Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
70 років тому, 6 серпня 1945 р., світ дізнався що таке ядерна зброя. Американська бойоголовка, скинута на Хіросіму знищила понад 70 тис. мирних мешканців., ще 60 тис. згодом померли від променевої хвороби, а політичний ефект використання зброї був беззаперечним – капітуляція Японія була негайною. Сьогодні російські ЗМІ дуже активно використовують образ США, як країни лиходія, що на крові мирних громадян побудувала свою могутність та завоювала світове лідерство. Подібний лейтмотив чітко відстежується в документальних стрічках російських телеканалів, приурочених до дати, наприклад «Хіросіма. Мир по-американськи» від Першого каналу. Таким чином, граючи на почуттях, Росія намагається не лише примиритись з Японією, яку Росія бажає використати для балансу своєї східної політики, але й ще раз змалювати злочинний, антилюдський образ США, світового імперіалізму та всього «згнилого західного світу». Звичайно, подібна «кухня» є актуальною, в першу чергу, для місцевого населення, спрямована на подальше роздмухування ворожого ставлення росіян до американців. Проте, зовсім поруч з Росією, фактично у її проксі-володіннях – псевдо-республіці ДНР, вже в наші дні заговорили про можливість використання різновиду ядерної зброї.
Мова йде про радіоактивний могильник біля Донецького казенного заводу хімічних виробів (ДКЗХВ) – колись потужного виробника бойоприпасів та вибухівки. Ніби речовини (радіоактивне сміття), що там знаходяться, можна використати для створення так званої «брудної бомби». «Брудна бомба» у звичайному розумінні не є ядерною зброєю. Це радіологічна зброя, різновид зброї масового ураження (ЗМУ), що використовує як вражаючий елемент іонізуюче випромінювання радіоактивних матеріалів. Вона складається з контейнера з радіоактивними ізотопами і заряду вибухової речовини (тротилу), при підриві заряду вибухової речовини контейнер з ізотопами руйнується і, за рахунок ударної хвилі, радіоактивна речовина розпорошується на досить великій площі. Таким чином, «брудну бомбу» можна вважати скоріше одним з видів хімічної зброї.
Існують дві протилежні версії походження подібних чуток. Перша – подібну історію вигадали в Росії/ДНР для залякування українців. Адже, за свідченнями українських військових, сепаратисти вже неодноразово використовували фосфорні снаряди, й можуть ще багато чого поганого висипати на голови ЗСУ. Також «вдячною аудиторією» тут будуть європейці, які мають більше тиснути на Україну з метою заморозки конфлікту за Мінським сценарієм. Друга – історію придумали в Києві для того, аби виправдати ймовірний наступ ЗСУ на Донецьк. Другий сценарій «республіканські аналітики» порівнюють з ситуацією, коли США шукали привід для вторгнення в Ірак в 2003 р. Тоді в Пентагоні було декларовано, що Ірак володіє хімічною та біологічною зброєю, яку зрештою не знайшли. Але вторгнення відбулось, Саддама Хусейна скинули, як іронічно зауважують «аналітики» стосовно тої ситуації – мов «так, зброї не знайшли, то що ж тепер, повертати назад Саддама?» В ДНР та ЛНР (з подачі Москви) панічно бояться підготовленого наступу українців, зачистки території Донбасу «нацистами», тож подібну історію видають за передумову, причину для такого наступу.
Варто відзначити, що сепаратисти провокаційно використовують складські приміщення хімічного заводу для зберігання бойоприпасів, внаслідок чого завод неодноразово ставав мішенню для українських артилеристів та диверсійно-розвідувальних груп (принаймні за твердженнями ватажків ДНР). Потужні вибухи на підприємстві із грибом, що схожий на ядерний, та вибуховими хвилями на багато десятків кілометрів стались у жовтні 2014 р. та в червні 2015 р., що сприяли підвищенню радіаційного фону в місті та були джерелом особливої уваги та занепокоєння донеччан. То що собою являє ядерний могильник в Донецьку?
Могильник радіаційних відходів – це обнесений колючим дротом земляний пагорб, що прикриває бетонний льох 10 м. в ширину, 20 м. в довжину і 3 м. в глибину, обсяг 600 кубометрів, споруджений в 1958 році. Залізобетонні плити покриті гідроізоляційним шаром – руберойд, смола, цементно-асфальтна стяжка. У могильник сховище перетворилося через вісім років після будівництва, в 1966 р. До цього часу його заповнили відходами підприємств Донецької та Луганської областей і законсервували, засипавши зверху землею. Наразі там зберігається 400 кубометрів відходів, розміщених в 150 контейнерах, а також невстановлена кількість цистерн з рідкими речовинами.
Сховище радіоактивних відходів вже багато років перебуває в аварійному стані. В мирні часи положення погіршувалось близькістю могильника до дачних ділянок, колгоспних полів і полігону ДКЗХВ, на якому регулярно підривали вибухівку для шахт. Крім того, зовсім поруч знаходяться верхів’я балки Домоха, що входить в водозбірну систему Карлівського питного водосховища на річці Вовчої, яке дає питну воду всій Донецько-Макіївській агломерації.
Особливо цікаво, що, незважаючи на постанову Радміну УРСР в 1966 році про передачу могильника Донецькому казенному заводу хімічних виробів, офіційно, юридично, цього ніхто не зробив. Так що по всіх документах виходить, що сховище абсолютно безгоспне. Спостереження за могильником намагався вести Донецький спецкомбінат УкрДО «Радон», але коштів на цю діяльність не вистачало. Декілька разів підіймалось питання про потребу перепоховання відходів, проте необхідних для цього 500 000 доларів не знайшли ані в 2006 р., ані в 2012 р.
Могильник ще навіть у мирні часи був джерелом небезпеки для донеччан. Годі й казати зараз, коли на Донбасі йде війна. Чи можна зробити «брудну бомбу» використовуючи ресурс могильника? Безумовно, «спікер народної ради ДНР» Андрій Пургін лукавить, коли каже, що «за моїми даними, там зберігається інструмент і забруднений одяг робітників з одного підприємства ядерної галузі. Якихось критично небезпечних ядерних відходів там не поховано». Подібним замулюванням очей займається й ще одним ватажок ДНР Едуард Басурін, декларуючи готовність надати доступ спостерігачам ОБСЄ до цього об’єкта, де «знаходиться невідомо що». Ореол таємничості надає стимул розповсюдженню пліток з приводу могильника та планів щодо нього сепаратистів. Проте, варто думати раціонально, адже ми живемо у ХХІ ст. Навіщо вигадувати велосипед, коли вже всі їздять на автомобілях. «Брудна бомба» – це знаряддя війни з 1950-х рр., будувати її з радіаційних відходів складно та небезпечно, в той час як «російський воєнторг» забезпечує сепаратистів за системою «все включено», а інколи й найновішими розробками, на кшталт вогнемету «Буратіно» та системи залпового вогню «Торнадо». Не секрет, що Росія використовує Донбас як своєрідний полігон для «обкатки» перспективних розробок нової зброї, що невдовзі буде взята на озброєння її збройними силами. Тож інформація про розробку «брудної бомби» більш схожа на фейк, який був спеціально запущений, скоріш за все росіянами, для тиску на Україну та Європу, нагадування про небезпеку, що несе собою конфлікт на Донбасі.
Valeriy Kravchenko
