Найкраща війна – розбити задуми супротивника; на наступному місці – розбити його союзи; на наступному місці – розбити його війська.

Сунь-цзи, китайський стратег і мислитель (V століття до н. е.)

Стратегія

Століття більшовизму пройшло практично непоміченим у всій Центральній Європі. Забуто Берлін 1953-го і Стіну 1961-го. Забуто Будапешт 1956-го. Забуто Прагу 1968-го. Забуто «військовий стан» Ярузельського. Забуто комуністичні злочини в Болгарії, Албанії, Сербії та Хорватії. Забуто «червоні бригади», що тероризували Німеччину та Італію у 1970-х. Забуті «штазі», «сігуранца» і «убеки».

Де засудження комунізму (на рівні з нацизмом) на європейському та світовому рівнях? Де антикомуністична солідарність, що свого часу знищила радянську імперію, принесла мир і свободу, привела багато звільнених народів в ЄС і НАТО?

Росія сьогодні є неокомуністичною державою. Культ Сталіна і Великої Вітчизняної шизофренічно накладається на культ Російської імперії. Ресталінізація і реімперіалізація Росії збігається із забуттям минулого.

Росія підмінює історію. І в цьому немає нічого нового. Період СРСР був часом, коли історію за життя одного покоління могли переписати тричі. Моральна сила Путіна виростає з мертвої мовчанки про злочини минулого.

«Нова» свідомість хоче породити нове буття. Кремль збагнув найсильнішу і найслабшу складову демократії: рішення приймає народ. Він міняє еліту. Тому Кремль міняє переконання народів. Тисячі людей-«ботів» на зарплаті, що постять коментарі у соцмережах, – це грандіозний проект зі зміни свідомості. І ми до кінця не знаємо, які ще інструменти має Кремль.

Якщо він був спроможний доступитися через Фейсбук до 120 мільйонів американців на їхніх виборах у 2016-му чи втрутитися у Брексіт, користаючи з інструментів типу психометрії, – то що він робить зараз?

Минуле хоче стати майбутнім. Минуле, в якому можна нарізати «сфери впливу». В якому можна анексувати землі, населені «співвітчизниками». І – минуле, в якому можна переграти старі програні війни.

Тактика

План Росії – оточити Україну колом недружніх держав. Угорщина заявляє, що блокує українські питання в НАТО? Перемога Росії. Польща обумовлює допомогу Україні відмовою від Бандери? Перемога Росії. Румунія відміняє візит свого президента до України через освітній закон? Перемога Росії. Чеський президент закликає Україну облишити Крим? Перемога Росії.

Ключовою у цьому колі перемог Росії має стати Польща. І тут історичні демони стають дуже корисними.

Згадаймо лютий 2014-го, час українського Майдану. Якими були тоді емоції в Польщі? Підтримка, симпатія, бажання допомогти. Згадаймо, як піклувалися про поранених від беркутівських куль у варшавських лікарнях, як виступали на Майдані польські лідери, як влада і опозиція Польщі на європейському та світовому рівнях вимагали зупинити кривавого диктатора Януковича.

Минуло майже чотири роки. Яку реакцію має викликати сьогодні запитання про УПА, задане українцеві поляком? Чи не таку ж, як «Крим чий?», задане українцем росіянину?

Неприязні, непідтримки, неуваги – достатньо. Симпатію має замінити спочатку антипатія, а потім – апатія. Російським «іхтамнєтам» і «градам» мають допомогти історичні герої. І спокуса повернутися в 1940-ві й добити УПА морально та юридично, поєднана з політичною грою, тільки посилює цей процес.

 Якою «взаємністю» мала б відповісти українська сторона на польський закон про криміналізацію «бандеризації»? Кого криміналізувати? Дмовського? «Проклятих лицарів»? «Кресов’яків» з Ісаковічем-Залеським? Чи прирівняти «орлят», ворогів ЗУНР, до УПА – ворогів польської держави? Може це – якраз те, чого очікує Кремль: щоб українська відповідь стала симетричною? Щоб сторони почали змагатися, у кого національна гідність більш захищена, і хто краще контратакує в «історичному наступі»?

Історична бомба закладена під 1 листопада 2018 року. Польська окупація, що ознаменувала собою національне і релігійне переслідування українців, чи тимчасова територія самопроголошеної ЗУНР, легітимно повернута Другій Речі Посполитій? Загострити обидві позиції до краю, підтягнути історичних реконструкторів, що вже гралися у Волинську трагедію, провести театралізоване тріумфальне здобуття Львова «неоорлятами»… А паралельно – спалити під Львовом автобус із польськими туристами… Ви гадаєте, Гіркін на Донбасі просто так «Велику Вітчизняну» реконструював?

Що ми можемо зробити вже сьогодні, щоб не подарувати Росії ще одну перемогу? Навіть сліпий зауважить страхітливу симетрію вандалізму на могилах УПА в Польщі та польських меморіалах в Україні. Працює системна машина провокацій, в якій інформація має спочатку вбити почуття.

Що робити?

Вчити польську в Україні й українську в Польщі. Говорити між собою – про світ і про нас у ньому. Знайомити наших дітей – їм також потрібен досвід дружби, щоб дати раду непорозумінням нової епохи.

Їздити один до одного – без візи – на польські могили в Україні й на українські в Польщі. Не дати викопати з тих могил стару війну. Признати ворогу повагу до його смерті – заодно й до німецьких чи радянських могил. Шукати прощення за взаємні кривди, а не мститися тим, хто мертві вже 80 років.

Погодитися не погоджуватися – навіть якщо визнання наших тодішніх ворогів героями болить. Поважати право іншого на помилку. Зупиняти тих, хто шаленіє і хто ставить ультиматуми – зокрема й 1 листопада 2018-го. Бути разом у складні дні, і «розміновувати» їх разом.

Жити нинішньою війною: продовжити лікувати поранених українських хлопців у польських госпіталях. Допомагати дітям з прифронтової зони і переселенцям. Викривати інформаційну і психологічну війну, інформаційно й психологічно рятувати полонених і поранених.

Берегти наші меншини. Нехай поляк із Житомирщини, який воює в АТО, і українець-лемко з Польщі допомагають нам зрозуміти, хто ми є. Будувати українсько-польську комунікацію – в уряді, в парламенті, в церкві, в медіа, в академічному середовищі. У школі, в інтернеті, на роботі й на вулиці.

Завжди будуть питання, в яких не матимемо повної згоди. Держави – складні утворення, у них – неоднозначні політичні процеси. Це нормально. Час пройде, зміниться влада і у нас, і у вас. Але чи залишимо ми по собі покоління випалених сердець?

Для роботи з історичною правдою у нас ще сотні років попереду. Якщо не зможемо порозумітися ми – порозуміються онуки. Не вимагаємо ж ми засудити королеву Ядвігу, котра у 1387-му анексувала Львів, а ви – зняти пам’ятник Богданові Хмельницькому? Чи не так? Час – лікує.

Насамкінець

Росія тренувала своїх пілотів стирати на порох сирійські міста і вбивати зарином сирійських дітей не просто так. Кожному, хто здатний думати, зрозуміло: Україна не буде останньою ціллю Путіна.

Варшаво, глянь на Алеппо! Ти була такою в 1944-му. Попіл спалених українських сіл на Донбасі стукає в наші серця.

Остап Кривдик, політолог, активіст

Сьогодні, 22 січня, з нагоди 100-річчя проголошення незалежності України і Дня соборності на Личаківському цвинтарі у Львові урочисто вшанували героїв минулих часів та сьогодення.

Керівництво області спільно із громадськістю та духовенством віддали шану українцям на полі почесних поховань № 67. Учасники заходів також поклали квіти до Меморіалу воїнам Української Галицької Армії та воїнів АТО на полі почесних поховань № 76.

Крім того десятки небайдужих мешканців та гостей міста зібрались на проспекті Свободи, біля пам’ятника Тарасові Шевченку, урочисто розгорнули на площі прапор України, взяли участь в громадському віче та спільно помолилися за Україну.

У день церковного свята Богоявлення та Хрещення Господнього, 19 січня, українці традиційно освячують воду. А дехто – занурюється у водойми.

На площі Ринок у Львові відбувся традиційний щорічний Чин освячення води за участю духівників усіх християнських конфесій міста.

Біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу представники громадських організацій: ГО “Твереза Галичина”, “Молодіжний націоналістичний Конгрес-Львів”, “Вільні Люди-Львів”, Школа бойового гопака, Львівський обласний молодіжний центр, “Твереза Україна” влаштовали обливання холодною водою.

В парку “Горіховий гай” всі охочі занурилися в ополонку.

Фото: Андрій Поліковський

18 січня Президент України Петро Порошенко приїхав до Львова з робочим візитом, куди також із закордонним візитом прибула генерал-губернаторка Канади Жулі Пайєтт.

Разом із генерал-губернаторкою Канади Жулі Пейєтт президент відвідав Міжнародний центр миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де канадські фахівці беруть участь у підготовці українських воїнів.  Спільна місія почалась ще у 2014 році. За цей час іноземні спеціалісти підготували понад 5 тисяч українських військовослужбовців

Президент України Петро Порошенко заявив, що співпрацю з канадськими військовими Україна продовжить до кінця року.

Астронавтка Жулі Пайєтт призначена британською королевою генерал-губернаторкою Канади у липні 2017 року, до своїх обов’язків приступила у жовтні, візит на Львівщину став першою закордонною поїздкою  з початку її повноважень.

Також під час відвідування Міжнародного центру миротворчості та безпеки, що на Львівщині, Президент Петро Порошенко вручив державні нагороди двадцятьом українським воїнам.

Фото: Андрій Поліковський

14 січня у Львівському парку культури та відпочинку  ім. Б. Хмельницького відбулося святкове дійство – презентація велетенської дерев’яної маріонетки для вуличних вистав.

Ідея створення Дерев’янка належить воїнові-добровольцю Назару Витрикушу. Ще до війни він розробив креслення маріонетки. Після повернення з війни його мрію допомогли втілити побратими. Спільна праця стала новим досвідом та арт-терапією для ветеранів, які зі створення Дерев’янка розпочинають «Театр вуличної маріонетки». На черзі – розробка сценарію та режисура вуличних вистав. Висота дерев’яного чоловічка – 4,2 м. Вага – 620 кг. Маріонетка пересуватиметься за допомогою телескопічного автонавантажувача, імітацію ходьби виконуватимуть учасники проекту за допомогою спеціальних кріплень. Керувати Дерев’янком одночасно мають 10 хлопців.

“Оживляли” Дерев’янка разом ветерани АТО, діти з прифронтових територій, дитячий хор «Жайвір», гурт  Лірвак і піонери українського діджеїнгу Derrick FunkMasters & Tonika FunkMasters, Garry Shumoff.

Символічно, що Дерев’янка спільно презентували діти зі Станиці Луганської та добровольці, які захищали це місто у 2014-15 роках.

Ця спільна акція та саме створення Дерев’янка ветеранами демонструють, як простими добрими вчинками можна приносити радість для дітей, яких неможливо поділити на «східних» і «західних». Надалі Дерев’янко буде своїми вчинками показувати, що основна риса людини – робити добро. Навіть якщо ця людина зроблена з дерева.

Дерев’янко стане героєм яскравих вуличних вистав в Україні та їздитиме на фестивалі за кордоном, щоб тішити дорослих і малечу.

Фото: Андрій Поліковський

У понеділок, 8 січня, у Львові свято Різдва об’єднало два великі різдвяні фестивалі: III Міжнародний різдвяний фестиваль та XII фестиваль “Спалах Різдвяної звізди”.

Центром Львова пройшли творчі колективи із Республіки Польща, Республіки Білорусь, Республіки Туреччина та Словацької республіки, львів’яни та гості міста.

Фестиваль є одним із найяскравіших і найбільш видовищних різдвяних заходів Львова.

Фото: Андрій Поліковський

За легендою, традиція встановлювати різдвяні шопки започаткував святий Франциск Ассізький. Першу шопку він підготував із благословення папи Гонорія ІІІ у містечку Греччо в Італії 1223 року, щоб перенести акцент у святкуванні Різдва Христового зі світського матеріалізму та подарунків на поклоніння Ісусу.

З Італії цю традицію поширили по всій Європі, а звідти — в країни Північної Америки.

Пропонуємо Вам переглянути фотопідбірку різвяних шопок Львова.

Фото: Андрій Поліковський

16 грудня, у с. Підгірці, що на Львівщині, відбулася презентація результатів спільного польсько-українського проекту з оцифрування колекцій та сучасного стану Підгорецького замку.

У жовтні 2016 року Львівська національна галерея мистецтв, Благодійний Фонд “Підгорецький замок” зі Львова та Польське Братство Кавалерів Гутенберга уклали угоду про співпрацю над проектом з оцифрування колекцій та аналізу сучасного стану Підгорецького замку. Проект передбачав створення виконавчої команди, а потім оцифровування, розробку та надання доступу до бази. Результатом роботи є підготована документація, цифрові інвентаризації, наукові дослідження та вказівки з відновлення палацового комплексу в Підгірцях. Напрацьована інформація послужить вихідним матеріалом для подальших фахових дослідженнь. Важливе значення має запис поточного стану об’єкта. Пошкоджені штукатурки, які відкрили конструкцію стін та їх деталей, дозволять розробити методи реконструкції та відновити зруйновані елементи. Проект співфінансований Міністром культури та національної спадщини Республіки Польща на 2017 рік у рамках програми «Захист культурної спадщини за кордоном».

Польське Братство Кавалерів Гутенберга офіційно засноване 1996 року і є складовою частиною Європейського Братства Гутенберга, яке проводить свою діяльність в шести країнах Європейської спільноти. Діяльність Братства спрямована на благородні цілі: популяризацію польської мови, промоцію і розвиток польської культури, розповсюдження європейських ідей справедливості і братерства, вдосконалення і розвиток друкарської справи, пропагування і підтримки освіти, особливо серед дітей і молоді.

Історична довідка.

Підгорецький замок був побудований між 1635-1640 за дорученням гетьмана Конєцпольського і став однією з найважливіших фортець та однією з найкрасивіших аристократичних резиденцій Речі Посполитої. Будівля вписана в п’ятисторонню бастіонну систему укріплень. Широкий замково-парковий комплекс в Підгірцях також включає церкву св. Йосипа (спочатку замкова церква, парафіяльна церква з 1861 року), паркові та палацові сади, розташовані між замком та церквою. У 1718 році новим власником став Станіслав Матеуш Жевуський, гетьман великий коронний, а після його смерті – Вацлав Жевуський. Він розширив замок і доручив будівництво церкви. У замку Вацлав Жевуский розташував театр, алхімічну лабораторію та друкарню. У 1865 році Леон Жевуський продає замок Євстахію Сангушко, і той робить його доступним для громадськості. Під час першої світової війни замок був пограбований двічі. Він також постраждав під час польсько-радянської війни 1918-1920 років та 1944 року. Після Другої світової війни радянська влада розмістила в замку туберкульозний диспансер. Серйозно постраждав при пожежі в 1956 році. У 1997 році замково-парковий комплекс перейшов до Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького. Було започатковано перші відновлювальні та консерваційні роботи, проте їх спектр не перешкоджає деградації історичної пам’ятки. У 2008 році замок в Підгірцях був внесений до списку World Monuments Watch як одна із сотень пам’яток світу, що має виняткову цінність і знаходиться під загрозою руйнування.

Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Сьогодні, 15 грудня, у Гарнізонному храмі св. ап. Петра і Павла у Львові відбулася офіційна церемонія відкриття фресок склепіння вівтарної частини церкви.

Ці унікальні фрески були зроблені триста років тому художником Франциском Екштайном. Вони – єдина робота цього майстра, яка збереглася у Львові. До реставрації фрески були у поганому стан, що можна побачити, порівнявши із нереставрованою частиною.

“Три роки реставратори присвятили відновленню фресок храму. На це було витрачено понад шість мільйонів гривень. Ми сподіваємося, що нам вдасться знайти кошти, щоб повністю завершити реставрацію склепіння храму. Плануємо, що це станеться до 2022 року”, – повідомив настоятель храму о. Степан Сус.

Роботи з реставрації виконувала міжнародна команда спеціалістів з Академії мистецтв Кракова й Львова за фінансової підтримки парафії, окремих меценатів, міністерства культури і народної спадщини Польщі та Малопольського воєводства.

Для можливості краще розгледіти красу цих фресок, у храмі встановили дзеркала, які зближують глядачів і “небо” Франциска Екштайна.

Сьогодні, 6 грудня, Президент України Петро Порошенко відвідав Львівщину. Зокрема, під час урочистостей з нагоди Дня Збройних сил України в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на Львівщині (Яворівський район), Петро Порошенко привітав військових з професійним святом і вручив українським воїнам високі державні нагороди та присвоїв військові звання.

Окрім того, воїнам Збройних Сил України передали 40 одиниць медичних машин «Хаммер» у рамках допомоги США. Посол США в Україні Марі Йованович, присутня на урочистостях, зазначила, що 40 сучасних автомобілів дозволять підвищити рівень реагування та готовності української армії.

Протягом 2016-2017 років США передали Збройним силам України 45 медичних «Хаммерів». Автомобіль може перевозити до чотирьох поранених на ношах або шести сидячих. Кабіна для пацієнтів обладнана системами опалення та кондиціювання, а також системами подачі кисню для шістьох хворих.

Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський