понеділок, 26 Жовтень, 2020
pluken
Головна / Думки та коментарі / Надія є. Що далі?
Фото Андрія Поліковського
Фото Андрія Поліковського

Надія є. Що далі?

Share Button

Українська льотчиця Надія Савченко повернулась додому після викрадення та майже дворічного ув’язнення (1 рік і трохи більше 11 місяців) у Росії, які українська влада та міжнародна спільнота не раз називали незаконними. Однак у російських тюрмах залишаються й інші українські політв’язні. Якими є їхні шанси на звільнення після того, як справа Савченко завершилась?

Довга дорога додому

Офіційно у Росії Надію Савченко звинувачували у причетності до вбивства у зоні АТО двох журналістів Всеросійської держтелерадіокомпанії — Ігоря Корнелюка та Антона Волошина 17 червня 2014 року. Відомо, що обидва працювали на території України, у зоні АТО, без акредитації. У день загибелі вони супроводжували одну з груп проросійських бойовиків і потрапили під обстріл сил АТО. 18 червня 2014 року під час боїв Надію Савченко взяли у полон бойовики невизнаної ЛНР і невдовзі перевезли її через кордон на територію Росії. Там українській льотчиці інкримінували причетність до вбивства журналістів і нібито незаконний перетин кордону.

За час тримання під вартою і суду Надія Савченко кілька разів оголошувала голодування і не погоджувалася зі звинуваченнями, які їй висували. Світові кампанії на підтримку української льотчиці розгортали кілька разів. Зокрема, в один день у різних містах світу акції відбувались у січні, травні та вересні 2015 року, особливо масштабними вони були на початку березня цього року – перед оголошенням вироку. Два місяці тому акції пройшли у Москві, Лондоні, Санкт-Петербурзі, Брюсселі, Нью-Йорку, Торонто, Сіднеї та великих містах України. На підтримку Надії Савченко виступали президент США Барак Обама, президент Франції Франсуа Олланд, канцлер Німеччини Ангела Меркель, міністр Великої Британії у справах Європи Девід Лідінгтон, депутати Європарламенту.

22 березня цього року Ростовський суд визнав українку винною і засудив її до 22 років тюрми. Однак власне вирок став початком для звільнення українки. Одразу після нього переговори щодо повернення Надії Савченко в Україну активізувались. Довгий час було незрозуміло, на яких умовах це може відбутись, адже російська сторона наполягала на тому, що льотчиця повинна відбути покарання після видачі Україні. Після двох місяців розмов президент Росії Володимир Путін таки підписав указ про помилування українки.

“Все це стало можливим, дякуючи Мінським угодам, за невиконання яких застосовані санкції проти Росії”, – сказав Порошенко. Дню звільнення передувала нічна телефонна розмова «нормандської четвірки» – лідерів України, Німеччини, Франції та Росії.

Фактично Савченко обміняли на двох спецпризначенців Російської Федерації – сержанта Олександра Александрова і капітана Євгена Єрофеєва. Їх затримали українські військові під час бою поблизу міста Щастя 16 травня 2015 року. Міноборони РФ визнало, що затримані – росіяни, але заявило, що вони колишні, а не діючі військові, і на Донбас приїхали воювати за власним бажанням. 18 квітня 2016 року Голосіївський суд Києва визнав їх винними у тероризмі і засудив до 14 років ув’язнення із конфіскацією майна.

Як і Надію Савченко, двох росіян випустили після спеціального президентського указу. 24 травня Петро Порошенко видав указ, у якому зазначено: «Розглянувши клопотання про помилування осіб, засуджених судами України, пропозиції Комісії у питаннях помилування та інші обставини, відповідно до пункту 27 статті 106 Конституції України постановляю помилувати: Александрова Олександра Анатолійовича […] та Єрофеєва Євгена Володимировича».

До останнього моменту обмін тримали у секреті. Оскільки повернення Надії Савченко анонсували не раз, певності, що це станеться саме зараз не було, поки не з’явилось повідомлення, що льотчиця вже на борту президентського літака летить в Україну.

Що далі?

Перший день в Україні Надія Савченко провела в Адміністрації Президента та в офісі партії «Батьківщина». А от ніч – на кухні з подругою, львів’янкою Іриною Юзик. Про це Ірина написала у себе на ФБ.

Вже відомо, що після повернення додому Надія Савченко не збирається робити паузи. Очевидно, її чекає політична кар’єра. Нагадаємо, на парламентських виборах 2014 року вона пройшла до Верховної Ради як перший номер у списку ВО «Батьківщина». Водночас Надія Савченко є членом ПАРЄ від України. За час свого депутатства вона жодного разу не була у парламенті, проте ув’язнення в РФ не завадило їй підготувати законопроект про зарахування дня у СІЗО за два дні у колонії, який підтримав парламент.

Мабуть, повернення Савченко спробує використати не одна політична сила. «Бонусів» цим намагаються додати собі як Президент України Петро Порошенко, який у ці дні підбиває підсумки дворічного перебування на пості, так і лідерка ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Однак ключове питання, чи їм це вдасться.

Надія Савченко наразі доволі категорична. У своєму першому виступі на волі вона радше розкритикувала політиків.

«Дякую матері, що дочекалася. Дякую сестрі, що воювала. Не було б у мене такої сестри, я була б мертва. Дякую народові України і всього світу. Я вам скажу, що Народ – це велика сила. Якби народ не говорив, то політики нічого б не робили.

Я не хочу, щоб люди хотіли війни. Я хочу, щоб люди хотіли миру. Але мир можливий, на жаль, тільки через війну. Буває такий рубіж, після якого іншого шляху немає.

Дуже добре, що є Мінські домовленості, дуже добре, що вони будуть виконуватись. Тому що ми зробимо все, щоб вони виконувались. […] Будемо працювати. Я буду працювати, щоб кожен, хто полонений і ще живий, повернувся живим. Для того, щоб якомога менше загинуло. Будемо працювати для того, щоб Україна була сильною, для того, щоб у нас ніколи не був більше забутий народ, для того, щоб українці мали право бути українцями, жити гідно на своїй землі», – сказала Надія Савченко.

Хто наступний?

Попри те, що офіційно війни між Україною та Росією немає, 25 травня обидві країни, можна вважати, обмінялися військовополоненими. Однак троє фігурантів цього обміну не єдині заручники гібридної війни між країнами.

«Це (повернення Надії Савченко. – Ред.) лише початок, бо ми чекаємо повернення додому Юрія Солошенка, Геннадія Афанасьєва, Олега Сенцова, Олександра Кольченка та багатьох українців, які нині є заручниками як у Росії, так і на окупованій території», – сказав Петро Порошенко, і додав: «Ми чекаємо прогресу протягом трьох-чотирьох тижнів. Не пізніше».

Точного числа та списку «багатьох українців» у вільному доступі немає. За словами правозахисниці, голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, на території РФ перебувають 24 особи, засуджені за політичними мотивами. За словами ж заступника міністра юстиції Сергія Пєтухова, кількість українських політв’язнів у Росії перевищує 30 осіб.

Окрім Надії Савченко, доволі проблемним для Росії є інший в’язень – кримський режисер Олег Сенцов. 25 серпня 2015 року Північно-Кавказький військовий суд Ростова засудив його до 20 років позбавлення волі за створення терористичного співтовариства та керівництва ним. Попри масштабні акції на його підтримку у багатьох містах світу, офіційної інформації про його можливе звільнення наразі немає.

Нині відомо лише про зрушення у справі звільнення Афанасьєва і Солошенка, яких на початку травня етапували у Москву. Обидва українці теж проходять по справі Сенцова. Раніше на них у РФ надійшов запит про видачу Україні.

Окремо стоїть питання звільнення Станіслава Клиха та Миколи Карпюка, яких Україна теж вважає політв’язнями. В Росії їх засудили за “участь у банді”, вбивство та замах на вбивство російських військовослужбовців. Йдеться про часи Першої чеченської війни, коли вони нібито створювали в Україні групи для участі у боях проти російських військ за незалежну Чечню. Миколу Карпюка спецслужби Росії викрали з Чернігівської області України у березні 2014 року, а Станіслава Клиха затримали у серпні того ж року в російському Орлі. Свою вину українці заперечують. Однак 26 травня суд у Чечні оголосив вирок. Як повідомляє адвокат українців Ілля Новіков, Карпюка засудили до 22,5, а Клиха – до 20 років ув’язнення.

f_8503936211347458199
Тарас Березовець. Фото: ru.golos.ua

Тарас Березовець, політтехнолог, журналіст, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу «Berta Communications»

Повернення Надії Савченко – це визнання того, що ми знаходимось у стані війни і у нас відбувається обмін заручниками. Востаннє таке спостерігалось під час “холодної війни”, коли міняли одних шпигунів на інших. Тому це все виглядало як історія у стилі кращих детективів “холодної війни”. Відносини між обома країнами після цього не будуть кращими. Надія Савченко сама казала, що ми не хочемо війни, але закінчити її можна тільки через війну і перемогу в ній.

Чому Путін віддав Савченко? Бо сталось те, що для нього найгірше – він повністю програв в інформаційній війні. Це був скандал, тиск Заходу та України були просто шаленими. Це був найгірший сценарій: захопити жінку з порушенням усіх вимог, робити справу, зшити справу білими нитками, завести її на територію Росії і судити. Тому справа була програшна від самого початку – «Отелло промахнувся». Путін втратив на своєму іміджі – його зараз знищують патріотично-шовіністичні російські журналісти. Вони кажуть, що Путін – слабак, здався і зганьбив Росію. Адже у російському медіапросторі з Надії Савченко створили образ терористки, карательки і вбивці. Для них не зрозуміло, як її можна було помилувати.
Це величезна перемога України і нею треба сьогодні пишатися. Ми виграли інформаційний та дипломатичний бій, але повернення інших заручників не відбудеться. Україні віддадуть хіба що Юрія Солошенка, у якого четверта стадія раку. Але тиск треба посилювати і переключатись на інших в’язнів, зокрема Кольченка і Сенцова. Росія програла і цим треба користатись. Треба далі проводити дуже активну інформаційну кампанію, за прикладом Савченко.

Карл Волох. Фото: youtube.com
Карл Волох. Фото: youtube.com

Карл Волох, громадський активіст, блогер

Від початку було зрозуміло, що шанси Надії Савченко на звільнення найбільші. Вона – жінка, і вона – пілот. Що таке жінка-пілот? Є одиниці тих, хто цього досягає, і вони стають взірцем для інших. Вона приваблива, молода, з мужнім характером, і здатна чинити опір. Важливим тут також було те, що звинувачення абсолютно надумані, як і питання підсудності взагалі. Для того, щоб її судити в Росії, треба було, щоб вона перетнула кордон. Доклались до звільнення також і наші політики, зробивши її спершу депутатом Верховної Ради України, а потім і членом ПАРЄ. Фактично вони поставили Надію Савченко у центр порядку денного ПАРЄ. Тому від першого дня були високі шанси на її звільнення. Росії треба було зробити це одразу, тоді не було би таких збитків для самого Путіна. З іншими все набагато складніше. Я не дуже уявляю, як ці справи будуть рухатись.

Насправді я не думаю, що є хоча б один психіатр, який може заглянути в голову Путіна і зрозуміти, що там робиться. Крім психіатра, це точно ніхто не може зробити. А все залежить тільки від однієї людини. Те, за що Путін готовий був би нам віддати в’язнів, це поступки на Донбасі, які є неприйнятними для українського суспільства.

Мирослава Іваник

Share Button

Також перегляньте

Fot. polukr.net

Чи готова Україна до деескалації у відношенні до Росії та їх проксі на Донбасі?

На тлі чергових заяв про заплановані обміни утримуваними між Україною та Росією перед українським суспільством …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.