четвер, 22 Лютий, 2024
pluken
Головна / Думки та коментарі / Наступом на Україну Путін рятує самого себе
Vladimir_Putin_-_2006

Наступом на Україну Путін рятує самого себе

Share Button

Vladimir_Putin_-_2006Брутальний наступ Росії на українську територію триває уже більше року. І стільки ж часу триває дискусія – навіщо? Для чого Путіну шмат України? Щоб відродити Радянський Союз? Втримати Україну від інтеграції в Європу? Прорубати сухопутній шлях на Крим? Кожен із цих варіантів – правдивий. Але є ще одна мета: наступ на Україну дозволяє Путіну вирішити безліч внутрішніх проблем. Зокрема, із власним президенством, яке до української авантюри значній частині росіян відверто набридло.

Існує фраза: «загадкова російська душа». Вона справді загадкова для більшості цивілізованих людей, оскільки росіяни мислять цілком іншими категоріями. Історично і ментально Росія – це імперія з сильною царською владою і безправним, зубожілим народом, для якого особистий добробут не є пріоритетом. Сила держави в його розумінні – це сила влади. Тобто сильна армія, сильна поліція, можливість завоювання інших держав і поневолення інших народів. Цей народ, володіючи ледь не половиною земних ресурсів, так і не навчився перетворювати його у власний комфорт. Він конвертує його в армію, зброю і амбіції.

Цим, зокрема, пояснюється ріст рейтингу Володимира Путіна на фоні економічного занепаду країни: в уявленні росіян економічні втрати кожного із них тьмяніють у порівнянні із тією «величчю», яку їхній лідер демонструє на світовій арені, плюючи на встановлені правила гри і перекроюючи карту світу на власний розсуд.

За даними російського аналітичного центру «Левада-центр», за час перебування при владі Путін неодноразово переживав злети і падіння свого рейтингу. При цьому перший стрімкий ріст – з 31% до 84% відбувся у 2000 році: на фоні вибухів у російських будинках та початку другої чеченської війни. Після цього було часткове просідання, яке тривало до 2008 року, коли почалася російсько-грузинська війна: у цей період рейтинг Путіна на посту прем’єр-міністра складає 88%. І третій спалах – початок агресії в Україні.

Як відзначають аналітики «Левада-центру», максимальних показників популярність Путіна досягає в момент проведення пропагандистських акцій у ЗМІ навколо виборів, воєн та терактів.

Відтак на Україну Путін одразу вбив кількох «зайців». Насамперед – виправдав імперські сподівання власного народу. «Щоб змусити нас помітити, ми були змушені розтягнутися від Берингової протоки до Одера», – писав у свій час опальний російський філософ Петро Чаадаєв. Власне у збільшенні підконтрольної території росіяни вбачають прояв власної величі. Не у впроваджені соціальних стандартів, доланні бідності, роботі на процвітання чи демократії та впровадженні свобод – а в розширенні території. Це – ментальне.

Ще один «вбитий заєць» – псевдоекономічний. Ті самі дослідження російських аналітиків показують, що популярність, заснована на пропагандистських акціях та агресії – короткотривала. Одразу за сплеском починається падіння рейтингу, але уже через економічні показники країни. Правда, навіть таке падіння ніколи не перетинає позначку нижче 60%, але в умовах можливого рейтингу у майже 90% це суттєве просідання. Відтак стримування України на шляху євроінтеграції і реформ переслідує ще одну внутрішню ціль. По суті, це блискучий спосіб не проводити реформи у власній країні. Хворобливе бажання росіян мати когось у підпорядкуванні проявляється у не менш хворобливому бажанні створити комусь ще гірші умови, аніж в них.

Зауважте: Росія оточує себе зонами нестабільності: Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, Донбас… Будь-яка цивілізована країна зацікавлена у стабільних розвинутих сусідах. Нестабільний сусід – це проблеми. Біженці, нелегали, конфлікти на кордоні. Але не Росія. Ця країна свідомо створює зони конфлікту. На перший погляд, – це абсолютний алогізм. Але якщо розглядати цю ситуацію не в розрізі геополітики, а власне з погляду внутрішньої російської, все стає на свої місця. Росія не зацікавлена в успішних країнах по-сусідству не тому, що там стоятимуть легіони НАТО (як вона каже), а тому, що ці країни можуть добитися економічного успіху. Бо навіть ментальна здатність росіян ігнорувати особисті блага заради величі держави, могла б дати тріщину. Адже добробут колишніх радянських республік рано чи пізно викликав би в цього народу запитання – а куди діваються ті природні багатства, якими насичена російська територія?

Тому ще одна надмета – не допустити процвітання в сусідніх країнах. Понад те – створити там такі умови, аби завжди можна було сказати, що там – гірше. Там – вбивають. Крадуть, брешуть і маніпулюють. Тому зараз необхідно не допустити процвітання України. Тим чи іншим способом. У хід ідуть аргументи воєнного, політичного, інформаційного та економічного тиску.

Агресивна поведінка російського президента на світовій арені – це виконання політичного замовлення власного народу. Це найпростіша спроба наростити свій персональний рейтинг на посту президента. Очевидно, що нарощувати популярність можна було б іншим шляхом, зокрема через реформування країни та  поступове покращення добробуту росіян. Але цей шлях – довгий і непростий. Будь-які реформи вимагають великої праці, а також певних жертв з боку як політиків, так мешканців країни. То навіщо вигадувати колесо, якщо можна на когось напасти і це гарантовано задовольнить «загадкову російську душу»?

Ірина Гамрищак

Share Button

Також перегляньте

Fot. naszvybir.pl

Не сприймаймо злочинців як жертв

Перш, ніж розпочати широкомасштабну війну проти України, Росія вкладала величезні кошти в інформаційну війну проти …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.