понеділок, 15 Жовтень, 2018
pluken
Головна / Думки та коментарі / “Балто-Чорноморський союз – непоганий страховий проект на випадок, якщо розвалиться ЄС”, – Євген Жеребецький
Фото з архіву Євгена Жеребецького

“Балто-Чорноморський союз – непоганий страховий проект на випадок, якщо розвалиться ЄС”, – Євген Жеребецький

Share Button
12669962_806677166121464_50028302_o
Фото з архіву Євгена Жеребецького

Політичні стосунки України та Польщі охолонули на найвищому рівні і це потрібно змінювати. Про це, а також про перспективи Балто-Чорноморського союзу розповів політичний аналітик Євген Жеребецький у коментарі до Рекомендацій фундації «Центр досліджень Польща-Україна» для уряду України у відносинах з Республікою Польща. “POLUKR.net” публікує коментар аналітика повністю. 

“У нас зараз доволі дивна диспозиція склалася на європейському напрямку. Маю на увазі стосунки з ЄС та, зокрема, з Польщею. Наприклад, у нас так склалося, що нині ми маємо доволі тісні стосунки з німецькими політиками, зокрема на президентському рівні з Ангелою Меркель. А в Польщу  президент Порошенко з офіційним візитом завітав аж у грудні 2014, через 7 місяців після інаугурації. Хоча раніше, якщо не перший, то другий або третій візит попередників президента Порошенка був до Польщі. Зараз так не сталось. Президент Анджей Дуда завітав в Україну через 4 місяці і це теж не був його ані перший, ані третій закордонний візит. І це при тому, що у Польщі часто виголошується теза про те, що “без незалежної України не може бути незалежної Польщі”. Тому ситуація така, що з одного боку Україна важлива для поляків, оскільки із стратегічної точки зору є таким собі буфером між поляками і нашими “братами” – москалями. А з іншого боку політичні стосунки дещо охолонули. Про це треба говорити і це потрібно змінювати.

Поляки розуміють, що Німеччина, Франція та інші країни старої Європи ще не скоро приймуть Україну як повноцінного члена до ЄС. А мати під боком ще одну Білорусію – зовсім не в інтересах Польщі. А може бути і гірше ніж Білорусія. Може бути країна, в якій відбуваються постійні революції чи, боронь Боже, серйозні військові протистояння.

Мирна і економічно благополучна Україна, яка буде надійним бар’єром, європейським буфером перед московським бульдозером — в інтересах і Європи і Польщі. Інша річ, що українців така роль не надто приваблює, бо буфер існує саме для того, щоби ним жертвувати для збереження чогось ціннішого. Буфер не шкодують.

Але є і позитиви: наприкінці 2014 року утворена інтернаціональна Литовсько-Польсько-Українська бригада (ЛитПолУкрбриг). До її завдань належить покращення безпекової ситуації в регіоні, зміцнення військової співпраці між державами та досягнення оперативної взаємосумісності  Збройних Сил України та НАТО, залучення українців до спільних заходів з підготовки штабів, тренувань, та навчань із планування, забезпечення та застосування військ, а також до міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки під егідою ООН, ЄС, НАТО на основі мандату Ради Безпеки ООН. Участь бригади у рсійсько-українській війні не планується, але якщо припече, то, думаю, братиме участь. Звісно, лише у випадку масштабної інвазії, яка буде загрожувати не лише Україні.

Інший позитив – Дуда проголосив про створення Балто-чорноморської спільноти. Єдине, я виразно не почув, що в цю спільноту будуть також запрошені українці. А існування Балто-чорноморської дуги має сенс лише в тому випадку, коли в ній буде присутня Україна і, бажано, ще й Білорусія. В іншому випадку ця  структура буде неефективною. Судячи з того, що Дуда доволі сильно акцентував на цьому проекті, до нього, очевидно, доклалися і американці (це їхня стара ідея, яку вони на початку минулого століття перехопили у британців). Їм вдалось збудувати цей Балто-Чорноморський пас ще перед 2 світовою війною (без України) і завершити проект після розпаду СРСР. Але це окрема розмова.

Мені видається, що Балто-Чорноморський союз (БЧС) – це непоганий страховий проект на той випадок, якщо розвалиться Європейський союз. Бо певні передумови для цього є. В такому випадку БЧС міг би бути вигідним прихистком для України, Польщі, Литви і навіть Румунії та Словаччини. Тому хотілося б, щоб уряди України і Польщі розпочали роботу над вдосконаленням і деталізацією цього проекту. Тут важливо розуміти, що проект може бути успішним лише за умови, якщо він буде наповнений економічним змістом, якщо він приноситиме вигоду усім. Якщо в проекті буде зацікавлений бізнес, то він житиме. Якщо грошей в проекті не буде – то його спіткає доля ГУУАМу.

Ідея була прекрасна, але далі ніж зустрічі і конференції проект не пішов і його доля плачевна. Нині Москва заблокувала транзит українських товарів через свою територію і Україна екстренно розпочала транзит своїх товарів в Китай в обхід Росії: такий собі новий Шовковий шлях через Грузію, Азербайджан і Казахстан до Піднебесної. Якщо добудувати нафтопровід з Одеси і пустити нафту, а далі – і газ з Одеси, швидкісні поїзди китайськими товарами з Одеси  – в Гданськ чи у Вільнюс, то це стимулюватиме бізнес і політичні зв’язки між країнами Балтійського і Чорного морів. Усе це даватиме серйозний прибуток. До такого торгового шляху із варяг у греки з радістю приєднаються голандці, норвежці, шведи, фіни, бо це їм буде вигідно. Це буде пряме сполучення. Нарешті, зміниться кардинально геополітична орієнтація частини Європи між Балтійським і Чорним морями: на заміну вектора схід-захід прийде напрямок південь-північ. Зараз це виглядає фантастично, але прихильники Міжмор’я добре пам’ятають, що таке вже в нашій історії було.

Що стосується інформаційної сфери. Ще в 1994 році, коли я очолював українсько-польську міжпарламентську групу, то лобіював появу польського телеканалу в загальноукраїнських мережах, на якому б частина передач була українською мовою, а частина польською. Такий самий телеканал мав бути створений і в Польщі. На жаль, до цього часу такий чи схожий проект нереалізований в наших країнах.

А коли приїжджаєш до Польщі і вмикаєш ТБ, то українські події там практично не висвітлюються. Я розумію, що всі у світі стомилися від неспокійної України, але це не є добре. Так само і з польськими подіями в українських ефірах. Попри те, що Польща є одним з найближчих наших сусідів, у нас навіть в таких структурах як МЗС чи РНБО критично мало фахівців, які б розумілися на внутрішніх проблемах Польщі, добре знали польську історію і культуру.

В поляків ситуація трохи краща – вони більше цікавляться нами, бо в них є потужні дослідницькі інституції, але все одно цього замало. Мені здається, що після останньої зміни влади в Польщі стосунки України і Польщі сильно загальмувалися. І це погано. Бо в авторитетних українських політиків та експертів  складається враження, що ми знову залишилися один на один з російською навалою”.

ЄВГЕН ЖЕРЕБЕЦЬКИЙ – народний депутат України ІІ скликання, Голова українсько-польської міжпарламентської групи (1994-1998 рр), Віце-президент Українсько-польського форуму, політичний аналітик, колишній державний експерт з проблем міжнародної безпеки при РНБОУ.

Share Button

Також перегляньте

Fot. pl.wikipedia.org

Пеналізація “бандеризму”, або як вирішили неіснуючу проблему

26 січня Сейм, а 1 лютого Сенат Республіки Польща прийняли закон авторства депутатів партії “Кукіз-15”, …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.