іракської «Аль-Каїди» та шляхом злиття 11-ти радикальних ісламістських угрупувань народилася «Ісламська держава в Іраку». Фактично це був продукт США та їхніх союзників.
Однак особливого успіху «Ісламська держава в Іраку» не мала: американські війська відтіснили її на всіх напрямках, а Рада Старійшин сунітських арабських племен «Ас-Сахва» категорично відкинула жорстокість і насильство організації.
На слайді висвітлені цитати світових лідерів, які вважали однією з ключових причин появи «Ісламської держави» вторгнення коаліції в Ірак.
Тоні Блер, прем’єр-міністр Британії, зазначав – «Я хотів би вибачитися за неправильні рішення, які ухвалила наша адміністрація, а також за помилки в наших планах. Ми не обдумали наслідків, не передбачили, що станеться після того, як ми повалимо режим».
6 грудня 2016 року Обама, виступаючи у Флориді з промовою про боротьбу з тероризмом, підтвердив, що вторгнення США в Ірак і допущені при цьому помилки стали однією з причин появи «Ісламської держави».
5 травня 2017 року перший президент Афганістану Хамід Карзай в інтерв’ю Fox News також відзначив, що «ІД є продуктом США».
Після загибелі аль-Заркаві на зміну йому прийшов чоловік, про якого завжди було відомо небагато. Це був Ібрагім Авад аль-Бадрі, більше знаний як Абу Бакр аль-Багдаді. За роки його правління «Ісламська держава в Іраку» займалася поширенням свого впливу і розширенням територій. Приєдналася до радикальних сил, що протистояли сирійському президенту Башару Асаду, організувавши ще одне угруповання – «Фронт ан-Нусра».
У квітні 2013 року, після злиття своїх сил в Іраку і Сирії, організація перейменувалася в «Ісламську державу Іраку та Леванту» (Левант-історична частина Сирії). Терористи захопили сирійське місто Ракка і зробили його своєю столицею.
Хоча Лідери «Аль-Каїди» і «Ан-Нусра» відкинули це об’єднання, однак в обох угрупованнях знайшлося достатньо прихильників Багдаді, які, відколовшись від своїх лідерів, допомогли ІДІЛ закріпитися в Сирії.
Цього ж року Багдаді оголосив про те, що його бойовики братимуть участь у громадянській війні в Сирії. Цей крок підопічних «Аль-Каїді» не сподобався і в лютому 2014 року її лідер Айман аз-Завахірі заявив, що ІДІЛ більше не має стосунку до «Аль-Каїди».
Наприкінці грудня 2013 ІДІЛ знову звернула основну увагу на події в Іраку, вдало скориставшись політичним протистоянням між шиїтським урядом країни і сунітською меншістю. За допомогою колишніх сподвижників Саддама Хусейна і незадоволених лідерів сунітських громад Іраку ІДІЛ захоплює місто Фаллуджа.
У червні 2014 року бойовики ІДІЛ захопили велике місто Мосул на півночі Іраку і стали активно просуватися у напрямку до Багдаду, знищуючи своїх супротивників і погрожуючи повністю винищити багато етнічних і релігійних громад країни.
У 2014 році Багдаді проголосив на підконтрольних собі територіях халіфат (ісламська теократична держава), а себе халіфом – Ібрагімом, духовним лідером правовірних і правителем новітньої «Ісламської держави», прямим наставником пророка Мухаммеда, який започаткував ісламську релігію. Своєрідна інавгурація відбулася 28 червня 2014 року в головній мечеті Мосула. Крім цього, лідер організації закликав усіх мусульман переселятися в Ісламську державу, яка внаслідок успішних військових дій охопила територію Сирії та Іраку із 10 мільйонами мешканців.
На думку експертів, однією з основних причин появи ІД є швидке зростання населення Близького Сходу і викликані ним безробіття, зубожіння населення даних регіонів, які створили ґрунт для поширення ідей релігійного екстремізму серед місцевої безробітної молоді.
Починаючи з 2017 року Ісламська держава почала втрачати захоплені території, в зв’язку з чим вона все частіше вдавалася до терористичних актів у великих поселеннях і містах, використовуючи свої мережі сплячих осередків на Близькому Сході і в інших регіонах світу. Після Битви при Багхуз-Фавкані в лютому-березні 2019 року залишки бойовиків ІД перейшли в підпілля.
У липні 2019 року аналітики Контртерористичного комітету Ради Безпеки ООН попередили, що аль-Багдаді готує повернення до Іраку, а також те, що терористичні атаки на європейські країни можуть тривати до кінця року. У жовтні 2019 року з’явилися розмови про те, що бойовики ІД можуть почати проявляти терористичну активність після виведення американських військ з Іраку.
В кінці жовтня 2019 року ІД оголосила, що Абу Ібрагім аль-Хашемі аль-Кураші став новим лідером організації, після того, як військовослужбовці США в Сирії (м. Ідліб) провели спецоперацію, в результаті якої Багдаді був ліквідований, привівши в дію пояс смертника.
Президент США Трамп заявив під час прес-конференція в Білому домі:
«Абу Бакр аль-Багдаді мертвий. Він був засновником і лідером ІДІЛ, найбільш безжалісної і жорстокої терористичної організації в світі. Сполучені Штати шукали Багдаді протягом багатьох років. Викрадення або вбивство Багдаді було пріоритетом національної безпеки моєї адміністрації».
Сьогодні ІД продовжує заявляти, що група як і раніше претендує на створення всесвітнього халіфату, незважаючи на те, що втратила всі свої території в Іраку та Сирії.
В Іраку угруповання вже пішло у підпілля. В ООН кажуть, що таємна діяльність ІД має на меті похитнути державну владу, створити в країні атмосферу страху і беззаконня.
Попри те, що ІД зазнала серйозних втрат, за даними ООН, в розпорядженні угруповання все ще є від 15 до 20 тисяч бойовиків лише в Іраку та Сирії.
Водночас чимала кількість бойовиків, що так чи інакше пов’язані з ІД, перебувають в Афганістані, Єгипті, Лівії, Пакистані, Узбекистані, Сомалі, Ємені, Індонезії, Західній та Північній Африці і навіть в Австралії.
Окрім того, люди, що розділяють ідеологію Ісламської держави, продовжують здійснювати терористичні атаки і в інших регіонах.
Ідеологія:
Ідеологія «Ісламської держави» заснована на ваххабізмі – релігійно-політичному русі, який закликає повернутися до витоків ісламу. Тобто до найсуворіших обмежень і середньовічних покарань.
Фактично, угрупування прагне об’єднати в одну країну весь мусульманський світ. Із амбітною установкою «володарюй, домінуй, принижуй» ІД оголосила, що планує завоювання усіх континентів. При цьому до перспективи зіткнутися із опором міжнародної спільноти джихадисти поставилися із захватом, адже це наблизить день Апокаліпсису – центральної ідеї доктрини «Ісламської держави». В їхньому уявленні, Судний День – не за горами, його давно передбачили в хадисах – переказах про життя Мухамеда. Приблизно це має відбутися так: відновлення халіфату спричинить гнів невірних, почнеться велика війна, біля сирійського міста Дабік відбудеться остання битва. Сили Заходу будуть розбиті, але і мусульмани зазнають поразки – після війни прийде так званий Даджаль, своєрідний Антихрист, який знищить майже усіх мусульман. Зупинити його зможе тільки пришестя пророка Іси, після чого настане Судний День. Ті, хто визнав халіфат і боровся за нього, гарантовано потрапляють на небеса, усі інші – в пекло. Таким чином, як би парадоксально це не звучало, вбивствами, захопленням територій та грабунками воїни «Ісламської держави» намагаються забезпечити собі місце в раю. Ось чому угруповання з ентузіазмом поставилося до перспективи прямої конфронтації з міжнародною коаліцією на чолі зі США.
«Ісламська держава» вимагає беззаперечного дотримання шаріату – сукупності ісламських норм, законів і простих настанов у повсякденному житті. Зокрема, чоловіки мають носити бороду, жінки – чадру. Заборонені алкоголь і тютюн. Порушення караються побиттям або стратою. Будь-яке інакомислення неприпустиме. Представників інших релігій здебільшого страчують як «невірних».
Все що не потрапляє під ці правила – харам (гріховні заборонені вчинки), за які людина понесе покарання. Вони діляться на кілька видів. Наприклад ХАДДА застосовується до наклепів, перелюбства і вживання алкоголю. За таке можуть посадити, відшмагати батогом або стратити. КИСАС – ним карають за злочини проти життя і здоров’я людей. Якщо вбив – будеш вбитим у відповідь. В особливих випадках застосовують КАФФАРУ – це викуп за вбитого або ДИЙЮ – відшкодування за принесену шкоду. Останній вирок ТАЗІР, його виголошують за шахрайство і хуліганство. Наприклад за крадіжку можуть відрубати кисть руки.
Як говорить один з бойовиків ІД: «Закони шаріату в Іраку та Сирії працюють відмінно і вони мають поширюватися на увесь світ. Для нас це добре. Для інших – катастрофа. По-перше – шаріат навіки поховає демократію в інших країнах. По друге – знизить економіку і суспільний лад, бо шаріат приносить насильство».
На територіях, де панує шаріат, творяться страшні речі. Злочинців, журналістів, полонених військових, туристів й особливо людей інших віросповідань піддають жорстким катуванням. Бійці ІД використовують найжахливіші способи насильницької смерті: людям знімають шкіру, переїжджають ноги танком, кидають в киплячу смолу, закривають в клітці й топлять, спалюють живцем, забивають камінням, жінок ґвалтують, а людей нетрадиційної орієнтації скидають із багатоповерхівок.
Щодо жінок, то в ІД їх вважають другим сортом людей. Їх ґвалтують, продають, обмінюють і б’ють. Жінкам заборонено пересуватися по вулиці без супроводу чоловіка, спійману жінку доставляють додому, а чоловік-опікун піддається 80-ти ударів батогом. Однак, існує правило – якщо ісламіст загине від руки жінки, значить він не потрапить до раю. Хоча аль-Багдаді й скасував це правило, та бойовики все одно побоюються такої смерті.
Прапор ІД – чорний стяг. Він символізує прихід месії, тобто кінець світу. На прапорі зображено печатка Мухаммеда в білому колі з написом над ним: «Немає бога, крім Аллаха». Такий символізм, вказує на віру ІД в те, що вона представляє собою відновлення халіфату раннього ісламу з усіма наслідками, що випливають з цього.
Щодо смертників, з ними дуже часто пов’язують фразу АЛАХ АКБАР. Дійсно, бойовики вигукують ці слова коли розстрілюють невірних чи підриваються. Цей клич дуже тісно вплетений у мусульманську культуру. Але це не бойовий клич, а звичайне звернення до Бога. Часто застосовують під час молитви. Українською можна перекласти як «Боже милосердний».
Отже, метою організації є ліквідація кордонів, встановлених в результаті розділу Османської імперії, і створення ісламської держави на території Іраку і Сирії, Лівану, Ізраїлю, Палестини, Йорданії, Туреччини, Кіпру, Єгипту (мінімум Синайського півострова) та інших історичних територіях османського періоду. А як максимум – світовий контроль на територіях всіх держав. Серед інших цілей угруповання: знищення угруповання ХАМАС, знищення держави Ізраїль, дестабілізація в Центральній Азії.
Адміністративна структура та керівництво:
«Ісламська держава» не тільки назвою претендує на те, щоб бути «справжньою державою»: на захоплених підконтрольних територіях вона намагається створювати квазідержавні структури: місцеву владу, сторожу «ісламського порядку», збирання податків, розгалужену розвідку і, звичайно ж, військо. Хоч зараз ця «держава», як виглядає – у стан занепаду, її структура є наступною:
головою держави є халіф, який має необмежену владу. При ньому діє дорадчий орган – Шура, члени якого призначаються халіфом.
Управлінням підконтрольними територіями займаються намісник в Іраку і намісник в Сирії, в підпорядкуванні яких знаходяться губернатори провінцій. Територіальна структура управління нестабільна в силу постійної зміни складу підконтрольних територій. У Іраку і Сирії ІД використовує існуючу адміністративно-територіальну систему, тільки-но перейменувала адміністративні одиниці у вілаяти або провінції.
За оцінкою експертів, урядовий апарат у роки піднесення ІД налічував близько 25 тисяч осіб.
Після захоплення територій ІД в першу чергу міняла судову систему і ліквідовувала світський суд, заміняючи її на шаріатський.
Розробкою законів займається Адміністративна рада.
Військове управління здійснює Військова рада, а керівництво спецслужбами – Рада розвідки. Їх склад також призначається халіфом, причому важливу роль грають колишні офіцери іракської армії і спецслужб. У функції Ради розвідки входить також забезпечення особистої безпеки халіфа. Рада військової допомоги відповідає за допомогу союзницьким угрупованням в інших країнах.
Нагляд за дотриманням норм шаріату і ісламської моралі здійснює Правова рада. У функції ради також входить пропаганда за кордоном і вербування бойовиків за кордоном. Крім того, є Ісламське управління громадської інформації. Воно відповідає за пропаганду, контрпропаганду і роботу з молоддю.
Господарськими питаннями займаються окремі уповноважені радники халіфа, які по суті складають цивільний уряд. Для відкриття крамниці або майстерні не потрібно ніяких дозволів, реєстрації або внесків. Оподаткування варіюється в залежності від міста. У великих містах працюють основні системи життєзабезпечення, включаючи подачу електроенергії і води, а також стільниковий зв’язок.
Бойовики ІД та члени їх сімей навіть володіли особливими пільгами та таким собі «соціальним пакетом», куди, серед іншого, входило безкоштовне житло і медичне обслуговування, в той час як всі інші зобов’язані були отримувати все на платній основі.
Території
У вересні 2014 року директор Національного центру боротьби з тероризмом США Метью Олсен заявив, що ІД контролює велику частину території в басейні річок Тигр і Єфрат, площею приблизно в 210 000 кв. км, що співвимірне з територією Британських островів.
Сім місяців потому представники армії США стверджували, що «Ісламська держава» втратила близько чверті своєї території в Іраку (від 13 тис. до 15,5 тис. кв. км). Однак контрольована ІД територія в Сирії залишалася майже без змін: втрати в одних місцях компенсувалися захопленнями в інших.
Тим не менше, ці цифри не зовсім відображають реальний стан речей. Насправді сили ІД цілком і повністю контролювали лише невелику частину цієї території, яка включає великі та малі міста, головні дороги, нафтові родовища і військові об’єкти. Карта що «гуляє» інтернетом, показує історичні області колишніх мусульманських держав в Європі, Близькому Сході і Африці, які ІД планує приєднати до своєї держави.
У червні 2015, офіційно проголошено створення філій в Лівії, Єгипті (Синайський півострів), Саудівській Аравії, Ємені, Алжирі, Афганістані, Пакистані, Нігерії і Північному Кавказі. IД також має представництво в Марокко, Лівані, Йорданії, Туреччині, Ізраїлі і Палестині, але не має офіційних філій в цих країнах.
ІД також отримала клятви вірності і опублікувало прес-релізи через групи в Сомалі, Бангладеш та на Філіппінах, але не оголосила про які-небудь подальші офіційні розгалуження, замість цього називаючи нові філіали просто «солдатами халіфату».
У квітні 2014 року загін бойовиків ІД увійшов у Лівію, і в жовтні захопив контроль над прибережним містом Дерна, але в середині 2015 року бойовики ід були вибиті із міста. Влітку 2014 року в Лівії почалася громадянська війна між лояльним до ісламістів Загальним Національним Конгресом і новим парламентом – Палатою депутатів. ІД виступила в конфлікті як «третя сторона». До лютого 2015 року бойовики тримали в облозі великий лівійський порт Сирт і контролювали розташоване поруч місто Нофалія, а також нафтове родовище аль-Мабрук на південь від Сирту.
10 листопада 2014 року члени організації «Ансар Бейт аль-Макдіс» присягнули на вірність аль-Багдаді і стали називатися «Вілаят Синай». Угрупування має до 3 тисяч вояків. Угрупування також діє в секторі Газа, називаючи себе «Ісламською Державою в секторі Газа». 19 серпня 2015 року, члени групи підірвали штаб-квартиру Сил безпеки Єгипту в північному Каїрі, поранивши 30 людей. У лютому 2018 року по наказу президента Абделя Фаттах Ас-Сісі, Збройні Сили Єгипту почали війну проти ІД на Синайському півострові. Контртерористична операція триває три роки, однак бойовики досі присутні в регіоні і регулярно атакують позиції урядових військ.
Члени угруповання «Джунд Аль-хілафа» присягнули на вірності аль-Багдаді у вересні 2014. Тоді ж вояки цієї організації в Алжирі відрубали голову французькому туристу Ерве Гурделю. З того часу, даних про дії угруповання майже немає, у грудні 2014 алжирські сили безпеки знищили керманича організації Халід Абу-Сулеймана.
26 січня 2015, було проголошено Хорсанську провінцію «Вілаят Хорсан» на чолі з Хафізом Саїдом Ханом і Абдула Рауфом, після того як обоє присягнули аль-Багдаді. Назва Хорсан посилається на історичний регіон, який включає Афганістан, Пакистан, та «інші сусідні землі». Проте вже 9 лютого 2015, Абдулу Рауфа було убито під час авіанальоту літаків НАТО. 18 березня 2015 було знищено афганською урядовою армією Хафіза Вахіді (в.о. губернатора)
13 листопада 2014, непізнана фракція в Ємені присягнула на відданість ІД. У грудні того ж року ІД впровадила активну присутність усередині Ємену, маючи конкурента «Аль-Каїду на Аравійському півострові». У лютому 2015, фракція «Аль-Каїди» «Ансар Аль-шаріа» присягнула на відданість ІД. Оскільки Єменська громадянська війна зазнала ескалації у березні 2015, вояки ІД почали бойові дії проти хуситів в регіонах Хадрамаут, Шабва, Сана.
У березні 2015 року на вірність ІД присягнула організація «Боко Харам». Організація виникла у 2002 році та діє на території Нігерії, півночі Камеруну, Нігеру та Чаду. Своїм завданням визначає запровадження в Нігерії шаріату та викорінення «західного способу життя», включаючи політичний, соціальний, освітній аспекти. Після присягання на вірність ІД угрупування має назву «Західноафриканська провінція Ісламської держави». За різними оцінками кількість бойовиків складає 4 – 6 тис. осіб. У 2014 році організація визнана Радою Безпеки ООН терористичною.
Деякі командири Кавказького Емірату в Чечні і Дагестані присягнули на вірність IД наприкінці 2014 і на початку 2015 року. 23 червня речник ІД Абу Мухамад Аль-аднані склав присягу відданості й анонсував нову Кавказьку Провінцію під керівництвом Рустама Асельдерова.
До квітня 2015 року після боїв ІД втратила 25-30% (8-10 тис. км²) первинних захоплених в Іраку територій. Однак потім в 2015 році ІД вдалося знову розширитися в Сирії і було захоплено близько 70% території Сирії (включаючи повторне захоплення Пальміри), а загальна чисельність бойовиків склала 60 тисяч чоловік. У той же час, згідно із заявою 14 грудня 2015 року президента США Барака Обами, в ході боїв терористи ІД втратили близько 40% від початку захоплених в Іраку територій.
За 2016 рік, як повідомлялося в ЗМІ, ІД втратила близько 20% території та скоротила контрольовану площу до 60 тис. км².
У 2017 році ІД терпить нищівну поразку на всіх фронтах, позбулася 90% раніше контрольованих територій, в тому числі в Іраку і Східної Сирії, (включаючи столицю Ракка 17 жовтня) і найбільше місто Мосул (10 липня) –після наступів іракської, іракско-курдської, сирійсько-курдської та опозиційної сирійської армій за підтримки міжнародної західної коаліції, а в іншій частині Сирії – після наступів сирійської армії за російської підтримки. Також до кінця 2017 року угруповання, що входили в ІД втратили більшу частину із раніше захоплених кількох тисяч км² територій в Лівії (район Бенгазі) та Нігерії (район Борно).
Чисельність та озброєння
Оцінки чисельності бійців ІД коливалися в широких межах від десятків тисяч до 200000. На початку 2015 року журналістка Мері Ен Вівер підрахувала, що половина бійців ІД були іноземцями. Згідно з доповіддю ООН, у листопаді 2014 року в рядах ІД було 15 000 бійців з 86 країн. За оцінками американських спецслужб, у лютому 2015 року кількість іноземних бойовиків зросла приблизно до 20 000, включаючи 3500 із західного світу. У вересні 2015 року ЦРУ підрахувало, що 30 000 іноземних бойовиків приєдналися до ІД.
Організація має бійців за межами своїх територій, вони розкидані по всьому світу. Переважно це люди, які повернулися з ІД назад на батьківщину. Точних цифр немає. Нараховується більше двадцяти тисяч: до 3000 в Європі, 1000 в США, 3000 – в Росії, Лівії та Зх Африці по 5000, 1000 – в Саудівській Аравії, 3000 –в Йорданії, по 1000 – в Марокко, Туреччині, Ємені. В Сирії на боці ІД, за приблизними підрахунками, воює до 10 тисяч громадян Росії, Вірменії, Казахстану, Киргизії, Таджикистану і навіть Білорусі. Більшість із тих, хто повернувся залишається терористами або відправляються назад в «Ісламську державу».
Стамбул продовжує активно виловлювати на своїх митницях та депортувати сотні громадян Росії, які їдуть поповнювати банди ІД в Сирії. За останні два роки в аеропортах Стамбула та Анталії було затримано близько 1000 осіб з російським паспортом, які прямували в Сирію та були затримані. Також з Індонезії, Таджикистану, Ірану, Франції, Азербайджану. При цьому турки закривають очі на присутність на своїй території, впритул до сирійського кордону, вишкільних таборів «Ісламської держави» для таких найманців.
Психічне здоров’я бійців ІД – питання окремого дослідження. Але можна стверджувати, що серед ідейних лідерів та прихильників ІД є вихідці з високорозвинених держав західного світу. Наприклад, відомий британський репер-джихадист Джон – з Британії, воєначальник Абу Умар аш-Шишані, уродженець Грузії, німецький репер Deso Dogg, голландець Ісрафіл Йилмаз. За звітом The Soufan Group, опублікованим в грудні 2015, від 27,000 до 32,000 людей приїхали воювати в Сирію з 86 країн світу.
Лави ІД порідшали після початку авіаударів, яких завдає очолювана США коаліція з серпня 2014 року.
У червні 2015 заступник держсекретаря США Ентоні Блінкен зазначив, що в результаті авіаударів убито понад 10 000 бойовиків ІД.
Для компенсації втрат «Ісламська держава» вдалася до насильницького набору в армію. Іракський експерт Хішам аль-Хашимі вважає, що тільки третина солдатів ІД є її переконаними прихильниками, інші ж були змушені вступити в армію або зі страху, або з примусу.
ІД користується спадком тих терористичних організацій та загонів, з яких вона була утворена, а також великою кількістю трофейної зброї. Звіт Amnesty International за грудень 2015 року стверджує, що у руках терористів зброя, виготовлена і спроектована у 25 країнах. Багато серед неї американської, спадку іракської кампанії. Також тут можна побачити, що організація має більшість китайської, російської та навіть радянської зброї.
В якості пересування бойовики здебільшого використовують збройні пікапи. Також є важке озброєння, захоплене на складах іракської армії; авіація (МіГ-21 іракської армії); засоби ППО – комплекси Оса, які раніше були захоплені у сирійської армії.
Наприклад, були захоплені протитанкові ракети американського виробництва TOW, які США та Саудівська Аравія постачали Вільній сирійській армії.
Під час боїв в районі іракського міста Байджі (за 200 км на північ від Багдада) бойовики ІД захопили на одному зі складів іракської армії сучасні протитанкові ракетні комплекси 9К129 «Корнет-Е» російського виробництва. Дані комплекси були поставлені іракській армії з Росії в 2014 році.
Крім цього, організація використовує заміновані вантажівки та автомобілі, підривників-смертників, а також використовувала хімічну зброю в Іраці та Сирії і має активну дослідницьку групу хімічної зброї. ІД також захопила ядерні матеріали з Мосульського університету в липні 2014 року, але навряд чи зможе перетворити їх на зброю.
Під час битви при Мосулі ІД використовувала комерційні квадрокоптери та безпілотники як платформи спостереження та доставки зброї за допомогою саморобних приладів для скидання гранат та інших вибухових речовин. У квітні 2017 року, при нанесенні міжнародною коаліцією авіаудару на захід від Мосула, був знищений завод з виробництва безпілотних літальних апаратів.
Має місце думка, що ІД максимально диверсифікувало схему поставок зброї, що забезпечує постійний приплив нової зброї.
Вербування
Здебільшого рекрутинг націлений на людей, які опинилися у скрутному становищі. Їм обіцяють нове життя, золоті гори та необмежені можливості.
Дослідники кажуть, що причини, які штовхають чоловіків і жінок до лав ІД, не дуже відрізняються. Для дівчат це сприймається як хвилююча пригода на шляху до нареченого. Але якщо відкинути нечисленну групу дівчат, які шукають в ІД свою любов, то і чоловіків, як, в принципі, і жінок приваблює насильство .
Також чималі кошти, які обіцяють як заробіток за приєднання до «джихаду». Більш того, боротьба за «халіфат» дарує молодим мусульманам у всьому світі відчуття правоти, обраності. Можливість домінувати над жертвою безкарно і, при цьому, не страждати морально (адже все робиться в ім’я Аллаха) – це потужний стимулюючий фактор.
Ще один фактор, за словами дослідників, це бунтарство молодих людей, небажання жити в немусульманському суспільстві. Іноді це вихідці з радикально налаштованих сімей, але і це не є правилом. Схоже, що єдине, що об’єднує всі випадки – професіоналізм людей, які переконують приєднатися до ІД. Вони дуже добре підготовлені, справжні майстри-психологи.
Рекрутери ефективно використовують те, що вчені описують, як «пошук ідентичності». Люди шукають себе, намагаються розібратися зі своїм життям або навіть вірою, і в цей час вони можуть стати «здобиччю» ІД.
Вчені серед факторів, що штовхають до ІД, називають також почуття ізольованості в західному світі, а ще – відчуття, що мусульман несправедливо ображають. Рекрутери люблять представляти складні міжнародні конфлікти як боротьбу Заходу або іновірців проти мусульман.
Під це умовне ідеологічне вербування потрапляють навіть таджицькі заробітчани (гастарбайтери). У Таджикистані є представники ІД – чеченці. Вони розповідають майбутнім жертвам, що у Москві на них ніхто не чекає і не поважає. Закликають їхати у Сирію. Там і заплати нормальні і професії хороші. Воювати нібито не обов’язково. Робота вербувальників приносить плоди. В Сирію вже виїхали до 5000 вихідців з Середньої Азії. А потрапляють вони туди через незахищений кордон з Туреччиною. Зі Стамбула до Газіантепа їх везе спеціальний «Джихад-експрес».
Коли пізніше завербовані бачать нелюдську жорстокість або просто розчаровуються в ідеології, вирватися із лап ІД практично нереально, бо всіх дезертирів бойовики розстрілюють на місці. Але декому це вдавалося. Правда, навіть ті кому таки вдалося сховатися, залишаються без документів, тому як правило їх або спіймають і стратять або вони займатимуться грабунками і пристануть до інших злочинних угрупувань.
Не варто вважати всіх, хто вирушає до Іраку або Сирії, потенційними бійцями. Особливість «реклами» ІД в тому, що вона розрахована і на тих, хто не збирається воювати. «Ісламська держава», на відміну від багатьох інших радикальних угруповань, залучає нових членів не ідеєю утопічного «халіфату», а закликам будувати вже наявну «державу». Їм потрібні лікарі, жінки, які будуть матерями, їм потрібні будівельники, і вони кличуть їх приїхати і будувати державу. Їм потрібні не тільки бійці.
Найстрашніше в ІД не смертники й навіть не жорстокі вбивці, а так звані сплячі осередки. Це підконтрольні організації групи осіб, які формуються, планують теракти, заробляють гроші й вичікують слушного моменту, щоб виконати волю терористів. Наприклад: якщо Ісламська держава захоче напасти на одне з міст чи країн ЄС, то ці сплячі осередки діятимуть з середини: теракти, збройні напади, грабунки, вбивства держслужбовців не найнижчих чинів.
Бойовики Ісламської держави також привчають дітей до жорстокості, щоб виростити з них нове покоління терористів. Бойовики змушують дітей спостерігати за вбивствами і грати у футбол відрізаними головами. Згідно з дослідженням, саме діти і підлітки вважаються кращими бійцями, так як їх привчають до насильства з дуже раннього віку. Тренування дітей в таборах ІД часто демонструються в пропагандистських відеороликах угруповання, на деяких з них видно, як діти вбивають людей за наказом старших бойовиків. За даними місії ООН в Іраку, бойовики ІД вже викрали близько тисячі дітей у віці до 15 років і відправили багатьох з них у свої школи, де їх навчають методам ведення «священної війни» із Заходом. Правозахисники також відзначають, що діти, які не хочуть служити бойовикам, піддаються тортурам і ґвалтуванням.
Пропаганда
ІД відома своїм широким та ефективним використанням пропаганди. Відео зазвичай супроводжуються ношидами (піснеспівами), яскравими прикладами є співи Давлат аль-Іслам Камат, які стали розглядати як неофіційний гімн ІД.
ІД – це не тільки війна чи постійні вбивства, це ще й медіа-монстр. Вона присутня у всіх соціальних мережах, на її озброєнні новинні сайти й навіть власний пропагандистський журнал «Дабік». Є й інші журнали – російськомовний ИСТОК, та РУМІЯ – яке виходить на 15 мовах світу. Саме за допомогою цих ресурсів вони й вербують нових людей у свої лави.
Більшість іноземців, що приїжджають до Сирії вербують саме через Фейсбук. Через нього закликають також і молодих мусульманок до секс-джихаду – фактично, легальної проституції для бійців ІД або шукають шахідів («мучеників за віру») чи наречених. Так, журналістка Анна Ерель вирішила перевірити соціальні мережі і провести розслідування, чи легко стати дружиною бойовика. Тепер вона живе з постійною охороною спецслужб.
Інформаційна кампанія ІД спокійно може дати фору світовим медіа. Кількість відеороликів, викладених бійцями та інформаційними каналами ІД, сягає тисяч. Twitter постійно блокує їхні акаунти – що не заважає бойовикам поствідразу створювати нові. А через канали Telegram, наприклад, вони прямо надсилають світовим ЗМІ свої нові відеозвернення та повідомлення.
В організації є кілька повнометражних фільмів, а також медіа агентство «Аль-Фуркан» (в перекладі «Розрізнення добра і зла»), яке координує велику частину інформаційної роботи.
Але окремої розповіді потребує «Дабік». Щомісячник з професійною версткою, 40-50 сторінок, колонкою ув’язненого британського журналіста Джона Кентлі і цитатами з виступів західних політиків. Журнал виходить англійською мовою і розповсюджується безкоштовно у форматі pdf.
Економіка та фінансування
Ісламська держава позиціонує себе як країна, попри те, що її ніхто не визнає. Там крутяться шалені гроші. Вона навіть почала випускати власну валюту – динар, а також срібний дирхем і мідний філс. Заявлено, що курс одного динара (21 карат, або 4,25 грамів, золота) становить 139 доларів США, дірхем (2 грама срібла) – близько 1 долара, 10 філсів (10 грамів міді) – 6,5 центів.
За даними Forbes, «Ісламська держава» щорічно заробляє близько 3-х мільярдів доларів, що робить її найбагатшим терористичним угрупуванням в світі. За даними американської розвідки, фінансування організації відбувається за рахунок кількох джерел. Перш за все, це продаж сирої нафти і нафтопродуктів місцевим посередникам, які, у свою чергу, контрабандою переправляли їх в Туреччину та Іран, або ж продавали їх уряду Сирії. Однак цілеспрямовані удари по нафтовій інфраструктурі призвели до того, що ці доходи зараз значно скоротилися. Певну частину коштів їм сплачує населення у вигляді податку. Велика стаття доходу джихадистів – рекет. Значна частка прибутку ІД – це контроль над ринком іракської пшениці та сирійської бавовни. Крім того, ісламісти на чорному ринку торгують людьми, органами, зброєю та наркотиками. На захоплених територіях вони розграбували банки, музеї, архітектурні пам’ятки. Предмети мистецтва «Ісламська держава» продає на чорному ринку, заявляючи усьому світу їхнє урочисте знищення в рамках боротьби із «ідолами», які суперечать Корану. На рахунку ісламістів також викупи за викрадених іноземців. Не обходяться терористи і без фінансування від приватних спонсорів із Катару, Кувейту і Саудівської Аравії, противників урядів Сирії та Іраку. Хоча це джерело, як і раніше, використовується, наприклад, для того, щоб оплачувати дорогу до Сирії для іноземних бойовиків, але, в основному, ІД перейшла на самофінансування.
Звісно, всі ці ресурси не довговічні: їх вистачить хіба що на підтримку сякого-такого існування «халіфату», але економічний розвиток аж ніяк не є метою «Ісламської Держави».
Злочини та терористичні діяння
Основний противник «Ісламської держави» – «невірні». Під це визначення підпадають всі народи, які населяють Землю, враховуючи і мусульман. Сунітське угрупуваня веде жорстоку боротьбу з представниками інших течій ісламу – шиїтами, алавітами та іншими. А от до кого вони дійсно невблаганні, це до багатобожників та курдів. Серед народів, яким ІД влаштувала справжній геноцид – єзиди. Це національно-релігійна група, яка розмовляє діалектом курдської та сповідує свою особливу релігію – єзидизм, суміш доісламських ритуалів та елементів ісламу, іудаїзму та християнства. Саме проти них ІД влаштувала свій найбільший теракт 14 серпня 2007. Тоді від вибуху бензовозів загинуло за різними оцінками понад 500 осіб. Нерідко гине і сунітське населення, адже усіх, хто незгодний із доктриною «Ісламської держави» знищують.
У доповіді ООН щодо діянь ІД наголошується, що бойовики здійснюють на території Іраку такі злочини: масові страти, етнічні чистки, використання неповнолітніх в бойових діях, примусове звернення в іслам. Також бойовики ІД схиляють дівчаток і жінок іновірців до заняття проституцією, руйнують історичні пам’ятки і релігійні святині, здійснюють напади на об’єкти інфраструктури. На думку авторів доповіді, дії ІД можуть бути класифіковані як геноцид, військові злочини і злочини проти людства.
Починаючи з 2009 угруповання регулярно заявляє про свою відповідальність за вибухи, напади та інші злочини не тільки на близькому Сході, а у цілому світі.
Відповідно до даних щорічного аналітичного дослідження Global Terrorism Index, станом на 2020 рік, країни, в яких злочини ІД є домінуючими, входять в п’ятірку найбільш страждаючих від тероризму у світі. Висвітлено на слайді.
Теоретично під загрозою міжнародного тероризму може опинитися будь-яка людина у будь-якому місці планети. Слід зазначити, що рівень такої загрози для різних країн є неоднаковим. Можна умовно виділити групи країн, щодо яких спостерігається підвищена активність організації:
1) Країни, на території яких постійно перебувають лідери активно діючих терористичних організацій, розміщені їх осередки (філії, відділення, вілаяти тощо), і які входять до сфери їх інтересів (Афганістан, Ірак, Сирія, Лівія, Нігерія, Камерун, Ємен, Пакистан та інші). Для таких країн характерними є слабкі та неефективні державні інституції, у першу чергу безпекові. Ці та інші негативні чинники сприяють тому, що терористичні організації мають змогу контролювати значні території, здійснювати захоплення районів, населених пунктів та крупних об’єктів, відповідно мати доступ до ресурсів (людських, матеріальних тощо). Діяльність міжнародних терористичних організацій у вказаних регіонах, як і відповідні антитерористичні заходи, містять загрози життю і здоров‘ю не лише громадян таких країн, але й громадян інших держав, що перебувають на цій території.
Терористична активність у цих країнах має такі характерні прояви:
- напади на представників урядових та силових структур (державних та коаліційних), міжнародних гуманітарних місій;
- застосування важкої зброї у районах бойових зіткнень з урядовими та міжнародними силами, використання безпілотних летальних апаратів, використання цивільного населення в якості «живого щита»;
- заходи з підготовки до ведення партизанської війни на звільнених урядовими силами територіях (зокрема, інфільтрація бойовиків до підконтрольних уряду населених пунктів під виглядом біженців);
- активне застосування терористів-смертників, особливо у місцях масового перебування людей, використання при цьому жінок, підлітків та навіть дітей;
- здійснення як показових страт (у т.ч. масових), так і їх інсценування.
За результатами терористичної активності такі країни несуть значні людські та матеріальні втрати. Крім того, там зазнають втрат і сили міжнародної антитерористичної коаліції.
2) Країни, які ведуть активну боротьбу з міжнародними терористичними організаціями (США, Канада, Велика Британія, Франція, Туреччина, ФРН, Ізраїль тощо). Метою терористів є примушення урядів таких країн відмовитися від боротьби з міжнародним тероризмом за межами держави, у т.ч. завдяки тиску з боку населення цих країн, щодо якого здійснюється залякування, а також відбувається відволікання зусиль правоохоронних органів, спеціальних служб, збройних сил і ресурсів держави на подолання наслідків таких терактів та ведення відповідної профілактичної роботи всередині держави.
Для досягнення своїх цілей у країнах цієї групи, які мають у своєму розпорядженні потужні сили безпеки і оборони, терористи вдаються до наступних заходів:
- створення та забезпечення функціонування терористичних осередків у країнах розташування потенційних об’єктів терористичних атак;
- активна інформаційно-пропагандистська діяльність: психологічне маніпулювання прибічниками та саморадікалізованими особами у зазначених країнах;
- при виборі цілей нападів надання переваги об’єктам, де неможливо постійно забезпечувати високий рівень захисту, в першу чергу, це місця масового перебування людей: стадіони, ринки, ярмарки, кафе, театри тощо;
- заклики до послідовників щодо використання найпростіших та дієвих методів, способів та засобів вчинення терористичних атак: використання транспортних засобів, холодної зброї тощо. При цьому, терористами застосовуються також вибухові пристрої та стрілецька зброя.
Довідково. У Західній Європі у 2001 – 2014 рр. у результаті терористичних нападів загинуло 420 осіб. У 2011 – 2017 рр. у США в результаті терактів загинуло 248 осіб, а 598 осіб отримали поранення.
3) Країни, які використовують міжнародними терористичними організаціями як «транзитні».
Такі країни не розглядаються терористичним організаціями як потенційні цілі, а використовуються для транзиту, перепочинку, лікування, вербування нових членів – тобто для забезпечення своєї діяльності. До цієї категорії, може бути віднесена і Україна.
Слід зазначити, що факти використання міжнародними терористами транзитного потенціалу нашої держави знаходять підтвердження за результатами діяльності Служби безпеки України. За останній час співробітниками спецслужби було виявлено та блоковано декілька транзитних каналів переправлення іноземних бойовиків організації ІД: у Харкові оперативники спецслужби виявили приватну квартиру, що використовувалася для тимчасового переховування членів цієї організації, які мали намір транзитом виїхати в сирійсько-іракську зону бойових дій; у Дніпрі було затримано вихідця з однієї з колишніх республік Радянського Союзу, якого розшукував Інтерпол та який брав безпосередню участь у вербуванні та переправленні прихильників ІД з країн Центральної Азії до Сирії, забезпечував їх коштами, місцями проживання та проїзними документами. Ще одного прихильника ІД, оголошеного у міжнародний розшук, правоохоронці затримали на Київщині; В Одесі затримано учасника ІД, який планував організувати транзитне переправлення бойовиків з різних країн до лав ІД.
Ну і зовсім недавно 11 лютого 2021 року на Київщині Служба безпеки України викрила осередок цієї організації. Оперативники спецслужби встановили, що учасники осередку підробляли паспорти громадян України та РФ і здійснювали легалізацію на території України вихідців з країн Близького Сходу та Центральної Азії. За версією слідства, частина з них є діючими бойовиками ІД. За задумом лідерів міжнародної терористичної організації, вони мали «відсидітись» в Україні після скоєних злочинів. Фігуранти також поширювали літературу екстремістського характеру серед потенційних прихильників.
Міжнародна спільнота, що веде боротьбу з ІД
За даними офіційного Вашингтона, до коаліції входять 83 країн, але далеко не усі вони беруть участь у протистоянні із «Ісламською Державою». Більшість просто висловили підтримку боротьбі з ісламістами, тоді як реальні авіаційні удари здійснюють тільки Австралія, Канада, Данія, Франція, Йорданія, Нідерланди і Велика Британія, Бахрейн, Саудівська Аравія, Туреччина і ОАЕ. До ударів по «Ісламській державі» приєдналась і Росія. Щоправда, спостерігачі фіксують здебільшого бомбардування сирійських повстанців, що воюють із давнім союзником Путіна – Башаром Асадом. Ще одна потужна сила, що протистоїть ісламістам – курди. Цей народ мешкає на перетині кількох країн: переважно це південний схід Туреччини, захід Ірану, північ Іраку та північний схід Сирії. Курди показали високу витримку і військові успіхи у протистоянні з ІД, не в останню чергу за рахунок збройної підтримки Заходу. Цікаво, що на боці курдів воюють жіночі батальйони, яких терористи бояться більше, аніж дебелих солдатів-чоловіків.
Хоча у грудні 2011 року США вивели більшу частину своїх військ з Іраку, пізніше вони утримували 20 000 співробітників у своїх посольствах і консульствах, включаючи десятки морських піхотинців-охоронців американського посольства і приблизно 4500 приватних військових підрядників. З 2013 року вони відновили польоти розвідувальних літальних апаратів над іракською територією для збору розвідувальної інформації щодо активності ісламістських рухів ІД.
У відповідь на успіхи, досягнуті ІД в червні та липні 2014 року, деякі держави почали втручатися в тривалу громадянську війну в Сирії та Іраку, а потім і в Лівії. Швидкі територіальні завоювання в Іраку і Сирії протягом першої половини 2014 року, в сукупності із засудженими міжнародним співтовариством жорстокістю і порушенням прав людини, а також небезпека подальших несподіваних наслідків від громадянської війни у Сирії змусили багато країн розпочати заходи проти ІД.
Операція «Непохитна рішучість» (Operation Inherent Resolve) є поточною військовою операцією Збройних сил США, у взаємодії з іншими країнами-партнерами по коаліції. Вона розпочалася з червня 2014 з метою перешкодити поширенню терористичної організації.
За шість років коаліція разом зі своїми партнерами визволила Ірак та північний схід Сирії від ІД. Кампанія визволила близько 8 млн осіб з-під контролю терористів. Члени коаліції допомогли зібрати понад $20 млрд на гуманітарну та стабілізаційну допомогу для підтримки іракського та сирійського народів, а також підготували та оснастили понад 220 тис. співробітників служб безпеки та поліції для стабілізації місцевих громад.
Але ці успіхи коштували величезних жертв. У рамках операцій десятки тисяч партнерів у Сирії та Іраку загинули. Також, сотні представників коаліції віддали своє життя в боротьбі з тероризмом.
Остання інформація щодо авіаударів з’явилася 27 січня цього року. В районі міста Кіркук був убитий Аль-Іссауі, відомий як Абу Ясир. Також загинули ще дев’ять бойовиків ІД. В операції брали участь служби безпеки Іраку. Відзначається, що вона готувалася кілька місяців. Відомо, що Аль-Іссауі керував діями бойовиків «Ісламської держави» в Іраку і намагався відновити вплив угруповання в країні.
За даними ЦРУ у 2015 році на боці ІД воює щонайменше 50 громадян України. У номері журналу “Дабік” Україну названо «полем битви між Росією та США». Пізніше серед ворогів ІД з’явився прапор України. Наша держава приєдналась до коаліції проти ІД.
Проголошуючи Всесвітній халіфат, терористи з угруповання Ісламська держава теоретично претендують і на Крим та південь України, як території, де колись була Османська імперія та мусульманська релігія як основна.
Однак найбільша небезпека для нас полягає в тому, що ІД постійно намагається зробити Україну транзитною зоною для контрабанди людей та зброї. Заяви про затримання на кордоні людей, що ймовірно належать до терористичного угруповання з’являються досить часто. СБУ підтверджувало більшість з них.
Володимир Дудко