неділя, 27 Вересень, 2020
pluken
Головна / Інтерв’ю / «Середня ланка чиновників українських енергетичних підприємств працює на Росію», – Ольга Кошарна
Fot. 
expe.energoeffect.org.ua
Fot. expe.energoeffect.org.ua

«Середня ланка чиновників українських енергетичних підприємств працює на Росію», – Ольга Кошарна

Share Button

Українська делегація 14 жовтня взяла участь у засіданні європейської Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства. Рада Міністрів підтримала пропозицію України щодо реалізації проекту «Енергетичний міст Україна-ЄС». Його мають втілити в життя за підтримки Єврокомісії та країн-членів ЄС. Також Україна подала шість проектів на отримання статусу «проектів спільного інтересу» з ЄС (PECI). В електроенергетиці йшлося, зокрема, про під’єднання енергосистеми України до європейської енергосистеми ENTSO-E в асинхронному режимі через включення електролінії Хмельницька АЕС – Ряшів зі спорудженням вставки постійного струму («Енергетичний міст Україна-ЄС»), а також про реконструкцію електролінії Мукачеве – Велке Капушани (Словаччина) та відновлення лінії Южно-Українська АЕС – Ісакча (Румунія). Про українську атомну енергетику РolUkr.net розпитав Ольгу Кошарну, директора з інформаційної підтримки асоціації «Український ядерний форум».

– Скільки електроенергії виробляє Україна і який її відсоток припадає на АЕС?

– У різні роки були різні цифри. Зараз, після двох з половиною років війни, потреби зменшилися, оскільки українська промисловість використовує менше електрики. 15 енергоблоків українських АЕС за 2015 рік виробили понад 80 мільярдів кВт·год електроенергії. Сумарна кількість виробленої в 2015 році в Україні електроенергії – близько 160 млрд кВт·год. У 2015 році на АЕС виробили 57% електроенергії, на теплових електростанціях (ТЕС) – майже 31%, на гідроелектростанціях (ГЕС) – 4,5%, на теплоелектроцентралях (ТЕЦ) – 6,25%.

За Януковича виробництво електроенергії на АЕС свідомо обмежували диспетчерськими методами, щоб дати можливість більше працювати компанії ДТЕК (найбільша приватна енергетична компанія України, створена для управління енергетичним бізнесом групи СКМ; її підприємства формують ланцюжок від видобутку і збагачення вугілля до виробництва на ТЕС електроенергії та її продажу. – РolUkr.net). ДТЕК належить олігарху Рінату Ахметову (найбагатша людина України, засновник СКМ, тісно пов’язаний з екс-президентом Януковичем; його статки оцінюють у $9,3 млрд станом на 2015 рік. – РolUkr.net).

Відтак у 2013 році АЕС виробили лише 44% української електроенергії. До того ж вони мали смішний тариф на свою електрику, який був утричі меншим, ніж тариф для ДТЕК. І все одно АЕС обмежували диспетчерськими заходами. Коли ж почалася війна і виникли проблеми з вугіллям з окупованого Донбасу, то в серпні-вересні 2014 року АЕС виробляли 60% електроенергії, щоб дати можливість ТЕС накопичити вугілля.

– Теперішні показники українських АЕС – не межа? Вони можуть давати більше?

– Звісно, можуть. Але є кілька «але». Об’єднана енергосистема України дуже незбалансована. У нас мало маневрених потужностей, які можна підключати кожної доби у пікові години споживання. Йдеться, наприклад, про ранкові та вечірні години, коли навантаження на електромережі найбільше. У розвинених країнах для цього залучають ГЕС, парогазові установки. АЕС за своїми технологіями і регламентом мають працювати за однакової номінальної потужності. Вони мають давати рівний струм. В Україні з великими ріками сутужно. У нас було три маловодних сезони, коли виробництво електроенергії на ГЕС впало майже вдвічі – з 5% до менш ніж 3%. Тож у пікові години у нас працюють ТЕС на вугіллі, що технологічно гірше для обладнання.

– Хто є споживачами української електрики? Яка частка населення та підприємств?

– Населення України споживає близько 31% електроенергії, промисловість – 42%, транспорт – 7%, комунально-побутові споживачі – 13%. Через війну на Сході скоротилося промислове виробництво, оскільки багато наших енергозатратних підприємств зосереджені саме на Донбасі. Цікава статистика: за результатами 2015 року АЕС виробили 57% електрики, а частка вартості цієї електрики в тарифах склала 32%, ТЕС виробили 31%, а їхня частка в тарифах – 40%, ГЕС виробили 4,5%, частка в тарифах – 4,8%, а сонячні та вітрові електростанції згенерували всього 1%, але їхня частка в тарифах – 6,9%.

– Які тарифи на українську електроенергію порівняно з європейськими?

– У нас формується оптова ціна. Наприклад, АЕС мають тариф 52 копійки за кВт·год, ТЕС – 1,63 грн, а «зелена» енергетика – 17 грн. Ці цифри об’єднують і таким чином отримують середню ціну. За цієї ціною «Енергоринок» (держпідприємство, яке забезпечує функціонування оптового ринку електроенергії України. – РolUkr.net) і продає електрику. Середня ринкова вартість електроенергії в березні 2016 року становила 1,41 грн за кВт·год (ціна для населення України саном на 1 березня 2016 року склала 0,57 грн за кВт·год (до 100 кВт·год), у Польщі – 0,56 злотого за кВт·год. – РolUkr.net). Тобто держава субсидує населення. У нас немає нормальних ринкових відносин у цій галузі. Діє так зване «перехресне субсидіювання», коли населення платить менше, підприємства більше, держава дотує… Атомна енергетика дотує «зелену» – вітрову, сонячну.

Нова модель ринку електроенергії, яку Верховна рада прийняла у першому читанні, має вирішити ці проблеми. Ринок має стати прозорим і конкурентним. Це змусить наші енергогенеруючі компанії зменшити собівартість виробництва, аби вони могли конкурувати на європейському ринку, коли ми вийдемо на нього.

– Чи є перспективи подальшого розвитку атомної енергетики України?

– Це залежить від балансування нашої енергосистеми. Але дуже сподіваюся, що це таки станеться, коли лібералізують енергетичний ринок України, і компанія «Енергоатом» (держпідприємство, оператор усіх АЕС України. – РolUkr.net) зможе укладати двосторонні угоди про пряме постачання електроенергії для підприємств. Реформа в цій галузі передбачає також лібералізований ринок допоміжних послуг, лібералізований балансуючий ринок на добу вперед. Тоді можлива хоча б якась міжгалузева конкуренція.

Зараз держава використовує «Енергоатом» для субсидіювання населення і вирішення соціальних питань. Однак ця компанія теж має давати прибуток. «Енергоатом» повинен мати ті самі стартові можливості, що й приватна компанія ДТЕК. Сподіваюся, підтримка «зеленої» енергетики до 2030 року відбуватиметься не лише за рахунок атомної. Потрібно знайти такий механізм підтримки «зеленої» енергетики, щоб була солідарна відповідальність всіх учасників ринку. Однак у законі, який недавно прийняли в першому читанні, знову передбачено, що «зелену» енергетику будуть підтримувати за рахунок «Енергоатому». Це несправедливо, бо порушує принципи ринкової конкуренції.

Fot. wikipedia.org
Fot. wikipedia.org

– Чи передбачена лібералізація цього сектору і перехід з часом до ринкової моделі? Чи Україна взяла на себе такі зобов’язання за міжнародними договорами?

– Так. По-перше, з 2010 року ми є членами «Енергетичного Співтовариства ЄС та країн Південно-Східної Європи». Там є директиви, які Україна зобов’язалася втілити. Зокрема, щодо регуляторів, ринку електроенергії. Вже минули терміни, які ми самі для себе визначили в рамках «Енергетичного Співтовариства». Ще у 2013 році ми прийняли Закон про ринок електроенергії, але він узагалі не реалізовувався. Зараз у першому читанні прийняли новий закон. Його суть в тому, що всі виробники електроенергії отримають змогу підписувати двосторонні угоди з покупцями, щоб сформувати ринок допоміжних послуг, щоб виник балансуючий ринок та ринок на добу вперед. За новим законом, держава не буде встановлювати тарифи для кожної генерації, як це є зараз. Але держава хоче, аби ще протягом певного періоду АЕС підтримували «зелену» енергетику. Може, це буде до 2019 року, а може й довше. Також цей сектор включено до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

– Що відомо про польсько-українську співпрацю в енергетичній галузі та експорт української електроенергії до Польщі?

– Існує проект «Енергетичний міст Україна-ЄС». Його розробив польський бізнесмен Ян Кульчик (до смерті Ян Кульчик (1950-2015) вважався найбагатшим поляком, 2015 року Forbes оцінював його статки у 15,1 млрд злотих. – РolUkr.net). Ідея проекту – використати вже існуючу електролінію від одного з енергоблоків Хмельницької АЕС до польського Ряшева. Цей енергоблок мав би укласти контракт на довготермінові поставки електрики до Польщі. Кульчик був готовий шукати на Заході інвесторів для добудови третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС для цього проекту. Гарантією кредиту мав стати саме довгостроковий проект із Польщею про продаж електроенергії з Хмельницької АЕС. Цей проект схвалив уряд України, був розроблений план його реалізації. Але його гальмують…

Якщо зараз ми не реалізуємо цю ідею, не почнемо експортувати українську електрику до Польщі, то нас випередять росіяни. Вони шаленими темпами будуть у Білорусі два енергоблоки. Для Білорусі це зайві потужності. Тож будують їх явно з прицілом на Польщу. Росіяни також хочуть закласти нові енергоблоки в Калінінградській області для експорту електроенергії в Польщу. Тому «проект Кульчика» слід реалізувати якнайшвидше.

– Чи є якісь технічні проблеми з реалізацією цього проекту?

– Якщо використовувати лінію на Ряшів, то потрібні вставки постійного струму. Тому була ідея від’єднати другий енергоблок Хмельницької АЕС від українських енергосистем і приєднати його до «Бурштинського енергоострова» (умовна територія Бурштинської ТЕС, яка, на відміну від решти електромереж України, приєднана до електромереж країн ЄС і дозволяє експортувати українську електроенергію до Євросоюзу. – РolUkr.net), який вже синхронізований з європейською енергосистемою. Це цілком можливо, і проблема навіть не в грошах. Справа в тому, що у нас є державна організація «Укренерго» (керує об’єднаною енергетичною системою України, експлуатацією магістральних і міждержавних електромереж, підпорядкована уряду. – РolUkr.net). Там є люди, які перебувають під впливом російського бізнесу. Кажу це відверто. Вони хочуть, щоб наша енергосистема була синхронізована з Росією, абсолютно не зацікавлені в реалізації «проекту Кульчика» і всіма силами гальмують цей процес. Це попри те, що на рівні уряду та президента існує підтримка проекту. Зі свого боку «Енергоатом» робить усе можливе для втілення цього проекту, бо дуже зацікавлений у ньому. Якби це вдалося, то Україна на постійній основі змогла б продавати електроенергію в країни ЄС через Польщу. Це вигідно і Польщі, й Україні.

– Про які обсяги продажу електроенергії йдеться?

– У нас був період, коли абсолютним монополістом з експорту української електрики в ЄС був Ахметов та його ДТЕК. Він продавав електроенергію в Угорщину, Чехію, Словаччину – загалом до 10 млрд кВт·год. З цього мав $300 млн на рік. Україна може передавати надлишкову енергію за рахунок атомної. Це цілком реально. Електрика з «Бурштинського острова» вже продається до Польщі.

Fot. burshtynska-rada.if.gov.ua
Fot. burshtynska-rada.if.gov.ua

– Скільки грошей потрібно для виконання технічних робіт, які дозволили б зробити цю вставку постійного струму?

– Справа в тому, що ми не хочемо йти шляхом вставок постійного струму. По-перше, це вимагає коштів. По-друге, без цього можна обійтися. Наша мета – об’єднати українські енергосистеми з європейськими. Це записано в наших міжнародних документах. Уже проводили роботи з такої синхронізації. Були проекти технічної оцінки. Немає сенсу вкладати кошти у вставки постійного струму. Простіше підключити другий енергоблок Хмельницької АЕС до «Бурштинського острова» і потім синхронізувати всю українську енергосистему з європейською.

– Яка ситуація з безпекою на українських АЕС?

– Є два англійські терміни – «nuclear safety» і «nuclear security», – для яких маємо один відповідник українською – «атомна безпека». «Nuclear safety» – це коли атомні технології повинні бути безпечними для людини. «Nuclear security» – коли атомні технології захищають від шкідливої діяльності людини.

Щодо «nuclear safety», то Україна давно показує хороші результати з безпеки реакторів. Ми – члени Всесвітньої організації операторів АЕС, співпрацюємо з МАГАТЕ (світовий урядовий форум співпраці в галузі мирного використання ядерної технології. – РolUkr.net), періодично проводимо перевірку наших реакторів, оцінюємо їх безпеку. Маємо приклади, коли наші технології рекомендують для впровадження в інших країнах. Ми попереду багатьох країн ЄС із впровадження так званих «постфукусімських заходів» (аварія на АЕС у японській префектурі Фукусіма сталася в 2011 році. – РolUkr.net), які передбачають врахування уроків аварії на АЕС «Фукусіма».

Щодо «nuclear security», то у зв’язку з воєнними діями на Сході України це питання викликало гострі занепокоєння. Наприклад, маємо АЕС у Запоріжжі – найближче до зони бойових дій. За два з половиною роки ми суттєво посилили фізичний захист АЕС, переглянули так звану проектну загрозу для них. Україна – член міжнародної конвенції щодо захисту ядерних матеріалів, тож на рівні держави за цією конвенцією у нас має бути визначена проектна загроза. Це документ під грифом «цілком таємно». Він готується на базі даних розвідок і розглядає можливі варіанти нападів на АЕС – скільки людей можуть здійснити атаку на кожну АЕС, якими засобами, чи буде у них підтримка з повітря, яка буде зброя… Ці речі з початку війни були докорінно переглянуті, захист значно посилено. Західні партнери, зокрема ЄС і США, активно допомагають у цьому питанні. Також працюємо з деякими країнами на рівні двосторонньої допомоги. Навіть є окрема програма у рамках співпраці з НАТО.

– Інтеграція української енергосистеми в європейську буде, мабуть, суттєвим кроком з економічної інтеграції України в Євросоюз, але, судячи з деяких фактів, цьому протистоїть середня ланка державних чиновників, пов’язаних із Росією?

– Виходить, що так. Існують міжнародні документи, які підписала Україна, де цей намір задекларовано. Але в Україні є сильне проросійський лобі, своєрідна «п’ята колона». Тому за останні два з половиною роки ми втратили багато можливостей. Москва через своїх людей старається, щоб ми надалі були економічно прив’язаними до Росії.

Ми вже зробили певний прорив – почали купувати в країнах ЄС ізотопний збагачений уран-235. У Росії зосереджено 40% світових потужностей з виробництва збагаченого урану. Москва хотіла б назавжди прив’язати нас до себе у цьому питанні. Але тепер ми звільнилися від цієї залежності і хоча б частково купуємо ядерне паливо на європейських ринках. В останні роки ми також повністю відмовилися від російських спеціалістів, інженерів для робіт на наших АЕС. Причина – «nuclear security».

Розмовляв Ігор Тимоць

Share Button

Також перегляньте

Крайній блокпост українського війська в Пісках під Донецьком і волонтери / Фото Ігоря Тимоця.

«У Кремля є три стратегії для Донбасу – конфедерація, федерація і війна різного роду інтенсивності», – експерт Центру Разумкова

Помічник президента РФ Владислав Сурков, який відповідав у Кремлі за політику щодо України, йде у …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.