Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Агресивна поведінка Росії продовжує залишатись топовою темою західних та вітчизняних аналітиків. Москва розмістила ударне угруповання з 40 000 чоловік на кордоні Україну, до якої входять еліта збройних сил – найбільш боєздатні десантні та мотострілкові бригади, а також танкова армія. В повну бойову готовність приведені 1 та 2 корпус так званої «Армії Новоросії», загальною кількістю близько 45 000 чол. Якщо згадати про мілітаризоване Придністров’я та Крим, Росія вже сьогодні оточила Україну 100 тисячним військом, готовим до масштабного вторгнення. Та чи відбудеться воно?
Аргументи «за».
- Масовані військові навчання на кордоні України, що мають відбутись на початку вересня 2016 р., для відпрацювання сценарію «відбиття загрози з Південного Заходу». В окремих прикордонних регіонах (Ставропольський край) відбуваються мобілізаційні заходи для резервістів. Військове залякування спрямоване не лише на Україну, але й Туреччину, Румунію, Болгарію (південно-східний фланг НАТО). Подібні заходи є абсолютно безпрецедентними за масштабом за останні 30 років.
- Об’єктивно, Путін витрачає величезні кошти на військові потреби у часи, коли економіка Росії «дихає на ладан». Здається, навіть для «великого» кремлівського стратега, нераціонально викидати кошти аби просто залякати сусіда та Європу, не маючи при цьому подальших планів застосування збройних сил. Завелика розкіш.
- Економічне положення Росії дедалі стає гіршим через дешеву нафту та санкції. Це загрожує зростанням соціальної напруги в суспільстві. За цих умов треба відволікти росіян черговою загрозою зі сторони «хунти» та «фашистів». Москва врятує братську Україну від «коричневої чуми» та громадянської війни!
- Вибори в США. Шанси на перемогу Трампа, бажаного кандидата Росії, за результатами опитувань стають все меншими. Очевидно, що Клінтон, у разі обрання, займатиме відверто антиросійську політику (вона вже сьогодні має репутацію «антипутінського яструба»). Тож треба квапитись, адже Обама не є настільки радикальним й навряд чи розпочне третю світову через Україну.
- Європа не планує знімати санкції в 2016 р. Більш того, скоріш за все, вони будуть пролонговані (або навіть посилені) в наступному році, головним чином, через невиконання Мінських домовленостей. Москва може просто перестати загравати з Заходом. Обидві сторони втомились одна від одної.
- Парламентські вибори в Росії. «Єдина Росія» для впевненої перемоги потребує сплеску патріотичної риторики. Хоча в Росії вибори – це річ умовна.
- Останні перестановки на владних посадах в Росії. Замість керівників старої генерації до влади прийшли представники ФСБ та ФСО, особисто вірні Путіну. Це стосується й адміністрації самого президента Росії. Але найбільш показовою є ситуація з губернаторами. Представники силових структур очолили західні та південні регіони Росії – саме там, де сьогодні знаходиться армія, потенційний плацдарм наступу.
Аргументи «проти».
- Незакінчене переозброєння російської армії. Програма оновлення розрахована на період до 2021 року, а новітні важкі БМП на платформі «Армата», що мають стати основною ударною силою армії, лише в цьому році почали збирати серійно. З іншої сторони, Німеччина напала на Польщу в 1939 р., коли оновлення армії було далеким від завершення. Тож ситуація не показова.
- Російські ЗМІ продовжують називати конфлікт на Донбасі, та загалом ситуацію в Україні, громадянською війною. При цьому, російські провладні експерти дуже боляче реагують, коли Москву звинувачують в агресії в Україні в 2014 р. З таким реноме пацифістів нелогічним буде виглядати військова інтервенція в сусідню країну.
- З огляду на ситуацію в Європі, коли на виборах в 2017 р. в фаворитах у Франції та Німеччині ходять друзі Кремля, логічніше було б зачекати на очікуваний політичний крах ЄС, відволікти їх увагу на власні проблеми й примусити визнати російські амбіції та територіальні домагання в Східній Європі. З іншого боку, див. п. 3 аргументів «за»
- Економічні показники, які не дозволяють вести масштабну та затратну війну. З іншого боку, Путін розраховує на бліцкриг.
- Ймовірно, існуюча ситуація зі скупченням російського війська на кордоні може бути використана для збудження розколу в українському суспільстві, яке невдоволене діями влади та, особисто, президента Порошенка через провалені реформи та корупцію. Ескалація на фронті має бути каталізатором третього «тарифного» майдану восени.
- Основна ставка Москви буде зроблена саме на «третій майдан», в ході якого до влади мають прийти радикали. Відомий сепаратист, колишній регіонал Олег Царьов навіть називає конкретні прізвища – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та спікера парламенту Андрія Парубія. Альтернативою радикалам має стати маргіналізований антимайдан, що складатиметься з мобілізованого лівого електорату, можливо з нальотом православ’я, який стане сакральною жертвою. Потенційні смерті та каліцтва проросійських активістів стануть каталізатором зовнішнього воєнного втручання Росії. Проте такий сценарій розробляється не раніше, аніж на кінець 2016 – початок 2017 рр.
- Російське військове втручання в Україні стане початком Третьої світової війни, призведе до глобальної війни між НАТО та Росією. Хоча, як на суб’єктивну позицію автора, Москва зробить все, аби конфлікт не виглядав агресією, а навпаки гуманітарним порятунком. За цих умов Захід будуть переконувати, аби він «проковтнув» події в Україні, погрожуючи Третьою світовою ядерною війною.
Кожен читач може додати свої аргументи, проте загальна картина виглядає загрозливою. Російська мілітарна машина потребує самореалізації для впевненості, показової операції, якою може стати як прорив на лінії зіткнення на Донбасі, так й наступ на Київ та взяття, наприклад, Харкова. Не дарма ж Москва повертає на окуповані території «Буки». Час збивати мирні пасажирські літаки вже минув. Здається, Путін готовий піти ва-банк.
Валерий Кравченко
