Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Партію прем’єр-міністра лише 4% населення України
Згідно із останнім дослідженням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), три парламентські партії нарощують електоральну підтримку – «Блок Петра Порошенка», «Самопоміч» та «Батьківщина». А от «Народний фронт» стрімко втрачає рейтинги – від моменту виборів, що відбулися у жовтні минулого року, партія Арсенія Яценюка впала майже уп’ятеро. Причина – економічна ситуація в країні, відповідальність за яку покладають на прем’єра.
Лідером електоральних симпатій є «Блок Петра Порошенка»: якби вибори відбулися всередині березня, за неї б проголосували 16,1% українців. Якщо ж на вибори не прийшли б ті, хто не визначився, а загалом проголосувало б близько 60% виборців (саме такий показник соціологи вважають найближчим до можливих результатів виборів), то президентська партія перемогла б з результатом 26,7%. Це більше, аніж на парламентських виборах – тоді партія здобула 21,82%, поступившись першим місцем «Народному фронту».
На друге місце за симпатіями виривається партія міського голови Львова Андрія Садового «Самопоміч» – у березні за неї проголосували б 10,3% українців або 17,1% тих, хто визначився. Ще чотири місяці тому «Самопоміч» пройшла до парламенту з результатом 10,97%. Як зазначають експерти, ріст рейтингу цієї політичної сили пояснюється персональною популярністю львівського мера, а також тим, що самій партії вдається зберігати певний баланс – вони наче і в провладній коаліції, але й дещо від неї дистанціюються. А їхня місцями опозиційна риторика сприймається як конструктивна критика.
Росте також рейтинг партії Юлії Тимошенко «Батьківщина». Нагадаємо, партія пройшла в парламент, балансуючи на межі прохідного бар’єру, і здобула 5,68%. Зараз за неї проголосували б 7% від усіх українців, а ймовірний результат виборів склав би 11,5%, тобто майже удвічі більше.
Позитивну динаміку демонструє також «Опозиційний блок». Зараз за партію колишніх регіоналів проголосували б 6,2% українців, або 10,2% тих, хто визначився і прийшов би на вибори. У жовтні їхній результат склав 9,43%. Ріст рейтингу експерти також пояснюють опозиційною риторикою – в умовах економічної кризи саме така позиція дозволяє нарощувати рейтинги.
Аналогічна ситуація з «Радикальною партією Ляшка» – часткова опозиційність дозволяє і їй покращувати свої результати. У парламент вони пройшли, здобувши 7,44%. Якби ж вибори відбулися в березні цього року, то їхній результат склав би 8,4% (загальна цифра підтримки складає 5%).
А от рейтинг лідера минулих виборів «Народного фронту» різко обвалився. Від 22,14% у жовтні у березні залишилося 4% (або 6,6% якщо рахувати тих, хто визначився). Як зазначають експерти, такий обвал є цілком закономірним і пов’язаний із діяльністю Арсенія Яценюка на посту прем’єр-міністра.
«Падіння рейтингу «Народного фронту» логічне, тому що ця політсила асоціюється з особою очільника уряду. Якщо економічна ситуація в країні погіршується, то урядова партія втрачатиме. На цьому тлі зростання рейтингів Опозиційного блоку та «Самопомочі» теж логічне – опозиційна риторика в таких випадках завжди додає рейтингу», – вважає провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАНУ Сергій Римаренко.
Схожої думки дотримується політолог Володимир Фесенко. «Поки що ситуація для політсили Арсенія Яценюка не катастрофічна, але падіння рейтингу дуже суттєве. Це пов’язано з кількома факторами. Головне – це критичне ставлення більшості виборців до нинішніх соціально-економічних реалій в країні, адже ми продовжуємо перебувати в умовах дуже глибокої кризи. І, звісно, критичне ставлення до того, як діє в цих умовах уряд, який уособлюється партією Яценюка. Тому рейтингові позиції «Народного фронту» страждають найбільше. З іншого боку, у даному випадку зіграв свою роль і традиційний фактор, коли завищені очікування призводять до суттєвих розчарувань. Це уже було у відношенні до різних політичних сил. Зараз відбулося з командою Яценюка», – вважає він.
Водночас, попри те, що саме в цій політичній силі зібралося найбільше досвідчених і відомих політиків, самій партії не вдалося виробити якесь індивідуальне парламентське обличчя. Як партія прем’єра вони не можуть дозволити собі опозиційну риторику, відтак, по суті, розчинилися в коаліції. Водночас найяскравіший демарш партії – це відмова голосувати за закон про акціонерні товариства, що дало підстави звинувачувати її у відстоюванні приватних інтересів олігарха Ігоря Коломойського. Така парламентська невиразність є ще однією причиною того, що партія асоціюється насамперед з Арсенією Яценюком і на ній відображаються усі його як успіхи, так невдачі.
Цікавий момент: опитування проводилося з 26 лютого по 11 березня. А це був час найбільшої девальвації гривні. Нищівної критики тоді зазнала голова НБУ Валерія Гонтарєва, але не менше дісталося самому Яценюку: основною причиною падіння гривні експерти називали не стільки діяльність НБУ, а відсутність реформ від уряду. Саме в ці дні стало очевидним, що якщо негайно не почати змінювати країну, усе може рухнути за дуже короткий час.
Втім, як і у випадку з гривнею, не все втрачено. Для Арсенія Яценюка все ще залишається варіант змобілізуватися, провести потрібні реформи і повернути втрачені позиції. Щоправда, це можливо лише в тому випадку, якщо він залишиться на посту прем’єр-міністра України. А це, знову ж таки, не факт: для політичних опонентів Арсенія Яценюка зараз ідеальний час, аби відставити його з поста прем’єра, а заодно похоронити й «Народний фронт».
Так, 18 березня відсторонений від посади голова Державної фінінспекції Микола Гордієнко заявив, що прем’єр Арсеній Яценюк очолив корупційні схеми Януковича-Азарова. З його слів, йдеться про розтрату 7,6 мільярда бюджетних коштів. Відтак цього тижня у Верховній Раді розгорівся скандал: низка депутатів наполягали на створенні тимчасової слідчої комісії з розслідування зловживань в уряді та відстороненні Арсенія Яценюка від виконання обов’язків на час розслідування.
У п’ятницю голова Верховної Ради Володимир Гройсман запропонував певний компроміс – замість тимчасової слідчої комісії буде створено робочу групу, яка власне має зайнятися перевіркою можливої корупції в Кабміні. Але Яценюк залишиться на посту: проти його відсторонення виступила зокрема президентська фракція. «Це (відсторонення, – ред..) неможливо. У воюючій країні не усувають прем’єр-міністра тимчасово для з’ясування якоїсь інформації, це можна зробити без таких дурниць», – заявив лідер фракції «Блоку Петра Порошенка» Юрій Луценко. Окрім того, відставка прем’єра може призвести до розвалу коаліції, а це означає занурення країни у тривалий процес переділу посад та впливів.
Інша річ, якщо обвинувачення підтвердяться. Тоді відставка Яценюка однозначно буде неминучою, як і подальша парламентська криза.
І уже зараз низка українських політичних сил приготуватися ділити рештки від політичного пирога «прем’єра-камікадзе». На думку експертів, найбільш зацікавленою у відставці Арсенія Яценюка може бути Юлія Тимошенко, яка давно мріє не лише повернутися в прем’єрське крісло, а й помститися «невдячному» Арсенію, який пішов з її партії, забравши з собою половину партійців. Водночас лідерка «Батьківщини» згадала дещо призабуту в останні місяці власну соціально-популістичну риторику, і активно критикує уряд за пониження соціальних стандартів, підвищення тарифів тощо.
Пожвався й «Опозиційний блок», який теж вирішив зіграти на пониженні рейтингу «Народного фронту» і наростити власний вплив з допомогою критики Арсенія Яценюка. На пост прем’єра вони наразі не претендують, але у жовтні цього року Україну чекають місцеві вибори, відтак політикам уже зараз слід працювати на їхні результати. А вони очевидно будуть вищими, якщо з боротьби випаде «Народний фронт». Відтак можна спрогнозувати, що проти прем’єра і його партії зараз буде розгорнуто дуже потужну кампанію, метою якої буде якщо не зняти його з поста прем’єра, то принаймні знищити вщент його політичний рейтинг.
А для самого Арсенія Яценюка є лише один варіант: втриматися на посту прем’єра і почати працювати над власною політичною та економічною реабілітацією. Інакше після місцевих виборів можуть відбутися і парламентські – спокуса позбутися «фронтовиків» в Раді може виявитися надто високою.
Ірина Гамрищак
