субота, 26 Вересень, 2020
pluken
Головна / Думки та коментарі / Два роки без Криму
medzhlis-kryimskie-tataryi-848x478

Два роки без Криму

Share Button
Фото: uainfo.org

Росія вже другий рік поспіль 18 березня відзначатиме так зване «повернення» Криму. Українці ж в цей день згадують віроломний удар в спину країні, яка на той момент ще не оговталася від пролитої на «Майдані» крові патріотів, не забувають про втрату зв’язків з державою, яка сьогодні втягнула нас у брудну війну, а також про десятки тисяч людей з усієї України, які без усілякої на то користі приютили у себе біженців з Криму. Про те, що привело до анексії та чи було це добре спланованим і продуманим кроком, та чи потрібно продовжувати санкції проти Росії за анексії Криму.

Санкції проти Росії

Україна не очікувала, що сусідня держава може вчинити настільки підступно, наскільки це зробила. Адже саме Росія виступала гарантом безпеки та територіальної цілісності нашої держави, коли ми відмовилися від ядерної зброї. Проте сталося, як сталося. Західні партнери України практично одразу відреагували економічними санкціями проти агресора. І сьогодні проти нього діють три типи економічних санкцій. Перші обмежують доступ до західних фінансових ринків і послуг для визначених російських державних підприємств у банківській, енергетичній і військовій галузях. Другі накладають ембарго на експорт до Росії високотехнологічного обладнання для розвідки і видобування нафти, а треті – не дозволяють поставляти до Росії визначені товари військового та подвійного призначення.
Спочатку дії санкції почали відчувати на собі бізнесові підприємства. Однією з перших, хто відчув наслідки санкцій, стало дочірнє підприємство «Аерофлоту» – авіакомпанія «Доброльот». Вже з 4 серпня 2014 року компанія припинила своє існування у зв’язку з санкціями проти неї через здійснення польотів до анексованого Криму. З часом наслідки санкцій почали відчувати і пересічні росіяни, які почали розуміти, що таке значний внутрішній та зовнішній борг Росії, неможливість доступу до джерел зовнішніх запозичень та падіння цін на нафту призвели до обвалу російського рубля. Для порівняння: від початку дії санкцій рубль подешевшав з 34,37 за 1 долар США до 77,48, продовжуючи дешевшати.

Вимушені переселенці

Відповідно до даних Державної служби України з надзвичайних ситуацій, станом на 1 лютого 2016 року з Криму виїхало 21 тисяча 770 осіб.
Один з них – кримський татарин Енвер Бекіров, в історії родини якого вже не одне вимушене переселення з рідного Криму. Сам Енвер народився в Узбекистані. У 1991 році повернувся на півострів, мав активну громадянську і патріотичну позицію. Через загрозу власному життю був вимушений покинути Крим у 2014 році та перебратись до м. Львова. Тут він розгорнув активну громадську діяльність з допомоги біженцям з Криму, а згодом – і вимушеним переселенцям з зони проведення антитерористичної операції. Також активно почав займатись волонтерською допомогою українській армії. Після декількох публічних виступів в українських ЗМІ, кримські друзі та родичі Енвера почали піддаватись тиску з боку окупаційної влади. Вони неодноразово викликались на допити, а в їх житлових помешканнях були проведені ретельні обшуки. Товариші порадили Енверу не з’являтись на півострові через велику небезпеку. Згодом, поліція Російської Федерації оголосила Енвера Бекірова у розшук… за несплату аліментів. Авторів сфабрикованої справи не зупинило навіть те, що Енвер підтримує прекрасні стосунки із своєю сім’єю, яка до того ж, проживає не в Криму, а в турецькій Анталії.

Як розповів сам Енвер, понад усе мріє повернутися на свою Батьківщину. За його словами, анексія Криму почалася ще у далекому 1991 році. Тоді вливалися великі гроші в проросійські організації та зовнішню рекламу Росії. Для прикладу він наводить історію із заснуванням в Криму української гімназії. Створення українського навчального закладу на території України завдяки діяльності проросійських сил стикалось з величезними проблемами. З часом гімназія стала престижним серед місцевого населення навчальним закладом, а більшість її учнів становили діти кримських татар. Але ж це нонсенс, що в Україні було проблематичну створити українську ж школу. Він запевняє, що більшість чиновників завжди були проросійськими. Проте Крим – це Україна, і без неї півострову буде дуже важко існувати. Енвер переконаний: анексія Криму була добре продумана та спланована путінським керівництвом. Проте воно недооцінило наслідки для мешканців. Тепер півострів для них надто важкий економічний та соціальний тягар. Україні ж та її партнерам треба зробити усе, щоб він став ще важчим. Мова йде про санкції. Кримчанин впевнений, що їх не можна скасовувати, а потрібно й надалі посилювати. Тоді Крим повернеться у склад України.

Також до Львова перебралася кримчанка Оксана Новікова. Два роки тому жінка активно протестувала проти анексії Криму. Зокрема підтримувала українських військових, допомагала їм разом з іншими активістами продуктами харчування. Згодом біля її будинку стали чергувати «зелені чоловічки». Оксана була змушена покинути нещодавно збудований власний дім, прибутковий бізнес та їхати на материкову частину України. У Львові відкрила власний ресторан на Кримську тематику.

Вона розповідає, що Крим потрібно повертати мирним шляхом, зокрема – санкціями. Тільки но Україна перестала постачати електроенергію в Криму,- з’явилися маси невдоволених. Звичайно, російське телебачення традиційно покладає усю вину на українську владу, проте такі дії реально приносять бажаний результат. Щодо мешканців Криму, то вони все витримають.
До прикладу, в Оксани Новікової в одному з сіл проживає сестра. Світло можуть дати один раз на місяць. Тому настрої населення різко міняються. Вони бачать, що дійсно залежні від України. Завдання ж український партнерів посилювати санкції, доки українські землі не повернуться під її суверенітет. Врешті решт усі розуміють, що анексія Криму була непродуманим і злочинним кроком.

Роман Поронюк, м. Львів

Share Button

Також перегляньте

Fot. polukr.net

Чи готова Україна до деескалації у відношенні до Росії та їх проксі на Донбасі?

На тлі чергових заяв про заплановані обміни утримуваними між Україною та Росією перед українським суспільством …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.