Активність осередків кремлівської пропаганди і пов’язаних із нею інших державних структур чітко вказує, що в найближчі місяці слід очікувати на ескалацію ворожих для Польщі дій в інформаційному просторі Республіки Польща, а також її сусідів і союзників із Північноатлантичного альянсу.
Контекст сучасних геополітичних умов підказує нам, що окрім stricte дезінформаційних дій, зміцнюватимуться також скоординовані з ними: a) компоненти, які роблять їх реальнішими (організація справжніх подій / акцій), а також б) операційна діяльність російських служб (політична, організаційна та фінансова підтримка певних структур та суб’єктів, а також посилення рекрутингових дій і розбудова проросійських мереж у Польщі, які повинні посилювати власний вплив на польський політичний клас і польське суспільство).
Польсько-українська ділянка
Ескалація напруги на лінії Варшава-Київ дійшла до нового етапу. Окрім нищення кладовищ та пам’ятників, спершу на території Польщі, а потім і України, окрім комплексних дій в інформаційному просторі, спрямованих переважно на російськомовну аудиторію, але і на український простір (ці дії інтенсифікувалися із грудня 2016 року), додалися також дії із використанням оплачуваних протестувальників з України та уявної польської меншини (українських чи російських громадян, які вдають із себе поляків) – дебати і спроби організації провокаційних конференцій, блокування міжнародного автошляху під Львовом і навіть терористичний замах на консульство РП в Луцьку. Ця остання подія показує, що Кремль розпочинає новий етап своєї політики, використовуючи арсенал мілітарних і парамілітарних дій, тестуючи нові способи створення хаосу і перевіряючи своїх людей на Заході України. Це також сигналізує про те, що російська пропаганда стає сильніше цікавитись польською аудиторією.
Дії Москви на польсько-українській ділянці уже впродовж довгого періоду часу є дзеркальним відображенням одні одних з обох сторін кордону з операційної точки зору. Тож можна припустити, що до стандартних методів дезінформації, спрямованої на підвищення температури польсько-українського діалогу та активізації радикальних середовищ в обох країнах, і в Польщі дійде до дій, пов’язаних із фізичним насиллям, та атак на об’єкти державної влади з боку уявної української меншини в Польщі. Однією із найбільших загроз залишається також можливість застосування насилля щодо туристів/студентів з боку „невідомих осіб” як у Польщі, так і в Україні.
До побудови пропагандистського інформаційного повідомлення будуть, зокрема, використані:
– посилення інформаційного шуму та кількості неправдивої інформації, у тому числі, зокрема, на теми a) побиття українцями польських громадян, б) звинувачень про згвалтування польських жінок, в) антипольські / антисемітські / антиєвропейські / антиурядові коментарі з боку українських громадян, які перебувають у Польщі (особливо з боку вигаданих студентів чи працівників польських фірм з українськими паспортами), або лідерів громадської думки в Україні, г) на тему функціонування польських та українських державних служб (наприклад, брутальність працівників поліції чи прикордонників до громадян іншої держави);
– організація подій провокаційного характеру – маніфестацій, протестів, блокувань, плакатних „інформаційних” акцій (антибандерівських, антифашистських, антимігрантських) радикальними структурами, яких підтримуватимуть релігійні чи політичні лідери або особи зі світу мас-медіа чи представники культури;
– організація подій наукового чи культурного характеру: дебати, конференції, лекції, дискусії, покази фільмів, фото- чи історичні виставки, під час яких основними гостями будуть особи, відомі своїми проросійськими чи антиукраїнськими симпатіями, а спрямовані вони будуть на те, щоб зацікавити так звані патріотичні політичні кола, особливо з правлячої партії у Польщі, що вже багато разів вдавалося не лише в Перемишлі, а й в інших польських містах і навіть державних інституціях;
– подальша операційна робота в полоній них осередках в Україні і патріотичних осередках у Польщі і використання поведінки чи публічних висловлювань певних суб’єктів для дискредитації цих осередків, організацій, інституцій чи польсько-українського діалогу загалом як такого, шляхом використання агресивних коментарів чи публіцистики в медіа з обох боків кордону, а також скоординованих інформаційних операцій у соціальних медіа;
– посилення різних форм атак на політиків, дипломатів, журналістів, публіцистів та аналітичні середовища, які підтримують польсько-український діалог як у Польщі, так і в Україні з боку лідерів громадської думки у правих та лівих середовищах, російських агентів впливу, проросійських/ антиукраїнських блогерів, а також з боку організованих груп тролів / фіктивних профілів;
– підрив різноманітних зусиль для розвитку польсько-української співпраці в економічній, торговельній, науковій, культурній і технічній сферах, а особливо у сфері військової промисловості та енергетичної співпраці, при чому і надалі двома особливими сферами особливого інформаційного впливу для Кремля залишаться міграційні та історичні питання;
– збільшення кількості скоординованих дій в інформаційному просторі, націлених на будь-яку форму військової співпраці між Варшавою та Києвом.
Ділянка США/НАТО
Що стосується Північноатлантичного альянсу, усі дії, спрямовані на розширення НАТО на Схід від теперішніх кордонів, а також збільшення військової присутності поблизу кордонів Росії, а також на території держав, які Росії називає власною сферою впливу, спричиняють різку реакцію з боку Російської Федерації. На цій ділянці недостатньо говорити про пропагандистські чи навіть інформаційні операції, які обмежуються антинатівською риторикою. Це також одна із найважливіших ділянок, на якій діють російські спецслужби. Відповідно ведуться пропагандистські, військові і політичні дії, спрямовані на послаблення позицій та боєздатності Польщі, що опосередковано вдаряє по цілому Північноатлантичному альянсу. У зв’язку з рішеннями щодо майбутнього НАТО, прийнятими під час минулорічного саміту у Варшаві, і розмішенням військ альянсу на території Польщі, активність росіян на цій ділянці зросте.
Це означатиме:
– пропагандистські та дезінформацій ні дії у формі антинатівської риторики у польському інформаційному просторі, просування інформації антинатівського характеру, використання з цією метою так званих publicity agents, тобто журналістів, науковців, дипломатів, військових, завданням яких буде свідома або несвідома дискредитація структур НАТО, особливо присутності солдатів альянсу на території Польщі, інспірування конфліктів або розповсюдження неправдивої інформації на вказану тему (наприклад, пияцтво, бійки та побиття солдатами НАТО польських громадян, згвалтування);
– провокації на кордоні з Польщею, який одночасно є східних кордоном НАТО (із Калінінградською областю, Україною та Білоруссю), особливо в контексті майбутніх об’єднаних військових навчань Росії та Білорусі «Захід-2017». Збільшення кількості інцидентів, пов’язаних із спробами поодиноких осіб невмілого ввезення зброї на територію Польщі, слід більше розглядати, як елемент психологічної війни, тобто посилення страху та напруги в польському суспільстві, завдяки провокуванню польських служб, відповідальних за безпеку, і як чинник тиску на польську владу, а також перевірку кордону, аніж як реалізацію реальної мети її перевезення;
– спеціальні операції у поєднанні з ефектами пропаганди та дезінформації у сфері державної безпеки та оборони, які слід розглядати, як дії, спрямовані на послаблення польської держави, як союзника Північноатлантичного альянсу, який водночас є стратегічною частиною східного флангу альянсу – серед дій російських спецслужб на цій ділянці варто очікувати інтенсифікації активності з метою посилення централізації процесів прийняття рішень, пов’язаних із роботою Міністерства оборони та інших польських служб, відповідальних за безпеку (їх тоді легше дестабілізувати); послаблення комунікацій із підпорядкованою центральному органу структурою; вплив на прийняття невигідних кадрових рішень (особливо небезпечний у випадку центральних органів, відповідальних за безпеку та оборону країни); інспірування внутрішніх конфліктів у цих структурах; інспірування помилкових рішень, наприклад, щодо польських спецслужб; деморалізація та зниження престижу та значимості Міністерства оборони і польських військових структур, а також публічний підрив обороноздатності країни. Операції супроводжуватимуться інформаційним шумом у польському інформаційному просторі, зокрема, що стосується загострення конфлікту між Президентом РП і міністром оборони чи в державних інституціях, відповідальних за безпеку, а особливо навколо дій самого Міноборони;
– одночасно із діями, спрямованими на послаблення НАТО, вестимуться дії на американській ділянці, яка є ядром альянсу – можна насамперед очікувати пропагандистських дій, які матимуть на меті зміцнення негативного іміджу нового Президента США в медіа, а тим самим у свідомості польського суспільства; використання гумору, створення карикатур, рисунків / мемів із Президентом Дональдом Трампом – створення іміджу непередбачуваного політика, який становить загрозу для безпеки у глобальному і регіональному масштабі; знеціненя досягнень, цінностей і значення США та створення іміджу Польщі, як несамостійної і залежної від рішень США держави;
– важливою темою для російських пропагандистів залишатимуться також енергетичні та безпекові теми, пов’язані із Вашингтоном – критика технології видобутку сланцевого газу, просування псевдонаукових і псевдоаналітичних матеріалів, які би викривали ворожі для людства дії з боку американських еліт та глобальну змову США та Ізраїлю. Такі дії є найбільш небезпечні з точки зору молодих користувачів ітернету, а їх ефект розрахований на роки.
Ділянка ЄС/європейська
Внутрішні проблеми Європейського Союзу, спричинені зокрема міграційною кризою та посиленням націоналістичних середовищ в окремих країнах-членах ЄС, дають Росії можливість вибудовувати чергову ділянку своєї пропаганди, спрямованої проти не лише самого Союзу, а й проти Польщі. Основною метою є послаблення, а в довгостроковій перспективі також цілковита ліквідація структури, нині відомої як Європейський Союз.
Через це Росія може вдаватись до таких дій, які сприятимуть реалізації її мети на цій ділянці:
– підтримка антиєвросоюзівської риторики у польських медіа; особливо важливою є тема імміграції та біженців з Африки та Близького Сходу, посилена риторикою про заробітчан з України та біженців з Чечні; у першому випадку йдеться про прагнення дестабілізувати ЄС шляхом створення іншої думки, а також виникнення суперечок і зміцнення популістських та радикальних сил, а як наслідок – прийняття рішень, які суперечать волі більшості країн ЄС, в другому – про спричинення локального конфлікту і антагонізму між суспільствами сусідніх держав, натомість у випадку чеченських біженців, які мають проблему на кордоні із в’їздом до Польщі або в результаті адміністративного розгляду отримують відмову в наданні їм статусу біженця, Росія може створювати імідж чеченців, який базуватиметься на емоціях, і тим самим спричиняти прихильність певних соціальних груп до чеченців – ці дії спрямовані на досягнення довготривалої мети, яка в майбутньому дасть змогу організувати проникнення до Польщі осіб, які можуть становити загрозу для безпеки країни або ж можуть транзитом потрапити до інших країн ЄС;
– інспірування та організація акцій та подій антиєвросоюзівського та антиміграційного характеру в Польщі, особливо на її Сході. Фінансове мотивування крайніх націоналістичних і правих середовищ або опосередкований вплив на них, у тому числі особливо на процес їх ідеологічної ідентифікації без необхідності залучення фінансів (лідери думок, агенти впливу, які радикалізують позиції активістів в інформаційному просторі). Можна передбачити чергові інциденти, жертви яких утотожнюватимуться з ісламом лише на основі зовнішнього вигляду;
– інтенсифікація пропагандистських та дезінформацій них дій, метою яких є популяризація у польському суспільстві анти німецької риторики, розповсюдження інформації про німецьку пропаганду в Польщі, побудова іміджу Німеччини як держави, яка, не враховуючи інтереси Польщі, наступає на її територію або за участі інших суб’єктів задля реалізації власних політичних чи економічних цілей; подальше нарощення сумнівів щодо лояльності Німеччини, як стратегічного партнера Польщі; з цією метою використовуватимуться насамперед загальнодержавні медіа із широким колом глядачів (чи читачів), а також можуть використовуватись локальні медіа, також і на Сході Польщі, для посилення страху частини суспільства, яка потенційно найбільше перебуває під загрозою можливого конфлікту з Росією. Особливо небезпечними в цій ситуації є антинімецькі висловлювання і жести польських політиків, які моментально вишукуються і використовуються у російській пропаганді, по-перше, для побудови антинімецької риторики в Польщі, а по-друге, для побудови негативного іміджу Польщі на міжнародній арені;
– підтримка польських ініціатив, які на міжнародній арені можуть бути елементами антиєвросоюзівської пропаганди та дезінформації – прикладами є концепції Міжмор’я (Intermarium), Тримор’я (Trimarium), балтійсько-чорноморської співпраці та інші прояви регіональної співпраці за участі Польщі, особливо в регіоні Центрально-Східної Європи; парадокс цих дій полягає у їх підтримці, просуванні тощо в Польщі, щоб за її межами пропагувати риторику про альтернативу для Європейського Союзу. Передбачається інтенсифікація таких дій у найближчі місяці через запланований на липень Форум Тримор’я у Вроцлаві за участі європейських партнерів. Особливо небезпечною на цій ділянці є активність нішевих, нових медіа, які позиціонуються як „спеціалізовані”, які найчастіше у своїх публікаціях, окрім офіційних даних та статистики, подають різного роду інформацію, відповідно до російської пропаганди, і які після здобуття сильних позицій за якийсь час можуть бути використані для інформаційних операцій та дезінформації великих медіа і наукових чи експертних середовищ.
Польсько-російська ділянка
Інтенсифікація інформаційних та дезінформаційних операцій вимагає постійної фінансової підтримки різних ініціатив медіа та середовищ, які їх створюють, своєю чергою для російської сторони пріоритетом залишатиметься пошук працівників: від перекладачів до так званих моральних авторитетів чи лідерів громадської думки. Тож можна припускати нову фазу вербування, якій передуватиме повзуча активізація у Польщі російського капіталу, який найчастіше маскуватиметься у правових формах інших європейських держав.
Серед російських дій у найближчі місяці можна буде спостерігати, зокрема:
– подальші спроби нав’язування російської історичної риторики і дискредитацію польської історії – це, зокрема, стосується періоду II Речі Посполитої (разом із діями на цьому напрямку на польсько-українській ділянці). Це, зокрема, означає організацію подій наукового характеру, ініціювання польсько-російської наукової співпраці – особливо маніпуляції з боку Росії скеровуватимуться на осередки польських істориків. З цією метою, окрім традиційних російських університетських та дослідницьких середовищ, можуть бути використані російські GONGO (з англ. – Government-Organized Non-Governmental Organization), наприклад, Фонд „История Отечества”, який у 2016 році наказом Президента В. Путіна було створено для популяризації російської історії в РФ та за кордоном, охорони історичної спадщини та традицій народів Росії, а також підтримки програм історичної освіти. Метою подібних ініціатив є розповсюдження російської точки зору на історичні справи. У поточному році, який у Польщі було проголошено, зокрема, роком Юзефа Пілсудського і Юзефа Халлера, може підлягати маніпулюванню, зокрема, інформація щодо цих постатей, а також щодо польсько-більшовицької війни 1919-1921 років – її причин, перебігу та наслідків;
– уже зараз зрозуміло , що Кремль використовуватиме тему Катинського злочину для створення чергових провокацій. Паралельно і далі триватимуть пропагандистські та дезінформацій ні дії, пов’язані із смоленською катастрофою, спрямовані на створення інформаційного хаосу та підвищення градусу внутрішніх політичних суперечок у Польщі;
– подальша активізація російських агентурних структур, які працюють у Польщі. Інфільтрація росіянами політичних, фінансових та військових осередків особливо реалістична в ситуації політико-економічної нестабільності Польщі. Окрім уже описаної небезпеки, яка пов’язана із діями щодо структур, які відповідальні за безпеку та оборону Польщі, слід звернути увагу на загрози, пов’язані із інфільтрацією інформаційних та фінансових систем Польщі – передбачається зростання атак як на державну, так і на комерційну інфраструктуру Польщі з боку Росії. Додатковою ймовірною загрозою є інфільтрація вищезгаданих структур або активізація суб’єктів, які вже туди проникли;
– ініціація, організація та просування подій культурного та соціального характеру, у тому числі адресованих до молодіжної аудиторії – кінофестивалі, концерти, літературні конкурси, конкурси знань про Росію, просування російської мови, стипендії для участі в різноманітних курсах, зокрема, мовних, можливість отримання безкоштовної освіти у ВНЗ Росії, обмін молоддю, екскурсійні поїздки тощо. Привертають увагу ініціативи, безпосередньо фінансовані організаціями, пов’язаними із державною владою РФ, наприклад Фондом „Русский мир” або Фондом „Российско-польский центр диалога и согласия”);
– пропаганда, спрямована на російськомовних осіб у Польщі, які користуються російськомовними джерелами інформації, а також на учасників російськомовних форумів та груп, зустрічей російськомовної меншини. Побудова іміджу Польщі, як русофобської країни, небезпечної для росіян, інспірування напруги між росіянами і поляками, а також іншими російськомовними особами, особливо, українцями;
– окремим блоком, пов’язаним із російською пропагандою, є використання популярних, особливо в російськомовному середовищі, але також і в польському молодіжному середовищі рисунків / мемів, які в багатьох випадках можуть бути єдиною формою передачі інформації про політичні події в країні; це дуже небезпечний інструмент, оскільки він є всюди доступним і дуже маніпуляційним, особлоиво це стосується молодої аудиторії, яка не користується альтернативними джерелами інформації;
– продовження використання пам’ятникової війни і звинувачення Польщі у зміні історії та відсутності поваги до Радянської Росії, яка в розумінні Кремля визволила Польщу від фашизму. Маніпуляції на цю тему можуть з’явитися найімовірніше в період підготовки до відзначення 9 травня в Росії;
– побудова російської м’якої сили (з англ. – soft power) у формі громадської діяльності демократичних і ліберальних російських сил, метою яких є формування російського громадянського суспільства та польсько-російський діалог; це є дуже контроверсійна діяльність, оскільки не можна стверджувати, що ці ініціативи загрожують безпеці Польщі, а тим паче підозрювати цих діячів у поганих намірах чи пропаганді; однак не можна виключати проникнення у ці середовища російських спецслужб і використання їх для маніпулювання громадською думкою в Польщі, це також стосується пов’язаних із ними російськомовних експертів, особливо враховуючи помітне зростання кількості подій та ініціатив, пов’язаих із цими середовищами. Одночасно можна очікувати інтенсифікації дій, які мають на меті дискредитацію російської ліберально-демократичної опозиції в очах польської аудиторії, що безпосередньо пов’язано із запланованими на наступний рік президентськими виборами в РФ;
– замовлення статей, книжок та інших публікацій за гроші, підкуп чи залякування журналістів і експертів, думки / оцінки / позиція яких є якимось чином важливими для російської сторони; посилання на журналістські стандарти/плюралізм, що використовує багато підозрілих медіа-проектів, тобто пояснення публікації контроверсійних матеріалів або висловлювань проросійських експертів/політиків/науковців з Польщі і з-за кордону задля „потреби вислухати всі сторони”. Зокрема, з цим є пов’язані запрошення польських журналістів та експертів в Росію, а також на Донбас чи до Криму, з метою підготовки об’єктивних матеріалів, щоб довести польському читачеві, що російська сторона не бере участі у війні, яка відбувається на Сході України; запрошення польських експертів, журналістів, фотографів чи представників інших професійних груп до російських ЗМІ та фінансування витрат, пов’язаних із такими поїздками;
– зміцнення та розбудова „мереж”, які складаються із: етнічної меншини, іммігрантів, злочинних структур, проросійських активістів, журналістів, блогерів, політиків, науковців, представників світу культури та мистецтва, колишніх працівників спецслужб з соціалістичних часів, комуністичних діячів та інших. Однак найбільшою загрозою є підкуп осіб з оточення радників політиків або впровадженя навколо них чи інституцій, якими вони керують, своїх людей або людей, члени сімей яких пов’язані тим чи іншим чином з російським капіталом. Завдяки таким зв’язкам російська пропаганда і дезінформаційні процеси реалізовані дуже ефективно, оминаючи публічні канали комунікації і практично виключаючи доступ до цього процесу людей ззовні.
Ділянка внутрішньої політики Польщі
Основною метою російської пропаганди у сфері внутрішньої ситуації Польщі є дестабілізація польської політичної сцени, підтримка соціальної поляризації і унеможливлення реалізації польських основ зовнішньої політики, а таким чином і послаблення позицій цієї країни в регіоні і на міжнародній арені загалом, в тому числі і в політичних і мілітарних структурах, до яких належить Варшава, або торпедування нових потенційних політичних, економічних чи військових проектів. Для реалізації політики Кремля необхідним є посилення проросійських / відповідних до російських інтересів настроїв серед: a) польських політичних еліт, б) польських інтелектуальних еліт, в) польського суспільства.
Окрім класичних методів дезінформації і повсюдно використовуваних Москвою інформаційних операцій, необхідними є підтримка і робота із середовищами, які протиставлять себе трансатлантичному вектору, антиукраїнськими, а також науковими чи бізнесовими, переконання чи інтереси яких співпадають з російськими стратегічними цілями на будь-якій ділянці зовнішньої політики Володимира Путіна. Варто зазначити, що аналізуючи доповіді спецслужб сусідніх із Польщею країн, дії інших союзиків Варшави з НАТО, російські дії на території України, а також дії польських проросійських середовищ як всередині країни, так і за кордоном, Кремль і надалі використовує лише невеликий відсоток свого потенціалу для дестабілізації внутрішньої польської ситуації. Причинами цього можуть поточні російські пріоритети (вибори в Німеччині та Франції, посилення операційної діяльності в Швеції, Фінляндії та країнах Балтії, політика нового Президента США та конфлікт у Сирії), а також відносна легкість створення політичної напруги над Віслою шляхом історичної тематики (як у стосунках із Україною, так і Росією) і питання смоленської катастрофи.
До очікуваних дій російської пропаганди в Польщі можна зарахувати:
– подальшу інтенсифікацію впливу на когнітивну сферу, а особливо аксіологічну і епістеміологічну сфери польських еліт і польського суспільства із використанням, насамперед, соціальних медіа, квазі-медіа в інтернеті, скоординованих у мікро і макро масштабах (у тому числі і міжнародно) дій російських мережевих структур та інформаційних операцій, поєднаних із створенням інформаційного хаосу і шуму, що ускладнює перевірку і ставить під сумнів достовірність інформації, а також іншими діями з арсеналу інформаційної та психологічної війни із використанням осіб, організацій і так званих моральних авторитетів;
– сфери зацікавлення російської пропаганди – це віднедавна зокрема: аборт, сфера моральності та релігійності, супротив щодо усіх форм західного лібералізму, фашизму, підтримки феміністичних гасел, сексуальних меншин, гендерної ідеології, соціальна нерівність, економічна експлуатація, права людини, теорії змови (Новий світовий порядок, плани банкірів щодо депопуляції світу, отруєння тварин, води і повітря, домінуючий вплив Ізраїлю на решту світу тощо), різні форми панславізму (включно із підтримкою течій та організацій, які посилаються на поганські традиції), критика політики США, НАТО, ЄС і загалом підрив цілого сучасного міжнародного порядку, створення спільного політико-економічного простору від Ліссабону до Владивостоку, питання міграції з мусульманських країн, Ісламська держава і спільна боротьба Європи і Росії проти загрози ісламського тероризму, боротьба за „історичну правду”, „неминучий” занепад Заходу та його цінностей, мілітарна, економічна і політична потужність Кремля, міф генія і патріотизму Володимира Путіна та винятковості російської держави тощо; на кожній із цих ділянок у Польщі багато років працюють тисячі ботів, тролів, блогерів, аонімних коментаторів, а також відомих прізвищ, які, як і більшість пересічних користувачів інтернету на якомусь етапі несвідомо стали жертвами російської пропаганди, хоча б в одній сфері – однак і надалі вплив російської пропаганди в Польщі є надто обмежений структурно та організаційно, тож слід очікувати подальшої рекрутаційної роботи, спроб ескалації емоцій (особливо шляхом скоординованих дій в коментарях і акцій у соціальних медіа) i створення інформаційного шуму;
– подальша підтримка польських середовищ, структур та організацій проросійського, антиукраїнського, патріотичного, антиамериканського, антиєвросоюзівського тощо характеру як у Польщі, так і за кордоном, включно із підтримкою іміджу, легітимізації та кар’єри їх лідерів, просування яких у структурах влади чи місцевого самоврядування зміцнює проросійське лоббі в польському політичному середовищі (особливо це помітно в наукових середовищах, але і в штабах основних політичних партій Польщі);
– попередня сфера, у поєднані з активізацією проросійських суб’єктів в релігійних середовищах, а також організованих груп у соціальних медіа – веде до здійснення дедалі сильнішого впливу на польських політиків на даний час у кількох сферах, зокрема, історичної політики чи „модного” серед партії влади у Польщі „євроскептицизму”, однак паралельно з’являється нібито альтернативна риторика в галузях зовнішньої політики та геополітики, як, наприклад, нова форма євроазіатизму і поглиблення співпраці з Китаєм, як альтернатива до трансатлантичного вектора;
– інтенсифікація активності організацій, які діють в межах релігійних спільнот, особливо при Православній Церкві, у тому числі молодіжних організацій, при подальшій координації дій правих та патріотичних організацій становитиме особливу загрозу, враховуючи, що частина представників цих середовищ бере участь у структурах парамілітарного характеру, а також увійшла до складу новосформованих підрозділів Військ територіальної оборони Республіки Польща; дії таких структур віддавна використовуються у пропаганді Росії проти Польщі, її союзників з НАТО і щоб спричинити різного роду напругу чи провести психологічну операцію над польською аудиторією;
– на даний час є дві найнебезпечніші точки кипіння в Польщі: Перемишль і Білосток; остання з них ще не була достатньою мірою активована і не потрапила до свідомості широкої польської аудиторії, однак, усе йде до того, що це лише питання часу; на даний момент пропагандистські дії, які відповідають російським інтересам у зовнішній політиці, найактивніше ведуться різними правими структурами у Перемишлі, Варшаві і на Сілезії;
– капітальне значення для Кремля матимуть польські рішення щодо тендерів на озброєння або стратегічні рішення в енергетичному секторі (особливо Nord Stream 2, атомна електростанція в Калінінграді, енергетична диверсифікація, будівництво польської атомної електростанції, енергетична політика ЄС) – можна припустити, що провокації та дезінформаційні кампанії будуть значно посилені, що у поєднанні з кібератаками, синхронізацією з інформаційними операціями в інформаційному просторі Польщі та її союзників і саботажем російських спецслужб (у тому числі використовуючи знайдених у Польщі працівників), можуть реально дестабілізувати процес прийняття рішень або просто унеможливити ефективну реалізацію поставлених перед Варшавою стратегічних цілей у цих сферах;
– подальше посилення риторики про потребу ближчої співпраці з Росією, про спільність інтересів, посилання на концепції панславізму, про потребу в діалозі, про побудову Європи від Лісабона до Владивостока, про необхідність роботи над альтернативними до „занепадаючого ЄС” політико-економічними структурами, про зраду Польщі союзниками тощо, ставатиме дедалі агресивнішим, а також здійснюватимуться щоразу нові спроби збільшення впливу і значення цієї інформації. Це останнє реалізовуватиметься шляхом підтримки проросійських лідерів громадської думки із патріотичних середовищ, призначення і просування по службі яких стають дедалі небезпечнішим явищем з точки зору масштабу та негативних функціональних та іміджевих наслідків (окрім очевидних наслідків отримання більшого впливу на процеси прийняття рішень у політичному світі, не можна ігнорувати також контактів таких осіб із студентами державних ВНЗ або частої присутності в публічних медіа).
Підсумки
Арсенал російської пропагандистської машини складається із широкого спектру явних та прихованих елементів. Уже багато місяців численні події провокаційного чи дестабілізаційного характеру мають більше тестувальний, підготовчий характер, ніж віддзеркалюють повний потенціал можливостей Кремля. Багато чинників вказують на те, що залежно від потреб поточної зовнішньої політики РФ, така ситуація може підлягти динамічній трансформації. Російські сили сфокусовані на найближчих виборах у Франції та Німеччині і ситуації у Південно-Східній Азії, а також сирійському конфлікті, однак ескалація збройних дій на Донбасі та інтенсифікація провокацій на цілій території України вказують звернути більшу увагу на небезпечні тенденції у внутрішній польській ситуації та на інтенсифікацію активності проросійських середовищ над Віслою.
Загальною метою всіх цих дій є побудова у свідомості польського суспільства, а також серед осіб, відповідальних за прийняття політичних, економічних і військових рішень, нав’язаного російською стороною залежно від потреби образу реальності, а також прийняття певних вигідних, що не завжди означає явно проросійських, рішень та дій. Найбільшими загрозами з точки зору діяльності російської пропаганди в Польщі є поглиблення дестабілізації польської політичної сцени, дезінтеграція державних інституцій (у контексті державної безпеки особливо тих, які пов’язані із прийняттям і реалізацією рішень щодо національної безпеки та оборони), а також створення і поглиблення соціальних розподілів. Дії, які на перший погляд не мають нічого спільного з Росією, можуть бути елементами продуманої російської спецоперації, спрямованої проти безпеки Польщі.
Особливо небезпечним є повернення багатьох політичних сил до праворадикальних гасел, що не лише їх легітимізує, а й мобілізує проросійські середовища та посилює їх вплив безпосередньо та опосередковано, полегшуючи дезінформаційну та пропагандистську діяльність у Польщі. У світлі просто разючих диспропорцій у фінансових витратах на діяльність та в інструментарії, пов’язаному зі сферою використання та протидії операціям інформаційної та психологічної війни, необхідно переглянути багато основ польської внутрішньої та зовнішньої політики та адаптувати їх до зростаючих загроз. Оскільки можна припустити, що відсутність відповідних політичних дій у Варшаві щодо створення системи оборони інформаційного простору, а особливо розподіленої оборони, здатної ідентифікувати, протидіяти і нав’язувати боротьбу, може мати довгострокові негативні наслідки. І тут не йдеться лише про потенційну глибоку політичну кризу в Польщі, а про постійне послаблення політичної позиції країни в регіоні та міжнародних політичних структурах, що неодмінно матиме вплив на економічну ситуацію та національну безпеку.
Марта Ковальська, др Адам Лельонек
Джерело: capd.pl. FB:сторінка: facebook.com/capdpl
Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
