середа, 12 Серпень, 2020
pluken
Головна / Аналітика / Коментарі / «Самопоміч» в облозі
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

«Самопоміч» в облозі

Share Button

Лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий заявив про політичний тиск на чільних функціонерів партії по всій Україні.

«Протягом останнього часу репресії з боку провладних структур проти партії «Самопоміч» досягли своєї критичної точки. Через принциповість політичної сили та небажання інших відходити від корупційних схем, «Самопоміч» відчуває сильний тиск. Львів, Київ, Луцьк, Житомир, Харків, Запоріжжя – на представників партії тиснуть по всій Україні», – наголосив політик.

Після цього йде довгий перелік того, що партія трактує як утиски з боку влади. Загалом така ситуація повністю вписується в стратегію партії, обрану як ключовий напрямок діяльності більше року тому, коли стало остаточно зрозуміло, що шляхи Андрія Садового та його політичних соратників розходяться з київською владою.

18 лютого 2016 року партія «Самопоміч» оголосила про свій вихід з парламентської коаліції. Однак уже при формуванні коаліційної більшості в парламенті 2015 року все вказувало на те, що «Самопоміч» там довго не втримається. Рейтинг лідера партії, міського голови Львова був високий і – що ще важливіше – мав позитивну тенденцію. Також матеріальним та медійним ресурсом обіцяв допомогти Ігор Коломойський, у якого вже тоді починалися розбіжності з керівництвом держави. У квітні 2015 року делегацію посланців від Коломойського навіть мали можливість спостерігати у Львові. Як кажуть, їздили домовлятися про евакуацію офісів на випадок захоплення російсько-терористичними військами тоді ще Дніпропетровська.

Tombinski 014

Перебування в коаліції на позиціях молодшого (і нелюбимого) брата зовсім не задовольняло команду Садового. Тим більше, що особисто в лідера тоді остаточно сформувалося бачення свого майбутнього, пов’язане з президентськими виборами 2019 року. Для цього тоді було все необхідне: імідж «міцного господарника», створений значною мірою за кошти міського бюджету Львова, відсутність у політичній біографії гучних скандалів (якщо не вважати такими домовленості з представниками влади Януковича під час будівництва стадіону до Євро-2012), власна фракція у Верховній Раді та підтримка Коломойського. Натомість розділяти разом із Президентом Порошенком та прем’єром Яценюком відповідальність за провали в реформах, не отримуючи жодних політичних чи посадових дивідендів, – перспектива не надто захоплива.

Саме тому «Самопоміч» стала першою фракцією, яка вийшла з парламентської коаліції. Цей крок призвів до розвалу більшості, її переформатування та – головне – до усунення від влади лояльного до Коломойського Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Цей крок (а також порушення внутрішніх домовленостей про ненапад) призвів до розладнання стосунків між Садовим і Коломойським. «Я меру Львова Андрію Садовому та його партії «Самопоміч» симпатизував, поки не з’явилася Вікторія Войцицька… Раніше я думав, що є Садовий – політик, а тепер я не бачу в ньому політика. Садового я один раз в житті бачив», – заявив Коломойський журналістам, коментуючи стосунки з міським головою Львова.

poroshenko-065

Однак кроки були зроблені, і Садовий з усією «Самопоміччю» розпочали новий етап свого розвитку, який ознаменувався конфронтацією з президентською командою. Якщо на початках міський голова Львова доволі стримано висловлювався про дії Президента, то його партійні соратники жорстко і послідовно критикували будь-які ініціативи більшості. Що гірше – відмовились голосувати за законопроекти, пропоновані урядом чи командою Президента. Саме останній крок був найбільш чутливим для хиткої і більш фантомної, ніж реальної, коаліції НФ та БПП. Це змусило очільників більшості постійно шукати голоси в лояльних фракціях «Воля Народу» та «Відродження», не гребуючи в найкритичніші моменти і підтримкою «Опозиційного блоку». Своєю чергою, це не могло не відобразитись на рейтингах президентської сили (адже про рейтинги «Народного фронту» не варто говорити інакше, як про величину, що невпинно наближається до нуля). Співпрацю з колишніми регіоналами у постмайданній Україні не пробачають.

З іншого боку команда Президента розпочала операцію з примусу до миру норовливих колишніх партнерів. Генеральна прокуратура та її підрозділ з особливих доручень – військова прокуратура – розпочали перегляд давніх львівських справ міської ради: про закупівлю трамваїв у 2008 році, про виділення земельних ділянок під забудову і так далі.

Галицький районний суд Львова заарештував колишнього радника мера міста Андрія Федоренка за підозрою у заподіянні майнової шкоди в розмірі 2 млн грн при закупівлі німецьких трамваїв за завищеною ціною.

Однак за умов наднизької довіри суспільства до правоохоронних органів та маючи доступ до власних медійних каналів, такі «успіхи» прокуратури завжди (і небезпідставно) можна назвати політичною розправою, що й було негайно зроблено, а пізніше неодноразово повторювалось. Однак наприкінці травня минулого року сталася Грибовицька трагедія, яка одразу змінила весь розклад сил. Тема сміття вийшла на перший план і, як виглядає станом на сьогодні, остаточно похоронила президентські амбіції Садового. Хто призвів до того, що зараз називають «сміттєвим колапсом», хто відповідальний за те, що у Львові досі немає сміттєпереробного заводу, і хто заважає збудувати його сьогодні – не тема цієї публікації. Очевидно, що центральна влада майстерно використала ситуацію, яку їй на блюдечку підніс міський голова Львова.

030

І якщо рейтинги Андрія Садового як міського голови Львова залишаються стабільно високими (в основному через відсутність реальних конкурентів), то президентський імідж Андрія Івановича сьогодні зазнав значних втрат. Адже саме господарська складова була найсильнішою в дбайливо виплеканому іміджі Садового. І саме по ній було завдано добре розрахованого удару.

У разі виборчої кампанії йому одразу ж нагадають про сміттєву неспроможність у максимально невигідній для нього інтерпретації. Наприклад, чи здатен кандидат, який не справився зі сміттям у власному місті, навести лад у країні? Таким чином Садовий зберігає всі шанси і перспективи й надалі залишатися міським головою, натомість втрачаючи можливість стати реальним конкурентом Порошенкові. Знову ж таки, поки Андрій Іванович залишається міським головою Львова, завжди знайдеться чимало важелів впливу на нього – від кримінальних справ до урізання централізовано розподілених коштів. Така ситуація задовольняє команду Порошенка. Тому месиджі про безгосподарність міського голови Львова на всеукраїнському рівні орієнтовані не на львів’ян, а на потенційний електорат Садового як кандидата у Президенти.

Слід зазначити, що команда міського голови сьогодні практично повністю випустила ситуацію зі сміттям зі сфери свого контролю. Від міста не залежить, ані хто буде будувати завод, ані де він буде побудований, ані час його запуску.

Для Банкової важливо, щоб нинішній статус-кво протримався максимально довго. З одного боку, справді, не можна доводити ситуацію до критичної, яка загрожувала б епідемією в місті-мільйоннику. З іншого боку, ситуація не має вирішитись настільки швидко, щоб українці забули про катастрофу зі сміттям.

Незважаючи на об’єктивне розуміння провалу президентських намірів, команді Садового аж ніяк не можна сьогодні «давати задній хід». В умовах української політики визнання поразки завжди призводить до ще більшої поразки. Тому для Андрія Івановича та його соратників не лишається нічого іншого, як продовжувати системно опонувати владі. За три роки після Революції Гідності Банкова навчилася майстерно використовувати правоохоронні інструменти в політичній боротьбі, що й продемонструвала (поки що в максимально м’якому режимі) на прикладі Садового. Тому останньому потрібно максимально консолідувати своїх прибічників, щоб ті не порозбігались, коли почнеться реальний тиск на партійні структури. А для виборців (на майбутнє, у випадку справжніх арештів) – продемонструвати політичне підґрунтя кримінальних справ. Звідси й заяви про політичні утиски та переслідування чільних представників «Самопомочі».

loda7-241На Львівщині така стратегія була реалізована у вигляді відставки заступника голови Львівської облради від «Самопомочі» Парасковії Дворянин. Перші конфлікти між фракцією, яку вона представляла, і більшістю, утвореною навколо БПП, почалися більш ніж за рік до фатальної сесії. Причому багато з них починались за ініціативи саме «Самопомочі», яка не хотіла рахуватися з колегами по більшості. Так, наприклад, було з друкованими матеріалами про конкурс мікропроектів від обласної ради з логотипом політичної сили. Натомість основним об’єктом критики з боку депутатів від «Самопомочі» та особисто першого заступника голови облради став щорічний конкурс мікропроектів. Більшість обласної ради звинувачували в наданні пріоритетів певним районам при визначенні переможців конкурсу. Зрештою, кілька гучних конфліктів призвели до єдиного можливого варіанту – відставки Дворянин з посади першого заступника.

За словами голови облради, представника БПП Олександра Ганущина, за кілька днів до фатальної сесії у нього відбулася розмова з міським головою Львова, під час якої очільник облради просив Садового вплинути на своїх партійців. Адже вихід «Самопомочі» з більшості означав би нікому не потрібний переділ посад в обласній раді. Невідомо, які наслідки мала ця розмова (якщо й відбувалася взагалі), але місце Парасковії Дворянин посів… кум Садового – Андрій Білоус. Який, своєю чергою, є представником партії «Народний Контроль», створеної Банковою для опонування Садовому на локальному рівні.visla-081

Зрештою, Білоус не є асболютно чужим для середовища БПП, оскільки до 2015 року був депутатом Львівської міської ради від УДАРу. Родзинкою такої рокіровки стало включення ще одного представника «Народного Контролю» Ореста Печенка до складу виконкому Львівської міської ради. Таким чином на рівні Львівської області «Народний Контроль» став чи не офіційним місточком між БПП та «Самопоміччю».

Відтак, у результаті нехитрої комбінації всі отримали бажане: «Самопоміч» – аргументи для створення іміджу гнаних владою. Керівництво обласної ради отримало більш дієву більшість, аніж у варіанті з «Самопоміччю». Андрій Садовий зберіг (а то й посилив) вплив на процеси у Львівській обласній раді. Схоже, що єдиною жертвою в цій комбінації є сама екс-заступниця Ганущина Парасковія Дворянин.

Тож «Самопоміч», аби зберегти щільність рядів та зіграти виграшну в українській політиці роль жертви режиму, і надалі реалізовуватиме стратегію оточеної з усіх боків фортеці. Незалежно від зусиль Банкової (якій, насправді, вигідне таке становище Садового – як можливого спаринг-партнера Порошенка на другий тур виборів), соратники Садового й надалі розігруватимуть карту «жертв злочинного режиму». Неминуча за цього сценарію поляризація політикуму й суспільства знову зробить емоційний фактор основою політичного вибору. На жаль, в Україні така передвиборча стратегія і далі залишається найвигіднішою, тож сьогодні нею наввипередки пробують скористатися вже кілька потужних політичних сил.

Віктор Біщук

Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Share Button

Також перегляньте

PU logo przezroczyste 1080x1080

ПРОЄКТ УЧЕНЬ

ПРОЄКТ «УЧЕНЬ» повстав з ціллю створення всіх необхідних можливостей для учнів та студентів з України, …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.