п’ятниця, 29 Березень, 2024
pluken
Головна / Інтерв’ю / Василь Гацько: «Демальянс» має стати платформою для об’єднання партій та адекватних депутатів парламенту»
Фото: dem-alliance.org
Фото: dem-alliance.org

Василь Гацько: «Демальянс» має стати платформою для об’єднання партій та адекватних депутатів парламенту»

Share Button
Фото: dem-alliance.org
Фото: dem-alliance.org

Нечисленні біґ-борди з гаслом «Петя боїться Гацька. Демократичний альянс», які з’явилися напередодні місцевих виборів у Києві, наробили немало галасу в соціальних мережах. Над ними відверто кпили, висміювали, зазначаючи, що партія могла б пустити гроші й на більш адекватну рекламу. Однак, каже голова «Демальянсу» Василь Гацько, своє головне завдання така знахідка піарників виконала: про партію почали згадувати в медіа, її почали краще впізнавати.

Попри це, закінчилися вибори тим, що «Демальянс» втратив представництво у Київраді . Якщо торік на муніципальних виборах «ДА» заледве подолав 3% бар’єр і провів двох депутатів, то тепер не дотягнув якихось 0,2% до прохідної межі у 5%. Про цей провал та про перспективи партії POLUKR.net спілкувався з лідером партії Василем Гацьком.

«На цих виборах у «Демальянсу» голоси не крали»

Тривалий підрахунок голосів на виборах у Києві справді є наслідком проблем з імплементацією нового виборчого закону чи йдеться про якісь штучні маніпуляції?

Нічого подібного, справа не в законі. Голос за кандидата й голос за партію – одне й те саме, тут не потрібно нічого розділяти і щось особливе рахувати. Йдеться про те, що протоколи довго звозили до районних виборчих комісій, а потім районні довго передавали їх у міську ТВК.

Тобто є підстави говорити про фальсифікації виборів?

На цих виборах ми не стикалися з таким явищем, як крадіжка голосів у «Демальянсу». Таке було торік, коли забирали протоколи на уточнення, потім привозили назад, а в «Демальянсу» – ставало менше голосів, ніж було раніше. Цього року такого немає. Ми слідкували, що привозили з дільниць на райони, що з районів везли далі.

Були суттєві затримки, пов’язані з результатами виборів мера. Із визначенням, хто буде в другому турі з Кличком – Береза чи Омельченко. Я підозрюю, що в декого могла бути зацікавленість, аби пройшов Омельченко. Хоча мені важко з упевненістю казати, що саме відбувається з підрахунками голосів за мера.

Але ж ви також балотувалися на посаду міського голови і набрали 2,76%.

Так, але там ми взагалі голоси не рахували, навіть не збирали дані. Тобто для нас, звичайно, первинним було проходження «Демальянсу» до міської ради. Що ж до партій, то я, наприклад, узяв для ближчого розгляду Шевченківський район Києва. І найбільше запитань у мене викликають результати партії «Єдність» Омельченка. Величезні запитання!

Коли я бачу кілька десятків дільниць, де кандидати від «Єдності» з великим відривом перемагають усіх конкурентів, включно з представниками «Солідарності», то є підстави вважати, що відбувся підкуп виборців. Це стосується округів Алли Шлапак, Олександра Бродського, в іншому районі – Сергія Кримчака тощо. Ми знаємо, що кампанію «Єдності» веде Віктор Пилипишин. Знаємо також, що він – колишній голова Шевченківської районної держадміністрації, і в нього саме тут усе налагоджено, всі мережі.

Або візьмемо інший район – Голосіївський. Бачимо, що «Єдність» перемагає в студентських гуртожитках. Ясно, що такого результату неможливо досягнути інакше, ніж прямим підкупом виборців.

Тому я роблю висновок, що кандидати від цієї партії займалися як довготривалим непрямим підкупом виборців, так і прямою купівлею голосів за гроші.

Але оскільки правоохоронці нічого крамольного не зафіксували, то юридично до цього вже не підкопаєшся. Немає підстав для невизнання чи скасування результатів виборів.

«Ми навчилися проводити максимально ефективну кампанію за найменші гроші»

Як прокоментуєте результат на виборах у Києві своєї партії? Чи були реальні шанси взяти п’ять і більше відсотків голосів?

Звичайно, ми орієнтувалися на 5% і багато працювали для цього. Якби не працювали, то не взяли б і 2%. А різні політичні експерти пророкували, що ми в Києві не вийдемо і за 2%.

Загалом, можу говорити про деякі позитивні моменти за підсумками цієї виборчої кампанії. Зокрема, порівняно з виборами минулого року, нам у столиці вдалося наростити рейтинг на 2%. Я вважаю це серйозним показником. Ми просто не встигаємо за прохідними бар’єрами, які встановлюються для проходження в місцеві ради. 3% ми ще взяли, а от 5% – трохи не дотягнули. Хоча, скажімо, в Європі на місцевому рівні для партій роблять мінімальний прохідний бар’єр, щоб отримати максимально широке представництво, або взагалі скасовують бар’єр. Є країни, де діє принцип: скільки партія не набрала б, та якщо вистачило хоч на один мандат – беріть, ідіть у раду і представляйте! А в нас закон спеціально написаний під великі партії.

У чому я ще бачу позитив, це в тому, що ми навчилися проводити максимально ефективні виборчі кампанії за критерієм «бюджет–результат». Я порівнюю з іншими партіями. Ніхто з них не витрачав лише 50 тисяч доларів, показуючи такий суттєвий результат.

Я говорив із [політтехнологом Тарасом] Березовцем, і той назвав мені деякі цифри витрат інших партій та кандидатів, які він виводить на основі спілкування з колегами. Думчев і «Рух за реформи» за сім місяців витратили близько 15 мільйонів доларів. Корбан з «Укропом» у Києві витратили 5 мільйонів доларів. Береза – 2 мільйони, Кличко, здається, близько 7 мільйонів… Коротше кажучи, там витрачають дуже великі кошти. На цьому тлі наші 50 тисяч виглядають смішно, а ми майже витягнули 5%.

Причому в нас який виборець? Найбільш вимогливий. Це Facebook. Він любить максимальну чистоту, звітність і так далі. Він прийшов, привів свою родину, проголосував – ну, виявилось недостатньо.

Впізнаваність у нас дуже низька. І по Києву, і по країні в цілому. Наприклад, минулого року під час виборчої кампанії ми робили заміри – виявилося, що про нас знають 3% виборців. Це вже після Майдану, де ми були ядром протестів. Ясна річ, нам хочеться більше. Потрібно ще рости. Я усвідомлюю, що люди можуть у нас розчаровуватись, тому що вони хочуть, аби ті, за кого вони голосують, потрапляли в Раду.

«Ми можемо забрати до себе частину депутатів Верховної Ради, які відкололися від «Самопомочі», яких можна знайти в Блоці Порошенка, «Батьківщині», «Народному фронті»

Фото: dem-alliance.org

Фото: dem-alliance.org

Якщо конституційна реформа забуксує, наступні вибори в Україні за розкладом відбудуться аж у 2019 році. Тобто під час чотирирічної каденції «Демальянс» буде досить слабко представлений у місцевих радах, його не буде в Київраді, у Верховній Раді. Чи не означає це, що партія мала б змінити стратегію та ініціювати укрупнення, об’єднання з іншими політичними силами? Що, наприклад, заважає вам об’єднатися з партією «Сила людей» – замість того, щоб відбирати одна в одної голоси? Зрештою, саме частки «Сили людей» і забракло для проходження «Демальянсу» в Київраду.

Тут ситуація така. По-перше, вибори в Україні відбуваються частіше, ніж це передбачено розкладом. Для нас наступний етап – це вибори до районних рад Києва в березні наступного року. Ясна річ, нам потрібно балотуватись і показувати динаміку.

Крім того, я не виключаю, що будуть дострокові парламентські вибори. Може й наступні місцеві вибори будуть через два роки. Тому з виборами в нас усе гаразд, виборів вистачає (сміється).

Тепер щодо об’єднань і укрупнень. Давайте будемо відвертими і визнаємо, що «укрупнення» на прикладі об’єднання «Демальянсу» і «Сили людей» – це просто смішно.

Чому?

Тому що таке «укрупнення» що є, що його немає. «Сила людей» на цих виборах у Києві набирає лише 0,3%.

Але й ці відсотки на дорозі не валяються, і в «Силі людей» є хороші люди…

Не валяються. Хоча в «Силі людей» не всі хороші (усміхається). Є різні люди, з різною історією. Але там справді є хороші люди. Напередодні цієї виборчої кампанії я зустрічався з ними і передавав побажання «Демальянсу» об’єднатися в єдину політичну партію, щоб піти разом уже на ці місцеві вибори. Однак «Сила людей» відмовилася. Вони щойно утворилися і ще не набили достатньо ґуль; у них забагато максималізму. Вони вважали, що все буде добре.

У підсумку «Сила людей» взяла нуль і на минулорічних парламентських виборах, і у великих містах на нинішніх місцевих виборах…

Але, я думаю, ми ще повернемося до розмови з ними.

Єдине, що я хотів би, – аби це укрупнення було ширшим. Нехай юридично йтиметься про об’єднання двох партій, але насправді потрібно об’єднувати більші середовища. Бо якщо додавати нулі, в сумі отримаємо такі ж нулі. Чи буде сенс із такими рейтингами йти на парламентські вибори, якщо ми не можемо пройти в Києві?

Що ви маєте на увазі, коли говорите про «ширші середовища»?

«Демальянс» має стати платформою для об’єднання не лише партій. Думаю, ми можемо забрати до себе частину депутатів Верховної Ради, які відкололися від «Самопомочі», яких можна знайти в Блоці Порошенка, «Батьківщині», «Народному фронті»…

Прізвища?

Це і Ганна Гопко, і Вікторія Пташник, яких виключили з «Самопомочі», і Сергій Лещенко, і Мустафа Найєм, донеччанин Єгор Фірсов і так далі…

Чи означає це, що ви будете кликати до себе згаданих політиків уже з прицілом на дострокові парламентські вибори?

Так. Хоча ви їх, мабуть, не «паліть» (усміхається). Але ми справді розробляємо варіант перетворення «Демальянсу» на ширшу платформу для об’єднання. А чи прийдуть до нас такі люди, чи виявляться надто гордими, щоб до когось долучатися, – побачимо.

Потрібно спробувати підтягнути таких людей. Не треба гратися в ізольованість. Наразі ми карликова партія, і я розумію, що таке парламентська кампанія. Слід ставати серйозною платформою, конкурувати за відомих адекватних людей, які наразі інкорпоровані до великих політичних структур, легітимізують їх, але не роблять там якихось помітних змін.

Так, адже смішно виглядає, коли депутат від БПП Лещенко закликає у Facebook голосувати за «Демальянс», який конкурує з його ж партією, тоді як від БПП балотуються скомпрометовані політики, колишні «регіонали» абощо.

Так, є таке…

Другу частину інтерв’ю читайте ТУТ.

Розмовляв Дмитро Лиховій

Share Button

Також перегляньте

370195201_210950218546083_3603166832546702780_n

«Для України важливо, щоб війна Ізраїлю проти ХАМАС якомога швидше завершилася» – сходознавець Ігор Семиволос

Ізраїль проґавив атаку ХАМАС 7 жовтня, тому що, можливо, була погана координація між різними спецслужбами, …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.