Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Призначення Міхеїла Саакашвілі на посаду голови Одеської ОДА, що відбулося 30 травня 2015 року, стало приводом для організації владою невизнаної Придністровської Молдавської республіки керованої паніки у самому Придністров’ї. Появу Саакашвілі в Одесі разом з деякими рішенням української влади щодо Придністров’я, прийнятими у березні-травні, у Тирасполі вирішили розтлумачити як підготовку України до військової операції. Водночас, влада ПМР погрожує припинити транзит товарів та пасажирів з України до Молдови своєю територією
Ставлення України до придністровської проблеми: військово-політичний аспект
Насправді, звинувачення на адресу України про її підготовку до військової операції проти Придністров’я з’явилася ще до призначення Саакашвілі. Анонімне джерело у міністерстві оборони РФ начебто розповіло кореспондентові російської «Независимой газеты» (стаття опублікована 25 травня 2015 р.), що існує план «ліквідації Придністров’я», розроблений США за участю військових з України, Молдови та Румунії. Початком плану мало б начебто стати рішення Києва про денонсацію українсько-російської угоди 1995 р. про транзит через українську територію російських військових та їхніх вантажів до Придністров’я. Рішення про денонсацію було прийнято Верховною Радою України 21 травня 2015 р. (відповідний закон після підписання його президентом Порошенко набрав чинності 11 червня), але Україна відмовляла Росії у транзиті до Придністров’я ще з березня 2014 року, тому зв’язок вигаданого плану з цим рішенням видається малоймовірним.
Російські військові у Придністров’ї, що належать до так званої «Оперативної групи російських військ у Придністровському регіоні Республіки Молдова», а також збройні сили ПМР демонстративно проводять польові навчання і тренування практично щотижня, починаючи з весни 2014 року. Представники міністерства оборони РФ, роблячи серйозний і рішучий вигляд, заявляють про можливість створення «повітряного мосту» для доставки вантажів російським військовим у Придністров’я (заява від 22 травня 2015 р). Зрозуміло, що Україна просто так не пропустить російську військово-транспортну авіацію у свій повітряний простір, а будь-які спроби російської військово-транспортної авіації пробитися до Придністров’я матимуть наслідки, які складно передбачити. Ті російські політичні аналітики, що, зазвичай, пояснюють Заходу російську позицію – Дмітрій Трєнін та Фьодор Лукьянов – переконують свою західну аудиторію, що у Придністров’ї невдовзі може вибухнути війна, і Росія неодмінно прийде на допомогу ПМР. Зокрема, Лукьянов каже (9 червня 2015 р.):
«Придністров’я відрізане від Росії, і що робити у цій ситуації – неясно, враховуючи, що ми несемо за нього політичну і моральну відповідальність. На тлі жорсткішої позиції Молдови та Румунії без створення дуже серйозної нової кризи ми не зможемо допомогти Тирасполю. Щоб уникнути нового конфлікту, Росія може розпочати серйозні закулісні перемовини з Європою, передусім з Німеччиною, щоб чітко пояснити – якщо там почнеться війна, то Росія не зможе залишитися осторонь. Можливо, у Європі цього хтось не розуміє і вважає, що таким чином можна натиснути на Москву».
У який спосіб у Придністров’ї може початися війна, розповідає згадана вже публікація у «Независимой газете» від 25 травня 2015 р. – українські та молдовські диверсійні групи мають начебто захопити склади із озброєнням на півночі Придністров’я, поруч з українським кордоном. Зрозуміло, що насправді це будуть російські військовослужбовці, вдягнуті в українську або молдовську уніформу. Таким чином, Росія просто погрожує країнам-членам ЄС, зокрема, Німеччині, вибухом ще одного конфлікту у Східній Європі, якщо вони не вплинуть на Україну та Молдову і не змусять їх до більших поступок у питанні забезпечення та ротації контингенту російських військ у Придністров’ї.
Найімовірніше, як визнають самі росіяни, найбільше до поступок Росії (під тиском ЄС чи без нього) буде схильна Молдова, адже для України будь-яка співпраця з Росією у військовій сфері є принципово неприйнятною: разом з угодою про транзит росіян до Молдови Верховною Радою 21 травня були денонсовані ще чотири угоди – про співробітництво у військовій галузі, у галузі військової розвідки, угода про взаємну охорону таємної інформації, а також угода про організації військових міждержавних перевезень. Крім того, 20 травня уряд України припинив дію міжурядової угоди про військово-технічне співробітництво з Росією. Молдова ніяких угод не денонсувала, але обмежує в’їзд російських громадян через аеропорт у Кишиневі з весни 2014 року, зокрема, не впускає на свою територію чинних та колишніх співробітників спецслужб Придністров’я, російських військовослужбовців, прибуття яких не було погоджено заздалегідь (винятком є військові, що мають служити у батальйоні миротворчих сил), російських політологів і держслужбовців, підозрюваних у шпигунстві.
Призначення Саакашвілі головою Одеської ОДА було використано російськими військовими і дипломатичними колами для підсилення правдоподібності загрози з боку України, адже на колишнього президента Грузії Росією та багатьма європейськими політиками покладена відповідальність за початок російсько-грузинської війни 2008 року. Водночас, особливий психологічний ефект поява Саакашвілі в Одесі мала на населення Придністров’я, що справді повірило у близьку перспективу війни. У середині червня піарники режиму Шевчука (президента ПМР) через своїх довірених осіб почали навіть обережно спростовувати чутки про близьке вторгнення України, до поширення яких спочатку самі активно доклалися. Підлеглі Шевчука закидали Москву (з метою отримати фінансову допомогу) та власне населення вигадками про підготовку України та Молдови до організації «Майдану» у Придністров’ї, запровадження повної «економічної блокади» ПМР з боку обох країн, розміщення українських військ прямо на межі із Придністров’ям і власне вторгнення.
Натомість, з української точки зору, проблема Придністров’я не є аж настільки важливою, щоб Україна негайно бралася за її остаточне розв’язання, в тому числі військовим шляхом. Політики та експерти з Придністров’я схильні серйозно перебільшувати значення свого регіону для зовнішньої політики Києва. Саакашвілі зробив лише одну заяву про проблеми, джерелом яких є Придністров’я, зокрема, 9 червня він сказав:
«Я думаю, найближчим часом Україна буде встановлювати законні правила на всій цій лінії зіткнення. Це дуже важливо. Це свавілля повинно закінчитися. З цієї території йде контрабанда, йдуть наркотики, йде зброя, йде дестабілізація і нічого доброго. Тому це просто питання внутрішньої безпеки і наших економічних інтересів».
Після цього він вже (поки що) не робив заяв про Придністров’я, а, натомість, не раз висловлював занепокоєння щодо планів РФ щодо Бесарабії (південна частина Одеської області) та Одеси, зокрема, під час участі у конференції з питань безпеки GLOBSEC у Братиславі. Аналогічну думку висловлювали його радники, посилаючись на ізольованість південної частини Одеської області від решти України та сильний вплив російських телеканалів на цій території. Ті самі тези Саакашвілі повторив в інтерв’ю українському телеканалу ICTV 22 червня.
Звісно, Росія може декілька років обходитися і без транзиту вантажів та своїх військових територією України чи Молдови. Служити у російському військовому контингенті у Придністров’ї будуть, як це вони роблять зараз, місцеві мешканці, що мають громадянство РФ. Влада ПМР обіцяє забезпечити російських військових формою та продтоварами місцевого виробництва. У Придністров’ї ще можна ремонтувати військову техніку росіян, але не більше.
Про те, чи становить Придністров’я військову загрозу для України, PolUkr.net писав у вересны 2014 р.:
Ставлення України до придністровської проблеми: економіко-політичний аспект
Економічна криза у Придністров’ї загострюється: якщо вірити даним Державного митного комітету ПМР, то за січень-травень 2015 р. експорт Придністров’я становив 75% від рівня за той самий період 2014 р. Натомість, власні надходження у центральний бюджет ПМР (без допомоги з боку РФ) становили за січень-травень 2015 р. лише 73,9% від рівня за той самий період минулого року. З лютого цього року пенсії та зарплати працівникам державних і бюджетних установ виплачують у розмірі 70% від суми, встановленої у 2014 році.
Причини кризи полягають радше у втраті конкурентоспроможності придністровського експорту – зростанні витрат на електроенергію та газ, необхідні для виробництва чорних металів та виробів з них, а також занадто високому курсу рубля ПМР порівняно з гривнею, російським рублем та молдовським леєм, що пережили девальвацію з початку 2014 р. Крім того, з весни 2014 року на зовнішній торгівлі Придністров’я позначилися обмежувальні заходи з боку України та Молдови. Так, масові відмови у в’їзді в Україну мешканцям Придністров’я, що мають громадянство РФ, об’єктивно погіршують соціально-економічну ситуацію у Придністров’ї, але решта проблем випливає з відмови влади ПМР та придністровських підприємців пристосуватися до вимог, які їм висувають Україна та Молдова.
Влада ПМР стверджує, що Молдова і Україна ведуть економічну блокаду Придністров’я з 2006 р., але з 2014 р. ця блокада, на її думку, є «тотальною». На практиці йдеться про такі обмежувальні заходи, вжиті Україною та Молдовою:
- З 20 травня 2015 р. діє заборона уряду України на переміщення підакцизних товарів (алкогольні, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі) через пункти пропуску на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону. Торгувати цими товарами Придністров’я може виключно через Молдову.
- Органи влади невизнаної ПМР не можуть імпортувати товари для власних потреб – хіба що через зареєстрованих у Молдові юридичних осіб.
- Усі імпортери та експортери Придністров’я повинні бути зареєстрованими у Молдові юридичними особами, мати відповідні ліцензії на імпорт, виробництво, експорт, а експортери, зокрема, повинні мати сертифікати про походження товарів та сертифікати з пересування, отримані у Молдові.
В принципі, влада Молдови вже давно прагне змусити придністровських експортерів та імпортерів працювати у власному правовому полі і сплачувати податки у свій бюджет. Це, як згадано вище, означає реєстрацію цих підприємств у Молдові, отримання ними відповідних ліцензій, сертифікатів про походження, а також дотримання ними технічних стандартів, прийнятих у Молдові. До 1 січня 2016 р. підприємства з Придністров’я мають змогу користуватися автономними торговими преференціями, які ЄС надав усім експортерам з Молдови, включно з тими, що розташовані фізично у Придністров’ї. Оскільки з наступного року між Молдовою та ЄС почне діяти повноцінна зона вільної торгівлі, у Кишиневі пропонують придністровському бізнесу, якщо він хочі і надалі експортувати свої товари до ЄС (у 2014 році до 60% придністровського експорту припадало на країни ЄС), прийняти весь комплекс правил, прийнятих у Молдові для реалізації угоди про вільну торгівлю. Це означає вільний допуск представників молдовських контролюючих органів на територію, яку контролює влада ПМР, з чим остання погоджуватися не збирається, адже вважає ПМР самостійною державою.
У Молдові налаштовані щодо придністровських експортерів рішуче: відомий експортер коньяків та вин під маркою KVINT, тобто підакцизних товарів, має проблеми з отримання ліцензії на виробництво та експорт алкогольних напоїв, оскільки влада ПМР не допускає на свою територію представників податкових служб Молдови. Останні мали б контролювати обсяг вироблених коньяків та вин. Нещодавно KVINT отримав у Кишиневі лише короткострокову ліцензію – на три місяці.
Ставлення України до проблем придністровських імпортерів та експортерів просте: усі вони повинні працювати у правовому полі Молдови. Така позиція багато в чому зумовлена майже десятирічною співпрацею обох країн у межах «Місії ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні» (EUBAM). Місія приділяла серйозну увагу проблемі контрабанді з Придністров’я до України і яку їй, схоже, майже вдалося розв’язати – Придністров’я практично перестало імпортувати тютюнові вироби через українські морські порти ще у грудні 2014 р. (раніше ці вироби могли осідати у самій Україні за схемою перерваного транзиту). Завдяки цій співпраці митні та податкові служби Молдови мають доступ до даних про всі експортні та імпортні операції придністровських підприємств та підприємців. Не виключено, що придністровські експортери, якщо влада ПМР і далі їм забороняти працювати за законодавством Молдови, спробують налагодити експорт через українських посередників: підробляючи документи і займаючись контрабандою.
Тим часом, влада ПМР у відповідь на «блокаду» збирається створити серйозні проблеми, як для України, так і Молдови. Йдеться про погрози (містяться у листі «міністра закордонних справ» ПМР, опублікованому 24 червня 2015 р.) заблокувати транзит товарів та пасажирів через Придністров’я, запровадження візового режиму для громадян Молдови, націоналізацію майна громадян Молдови у Придністров’ї, обмеження імпорту товарів з Молдови. Для України погроза заблокувати транзит товарів і пасажирів через Придністров’я є найбільш серйозною. Через Тирасполь і Бендери досі йде серйозний транзитний потік товарів і пасажирів між Одесою, морськими портами Одещини і Кишиневом. У Придністров’ї відверто розраховують на те, що транспортна система південної частини Одеської області, що межує з Молдовою і перебуває у жахливому стані, не впорається з рухом вантажів і пасажирів. Крім того, залізничне сполучення між Одесою та Молдовою в обхід Придністров’я зараз відсутнє, а для його відновлення через південну частину Одеської області потрібні хоча б декілька місяців. Зрозуміло, що Україні треба готуватися до зустрічної «блокади» з боку Придністров’я і реанімувати транспортну систему Одещини.
Можна було подумати, що зіткнувшись з перспективою радикального погіршення соціально-економічної ситуації у Придністров’ї, влада ПМР погодиться з переходом місцевих експортерів та імпортерів у правове поле Молдови. Втім, зробивший такий крок, президент ПМР Шевчук і його оточення ризикують втратити владу внаслідок перевороту, організованого його опонентами за підтримки російських військових та спецслужб. Реінтеграція Придністров’я у Молдову не відбудеться, поки на Дністрі стоять російські військові.
Росія, схоже, вирішила, що ситуація у Придністров’ї не настільки критична, і що можлива протягом року зміна влади у Молдові, в якій зростає привабливість євразійської інтеграції, а проросійські ліві сили здобувають дедалі більшу підтримку виборців, розв’яже проблему невизнаної республіки. Якщо до влади у Кишиневі прийдуть соціалісти (ПСРМ) та популісти («Наша партія»), що мають явну підтримку Росії, Москва може підштовхнути Придністров’я до реінтеграції у федеративну і нейтральну Молдову.
Омелян Радимський
