середа, 29 Травень, 2024
pluken
Головна / Новини / «Потрібно, щоб польські партії припинили використовувати кордон у боротьбі між собою, бо це погано для обох народів» – Микола Княжицький
mkniaznycki

«Потрібно, щоб польські партії припинили використовувати кордон у боротьбі між собою, бо це погано для обох народів» – Микола Княжицький

Share Button

Проблема блокування кордону в Польщі стала частиною політики перед виборами, що заважає її вирішити. На ній грають різні політики, які борються за голоси. Польський бізнес втрачає від блокування, а для України це питання національної безпеки. Навколо цієї теми в польському суспільстві багато міфів. Києву і Варшаві слід навчитися співпрацювати та взаємно збагачуватися в рамках української інтеграції в ЄС. Країни колишньої Першої Речі Посполитої в Євросоюзі повинні узгоджувати свою політику. Про це PolUkr.net розповів співголова групи з міжпарламентських зв’язків із Польщею в Верховній Раді Микола Княжицький.

– Уже рік триває блокування польськими фермерами і перевізниками кордону з Україною, а особливо гостро з листопада минулого року. Чому ситуація зайшла в глухий кут, і як можна було її досі вирішити?

– Зайшла в глухий кут, бо блокування набуло гострого політичного характеру. Стало інструментом спочатку в польській парламентській кампанії, тепер у місцевих виборах, у червні будуть вибори до Європарламенту, а далі президента. Ці протести на кордоні сильно політизовані.

Проросійські сили в Польщі, представники «Конфедерації», завжди були активістами в цьому процесі. Особливо, коли йшлося про перевізників.

Росія через соцмережі робить все, щоб розпалити конфлікт між українцями і поляками та всередині польського суспільства. Зацікавлена, щоб Україні заблокували західний кордон.

Особливо це гостро для нас зараз, коли в Одесі через обстріл загинула щонайменше 21 людина. Через Польщу йде трішки більше 5% нашого імпорту. Левову частку продаємо морем через Одеський порт. Ці втрачені життя – ціна нашої продукції. Добре, щоб у польському суспільстві розуміли.

Зійшлося багато факторів. Серед них – нерішучість і безвідповідальність польської влади, і використання теми кордону у виборчих процесах. У мене є претензії і до минулої влади, і до теперішньої у Польщі, і до пасивності української.

– Які шляхи вирішення суперечки бачать у Варшаві, Києві та Брюсселі?

– Варшава намагається вирішити, обмеживши чи ввівши ембарго на певні види нашої агропродукції. Хоча загрози для польських фермерів від нашої продукції є радше потенційними, ніж реальними, бо Україна використовує Польщу для транзиту. Фактів, щоб зерно чи інші наші транзитні продукти продавали на польському ринку – немає.

Конфлікт розпочався через проблеми польських перевізників. Потім доєдналися клопоти польського сільського господарства. Це проблеми галузей. А блокують кордон для всієї економіки обох країн. Польща втрачає навіть більше, ніж Україна.

Для нас це загроза національній безпеці, але також слід говорити про величезні втрати для польського бізнесу та для українського бюджету під час війни.

Вирішити можна лише, якщо припинити політизувати проблему. Польща має виносити свої вимоги на рівні Брюсселя, що вже робить. Коли Європарламент продовжив дозвіл на ввезення в ЄС української агропродукції, Варшава висловила додаткові умови. Тепер відповідний комітет буде ще раз до цього повертатися та розглядати.

Коли поляки кажуть, що хотіли б, аби продаж нашої продукції робили на тому рівні, що був до вторгнення, ми на це погоджуємося, бо тоді об’єми були навіть більші, ніж зараз. Київ зараз погоджується на всі вимоги Варшави.

Якщо говорити про ЄС, то, наприклад, такі країни як Іспанія, Італія, Данія, Нідерланди та інші – зацікавлені в нашій агропродукції. Зокрема, завдяки українському збіжжю вирощують велику рогату худобу, розвивають тваринництво. Це значна частина їх економік.

Польські фермери не задоволені, що впали ціни на агропродукцію. Причина не в Україні, а в постачанні в ЄС продукції з країн Латинської Америки, Азії, а головне – з Росії через Білорусь. Україна вимагає, щоб поляки не поводилися аморально й зупинили цю торгівлю. Її довели українські журналісти, які зняли все на відео. Бо на українську продукцію – ембарго, а на російську – ні. Як так?

Важливо, щоб ситуація в Польщі заспокоїлася, й ми знайшли з польськими колегами способи вирішити проблему, задовольняючи інтереси обох країн.

– Україна вимагає заборони продажу агропродукції з Росії до всього ЄС, а не лише до Польщі, так?            

– Так, очевидно. Тепер навіть Польща цього вимагає. Варшава вже прийняла заходи проти цієї торгівлі. Так, торгівля з білорусами і росіянами була в невеликих об’ємах. Але загалом в ЄС російської агропродукції продають багато.

– Чи можна зберегти демократичне право на протести і водночас поставити дієві запобіжники проти таких перешкод у торгівлі, й що в цьому сенсі може зробити чи робить Польща, ЄС?

– Звичайно, можна. Прем’єр Дональд Туск уже зробив у цьому напрямку перші кроки, зробивши прикордонну територію об’єктами критичної інфраструктури. Протести добрі до тієї пори, поки не загрожують національній безпеці країни. В умовах війни ця загроза існує для України, але також для Польщі.

Коли Туск зробив кордони і залізницю об’єктами критичної інфраструктури, то захистив ці об’єкти. Хоча б на папері. Це вже важливий крок, не обмежуючи протестів. Протест і шкода національній безпеці не обов’язково сумісні речі.

– Фермери протестують по всьому ЄС через «зелену угоду» (екологічні закони, які обмежують використання пестицидів і добрив), урізання дотацій. До чого тут українські фермери, якщо проблема в Брюсселі?

– Ні до чого. Просто для учасників протесту блокування кордону – те, чого не можна не помічати. Вони це роблять, щоб привернути більше уваги до себе.

Шкода, що багато людей забувають, що зерно часто збирають під обстрілами та на мінних полях. Ті, хто його збирає, час від часу калічаться і гинуть. Кошти, які Україна виручає від продажу зерна в інші країни, не в Польщу, поступають в бюджет. Так само як кошти від розмитнення товарів. Зокрема, польських, які йдуть до нас. Тож є великі збитки для бізнесів обох країн.

– Ви недавно повернулися з Польщі. Як польські урядовці дивляться на вирішення проблеми, і як до неї ставиться польське суспільство?

– Польське суспільство не до кінця розуміє, що відбувається. Мені здається, польські урядовці іноді теж, але до них розуміння приходить. Польські політики водночас підтримують і фермерів, бо свої, і Україну, бо бореться за свободу.

У цій темі багато фейків і брехні. Наприклад, що агропродукція з України вироблена тільки великими агрохолдингами, а в Польщі – простими селянами. Неправда, бо в нас лише 10% виробляють агрохолдинги, а в імпорті їх частка – 23%.

У Польщі теж є великі агрохолдинги. Наші структури сільського господарства не надто сильно відрізняються.

Ще один міф, що нібито українське зерно реекспортом привозили назад на польський ринок. Що воно поганої якості. Усе це розбивається фактами, бо не відповідає дійсності. Але мало хто хоче слухати. Польські медіа досі мало приділяють цьому уваги, а політики бояться брати відповідальність через політичні ризики.

– В Україні були сподівання, що після парламентських виборів у Польщі в жовтні 2023-го проблема з блокуванням кордону вирішиться. Виявилося, загрострилася. У квітні поляки голосуватимуть на місцевих виборах, а у червні до Європарламенту. Яка роль у кризі виборів і соратників прем’єра Туска по уряду з «Польської селянської партії», ПСЛ?

– Усі борються за виборців. При владі у Варшаві не одна партія, а коаліція. Та ж ПСЛ на місцевих виборах бореться за своїх кандидатів. Як і партія Туска «Громадянська платформа». Як і їх противники з ПіС, «Конфедерації». Триває війна всіх проти всіх, де використовуються два негативні наративи щодо України, які підтримують російські спецслужби, як час від часу теж роздмухують історію нашого спільного складного минулого.

Усі ці речі впливають на перебіг кампаній, які, на жаль, часто популістичні. Особливо, зі сторони крайніх правих. Інші намагаються конкурувати з ними за голоси виборців, і грають в «коло брехні», яке шкодить Україні та Польщі.

– У кінці лютого польська поліція затримала журналіста «Української правди», УП, Михайла Ткача і оператора, які знімали торгівлю Польщі з Білорусією. 7 березня затримали іншого українського журналіста і оператора, які знімали торгівлю з Росією – забрали техніку і депортували. Як і чому таке можливо?

– Складно говорити про свободу слова українських журналістів у Польщі. В Україні такі речі – неможливі.

Це трішки хибний шлях, бо УП – найпопулярніше українське інтернет-видання, а її головна редакторка входила в топ-100 найвпливовіших жінок світу.

Можна по-різному ставитися до журналістів УП, але їхні репортажі мають резонанс не лише в Україні, а й за її межами. Коли польські політики, думають, що так можна обмежити інформацію, то роблять велику помилку, бо навпаки привертають увагу світу до несправедливості та проблемних речей. Надмірна увага може зашкодити Польщі та її владі. Ми б цього не хотіли, бо вдячні Варшаві за те, що відстоює українські інтереси в оборонній сфері. Туск став одним із перших, хто підтримав ініціативу французького лідера Еммануїла Макрона про надання зброї та посилання військ в Україну.

Роль Польщі в підтримці України буде далі зростати. Тому Україна всіляко зацікавлена зняти усі непорозуміння між нами.

– Ваш колега з Сейму Павел Коваль обіцяє, що блокування кордону завершиться за кілька тижнів. Чи бачите перспективи, що в цьому році вдасться припинити блокування, і як? Чи навпаки нові українські продукти будуть щоразу ставати причинами для нових перешкод у торгівлі?

– Ковалю видніше, бо більше знає про внутрішню кухню польської політики та можливості уряду. Мені залишається лише довіряти йому та прогнозам. Сподіваюся, ці слова будуть втілені в життя.

Не знаю, що буде в майбутньому. При вступі в ЄС нам буде потрібно багато працювати з Польщею. Варшава, залишаючись найближчим другом України в Євросоюзі, буде одним із найбільших наших конкурентів. Нам із поляками слід домовлятися. Й працювати над тим, щоб менше конкурували, а більше разом збагачуватися завдяки співпраці в рамках ЄС.

– 23 лютого учасники протестів розсипали з зерновозів український ріпак, який везли в Німеччину. У ніч на 25 лютого на залізничній станції Котомеж розсипали українське зерно з восьми напіввагонів, пошкодили 160 тонн продукції. Вантаж транзитом їхав в порт Гданська, звідки в інші країни. Як йде розслідування, і чи розглядають у Польщі слід Росії?

– Розслідування триває. Не знаю, як польські спецслужби оцінюють роль Росії. Здається, вони замало приділяють цьому уваги. Коли заходжу на польські сторінки в соцмережах, бачу там величезну кількість ботів.

Мені здається, поляки недооцінюють загрози інформаційної війни, яку Росія провадить проти Польщі. Путін згадав 37 разів Польщу у інтерв’ю Такеру Карлсону. Колишній президент РФ Дмитро Медведєв весь час згадує про Польщу, що її слід знищити. Це те, про що в Москві думають. Тому польським спецслужбам слід бути уважнішими до тих, хто хоче сіяти ворожнечу між польським та українським народами. А це передусім – російські спецслужби.

– За 11 місяців 2023-го Польща продала в Україну товарів на $11 млрд, а Україна в Польщу на $4,3 млрд. Український експорт переважно сировина, а польський – готові продукти. УП порахувала, що це понад 100 тис. робочих місць у Польщі. Чи польські бізнеси, які від цього потерпають, виступають проти тих, хто блокує кордон, і чому про них не чуємо?

– Прикра ситуація, бо коли польські протестувальники хотіли блокувати німецький кордон, то ті бізнеси, які торгують з Німеччиною виступили проти, й блокування завершилося за декілька годин.

Товарообіг Польщі з Німеччиною в десятки разів більший, ніж з Україною. Там польські підприємці цього не допустили. Тому хотілося б бачити активнішу роль польського бізнесу, який працює з нами.

– Як можна цивілізовано вирішити торгові суперечки України з Польщею та іншими сусідами в рамках нашого вступу в ЄС, де митних кордонів взагалі не буде?

– Це питання. Бо коли нас кличуть в ЄС, а з іншого боку кажуть «накладаємо ембарго на вашу продукцію, й ви не будете мати права її поставляти», то який сенс у Євросоюзі?

Участь України у Євросоюзі – це наш захист у протистоянні з Росією, і самого ЄС. Якщо перетворимось на «буферну зону», як це пропонує угорський прем’єр Віктор Орбан, то нас захопить Росія, а такою «буферною зоною» стане Польща, Угорщина та інші ніші західні сусіди.

Нам із Польщею треба підтримувати один одного в безпековій сфері, бо це в наших спільних інтересах.

Як оцінюєте теперішній стан польсько-українських відносин, з огляду на кризу з зерном і два роки війни, особливо якщо врахувати, що були дуже добрі відразу після російського вторгнення?

– Туск всіляко демонструє військову та дипломатичну підтримку України. Такі самі заяви робить глава МЗС Радослав Сікорський. А президент Анджей Дуда ще раніше робив, коли наші відносини дуже різко покращилися відразу після вторгнення. Ми це чуємо та вдячні. Українці вдячні всім полякам, які багато допомогли нашому суспільству, тим громадянам, котрі приїхали в Польщу.

Затьмарюють провокації на кордоні, які передусім підігріває «Конфедерація». Треба, щоб основні польські партії припинили використовувати кордон у політичній боротьбі між собою, бо це погано для нас обох.

– Якими є перспективи відносин зараз, і якими бачите їх після завершення війни?

– Я взагалі прихильник Першої Речі Посполитої. Найбільша помилка була тоді, коли гетьман Іван Виговський хотів зробити справедливу федерацію трьох народів, а польський Сейм вчергове не дав на згоди. Як тільки в історії таке відбувається, цим користаються росіяни і завжди перемагають. Щоб не робити схожих помилок надалі, нам слід мати найтісніші відносини між собою в ЄС.

У рамках ЄС ті країни, які були в Речі Посполитій, мають досвід цивілізаційної співпраці та єднання, Польща, Литва, інші країни Балтії. Ми всі повинні виступати разом та узгоджувати власну політику.

– Наскільки важливим партнером в процесі відбудови України буде Польща?

– Мені б хотілося, щоб була активним партнером у процесі відбудови, але для цього спочатку слід перестати блокувати кордон. Інакше поляки банально не завезуть будівельні матеріали в Україну.

Ми зацікавлені дати польському бізнесу на цьому заробити і збудувати у нас якісну інфраструктуру або відновити знищену. Це було б ідеально, але для цього треба не розмінюватися на такі конфлікти, які є зараз.

– У Польщі лунають голоси, що після періоду дуже добрих відносин у 2022 році, Україна зробила ставку на партнерство з Берліном, а не Варшавою. Наскільки виправдані?

– Це міф. Лякання німцями стало ще одним фетишем польської політики, як і нібито отруєне українське зерно. Якщо говорити про наші відносини, то вони так само як із німцями тісні з американцями, британцями. Зараз лідерами у цьому намагаються стати французи. Нам би хотілося, щоб лідерами були поляки.

Німці нам допомагають. Ми їм вдячні. Але вони не мають великого впливу на українську політику.

– Якими є очікування української сторони щодо Польщі та польської влади, коли йдеться про подальшу підтримку України?

– У зовнішній політиці уряд Туска і сам прем’єр їх виправдовують, співпрацюючи  з французами та німцями задля нашої підтримки. Переконуючи США нас підтримувати. Надаючи нам допомогу. Дуже хотілося б, щоб ця підтримка була не лише на словах чи в певних сферах, а в повномасштабних діях. Щоб кордон розблокували, щоб ми могли вільно торгувати. Домовитися – в інтересах обох народів.

Фото Facebook Миколи Княжицького

Share Button

Також перегляньте

Fot. prezydent.pl

Глава Бюро національної безпеки Польщі: «Країни НАТО мають три роки, щоб приготуватися до війни з Росією»

Яцек Сєвєра повторив свою оцінку міжнародної ситуації в регіоні Центральної та Східної Європи. «Якщо хочемо …