понеділок, 10 Серпень, 2020
pluken
Головна / Думки та коментарі / Парламентська комедія з драматичними наслідками
Фото: Андрій Поліковський

Парламентська комедія з драматичними наслідками

Share Button
Фото: Андрій Поліковський
Арсеній Яценюк залишається Прем’єр-міністром України. Фото: Андрій Поліковський

Події вчорашнього дня в українському парламенті справді нагадували шоу змішаних жанрів – за буянням пристрастей картинка змінювалась від хорору до мелодрами. Єдина різниця між парламентськими пристрастями та телевізійними постановками у тому, що останні, як правило, мають одного режисера. Натомість шоу в парламенті мало кількох натхненників з кардинально різними цілями та інтересами. Передусім це керівник уряду Арсеній Яценюк, для якого піти з посади саме зараз – це втратити впливи, можливості пояснення своїх дій виборцям і – в перспективі – політичну смерть; очільник держави Петро Порошенко, який не має жодного наміру перебирати усю повноту відповідальності на себе у зв’язку з падінням Яценюка. Водночас простежуються інтереси й інших дійових осіб: олігархів, які зацікавлені в посиленні своїх впливів як всередині парламенту (через «кишенькові» депутатські групи та фракції), так і безпосередньо на уряд; лідерів дрібніших фракцій та груп, які через позиціонування на критиці найбільш вразливого опонента – голови Кабміну – сподіваються заробити додаткові політичні бали. Результат спільного «авторства» цих ключових гравців з абсолютно різними інтересами ми й спостерігали вчора на телеекранах.

Вимоги та заклики зняти Яценюка лунали давно і з різних сторін. Варто згадати кумедні біґ-борди з гаслом «Біжи, Сєня, біжи!», розвішані українською столицею напередодні візиту американського віце-президента до України на початку грудня минулого року. Однак, всупереч сподіванням різних сторін, Джо Байден не висловив жодного чіткого посилу щодо подальшої долі Яценюка. Відтак відповідальність за відставку або подальше збереження на посаді Яценюка таки довелось брати на себе українським політикам. Водночас кілька середовищ всередині парламентської коаліції заявили про ініціативу відкликання з посади Прем’єр-міністра України. Передусім тут варто відзначити міжфракційне об’єднання депутатів «Єврооптимісти», члени якого послідовно критикують дії уряду, акцентуючи на корупційній складовій. В унісон з ними звучать заяви голови Одеської облдержадміністрації Міхеїла Саакашвілі, якому пророкують лідерство в майбутньому всеукраїнському антикорупційному політичному проекті, який має виступити такою собі чарівною «паличкою-виручалочкою» для Президента України у випадку дострокових парламентських виборів. Подібну позицію займають і депутати «Самопомочі» та «Батьківщини». Критично висловлювались про діяльність уряду і представники Радикальної партії Ляшка.

Передчуваючи, що звіт уряду не пройде безпроблемно, сам Арсеній Яценюк завчасно почав підготовку до цього дня. Масована медійна кампанія про здобутки уряду та участь представників уряду і самого Прем’єр-міністра у ток-шоу найбільш рейтингових телеканалів, повернення міністрів, що раніше писали заяви про відставку (передусім Квітавшілі та Пивоварського), мали продемонструвати, що Яценюк наразі контролює ситуацію в Кабміні.

Однак масове незадоволення діяльністю уряду, майстерно підігріте напередодні звіту кабміну опонентами всередині країни та масованою зовнішньою пропагандою, неможливо було ігнорувати. Досвідчені ж політичні гравці отримали шанс використати ситуацію на свою користь. Про серйозну налаштованість частини президентського Блоку Петра Порошенка (навіть без врахування внутрішньої опозиції «Єврооптимістів») на зняття Яценюка, свідчить навіть те, що ті комітети, які очолювали представники партії Порошенка, негативно оцінили попередньо надісланий їм звіт уряду. І це стало ще одним формальним кроком для незадовільної оцінки уряду загалом. До прикладу, комітет з питань транспорту, який очолює представник партії президента Ярослав Дубневич, нещадно розкритикував діяльність профільного міністерства інфраструктури, рекомендувавши визнати звіт уряду в цій частині незадовільним. Подібна оцінка звучала і в інших комітетах від представників БПП.

Зустрічі Порошенка та Яценюка з фракцією БПП напередодні дня голосування також не внесли ясності щодо позиції найбільшої парламентської фракції в оцінках дій уряду. Показовою стала відмова Порошенка проводити зустріч «зі своїми» депутатами разом із Яценюком. Президент пояснив таку позицію небажанням тиснути на народних обранців. Відтак прем’єру довелося самому «віддуватися» перед фракцією БПП.

Першою сенсаційною новиною сесійного дня 16 лютого став відкритий лист Порошенка до Яценюка і Шокіна. Останньому Президент прямо запропонував піти у відставку, зважаючи на (увага!) «незадоволення суспільства». Незабаром стало відомо, що Шокін, начебто, послухав Президента і написав заяву на звільнення. Однак пізніше з’ясувалося, що генпрокурор перебуває у відпустці і фізично (та й формально) не міг подати у відставку. Що ж до Прем’єр-міністра, то Порошенко вкотре зробив спробу уникнути будь-якої відповідальності й просто натякнув, що Яценюк мав би зробити так само і з тих самих причин.

Саме пленарне засідання розпочалося з розгляду так званих «безвізових» законів, серед яких варто виокремити Закон про внесення змін до Закону «Про запобігання корупції», яким передбачено подання та оприлюднення чиновниками електронних декларацій. Попри демонстрацію благородних намірів, обранці в останню хвилину внесли правки, які абсолютно нівелюють антикорупційний ефект від пропонованих змін.

Після обіду депутати все ж приступили до найцікавішої та найочікуванішої частини засідання – звіту уряду. Виступ очільника уряду Арсенія Яценюка нічим не здивував і не вніс нічого нового – як завжди, він був пафосним, зверхнім та поверхневим. Такими ж були й коментарі народних депутатів. Окремі з них справді заслуговують на те, щоб поповнити фонд зразків вітчизняного ораторського мистецтва. Показовими був гнівний виступ Олега Ляшка, який навіть назвав колег «дураками» за те, що сформували такий уряд (щоправда, він сором’язливо промовчав, що його фракція також брала участь у формуванні Кабміну, оскільки тоді перебувала в коаліції). Також відзначився колишній спікер парламенту Володимир Литвин, який яскраво і драматично змалював, як страждають люди на селі від дій уряду Яценюка, однак… закликав підтримати чинний склад Кабінету Міністрів.

Голосування за звіт Кабінету Міністрів стало для багатьох несподіванкою – 247 народних обранців визнали роботу уряду незадовільною. Цієї кількості голосів було достатньо для того, щоб відправити у відставку такий ненависний усім (якщо зважати на попередні виступи депутатів) уряд. Однак при голосуванні за питання недовіри уряду голосів раптово поменшало до 194. Різницю в голосах забезпечили депутати від Опозиційного блоку, які просто вийшли із зали на момент голосування за відставку, та частини БПП, які всупереч логіці проголосували за незадовільну роботу уряду, однак не підтримали його відставку. Відтак уряд залишається недоторканним, відповідно до законодавства, щонайменше до вересня 2016 року.

Однак наслідки вчорашнього голосування будуть непростими (щоб не сказати трагічними) для подальшої провладної коаліції. Дедалі помітнішим стає розкол в БПП. Група «Єврооптимісти» і далі віддалятиметься від команди Президента, дрейфуючи, можливо, в сторону майбутнього проекту Саакашвілі. Продовжуватиметься вихід із фракції окремих депутатів (як це зробив Євген Фірсов), які не мають бажання ставати заручниками непублічних домовленостей Порошенка з різними гравцями української політики. «Батьківщина» медійно відмежовуватиметься від коаліції й від уряду (на момент написання статті з’явилася заява про вихід «Батьківщини» з парламентської коаліції). «Самопоміч», найімовірніше, до останнього займатиме нинішню позицію «любого друга» з ножем за спиною, чекаючи політично найзручнішого моменту, коли вже не доведеться демонструвати намагання зберігати стабільність у коаліції. Підтримка Яценюка групою Ахметова і Коломойського також дасться взнаки – і у формі спільного голосування за урядові ініціативи, і в «підважуванні» сфери відповідальності Президента через критику ГПУ, НБУ та рішень у галузі оборони.

У підсумку слід зазначити: якщо таким «маневром» Порошенко – а саме він відіграв вирішальну роль у вчорашній політичній виставі – і справді хотів хоча б формально зберегти коаліцію (інших підстав так діяти у нього просто немає), то у нього… не вийшло. Зберігши демонстративний союз із НФ, він надав ще більшої сили відцентровим тенденціям у коаліції. Якщо Порошенко хотів послабити й «підвісити» Яценюка (в оптимальному варіанті – замінити на когось більш лояльного), то він тільки обмежив власні позиції, зокрема й у фракції, та наблизив до «Народного Фронту» депутатів (а точніше – позапарламентських лідерів) фракцій «Воля Народу» та «Відродження», а також – позафракційних, підконтрольних Коломойському. У результаті коаліція стає все більш неконтрольованою. Найпрогнозованіший вектор діяльності Порошенка в парламенті – зібрати голоси, щоб можна було обійтися без «Батьківщини» та «Самопомочі». Цей задум може вдатися лише за рахунок голосів з Опоблоку, позафракційних, можливо – Ляшка. Слід наголосити, що дієздатна більшість у ВРУ (навіть якщо це буде неформальна, ситуативна більшість) життєво необхідна Порошенкові ще й для того, щоб реалізувати хоча б якісь обіцянки, дані і виборцям, і міжнародним партнерам, а також для того, щоб бути надійним партнером у перемовинах щодо вирішення питань Донбасу та Криму. Якщо ж голосів назбирати не вдасться, то єдине, що залишиться Президентові, – розпуск парламенту і позачергові вибори. Однак тут у гру вступає стільки факторів, що спрогнозувати наслідки цього рішення дуже складно. Що можна сказати напевно – воно не додасть Україні ні стабільності, ні безпеки.

Віктор Біщук

Share Button

Також перегляньте

Fot. polukr.net

Чи готова Україна до деескалації у відношенні до Росії та їх проксі на Донбасі?

На тлі чергових заяв про заплановані обміни утримуваними між Україною та Росією перед українським суспільством …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.