середа, 30 Вересень, 2020
pluken
Головна / Інтерв’ю / Микола Сунгуровський: Загострення ситуації на Донбасі буде. Питання лише, коли
centrumrazumkova

Микола Сунгуровський: Загострення ситуації на Донбасі буде. Питання лише, коли

Share Button

centrumrazumkovaЕскалація конфлікту на Донбасі традиційно відбувається до якихось дат: то на День Соборності, то на День незалежності… Відтак не дивно, що особливо небезпечними для хиткого перемир’я вважається 9 травня – день закінчення Другої світової війни. Саме на цей день чимало аналітиків передбачають загострення ситуації, аж до повноцінного наступу. Втім нині прогнозувати ситуацію на Сході України – те саме, що гадати на кофейній гущі: ніхто не знає, що діється в голові Путіна і якими критеріями він керується, коли приймає те чи інше рішення. Про ситуацію на Сході і ймовірні варіанти розвитку ситуації – у розмові з директором військових програм Центру Разумкова Миколою Сунгуровським.

Нині є певні побоювання, що на 8-9 травня відбудеться ескалація конфлікту на Донбасі. Наскільки такі побоювання є виправданими?

Тяжко сказати. В принципі це може статися і до травневих свят, і під час них, і так само – після них. Усе залежить від того, наскільки Путін не хоче псувати стосунки навіть з тими, хто пообіцяв приїхати на 9 травня в Москву. У тому, що будуть якісь диверсії, навіть сумнівів нема – вони проходять навіть без травневих свят. А от щодо загострення ситуації у воєнному плані я не маю чіткої відповіді. Можна прогнозувати усі можливі сценарії і до усіх них слід готуватися. Однозначно одне: якщо цього не буде до травневих свят, то буде після них. Терористичні угрупування нарощують зброю та особовий склад. Це робить не просто так. Тому загострення, звісно, буде.

Як можете оцінити те, що відбувається на Донбасі зараз?

Зараз там активно тривають обстріли і діють розвідувальні групи – це, скажемо так, рекогносцировка нашої оборони. Тобто відбувається пошук слабких місць України. Це, знову ж таки, підтверджує те, що такий удар готується. І швидше за все, він буде здійснений по кількох напрямках для того, щоб розосередити наші і без того не надто великі сили.

Про які саме напрямки йдеться?

Я не знаю, який удар буде основним. На мою особисту думку, радше за все відбудеться відволікаючий удар під Луганськом і буде удар з-під Донецька, а йому назустріч – з-під Маріуполя для того, щоб утворити ще один котел.

Уже була інформація про те, що ситуація в Луганську починає загострюватися…

Ця інформація ще ні про що не говорить. Це може бути відволікаючий маневр для того, щоб смикнути наші війська з іншого напрямку, оголити його і здійснити основний удар саме по ньому. Зараз тяжко про це говорити. Це питання до військової розвідки і навряд чи хтось може про це говорити детально.

Була інформація, що фронт може розростися на всю лінію кордону між Росією та Україною.

Саме таке завдання перед ними й стоїть. Якщо якийсь наступ почнеться, то стоятиме завдання максимального просування вглиб контрольованих Україною територій, аби знову посадити наших політичних лідерів за стіл переговорів і добитися від них ще більших поступок. Однозначно, що вимагатимуть розширення ЛНР і ДНР до меж областей і надання коридору в Крим.

Глобально: чого саме добивається Путін на Донбасі? Що є зараз його основною метою?

Путін добиватиметься легалізації ЛНР-ДНР, але – наголошу – у складі України. Приєднання цих областей до складу Росії йому абсолютно не потрібне. Він зацікавлений, аби вони залишилися у складі України, але в такому статусі, щоб могли накласти вето на євроінтеграційний курс всієї країни. Його ціль традиційна: не дозволити відірвати Україну від Росії і залишити її в зоні свого впливу. Якщо говорити про регіональні цілі, то він добивається можливості впливати через цей конфлікт на політику ЄС і добиватися від нього якихось поступок, а також – залучення Росії до начебто вирішення цього конфлікту. У глобальному сенсі його метою є посилення своєї ролі у секторі безпеки, тобто визнання за Росією права на такі от речі. Наразі він добивається діаметрально протилежних речей, але сподівається, що не все втрачено. Ведеться робота з європейськими країнами, з окремими політиками, ведеться також робота з нібито союзниками, наприклад, з країн БРІКС чи країн, що традиційно підтримують Росію. Тобто політика продовжується.

І які у нього шанси досягнути своїх цілей?

Ну, якщо він зараз від них відмовиться, то визнає свою капітуляцію. На це він не піде. Бо інакше втратить своє обличчя і, миттєво, – рейтинг всередині Росії.

Але ж якщо він продовжуватиме наступати, то станеться те саме…

Коли людина загралася, то це питання не до аналітиків, а до її лікарів.

Чи можуть ті важелі, які нині застосовує Україна та цивілізований світ змусити Путіна відступити з Донбасу?

В принципі, так. Зараз є спроба відповісти на гібридну війну гібридним методом. Тобто використовуються в комплексі політичні методи, методи військового та економічного тиску, антипропаганда – і це все слід робити одночасно. І, до слова, те, що ми ставимо питання про надання Україні летальної зброї, може продовжити час перемир’я, а також сприяти вирішенню конфлікту політичними методами. Річ в тім, що Путіну не потрібен просто наступ. Йому треба добитися якогось успіху. А цього він може добитися лише тоді, коли матиме перевагу в техніці і особовому складі. Переваги в особовому складі ми можемо добитися – через ротацію, мобілізацію, і це зараз відбувається. Але з технікою набагато складніше. Своїми силами забезпечити такий самий рівень технічного протистояння ми навряд чи зможемо. Але якщо ми б отримали воєнно-технічну допомогу, то це сприяло б ще більшій тривалості мирного етапу, оскільки Путін був би змушений ще більше нарощувати сили. А його ресурси обмежені. Вони пробують скласти враження у наших і європейських політиків, що у Росії на порядок вища перевага, але це не відповідає дійсності. Перевага є, але не на порядок.

Але ж наразі про надання летальної зброї не йдеться…

Поки що так. Ціллю політики Путіна, яку він проводив перед початком конфлікту на Донбасі, було переконати всіх у тому, що Росія має необмежені ресурси для вирішення цього конфлікту воєнним шляхом. І багато хто у це повірив. Відтак нині одним із аргументів не надання Україні летальної зброї є те, що це збільшить кількість жертв. Але насправді все навпаки. Така зброя власне дозволить зменшити кількість жертв з нашого боку.

Росія висуває ще один аргумент: ядерна зброя…

Це чистої води шантаж. Я не вірю, що до цього дійде. Хоча, знову ж таки, це питання до лікарів.

Ірина Гамрищак

Share Button

Також перегляньте

Крайній блокпост українського війська в Пісках під Донецьком і волонтери / Фото Ігоря Тимоця.

«У Кремля є три стратегії для Донбасу – конфедерація, федерація і війна різного роду інтенсивності», – експерт Центру Разумкова

Помічник президента РФ Владислав Сурков, який відповідав у Кремлі за політику щодо України, йде у …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.