Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Останній тиждень в Україні триває найгучніший скандал всередині влади з моменту її формування. Наміри Петра Порошенка звільнити з посади голови СБУ Валентина Наливайченка без чіткої аргументації розворушили політичні ряди і поставили під загрозу існування коаліції у Верховній Раді. Втім уже за кілька днів активних перемовин відставка Наливайченка відбулася – у тому числі руками тих, хто ще напередодні голосно обурювався такою перспективою. Коаліція залишилася цілісною, але у публічну площину вилилися цілі тонни компромату, які тією чи іншою мірою зачепили усіх коаліціянтів.
Скандал з Валентином Наливайченком почався з його гучної заяви про те, що Генеральна прокуратура намагається приховати винуватців пожежні на нафтобазі «БРСМ-Нафта» під Києвом. Як заявив Наливайченко, фігурантом справи є колишній заступник генпрокурора Анатолій Даниленко, який буцім покривав незаконну діяльність компанії, оскільки є її співвласником. Анатолій Даниленко – людина скандально відома: минулої осені його звинуватили у присвоєнні 140 га державних водойм. Даниленка називали людиною колишнього генпрокурора Віталія Яреми, і разом із ним звільнили з посади у лютому цього року.
Генпрокуратура випад без уваги не залишила: запланований візит В.Наливайченка у США було скасовано, а самому главі СБУ вручили повістку на допит. У відповідь Наливайченко заявив, що прийде до генпрокурора із бійцями спецпідрозділу “Альфа” та проситиме дозвіл на затримання і доставку на допит екс-замгенпрокурора.
Звинувачення Наливайченка назвали прямим випадом на адресу нинішнього генпрокурора Віктора Шокіна і почали говорити про розкол у президентській команді. Ситуація загострилася після того, як Петро Порошенко заявив, що готовий відправити В.Наливайченка у відставку. Втім якоїсь конкретної причини президент не назвав – з його слів, він вкрай незадоволений роботою СБУ у сфері протидії контрабанді та корупції, відтак слід змінити керівництво. Така невиразна аргументація породила хвилю чуток та обвинувачень щодо підкилимних ігор у центральній владі.
Одну з версій озвучив народний депутат від Блоку Петра Порошенка Сергій Лещенко: з його слів, причина відставки В.Наливайченка спричинена заявами Дмитра Фірташа у Відні про наявність домовленостей між ним і Порошенком. Про зв’язок між одіозним олігархом та партією УДАР (за квотою якої Наливайченко став очільником СБУ), і зокрема самим Наливайченком (у 2009 році заступником Наливайченка був бізнес-партнер Фірташа Валерій Хорошковський) говорять давно. І цим звільненням Порошенко дає сигнал віденському в’язню, що відтепер жодні домовленості не працюють.
За ще однією версію, СБУ вела прослуховування високопосадовців, і це не сподобалося президенту, відтак Наливайченко втратив його довіру. Ще одна версія стосується боротьби за впливи, баланс яких Наливайченко порушив, вступивши в протистояння з генпрокурором.
Та якою б не була справжня причина, можна констатувати одне: Петро Порошенко прийняв рішення звільнити В.Наливайченка і призначити на цей пост людину, якій довіряє більше. Тим паче, що він має на це повне право: посада глави СБУ згідно з українською Конституцією є прерогативою Президента.
Але ця президентська ідея викликала цілковите сум’яття в депутатських рядах. За відставку Наливайченка на початку тижня не був готовий голосувати ніхто. У тому числі – частина президентської фракції, яка прийшла в Раду за квотою УДАРу. Лідер партії Віталій Кличко написав у своєму Твіттері, що УДАР таку пропозицію не підтримає. Запахло розривом союзу, сформованого більше року тому, коли В.Кличко знявся з президентських виборів на користь Петра Порошенка. А Валентину Наливайченку почали пророкувати посаду нового лідера УДАРу – аж до перспективи боротьби за президентське крісло на наступних виборах.
Та уже за три дні ситуація кардинально змінилася – голосування за відставку В.Наливайченка в парламенті тривало неповних три хвилини. Подання президента підтримали не лише партії «Самопоміч» та «Батьківщина», а й УДАР практично у повному складі. У той же день виконувачем обов’язків глави СБУ призначили першого заступника голови Служби безпеки України Василя Грицака. А Валентин Наливайченко начебто зібрався робити самостійну політичну кар’єру, не пов’язану з УДАРом.
Якогось чіткого пояснення від партійних лідерів, чому вони таки вирішили голосувати за цю відставку, так і не прозвучало. Більшість апелюють до слів самого Наливайченка, який перед голосуванням заявив, що якщо є рішення президента, то його слід виконувати. Відтак нема жодних сумнівів, що такий результат став наслідком домовленостей та торгів.
Докази про існування підкилимної гри стали доступними широкій громадськості уже в день голосування: у мережі Фейсбук було оприлюднене фото смс-переписки одного з народних депутатів із громадським активістом. З цієї переписки можна зробити висновок, що «Самопоміч» голосувала в обмін на посади керівника митниці та прокуратури у Львівській області. Також в кулуарах парламенту ходять версії щодо того, що пообіцяли іншим партіям. Згідно із ними, «Батьківщині» пообіцяли зберегти її квоту на пост міністра екології – нинішнього міністра Ігоря Шевченка планують найближчим часом звільнити. А от УДАРу начебто пообіцяли відмовитися від ідеї проведення виборів мерів міст у два тури – В.Кличку в такому разі буде тяжко знову перемогти.
Уже наступного дня ці версії почали активно спростовуватися – міський голова Львова Андрій Садовий назвав їх бздурами, а сам нардеп, переписка якого стала публічною, заявив, що обговорював не факти, а чутки.
Втім навіть якщо такі домовленості були, нині про них можна забути. Ще у четвер нардепи підтримали законопроект про місцеві вибори, згідно із яким вибори мерів таки відбуватимуться у два тури. А увага до призначень у львівській митниці та прокуратурі найближчим часом заскалюватиме, тож у випадку призначення когось, хоча б побіжно наближеного до Садового, може вартувати «Самопомочі» рейтингу.
Загалом ця політична криза дала зрозуміти одне: в українській політиці досі превалюють підкилимні ігри та кулуарні домовленості. А партії, які обіцяли змінити систему, дуже добре в цій системі почуваються. Та є момент: в умовах інформаційних технологій і активної внутрішньої боротьби за впливи таємниці довго не живуть. Ситуація з Наливайченком, вилившись у публічну площину, вдарила по іміджу усіх без винятку політичних сил, а також по репутації українського парламентаризму як такого.
Ірина Гамрищак
