Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
«…Незаперечним фактом є те, що у даному випадку церковний ієрарх дуже виразно зайняв не церковну, але політичну позицію,.. яка симфонічно йде у парі з ідеологією праворадикальних і шовіністичних польських партій та організацій». Так отець Юстин Бойко, греко-католицький священик зі Львова, прокоментував виданню «Форпост» інтерв’ю архієпископа Римсько-Католицької Церкви Мокшицького й заяву, що її оприлюднила згодом РКЦ.
Нагадаємо, йдеться про розмову, опубліковану в тижневику «Niedziela» (21/2017), де Мєчислав Мокшицький, зокрема, сказав щодо подій на Донбасі: «На мій погляд, Україна потребує певної рефлексії та має відповісти собі на запитання, чому це відбувається […] Над українською нацією тяжіє гріх геноциду, який їй досі важко визнати й очиститися від нього, хоча було зроблено декілька таких спроб, зокрема з нагоди 70-ї річниці подій на Волині…»
Отець Юстин Бойко зауважує, що Митрополит Мокшицький вживає термін «геноцид» щодо подій на Волині у 1943 році, подібно до того, як це роблять польські радикали. «Події на Волині, зрештою як і інші події в українсько-польських відносинах, вимагають ґрунтовного вивчення, передовсім науково-документального. Зрештою, цим і займаються як польські так і українські науковці, у той час, коли недалекоглядні політики будують своє майбутнє крові своїх предків. Проте політикам, особливо радикалам, ніколи не йдеться про правду. Вони вимагають крові, бо їхнім девізом є переконання, що якщо існує на світі правда, то тільки та, яку диктують вони. Отож, коли вживання терміну «геноцид» по відношенню до подій на Волині не є однозначним у міжнародному праві і за яким стоять чисто політичні спекуляції, митрополит Мєчислав вирішив присвоїти їх собі. Таким чином опинився на чисто політичному полі боротьби», – наголошує о. Бойко.
Юстин Бойко додає, що знає Митрополита Мокшицького ще з часів, коли той був особистим секретарем Святого Папи Івана Павла ІІ. Отець Мєчислав багато разів допомагав тим, хто хотів потрапити до Івана Павла ІІ, щоб попросити у нього благословення. «Отець «Мєтек», як його люб’язно звали у Ватикані, був уособленням доброти, жертовності і працьовитості», – каже Юстин Бойко. А різкі зміни, які сталися згодом у ставленні Мокшицького щодо УГКЦ та українського народу, пояснює насамперед впливом на Митрополита його оточення.
«Знаючи трохи церковні кулуари Львівської Римо-Католицької архидієцезії і спостерігаючи за змінами у його словах і поведінці, доходжу до висновку, що величезний вплив на нього має його найближче оточення, яке вже давно підозрюють у негласній підтримці антиукраїнських настроїв і у співпраці з «колишніми» членами радянського КДБ […] Якщо митрополит Мєчислав цього не бачить, не знає і підтримує, то це свідчить тільки про те, що найближче його оточення створює усі умови для його відкликання з уряду і перенесення на інше місце служіння. Однак, якщо він все бачить, все знає і підтримує, то для мене це означає, що він особисто вже не бачить себе у служінні Львівській архідієцезії РКЦ в Україні. Можливо є ще якісь інші варіанти відповіді, проте, залишмо їх на розсуд часу, нехай він розставить усі крапки», – додає отець Юстин.
А єпископ Римсько-Католицької Церкви Станіслав Широкорадюк у коментарі виданню CREDO відповів, як церква ставиться до думки, що в історії (наприклад, українського) народу є такі темні сторінки, що тепер нас Бог за це карає війнами.
Посилаючись на Катехизм Католицької Церкви, владика зазначив: «Катехизм вказує чітко і безсумнівно, що кара спадає на того, хто це зробив, а не на інших людей, не на цілий народ. Я не погоджуюся з тим, що весь народ має поносити кару за злочини, які хтось колись накоїв. Може – їхні діти, онуки; але не весь народ! Я не хочу нікому говорити прикрих слів, коментувати або виправляти. Але я – син свого народу, я за нього молюся, за його життя і мир. І я не думаю, щоби цілий народ мусив відповідати за злочини певної групи людей, незалежно від того, хто під яким прапором це робив. Я певен, що треба більше і спільно молитися, аби зрозуміти, що різні люди в Церкві мають свої особисті думки. Але вся Церква має конкретне вчення і за особисті думки не відповідає. Загалом би на такі теми я найохочіше відповідав би – «без коментарів». Неприємні думки виникають, ширяться і зникають; а нам треба жити далі».
Джерела: forpost.lviv.ua, credo.pro
