Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Метою написання даної записки є детальний аналіз ведення зовнішньої політики Російської Федерації, її основні аспекти та акценти. Здійснити прогноз розвитку зовнішньої політики РФ на 2020-2021 роки. Ціль даної роботи є насамперед визначення стилю ведення зовнішньої політики РФ щодо країн Європи, Африки та Південної і Північної Америки. Причиною створення записки є, на мою думку, постійне втручання РФ в особисті справи країн світу, немагання впровадження власної політики в тій чи іншій країні або для дестабілізації державних процесів.
1.Активна історія Російської Федерації розпочалась з історичним будівництвом Київської Русі в 10 столітті. Оскільки на той момент РФ, як суб’єкта держави не існувало то її подальший розвиток наступні 3-4 століття відбувався в зв’язку з Київської Русі в політичному, економічному, культурному плані. І всі початки державності Московія бере з Київської Русі. І навіть із зникнення на політичній карті такої держав як Київська Русь не завадила в 17 столітті використати частину назви для проголошення Російської імперії. Адже на їх думку, прив’язати власну історію до Київської Русі, дало б можливість вступити в клуб країн, які мають тисячолітню історію.
Після розпаду Русі та окупацією Монголо-татарським Ігом 12-14 століття, Московія прийняла форму правління степових кочівників, перейнявшись всю структуру керування, що в подальшому і в плинула на їх войовничість, тобто бажання воювати. Наприклад, починаючи з 14 століття по сьогодні, РФ вела війни 352 роки, розширюючи тим самим власні територіальні землі, а після 20 століття і впливи на маси людей(1).
Бажання проводити загарбницьку кампанію проти сусідніх країн та країн світу не полишили РФ в історичній еволюції. Лише за 20 століття РФ приймала участь у всіх світових війнах, де приблизно загинуло 30-50 млн осіб, і це лише дві світові війни, не враховуючи інших збройних конфліктів.
Як ми бачимо імперія завжди веде війни і страждають від цього мешканці РФ або народності які її заселяють.
- Розглядаючи це запитання варто зазначити, що РФ веде збройні конфлікти відкритим, гібридним методом збройної та не збройної боротьби.
До відкритих можна віднести збройні конфлікти в Сирії, Грузії, тобто відкрите застосування Збройних Сил РФ на території інших країн. Такі агресії були без офіційного оголошення війни, але своїми діями активно вели війну.
До гібридних методів ведення збройної агресії РФ відносяться конфлікти в таких країнах, як Україна, Карабахський конфлікт, Лівія, в країнах центральної Африки, Придністров’я, Судан.
До гібридних методів не збройної боротьби, які веде РФ, відносяться ті, що політичними, інформаційними, економічними методами змінюють політичний фокус країни і її шлях інтеграції. До країн, які РФ впливає цим методом відносяться – Білорусь, Молдова, Казахстан, США у 2016 році, Великобританія в 2016 році та інші.
Втручання РФ у справи інших незалежних країн є явищем постійним, адже хворі імперські амбіції щодо захисту російськомовного населення є нічим іншим, як лише приводом для початком захоплення країни. І такі випадки відбуваються майже щорічно зі сторони РФ.
Свідченням переліченого є так звана доктрина Герасимова —-зовнішньополітична доктрина, розроблена начальником Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації Валерієм Герасимовим. Доктрина переосмислює сучасне поняття міждержавного конфлікту і ставить військові дії в один ряд з політичними, економічними, інформаційними, гуманітарними та іншими невійськовими заходами Доктрина стала відомою після її публікації в лютому 2013 року та наступних дій Росії щодо України, які повністю збігаються з тезами цієї доктрини. Дана доктрина в сучасній російській військовій термінології отримали назву «нелінійних». У рамках цих уявлень основною метою «нелінійних бойових дій» є досягнення потрібних стратегічних і геополітичних результатів за допомогою широкого інструментарію невійськових методів і засобів: явної та таємної дипломатії, економічного тиску, завойовування симпатій місцевого населення тощо.(2)\
Активне застосування гібридного методу війну із поєднанням збройних і незбройних методів знайшло своє застосування вперше в Україні. Згадуючи події 2014 року ми можемо простежити величезну кількість фейків, які використовувались проти ЗСУ. В поєднанні телевізора і танків досягло значних успіхів в Криму та на Донбасі, навіть до сьогодні є численні групи населення, які свято вірять в не причетність до війни РФ. В інших конфліктах, які проводить РФ спостерігається зовсім інший сценарій конфлікту, і на це впливає: бажання отримати кінцевий результат, від народу який проживає в тому регіоні, релігії та основних джерел отримання інформації.
Сьогодні гібридні збройні конфлікти РФ проводить в Україні, Сирії, із застосування численних сил і засобів. Наприклад, на сьогодні на території Донбасу знаходиться приблизно 50 тис. окупаційних військ, паритетною складовою від ЗСУ є така ж кількість військ. Таке рівнозначне застосування військ із такою ж кількістю бойової техніки, артилерії та інше було в останнє використано під час Корейсько-американської війни в 50х роках минулого століття. І в 21 столітті, вважалось, таких масштабних збройних конфліктів уже не буде, але історія повторюється постійно. В Сирії іде застосування ЗС РФ лише бойової авіації, та груп спеціального призначення, що кардинально відрізняється від українського сценарію.
- Крім прямих методів ведення бойових дій, які веде РФ по цілому світі в інтересах країни-агресора, ідуть впливи на політику інших країн. Сьогодні вплив іде на Білорусь, Україна (ведеться вплив через політичні партії чи Медведчука В.), Вірменія, Лівія. Розглянемо більш детально їх вплив на уряди країн.
Після проведення президентських виборів, та не згодою їх результатів народом Білорусії, призвели до численних акцій-протестів по країні. Більшість протестів відбувались мирним шляхом, пікетуючи лише адміністративні будівлі. Але репресивно-каральний режим Лукашенка злякавшись мирних протестів, відразу перейшов до залякувань, побитті та інколи вбивств мирних пікетувальників. Також усі керівні ланки та журналісти білоруських ЗМІ були замінені представниками з РФ для ведення успішної пропаганди по країні. Також були помічені представники силового блоку не з Білорусії, а саме з РФ. Тобто розгони демонстрантів відбувались представниками іншої держави, як і в Україні в 2013-2014 роках. Також в період мирних демонстрацій збільшилась кількість російсько-білоруських військових навчань на західному військовому окрузі, тим самим показуючи брязкання зброї країнам Європи.
Прогноз: політика РФ щодо Білорусі збереження, з подальшим розширенням російського впливу на РБ. Мета Путіна В.В.- відновлення Радянського Союзу в межах 1990 року. Режим Лукашенка втримається за допомогою російської допомоги або мирні демонстрації переростуть в криваві сутички, які після радикалізації суспільства і знесуть діючу злочинну владу.
Після 43 денної ескалації збройного конфлікту в Нагірному Карбасі між Азербайджаном та Вірменією відбулося підписання мирної угоди 10 листопада 2020 року. Внаслідок якої територія Нагірного Карабаху (за виключенням кількох районів) повністю переходить під контроль Азербайджану. Вірменія протягом 2 місяців виводить власні збройні формування з даної території і миротворчий контингент РФ розміщується буферною зоною між Азербайджаном та Вірменією. Миротворці РФ також виконують митну функцію. РФ в даному регіоні з 1990 року підтримувала в цьому конфлікті Вірменію і поставляла їй озброєння, але з початком ескалації нового конфлікту на початку вересня заморозила власну допомогу і спостерігала за визначенням переможця. Після підписання мирної угоди, саме РФ залишилась де-факто переможцем, адже вона залишилась в регіоні основним суддею і зберегла статус рефері в регіоні. Наслідки: зміна проєвропейського Н.Пашиняна на проросійського політика, який буде більше симпатизувати РФ, нарощення і зміцнення власного угрупування військ для подальшого розширення своєї сфери впливу.
Наступним розширенням сфер впливу РФ є країни Африки, а саме розміщення на території Судану військово-морської бази, яка буде базуватись в порті Порт-Судан. Дану угоду між урядами було підписано у травні 2019 року терміном на 25 років з можливим подальшим продовженням. Уряд Судан функцій контролю за базою та сферою її застосування не буде мати. Бажання РФ розширити власну зону впливу серед країн Африки має уже давно, адже на сьогодні численні поклади корисних копалин можуть принести численні заробітки.
Наслідки. Тому прогнозуючи дії РФ можна дійти висновку, що політику входження в політичні та економічні сфери життя Африки збережеться. І невдовзі російські військові постануть у вигаданому образі борців проти тероризму, хоча неправді їх образ загарбників і варварів так і збережеться. Адже, наприклад, РФ входила в Сирію також як миротворець, але згодом бомбардування мирного населення ядерною зброєю показали її справжнє обличчя.
- На сьогодні зовнішня політика РФ спрямована на розширення власних сфер впливу у світі та пере налаштування політичної карти світу у вигідному для неї положенні. РФ впливає на уряди країн на всіх континентах та навіть там де не живуть люди взагалі – Арктика та Антарктида. Хоча рівень життя в країні є низький, це не заважає інвестувати мільярди доларів в економіки країн-сателітів. РФ збереже свій імперський експансіонізм щодо;
– стримування вступу в НАТО України та Грузії;
– не допустить втрати із орбіти Білорусь з свого впливу;
– розширення впливу на Близькому Сході, прикриваючись боротьбою з ІГІЛ укріпляти злочинний режим Асада в Сирії;
– нейтралізація отрутою «Новичок» усіх політичних опонентів в будь якій точці світу;
– подальше захоплення територій на Арктиці у зв’язку з таненням льодовику.
І тому для стримування цих амбіцій Україні необхідно розпочату консолідацію сил для асиметричної міжнародної боротьби.
Володимир Дудко
